Ухвала суду № 132355008, 24.11.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

24.11.2025Справа № 44/184-б (910/14204/25)

Суддя Чеберяк П.П., розглянувши матеріали

За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної та матеріальної шкоди

В межах справи № 44/184-б

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології 2005" (код ЄДРПОУ 33398297)

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 44/184-б за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології 2005" про банкрутство на стадії процедури ліквідації, введеної постановою Господарського суду м. Києва від 10.05.2011.

17.11.2025 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної та матеріальної шкоди.

Дослідивши подані матеріали, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на наступне.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

У ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції (ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Вичерпний перелік спорів, які відносяться до юрисдикції господарського суду, визначено у ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

Спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо: спір не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 20 Господарського процесуального кодексу України; спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (наприклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

З огляду на положення ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.

Як вбачається з поданої позовної заяви, спір виник між Жураковською Людмилою Валеріївною та Демчаном Олександром Івановичем, які, в свою чергу, являються арбітражними керуючими.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутств арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України;

Проте, статус фізичної особи - підприємця це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Також, необхідно зазначити, що відповідно до частини 1 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутств арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду, грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Таким чином, арбітражний керуючий - це фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, яка отримує за виконання своїх повноважень грошову винагороду, а не фізична особа-підприємець, яка здійснює підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку.

У даному випадку правовідносини сторін не мають ознак господарсько-правових, зокрема, корпоративних, а тому даний спір не підлягає вирішенню господарським судом.

Відповідно до положень ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, як за суб`єктним складом, так і виходячи зі змісту спірних правовідносин спір між сторонами не є спором двох суб`єктів господарювання, а отже підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а не господарського.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Водночас суд на виконання положень ч. 6 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України роз`яснює позивачу, що розгляд вказаної справи віднесено до юрисдикції загальних судів за правилами цивільного судочинства.

Керуючись статтями 175, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної та матеріальної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя П.П. Чеберяк