Рішення № 132362926, 05.12.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/8124/25

Провадження № 2/752/5440/25

РІШЕННЯ

Іменем України

05 грудня 2025 року Голосіївського районний суд міста Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути на свою користь з відповідача заборгованість за кредитним договором № 26.01.2024-100000373 від 26 січня 2024 року в розмірі 28 000,00 грн, а також просить стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 2 422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 26 січня 2024 року укладено кредитний договір (оферти) № 26.01.2024-100000373.

Відповідно до умов вказаного договору позичальнику надано кредит у розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 26 січня 2024 року, строком на 140 днів.

Згідно з умовами кредитного договору позичальнику надається кредит на умовах: процентної ставки - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит; сплати комісії, пов`язаної з наданням кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту, що дорівнює 1 500,00 грн; нараховування неустойки за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Відповідно до п. 4.1. Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1.

Посилаючись на те, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у відповідача утворилась заборгованість у загальному розмірі 28 000,00 грн, з яких заборгованість: за тілом кредиту - 10 000,00 грн, за процентами - 14 000,00 грн, за комісією - 1 500,00 грн та за неустойкою - 2 500,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр», позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 23 квітня 2025 року, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання (а.с. 35-36).

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі адресована відповідачу за останньою відомою адресою реєстрації, повернулась на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», відповідач процесуальним правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши надані матеріали, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішенні спору, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 26 січня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 26.01.2024-100000373, згідно заявки відповідача та електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е545 ОСОБА_1 підписав пропозицію ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (оферти) (а.с. 17-18,18 зворот).

Відповідно до п. 2.1. вказаної пропозиції, електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 2.2. зазначеної пропозиції, електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: 2.2.1. дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; 2.2.2. заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; 2.2.3. відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформований на сайті кредитодавця, та підписана позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Відповідно до п. 3.1. вказаної пропозиції, за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти та комісію.

Згідно п. 3.3. зазначеної пропозиції, кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; сума кредиту встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; тип кредиту фіксований кредит; строк, на який надається кредит - встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; дата повернення (виплати) кредиту - встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти) - встановлюється в заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; графік платежів - встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

Також, 26 січня 2024 року ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е545 підписав заявку, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився 26 січня 2024 року (а.с. 18 зворот-19).

Згідно вказаної заявки: кредитодавець - ТОВ «Споживчий центр»; позичальник - ОСОБА_1 , реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами - НОМЕР_1.

Відповідно до змісту договору позичальнику надається кредит на наступних умовах: 1. Дата надання/видачі кредиту: 26 січня 2024 року; 2. Сума кредиту: 10 000,00 грн; 3. Строк, на який надається кредит: 140 днів з дати його надання; 4. Дата повернення (виплати) кредиту: 13 червня 2024 року; 5. Період користування кредитом (первинний, черговий): кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту. Процентна ставка - фіксована незмінна у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом. 9. Комісія, пов`язана наданням кредиту - 15 % від суми кредиту та дорівнює 1 500,00 грн. 14. Неустойка: 100,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Крім того, у вказаній заявці зазначено, що позичальник підтверджує та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 26.01.2024-100000373 від 26 січня 2024 року, який укладається на вищевказаних умовах.

Під час укладення вищевказаного кредитного договору, відповідачем 26 січня 2024 року підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А545 паспорт споживчого кредиту, відповідно до якого орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк кредитування становить 21 539,77 грн, а реальна річна процентна ставка - 6 469,15 % річних (а.с. 20-20 зворот).

Відповідно до квитанції LIQPAY (ID платежу 2418923928) від 26 січня 2024 року, ТОВ «Споживчий центр» перерахував на банківську картку НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 10 000,00 грн за договором № 26.01.2024-100000373 (а.с. 15).

Як вбачається з довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 26.01.2024-100000373, складеної ТОВ «Споживчий центр», заборгованість ОСОБА_1 складає 28 000,00 грн, у тому числі: основний борг - 10 000,00 грн, 14 000,00 грн - проценти, 1 500,00 грн - комісія та 2 500,00 грн - неустойка (а.с. 11).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року в справі № 732/670/19.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положенням ст. 611 ЦК України визначено правові наслідки порушення зобов`язання. Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

За положенням ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «Споживчий центр»).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 3, 4 ст.12 ЦПК України).

Згідно ч.ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно встановлених судом обставин та досліджених доказів, на підтвердження своїх позовних вимог позивач надав пропозицію ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (оферти), заявку від 26 січня 2024 року про укладення кредитного договору (оферти) № 26.01.2024-100000373, додаток до анкети позичальника, а також паспорт кредиту та квитанцію від 26 січня 2024 року про перерахування коштів за договором № 26.01.2024-100000373.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В ході судового розгляду справи відповідачем не надано доказів на підтвердження виконання зобов`язань перед позивачем за вказаним кредитним договором, а тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Отже, судом встановлено факт невиконання відповідачем взятих зобов`язань за Кредитним договором, що у свою чергу порушує право позивача, в зв`язку із чим, заборгованість за кредитним договором № 26.01.2024-100000373 від 26 січня 2024 року в розмірі 24 000,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - основний борг та 14 000,00 грн - проценти, підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.

Що стосується нарахування ТОВ «Споживчий центр» комісії за надання кредиту та його обслуговування, суд звертається до висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 09 лютого 2024 року у справі № 337/3703/22 (провадження № 61-13859св23), відповідно до яких правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

За обставин цієї справи сторони, сторони погодили розмір комісії за надання кредиту у сумі 1 500,00 гривень.

При цьому комісія за обслуговування встановлюється за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

З урахуванням наведеного, умови договору про нарахування комісії за надання кредиту та його обслуговування не є нікчемними, оскільки їх нікчемність не встановлена на рівні закону. Докази недійсності відповідних умов договору в матеріалах справи відсутні та сторонами не надавались.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

А тому нарахована відповідно до умов кредитного договору комісія за надання кредиту у сумі 1 500,00 грн підлягає стягненню з відповідача.

Разом з цим суд приходить до висновку про неправомірність включення ТОВ «Споживчий центр» до загальної суми заборгованості за кредитним договором неустойки у сумі 2 500,00 грнь, нарахованої відповідно до умов пункту 14 заявки, яка є невід`ємною частиною кредитного договору № 26.01.2024-100000373 від 26 січня 2024 року, оскільки відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З урахуванням вищевикладеного, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №№ 26.01.2024-100000373 від 26 січня 2024 року складає 25 500,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - тіло кредиту; 14 000,00 грн - проценти за користування кредитом; 1 500,00 грн - заборгованість за комісією.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 грн.

В порядку ст. 141 ЦПК України та з урахуванням часткового задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2 205,90 грн.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 141, 178, 247, 263-265, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального Кодексу України, суд, -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 26.01.2024-100000373 від 26 січня 2024 року в розмірі 25 500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2 205 (дві тисячі двісті п`ять) гривень 90 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032;

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 05 грудня 2025 року.

Суддя А.В. Слободянюк