Ухвала суду № 132362824, 26.11.2025, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/11197/25

Провадження № 1-кс/333/3742/25

УХВАЛА

26 листопада 2025 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Комунарського районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_1 за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя клопотання старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62025080100007977, відомості про яке внесені до ЄРДР 23.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115 КК України стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у смт. Балабино Запорізького району Запорізької області, громадянина України, не одруженого, освіта вища, перебуває на посаді інспектора взводу №2 роти №3 батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, у військовому званні «старший лейтенант поліції», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого та додані до нього матеріали,-

ВСТАНОВИВ:

25.11.2025 року старший слідчий в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Мелітополі та місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_3 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 .

Обґрунтовуючи вказане клопотання слідчий вказав, що першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025080100007977, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, п. 1 ч.2 ст.115 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, у відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 8, 19, 68 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Статтею 3 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва, поважати і не порушувати права і свободи людини.

Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку в Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Статтями 1, 7, 8 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» передбачено, що службова дисципліна в органах внутрішніх справ базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави, дотримуватися норм професійної та службової етики у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх

об`єднань та інших юридичних осіб з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Наказом Головного управління Національної поліції від 02.01.2025 № 4 о/с ОСОБА_5 призначений на посаду інспектора взводу №2 роти №3 батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Запорізькій області.

Незважаючи на вищевказане, ОСОБА_5 , займаючи посаду інспектора батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, будучи працівником правоохоронного органу, наділеним повноваженнями представника влади, вчинив кримінальне правопорушення проти життя та здоров`я особи за наступних обставин.

Так, 23 листопада 2025 року, приблизно о 13:00 год., ОСОБА_5 , перебуваючи поза службою, будучи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на проїжджій частині вулиці Червоній у селищі Балабине Кушугумської територіальної громади Запорізького району Запорізької області, біля будинків № 29, № 6-6 та № 6-в, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи намір на умисне протиправне заподіяння смерті кільком особам військовослужбовцям ЗСУ, які перебували на вулиці Червоній біля вищевказаних будинків, з наявної у нього табельної вогнепальної зброї закріпленого за ним пістолета «Форт 14», калібру 9х18 мм, серійний номер НОМЕР_1 , здійснив в їх бік не менше тринадцяти пострілів, спричинивши військовослужбовцю ОСОБА_7 вогнепальне кульове поранення черевної порожнини, військовослужбовцю ОСОБА_8 вогнепальне кульове поранення внутрішньої поверхні середньої третини лівого стегна, a військовослужбовцю ОСОБА_9 вогнепальне кульове проникаюче поранення лівої половини грудної клітини та вогнепальне кульове поранення лівого стегна, тим самим виконав усі дії, які вважав необхідними для їх вбивства, однак смерть потерпілих не настала з причин, які не залежали від його волі, оскільки його протиправні дії були припинені іншими військовослужбовцями ЗСУ, a потерпілим в подальшому надано кваліфіковану та необхідну медичну допомогу.

Таким чином, ОСОБА_5 за викладених вище обставин підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, п. 1 ч.2 ст. 115 КК України - закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене відносно більше ніж двох осіб.

23.11.2025 ОСОБА_5 затримано в порядку ст.208 КПК України, про що складено протокол (час фактичного затримання 18:31 год. 23.11.2025).

24.11.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення (злочину), підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.

Згідно вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження.

Так, за вчинення злочину за правовою кваліфікацією, передбаченою ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі. Розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість невідворотність послідуючого покарання, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Зазначені обставини свідчать про соціальну небезпеку підозрюваного ОСОБА_5 , будучи діючим працівником поліції, покликанням якого є захист порушених прав та інтересів людей, він навпаки вчинив дії, спрямовані на позбавлення життя кількох людей та із застосуванням вогнепальної зброї, а відповідно до Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Вказане є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом для ОСОБА_5 буде саме тримання під вартою.

Ризик, передбачений п.2 ч.1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що наразі досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершено, органом досудового розслідування не встановлені усі обставини скоєння злочину, а також не знайдені та не вилучені усі предмети та можливо документи, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються, а тому існує достатньо обґрунтований ризик того, що підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, може знищити, сховати або спотворити вищезазначені речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України обґрунтовується тим, що на даний час не всі свідки скоєного кримінального правопорушення встановлені та допитані, а відтак підозрюваний ОСОБА_5 , у випадку застосування до нього запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, знаючи про них, буде здійснювати тиск на них, з метою схилити до відмови від дачі показів взагалі або до їх зміни на свою користь.

Обґрунтуванням ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України є те, що ОСОБА_5 є працівником поліції, обізнаний з тактикою та методами слідчої і оперативно-розшукової роботи, має певні стійкі зв`язки у правоохоронних структурах, а тому перебуваючи на свободі, використовуючи вищезгадані можливості підозрюваний буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом.

Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що підозрюваний, розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суворість та невідворотність послідуючого покарання, подальше звільнення з органів Національної поліції України та залишення без засобів існування, ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 при ухваленні вироку, наслідки злочину, сторона обвинувачення вважає, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків та дасть можливості запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КК України.

Застосувати більш м`які запобіжні заходи до ОСОБА_5 не можливо, так як він не зможе виконувати обов`язки покладені на особу при обрані особистого зобов`язання, домашнього арешту. Особисту поруку не можливо застосувати у зв`язку з відсутністю осіб, яких слідство вважає такими, що заслуговують на довіру, і які б могли поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Зазначені вище факти свідчать про неможливість запобігання вказаним ризикам та забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу окрім як тримання під вартою до розгляду кримінального провадження в суді.

Водночас, відповідно частини 4 статті 183 КПК України, під час, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства, що в даному випадку є застосуванням вогнепальної зброї.

Розгляд клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_5 було призначено на 25.11.2025 року на 15 год. 30 хв., але у судове засідання підозрюваного не було доставлено через госпіталізацію останнього до КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради.

Слідчий надав суду інформацію з вказаного медичного закладу, згідно якої ОСОБА_5 дійсно перебуває у КНП «ЗОКЛ» ЗОР і стан його здоров`я не дозволяє йому взяти участь у розгляді клопотання про застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою та утримувати підозрюваного в умовах слідчого ізолятора.

У зв`язку з чим, 25.11.2025 року о 16 год. 59 хв. судом було прийнято рішення про відкладення розгляду клопотання на наступний день на 12-00 год.

26.11.2025 року о 12-00 год. до суду підозрюваний також не був доставлений, слідчий надав суду відповідь від КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, що ОСОБА_5 за станом здоров`я може приймати участь у відеоконференції на території лікувального закладу, враховуючи клінічний діагноз пацієнта та його поточний стан здоров`я (станом на 26.11.2025) пацієнт потребує до обстеження та спостереження в умовах стаціонару закладу охорони здоров`я.

Враховуючи вказану інформацію, слідчим суддею було прийнято рішення про організацію відеоконференції з вказаним медичним закладом з метою розгляду клопотання слідчого та надано дозвіл та можливість захиснику підозрюваного ОСОБА_6 бути поруч з ОСОБА_5 під час відеоконференції, у зв`язку з чим було оголошено перерву у судовому засіданні.

26.11.2025 року о 14 год. 07 хв. було продовжено судовий розгляд клопотання слідчого за допомогою відеоконференції з палати КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, де перебував ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 . Судом була перевірена можливість отримувати стороною захисту якісний звук та відео під час конференції з судом.

О 14 год. 15 хв. під час судового розгляду захисник ОСОБА_6 заявив клопотання про оголошення перерви у зв`язку з погіршенням здоров`я ОСОБА_5 і неможливістю останнього через це бути присутнім навіть під час відеконференції.

Суд задовольнив клопотання, оголосив перерву і звернувся із відповідним письмовим запитом до КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, з метою отримання інформації про можливість підозрюваного надалі брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з палати медичного закладу.

Після отримання висновку лікарів КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, що ОСОБА_5 не потребує лікування у блоці інтенсивної терапії, може приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в положенні лежачи, пацієнт потребує медикаментозної терапії, слідчий суддя продовжив судове засідання, дотримуючись рекомендацій лікарів (підозрюваний під час розгляду клопотання знаходився у палаті медичного закладу, перебуваючи лежачи на ліжку).

Крім того, під час судового розгляду слідчий суддя впевнився, що ОСОБА_5 цілком розуміє, що відбувається судовий розгляд, вирішується питання про доцільність/недоцільність застосування до нього запобіжного заходу, враховуючи, що останній належним чином відповідав на питання слідчого судді, з відповідей на які було і здійснено зазначений висновок.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 повністю підтримав клопотання слідчого, просив його задовольнити.

На питання слідчого судді, слідчий ОСОБА_3 повідомив, що часом затримання ОСОБА_5 згідно протоколу у порядку ст.208 КПК України є 18 год. 31 хв. Водночас, події, зазначені у клопотання відбувалися, приблизно о 13-00 год., тому фактично з 14-00 год. підозрюваному на місці подій надавалася медична допомога, після чого останній залишався на місці і у подальшому був затриманий працівниками ТУ ДБР.

Захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання слідчого, зазначивши, що обґрунтованість підозри не доведена прокурором у судовому засіданні. Обставини, викладені у клопотанні слідчого не відповідають дійсності. Орган досудового розслідування відразу прийняв обвинувальну позицію і не намагається зібрати у кримінальному провадженні об`єктивні дані. Жоден із ризиків не підтверджений, усі ризики тільки ймовірні.

ОСОБА_5 не заперечує, що між ним та військовими виник конфлікт біля магазину у селищі. Після цього, підозрюваний повернувся додому і вважав, що конфлікт закінчений. Водночас, військові незаконно зайшли на територію його домоволодіння та почали певним чином погрожувати, у зв`язку з чим ОСОБА_5 або застосував або продемонстрував автоматичну зброю, які він має право носити та зберігати, враховуючи, що є співробітником поліції.

На подвір`ї між підозрюваним та військовими відбулася сутичка, яку намагалася припинити мати ОСОБА_5 , яка отримала від військовослужбовців тілесні ушкодження (у неї перелам ноги). Факт отримання тілесних ушкоджень зареєстрований в ЄРДР і на цей час по кримінальному провадженню проводяться відповідні слідчі дії.

Після цього, матері ОСОБА_5 викликали «швидку» допомогу і коли їй надавали медичну допомогу, військовослужбовці били по голові та по тулубу ОСОБА_5 та утримували його на землі.

Будучи побитим, підозрюваний вирвався вій військових, забіг додому, взяв свою табельну зброю пістолет та застосував її по військовослужбовцям.

За фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_5 внесенні відомості до ЄРДР.

ОСОБА_5 є працівником правоохоронних органів, учасник АТО, позитивно характеризується на роботі, одружений, має сім`ю, на утриманні двох неповнолітніх дітей 2010 та 2013 р.н., постійне місце мешкання та реєстрації. Під час досудового розслідування підозрюваний співпрацює зі слідчим, так як надав пароль від свого мобільного телефону, на якому може бути збережена відеозапис подій, зазначених у клопотання слідчого.

Тому, за таких обставин просить застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Підозрюваний ОСОБА_5 повністю підтримав доводи та твердження свого захисника.

Вислухавши доводи прокурора, підозрюваного та захисника, дослідивши матеріали кримінального провадженні, додані до клопотання слідчого, в їх сукупності, суд дійшов до такого.

У судовому засіданні встановлено, що 23.11.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння кримінального правопорушення за ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України (кримінальне провадження №62025080100007977) та групою слідчих першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, було розпочато досудове розслідування.

23.11.2025року постановоюкерівника першогослідчого відділу(здислокацією ум.Мелітополі там.Запоріжжі)ТУ ДБР,розташованого ум.Мелітополі, ОСОБА_10 доручено проведеннядосудового розслідуванняу кримінальномупровадженні №62025080100007977групі слідчиху складі: ОСОБА_3 (старшийгрупи), ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 .

Згідно постанови першого заступника керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_20 від 24.11.2025 року процесуальними прокурорами, які здійснюють процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні є: ОСОБА_4 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28

ОСОБА_5 відповідно до протоколу затримання особи у порядку ст.208 КПК України фактично затримано 23.11.2025 року о 18 год. 31 хв.

Водночас, час фактично за тримання ОСОБА_5 у розумінні вимог ст.209 КПК України є 14-00 год. 23.11.2025 року.

Слідчий суддя своєї ухвалою звільнив з-під варти ОСОБА_5 під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу о 15-00 год. 26.11.2025 року.

24.11.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, п. 1 ч.2 ст. 115 КК України.

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу, погоджене із прокурором ОСОБА_4 , та додані до нього матеріали, підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 отримали 25.11.2025 року о 13 год. 00 хв., тому встановлений законодавством час для ознайомлення з вказаними матеріалами, був дотриманий, враховуючи початок судового засідання. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно дост. 194 КПК Українипід час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

Вважаю, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, п. 1 ч.2 ст. 115 КК України. На думку слідчого судді, зазначене підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- даними протоколу огляду місця події - території ділянки місцевості, розташованої біля території домоволодіння АДРЕСА_1 та житлового будинку АДРЕСА_1 за вказаною вище адресою. Під час огляду місця події, на ділянці проїжджої частини вулиці Червоної в смт Балабине, біля будинків №№29, 6-б та 6-в виявлена велика кількість предметів, схожих на стріляні гільзи, предмет, схожий на пістолет «Форт 14» з патроном в патроннику та порожнім магазином до нього, а також предмет, схожий на автомат Калашникова і магазин до нього, споряджений 25 патронами. В приміщенні домоволодіння АДРЕСА_1 виявлені три предмети, схожі на магазини до автоматичної зброї, споряджені патронами, мобільний телефон ОСОБА_5 , його службове посвідчення та спеціальний жетон працівника поліції, а також предмет, схожий на магазин до пістолета, споряджений чотирнадцятьма патронами;

- показаннями потерпілого ОСОБА_8 , який пояснив, що о 12 год. 30 хв. отримав повідомлення, що невідома людина у цивільному одязі в селищі Балабине з автоматичною зброєю погрожувала військовослужбовцям. Близько 12 год. 45 хв. він був на місці у АДРЕСА_2 . На той момент на подвір`ї вказаного будинку на землі лежав як у подальшому буде встановлено ОСОБА_5 , якого розброїли на момент його приїзду військовослужбовці та жінка похилого віку (як пізніше встановлено матір підозрюваного).

Він відразу доповів керівництву військової частини про подію та зателефонував працівнику поліції. В цей час приїхала «швидка» та почала надавати допомогу матері ОСОБА_5 . Останній попрохав піднятися з землі та зайти до будинку, щоб подзвонити своєму керівництву, що і йому дозволи здійснити.

У подальшому, ОСОБА_5 з`явився з пістолетом в руці і почав стріляти у бік військовослужбовців, які знаходилися поряд. Спочатку у бік ОСОБА_29 , потім у нього. Всього у його бік підозрюваний прицільно здійснив 4 постріли і поранив у ногу.

Після цього, ОСОБА_5 почав стріляти у бік військовослужбовців - ОСОБА_7 , якого поранив у черевну порожнину та ОСОБА_9 , якого поранив у грудну клітину та ліве стегно. Всього підозрюваний вистрілив увесь магазин з пістолету, після чого останнього роззброїли та фактично затримали до приїзду працівників поліції;

- показаннями свідків ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , які є пот суті аналогічними з показаннями потерпілого ОСОБА_8 ;

- речовими доказами: предметом, схожим на пістолет з патроном та порожнім магазином, предметами, схожими на стріляні гільзі та кулю та предметом, схожим на автомат Калашникова, вилученими з ділянки проїжджої частини та узбіччя біля будинків АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 ;

- іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).

Прокурор в обґрунтування клопотання слідчого під час судового засідання, на думку слідчого судді, довів наявність фактів та інформації, зміст яких переконав суд у тому, що підозрюваний ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення, зазначене у клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу.

Тобто, на даному етапі кримінального провадження підозра відносно ОСОБА_5 є цілком обґрунтована. Доводи захисника, заявлені на захист підозрюваного про недоведеність фактичних даних, вказаних у клопотанні слідчого, обов`язково будуть перевірятися в ході досудового розслідування у встановленому законом порядку.

Згідно з ч.1ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ч.1ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятоюстатті 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,4,5 ч.1ст. 77 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає слідчий, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду

Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.

Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).

Згідно ст.ст.7-9КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 є особливо тяжким та передбачають можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років позбавлення волі або довічним позбавленням волі, що саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Водночас, підозра особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є одним з факторів, який має враховувати суд при застосуванні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Тому слідчий суддя вважає, що тяжкість злочину, в якому підозрюють ОСОБА_5 не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але така підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Отже, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує покарання, що передбачене законом за вчинення особливо тяжкого злочину, який інкримінується ОСОБА_5 та, оцінюючи його у сукупності з іншими наведеними вище обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, дійшов до висновку про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Щодо ризиків незаконного впливу на свідків та перешкоджання у цьому кримінальному провадженні

Перевіряючи наявність ризику незаконного впливу на свідків, слідчий суддя враховує встановленуКПК Українипроцедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст.23, ст.224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеногост. 615 цього Кодексу(частина 4статті 95 КПК України).

Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об`єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

На цей час частина свідків по даному кримінальному провадженню ще не допитана. Підозрюваний ОСОБА_5 у випадку застосування до нього запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, знаючи про анкетні дані свідків, використовуючи свої знання як правоохоронця та певні зв`язки, ймовірно буде здійснювати тиск на них, з метою схилити до відмови від дачі показів взагалі або до їх зміни на свою користь.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення

Слідчий суддя в даному випадку згоден з позицією прокурора, що ОСОБА_5 , розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суворість та невідворотність послідуючого покарання, а також ймовірне подальше звільнення його з органів Національної поліції України та залишення без засобів існування, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

До такого висновку слідчий суддя дійшов і при аналізі дій ОСОБА_5 під час подій. Так, слідчий суддя звертає увагу, що останній підозрюється у тому, що він прицільно здійснив не один постріл, після чого зупинився, а більше десяти, що свідчить про те, що підозрюваний намагався до вести до кінця свої дії.

Ризики, передбачені п.п. 2,4 ч.1 ст.177 КПК України та зазначені слідчим у клопотанні, під час судового розгляду не підтвердилися.

Отже, слідчий суддя при аналізі пояснень учасників судового засідання, доказів у кримінальному провадженні, даних, що характеризують підозрюваного, дійшов до висновку, що існують ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, можливість продовження вчинення кримінального правопорушення. Вказані ризики, на думку слідчого судді є досить вагомими у даному випадку, тому клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно задовольнити та застосувати до останнього вказаний запобіжний захід.

Необхідність застосування такого запобіжного заходу до підозрюваного, що обмежує його особисту недоторканість, не буде суперечити нормі ст.5 ч.1 п. «b» Європейської конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», за якою особи можуть бути арештовані для виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом та рішенню Європейського суду з прав людини справа «Чанєв проти України» від 09.10.2014 року.

Відповідно до ч.3ст.183 КПК Українисуд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Враховуючи, той факт, що злочин, в якому підозрюється ОСОБА_5 підпадає під перелік злочинів, визначених ч.4 ст.183 КПК України, тому слідчий суддя не визначає можливість застосування застави.

Водночас, під час розгляду цього клопотання, слідчий суддя розглядав можливість застосування до підозрюваного іншого, більш м`якого альтернативного запобіжного заходу, у т.ч. домашнього арешту та особистого зобов`язання.

Враховуючи особистість підозрюваного, встановлені ризики, які є надзвичайно вагомими, тому вважаю, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти встановленими під час розгляду клопотання ризикам. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 є доцільним у даному випадку та відповідає принципу винятковості цього запобіжного заходу.

Також, слідчий суддя враховує інформацію від лікарів КНП «ЗОКЛ» ЗОР, згідно якої станом на час розгляду клопотання стан здоров`я ОСОБА_5 не дозволяє утримувати його під вартою в умовах слідчого ізолятора. За таких обставин вважаю за необхідне зазначити, що поміщення підозрюваного до вказаної установи (слідчого ізолятора) можливо здійснити з урахуванням інформації (висновку) лікаря щодо можливості перебування ОСОБА_5 під вартою.

.

Керуючись, ст. ст.176,177,178,182,183,184,194,196,206 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62025080100007977, відомості про яке внесені до ЄРДР 23.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115 КК України стосовно ОСОБА_5 задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням його в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України по 21.01.2026 року (включно). Поміщення ОСОБА_5 до вказаної установи здійснити з урахуванням інформації (висновку) лікаря щодо можливості перебування останнього під вартою.

Строк тримання під вартою ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного його затримання з 18 год. 31 хв. 23.11.2025 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.

Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному, захиснику підозрюваного, а також надіслати начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України для виконання.

Повний текст ухвали складено 27.11.2025 року.

Слідчий суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя ОСОБА_1