Рішення № 132365615, 05.12.2025, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/15612/25

Провадження № 2/686/5464/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2025 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі : головуючого судді Заворотної О.Л.,

секретаря судового засідання - Сікори Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницький в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

ТзОВ «ФК «ЄАПБ» звернулось до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого вказало, що 24.10.2021 року АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 уклали договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №002/12232246-СК_SB, підписанням якого відповідачка акцептувала публічну пропозицію АТ «Таскомбанк», яка розміщена на сайті банку та беззастережно приєдналася до умов договору, строк дії кредитного ліміту за договором становить 365 днів з моменту повідомлення банком про факт встановлення кредитного ліміту

28.02.2024 між АТ «Таскомбанк» та ТзОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № НІ/11/16-Ф, у відповідності до умов якого АТ «Таскомбанк» передає (відступає) ТзОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТзОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «Таскомбанк» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в розмірі 25 248,06 грн. та понесені судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, про час та місце слухання справи повідомлялася в установленому законом порядку, відзив на позов не подала.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

24.10.2021 ОСОБА_1 підписала заяву-договір на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування, відповідно до якого з ОСОБА_1 є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий на підставі заяви-договору з номером кредитного договору № 002/12232246-СК_SB від 25.10.2021, відкрито в АТ «Таскомбанк».

28.02.2024 між АТ «Таскомбанк» та ТзОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № НІ/11/16-Ф, у відповідності до умов якого АТ «Таскомбанк» передає (відступає) ТзОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТзОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «Таскомбанк» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимог від 28.02.2024 до Договору факторингу № НІ/11/16-Ф від 28.02.2024, до ТзОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 002/12232246-СК_SB від 25.10.2021 в сумі 25248 грн., в т.ч. 15600 грн. заборгованість за тілом кредиту, 9648,06 заборгованість за відсотками.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ч. 2ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Так, відповідно до частини 1статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннямистатті 1048 ЦК України, яка на підставі частини 2статті 1054 цього Кодексузастосовується до відносин за кредитним договором), передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1055 цього Кодексувстановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з частинами 1, 2статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За правилами, встановленими статтями526,530,611,629 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексута у встановлений строк, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно положень пункту 1 частини 1статті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 514 цього Кодексувизначає, щодо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

У постанові Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу.

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).

Позивачем наданий суду акт прийому-передачі Реєстру прав вимог 28.02.2024 до Договору факторингу № НІ/11/16-Ф від 28.02.2024, який містить відомості про кредитний договір за кредитним договором № 002/12232246-СК_SB від 25.10.2021, проте самого кредитного договору позивачем не надано, а отже позивачем не доведено укладення договору, суму наданого кредиту, нарахування відсотків.

Крім цього, згідно п.2.3 договору факторингу від 28.02.2024 № НІ/11/16-Ф відступлення прав вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за кредитними договорами та їх перехід від клієнта до фактора відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру прав вимог згідно додатку № 2, але не раніше здійснення оплати фактором згідно п. 3.1. цього договору, після чого фактор стає кредитором по відношення до позичальників стосовно боргу та набуває відповідні права вимоги.

Разом з тим позивачем не надано доказів виконання вимог договору факторингу, що підтверджують факт переходу прав вимоги від клієнта до фактора.

Сформований в електронному вигляді витяг з реєстру боржників від 28.02.2024 не містить підписів сторін, а підписаний лише представником ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати у зв`язку із відмовою у позові слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 4,5,7,12,13,76-81,89,141,259,263-265,268,279,354 ЦПК України, ст.ст. 207, 512, 514, 639, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд -

ухвалив:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», IBAN НОМЕР_1 в АТ «ТАСкомбанк», код ЄДРПОУ 35625014, вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Дата складення повного тексту рішення 05.12.2025.

Суддя: