Рішення № 132353277, 05.12.2025, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/9437/24

Провадження № 2/712/459/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2025 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Пономаря В.О.,

за участю секретарів судового засідання Глущенко І.В., Кеденко Я.О., Чумак Д.І., ВасильєвоїД.А., Рясик Д.Д.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Бикова О.С., Капітоненка А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Черкаської області про визнання дій протиправними, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та відповідача у заявах по суті справи

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Черкаської області (далі НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області) про визнання протиправними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачка з 2011 року працювала на посаді майстра виробничого навчання Черкаських територіальних курсів ЦЗ та БЖД, має педагогічне звання «майстер виробничого навчання І категорії», позитивно характеризувалася за результатами атестацій та роботи, однак наказом НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області № 15 від 23.04.2024 їй оголошено догану, а наказом № 32 від 08.07.2024 (з подальшими змінами) звільнено з посади на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

На обґрунтування позову позивачка зазначає, що дисциплінарне стягнення у вигляді догани та звільнення застосовані з грубим порушенням вимог трудового законодавства: службове розслідування проводилося без її участі, у тому числі під час перебування на лікарняному; її письмова заява про скасування догани роботодавцем не розглядалася; у наказі про звільнення не конкретизовано, які саме посадові обов`язки вона не виконала та в чому полягає «систематичність» порушень, при тому, що раніше до неї не застосовувалося кількох дисциплінарних стягнень, як того вимагає п. 3 ст. 40 КЗпП України. Позивачка також вказує на невідповідність окремих положень посадової інструкції вимогам окремого доручення Голови ДСНС України щодо структури та змісту посадових (робочих) інструкцій, відмову відповідача конкретизувати зміст пункту, який передбачає виконання «службових доручень керівника», а також на те, що на неї покладались нетипові для майстра виробничого навчання функції з укладення договорів.

Крім того, позивачка зазначає, що у день звільнення роботодавець не провів із нею повного розрахунку, не повідомив письмово про всі нараховані та належні до виплати суми, не надав запитуваних довідок та бухгалтерських документів, чим порушив вимоги ст. 47, 116 КЗпП України. Унаслідок протиправних дисциплінарних стягнень, проведення службового розслідування, тиску з боку керівництва та незаконного звільнення, на думку позивачки, їй завдано істотної моральної шкоди, що проявилася у погіршенні стану здоров`я, необхідності звернення за медичною допомогою, переживаннях, втраті нормальних життєвих зв`язків та приниженні честі, гідності і ділової репутації. У зв`язку з цим вона просить стягнути з відповідача грошову компенсацію моральної шкоди.

З урахуванням наведеного просить суд:

-визнати протиправним та скасувати наказ НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області №15 від 23.04.2024 «Про оголошення догани ОСОБА_1 »;

-визнати протиправним та скасувати наказ НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області №32 від 08.07.2024 (з подальшими змінами) про звільнення ОСОБА_1 з посади майстра виробничого навчання за п. 3 ст. 40 КЗпП України;

-поновити ОСОБА_1 на посаді майстра виробничого навчання Черкаських територіальних курсів ЦЗ та БЖД ІІ категорії НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області;

-стягнути з НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі;

-стягнути з НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області на користь позивачки 100 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди;

-судові витрати у справі покласти на відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_2 подав відзив, у якому зазначив, що жодне з тверджень позивачки, викладених у позовній заяві, не відповідає дійсності, а застосовані до ОСОБА_1 дисциплінарні стягнення проведені відповідно до вимог законодавства та внутрішніх актів ДСНС України.

Відповідач вказує, що посадові інструкції працівників Центру розроблені на підставі Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників у сфері цивільного захисту та інших галузевих нормативних актів ДСНС і МВС України, є типовими та модельними. Пункт 14 посадової інструкції майстра виробничого навчання від 22.03.2023 («виконує службові доручення безпосереднього керівника») відповідач вважає конкретним і таким, що лише фіксує право керівника давати працівнику доручення в межах своїх повноважень. Зазначає, що аналогічний пункт містився й у попередній посадовій інструкції від 12.05.2015, з якою ОСОБА_1 була ознайомлена та яку підписала без зауважень, тоді як нову інструкцію від 22.03.2023 підписали всі інші працівники. На думку відповідача, твердження позивачки про суперечність інструкції окремому дорученню Голови ДСНС України є лише її суб`єктивною оцінкою.

Дисциплінарне стягнення у вигляді догани, за поясненнями відповідача, було застосоване у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 ознайомитися та поставити підпис під наказом від 20.03.2024 № 16 «Про ознайомлення з посадовими інструкціями» і самою посадовою інструкцією майстра виробничого навчання, що підтверджується актами від 09.04.2024 та 22.04.2024. Відповідач зазначає, що копія наказу про догану надсилалась позивачці за всіма відомими адресами, однак вона відмовлялася отримувати поштові відправлення, а підпису під наказом також не поставила, що оформлено відповідними актами. На заяви позивачки від 18.03.2024 та 23.04.2024, за твердженням відповідача, були надані письмові відповіді.

Щодо звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України відповідач посилається на лист директора Черкаської філії ПВНЗ «Європейський університет» від 22.04.2024 про невиконання позивачкою обов`язків щодо надання методичної допомоги під час об`єктового тренування. На підставі цього наказом № 23 від 22.04.2024 було призначено службове розслідування, за результатами якого висновком від 03.07.2024 рекомендовано притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за невиконання посадових і функціональних обов`язків та введення в оману керівництва й закріплених суб`єктів господарювання.

Представник відповідача зазначає, що під час проведення службового розслідування позивачка переважно перебувала на лікарняних, відмовлялася ознайомлюватися з матеріалами розслідування та надавати письмові пояснення, що оформлено актами. З огляду на ч. 1 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відповідач вказує на допустимість звільнення працівника під час його тимчасової непрацездатності з визначенням датою звільнення першого робочого дня після її закінчення. Послідовність видання наказів про звільнення та внесення змін до них (№ 33, 35, 37, 38) відповідач пояснює частими відкриттями позивачкою листків непрацездатності у дні, коли планувалося її ознайомлення з наказами.

Також відповідач стверджує, що з позивачкою проведено повний розрахунок при звільненні: згідно з даними журналу обліку трудових книжок та розрахункових документів позивачці були нараховані та виплачені всі належні суми, а на її запити надавалися відповіді та детальна бухгалтерська довідка. Матеріали службового розслідування, копії наказів та інші документи, які позивачка просить витребувати в позовній заяві, за твердженням відповідача, неодноразово надсилалися їй поштою та в електронній формі й перебувають у її розпорядженні. У зв`язку з цим відповідач вважає вимоги про витребування доказів необґрунтованими, а вимоги про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідіна відзивпозивачка ОСОБА_1 заперечила проти наведених у ньому доводів та зазначила, що посадова інструкція майстра виробничого навчання була фактично надана їй лише у 2024 році, хоча затверджена наказом від 22.03.2023, при цьому пункт 14 цієї інструкції («виконує службові доручення безпосереднього керівника») сформульований без конкретизації кола доручень і, на її переконання, суперечить окремому дорученню Голови ДСНС України від 14.06.2017 № В-102. Подані нею заяви від 18.03.2024 та 23.04.2024 з вимогою привести інструкцію у відповідність до цього доручення відповідачем були проігноровані.

ОСОБА_1 вказала, що акти від 09.04.2024 та 22.04.2024 про нібито відмову від ознайомлення з наказом про ознайомлення з посадовими інструкціями та з самою посадовою інструкцією є недостовірними, оскільки в період з 18.03.2024 по 17.04.2024 вона перебувала на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності, а 24.04.2024 після морального тиску з боку керівництва їй стало зле, була викликана швидка медична допомога і відкрито новий листок непрацездатності. Позивачка стверджує, що про початок та перебіг службового розслідування її не повідомляли, воно проводилося під час її тимчасової непрацездатності, у зв`язку з чим вона була позбавлена можливості брати участь у розслідуванні, подавати пояснення, заяви та клопотання, а твердження відповідача про направлення всіх рішень поштою не відповідають дійсності, оскільки копії наказів і матеріалів службового розслідування були надіслані їй лише після неодноразових звернень, у тому числі через урядову «гарячу лінію» та до ДСНС України.

Також у відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначила, що до 20222023 років до неї не висувалося жодних претензій щодо якості методичної роботи та звітності; при звільненні відповідач порушив вимоги ст. 116 КЗпП України, оскільки в день звільнення їй не було виплачено всі належні суми та не надано запитуваної детальної бухгалтерської довідки про всі нарахування і виплати з 2011 року, а повний розрахунок проведено несвоєчасно, що підтверджується банківськими виписками.

У запереченняхна відповідьна відзивпредставник відповідача ОСОБА_2 зазначив, що строк притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за відмову підписати посадову інструкцію не порушено, оскільки непідписання інструкції є триваючим дисциплінарним проступком, зафіксованим актами, а догану оголошено в межах строків, передбачених ст. 148 КЗпП України, з урахуванням періодів тимчасової непрацездатності позивачки, а також у зв`язку з не ознайомленням із наказом від 20.03.2024 № 16.

Позиції сторін у судовому засіданні

У судовомузасіданні ОСОБА_1 підтримала позов, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Акцентувала увагу на тому, що нова посадова інструкція майстра виробничого навчання від 22.03.2023 була надана їй лише на засіданні атестаційної комісії у березні 2024 року, тобто майже через рік після затвердження, при цьому під час її розроблення не було враховано окреме доручення Голови ДСНС України від 14.06.2017 № В-102, а пункт 14 інструкції сформульований без конкретизації кола посадових обов`язків, що, на думку позивачки, суперечить вимогам зазначеного доручення. Подані нею заяви щодо необхідності конкретизації цього пункту та приведення інструкції у відповідність до доручення ДСНС залишилися без належного реагування роботодавця.

Позивачка вказала, що наказ від 20.03.2024 № 16 «Про ознайомлення з посадовими інструкціями» був виданий у період її тимчасової непрацездатності, а визначений у ньому строк для ознайомлення (до 10.04.2024) повністю припав на період лікарняного, у зв`язку з чим фактичної можливості виконати цей наказ вона не мала. Про існування наказу від 23.04.2024 №15 «Про оголошення догани ОСОБА_1 » вона, за її словами, дізналася лише 01.07.2024, тоді як жодних письмових пояснень перед накладенням стягнення в неї не відбиралося, службове розслідування перед оголошенням догани не проводилося, а саму догану їй не було своєчасно та належним чином вручено. Вона стверджує, що під час направлення кореспонденції з копією наказу роботодавець умисно зазначав неправильні номер телефону, поштовий індекс та адресу, а листи надсилалися як «Укрпошта Стандарт» без можливості належного відстеження та отримання, що фактично позбавило її можливості дізнатися про зміст відповідних наказів.

ОСОБА_1 також наголосила, що про початок та перебіг службового розслідування, призначеного наказом від 22.04.2024 № 23, її не повідомляли, розслідування проводилося під час її перебування на лікарняному, що, на її думку, суперечить Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах і підрозділах цивільного захисту, затвердженій наказом МВС України від 05.05.2015 № 515. Позивачка вважає склад комісії упередженим, оскільки до нього було включено її безпосереднього керівника ОСОБА_3 , який, за її твердженням, був особисто заінтересованим у результатах розслідування та фактично диктував зміст листів, що надходили від закріплених суб`єктів господарювання. Вона звертає увагу, що матеріали службового розслідування, надані до суду, не були належним чином оформлені (не прошиті, не пронумеровані, містили незасвідчені копії документів), а окремі документи (зокрема лист Черкаської філії ПВНЗ «Європейський університет») не долучалися ані до матеріалів розслідування, ані до відзиву, що, на її переконання, додатково свідчить про порушення процедури.

Окремо позивачка зазначила, що наказ про звільнення від 08.07.2024 № 32 за п. 3 ст. 40 КЗпП України є незаконним, оскільки раніше до неї не застосовувалося двох і більше дисциплінарних стягнень, конкретні посадові обов`язки, які вона нібито не виконала, у наказі не зазначені, а висновок службового розслідування, на який у ньому міститься посилання, складено без врахування її письмових пояснень. Вона вважає, що роботодавець порушив вимоги ст. 148 КЗпП України щодо граничних строків застосування дисциплінарних стягнень, оскільки з моменту затвердження посадової інструкції 22.03.2023 до видання наказу про догану у квітні 2024 року та призначення службового розслідування за подіями 20222023 років минуло більше шести місяців.

Крім того, позивачка вказала на порушення відповідачем ст. 116 КЗпП України, оскільки у день звільнення з нею не було проведено повного розрахунку, не виплачено всі належні суми, не надано детальної бухгалтерської довідки про нарахування та виплати з 2011 року, а розрахункові документи були надіслані із запізненням і без належних підписів посадових осіб. Унаслідок незаконної, на її думку, догани, службового розслідування та звільнення вона зазнала істотної моральної шкоди, що виразилася у погіршенні стану здоров`я, необхідності тривалого лікування, психоемоційних стражданнях, приниженні честі, гідності та ділової репутації, у зв`язку з чим просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_4 просили повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи, що як догана, так і подальше звільнення ОСОБА_1 проведені у відповідності до вимог КЗпП України та внутрішніх актів ДСНС України. Наголосили, що позивачка перебувала у звичайних трудових, а не публічно-службових відносинах, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми КЗпП України. Дисциплінарне стягнення у вигляді догани було накладено за відмову ОСОБА_1 виконати наказ від 20.03.2024 № 16 «Про ознайомлення з посадовими інструкціями» та відмову від підпису під посадовою інструкцією, що зафіксовано актами від 09.04.2024 та 22.04.2024. Представник відповідача звернув увагу суду, що наказ про догану видано 23.04.2024 з дотриманням місячного строку, передбаченого ст. 148 КЗпП України, з урахуванням періодів тимчасової непрацездатності, а доводи позивачки про пропуск строку притягнення до дисциплінарної відповідальності є безпідставними.

Щодо звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України представники відповідача зазначили, що підставою для застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення стали систематичні порушення позивачкою своїх посадових обов`язків, підтверджені матеріалами службового розслідування. Зокрема, за листом Черкаської філії ПВНЗ «Європейський університет» від 22.04.2024 встановлено, що ОСОБА_1 у 2023 році не надала методичної допомоги при проведенні об`єктового тренування, натомість до Центру було подано копію журналу обліку практичного навчання з підписами та печатками осіб, які на вказану дату вже не працювали в закладі. Аналогічні розбіжності та відсутність фактичного проведення заходів цивільного захисту виявлені щодо НКП «Черкаська міська дитяча лікарня», НКП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер» та НКП «Черкаська обласна стоматологічна поліклініка». На думку відповідача, вказані порушення мають характер триваючого дисциплінарного проступку, який полягає у тривалому невиконанні обов`язку щодо організації практичної підготовки закріплених суб`єктів господарювання та поданні недостовірних звітних документів, що дало можливість застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення в межах строків, установлених ст. 148 КЗпП України.

Крім того, представник відповідача пояснив, що службове розслідування проводилось за Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах і підрозділах цивільного захисту, з наданням ОСОБА_1 можливості ознайомитися з матеріалами та надати пояснення, від чого вона неодноразово відмовлялася, що зафіксовано відповідними актами. Звільнення було оформлено з урахуванням вимог ч. 1 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» датою першого робочого дня після закінчення тимчасової непрацездатності, а всі належні позивачці виплати при звільненні були нараховані та виплачені в повному обсязі, про що свідчать розрахункові та бухгалтерські документи. У зв`язку з наведеним представники відповідача просили суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Рух справи в суді першої інстанції, процесуальні рішення, заяви клопотання

Позовна заява ОСОБА_1 надійшла 08.08.2024 до Соснівського районного суду м.Черкаси.

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси Пироженко В.Д. від 15.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Представником відповідача ОСОБА_2 02.10.2024 подано відзив на позовну заяву.

Позивачем ОСОБА_1 04.10.2024 подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

Також позивачем ОСОБА_1 07.10.2024 подано відповідь на відзив.

Представником відповідача ОСОБА_2 15.10.2024 подано заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси Пироженко В.Д. від 16.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивачем ОСОБА_1 14.11.2024 подано заперечення на надані відповідачем заперечення.

Представником відповідача ОСОБА_4 11.12.2024 подано додаткові пояснення (т. 1 а.с. 233-234).

Позивачем ОСОБА_1 16.12.2024 подана заява щодо суми грошових коштів, які підлягають стягненню з відповідача (т. 1 а.с. 236).

Позивачем ОСОБА_1 30.01.2025 подано заперечення (т. 1 а.с. 242-247).

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси Пироженко В.Д. від 30.01.2025 задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Пироженко В.Д. (т. 1 а.с. 252-253).

Згідно із протоколом повторного авторозподілу справи між суддями від 30.01.2025, справу передано для подальшого розгляду судді Пономарю В.О. (т. 1 а.с. 254).

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси Пономаря В.О. від 04.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні (т. 2 а.с. 2-3).

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси Пономаря В.О. від 19.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивачем ОСОБА_1 10.03.2025 подано клопотання про долучення документів до справи (т. 2 а.с. 19-25).

Позивачем ОСОБА_1 27.11.2025 подано письмові пояснення (т. 2 а.с. 111-114).

Суд 28.11.2025 перейшов до стадії ухвалення рішення.

ІІ. Мотивувальна частина рішення

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

ОСОБА_1 з 2011 року працювала на посаді майстра виробничого навчання обласних та міста Черкаси курсів по підвищенню кваліфікації керівних кадрів та фахівців, а з липня 2019року на посаді майстра виробничого навчання Черкаських територіальних курсів ЦЗ та БЖД ІІ категорії НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області, що підтверджується трудовою книжкою (т. 1 а.с.9-10).

Під час роботи на вказаних посадах у 2013, 2015, 2019 роках ОСОБА_1 проходила атестацію, за результатами відповідно до наявних у матеріалах справи атестаційних листів відповідною комісією визнавалася такою, що відповідає займаній посаді (т. 1 а.с. 11-18). У 2019 році їй присвоєно педагогічне звання «Майстер виробничого навчання І категорії» (т. 1 а.с. 19-21).

За перемогу в конкурсі на звання кращого майстра виробничого навчання НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області у 2014-2015 роках була нагороджена грамотою начальника вказаного навчального центру (т. 1 а.с. 22). До позовної заяви позивачкою також долучено лист Ліплявської сільської ради від 09.11.2018 № 874 та надану їй у 2021 році подяку навчальним закладом філією «Черкаський кооперативний економіко-правовий коледж» ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі», якими відзначено професіоналізм ОСОБА_1 під час проведення навчальних заходів у цих закладах (т. 1 а.с.23-24).

Начальником НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області ОСОБА_2 22.03.2023 затверджено посадову інструкцію майстра виробничого навчання Черкаських територіальних курсів цивільного захисту та безпеки життєдіяльності ІІ категорії, яку в березні 2023 року ознайомлено майстрів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в липні 2023 року ОСОБА_7 (т. 1 а.с.36-38).

Водночас ОСОБА_1 відмовилася підписувати посадову інструкцію, оскільки вважала, що вона розроблена без урахування окремого доручення Голови ДСНС України від 14.06.2017 № В-102 «Про положення про структурні підрозділи та посадові (робочі) інструкції» та містить п. 14 із формулюванням «виконує службові доручення безпосереднього керівника» без будь-якої конкретизації кола таких доручень, тоді як, на її переконання, посадова інструкція повинна містити чіткий і конкретний перелік посадових обов`язків працівника. Про це вона повідомила у заявах на адресу начальника НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області Бикова О.С. від 18.03.2024 та 23.04.2024 (т. 1 а.с 28-29).

У відповідь на заяву ОСОБА_1 начальником Центру Биковим О.С. надано відповідь від 25.03.2024, у якій роз`яснено порядок розроблення посадової інструкції та обсяг повноважень керівника щодо надання доручень (т. 1 а.с. 114-115). На повторну заяву ОСОБА_1 від 23.04.2024 надано відповідь 13.05.2024 № 231/968, у якій повідомлено, що за результатами перевірки організації роботи майстрів виробничого навчання порушень законодавчих та інших нормативно-правових документів з організації роботи не виявлено.

З огляду на висловлену ОСОБА_1 відмову ставити підпис про ознайомлення з посадовою інструкцією начальником навчально-методичного центру ОСОБА_2 20.03.2024 видано наказ № 16 «Про ознайомлення з посадовими інструкціями», яким наказано майстрам виробничого навчання ознайомитися під підпис з посадовою інструкцією до 10.04.2024.

Відповідно до акту № 1, складеного та підписаного 09.04.2024 шістьма працівниками НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області 09.04.2024 о 10 год 45 хв ОСОБА_1 запропоновано ознайомитися під підпис із наказом від 20.03.2024 № 16 «Про ознайомлення з посадовими інструкціями» та посадовою інструкцією майстра виробничого навчання Черкаських територіальних курсів цивільного захисту та безпеки життєдіяльності ІІ категорії, однак ОСОБА_1 постановити свій підпис відмовилася (т. 1 а.с.108).

Згідно із актом № 2, складеного та підписаного 22.04.2024 сімома працівниками НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області, 22.04.2024 о 10 год 00 хв ОСОБА_1 запропоновано ознайомитися під підпис з наведеними вище документами, проте свій підпис поставити остання відмовилася (т.1 а.с.109).

Із акту № 3, складеного та підписаного 24.04.2024 сімома членами комісії НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області, 24.04.2024 близько 11 год 30 хв члени комісії мали намір ознайомити ОСОБА_1 з наказом від 23.04.2024 № 15 «Про оголошення догани ОСОБА_1 ». Проте ознайомлення не відбулося через те, що остання викликала швидку медичну допомогу (т. 1 а.с.110).

Представником відповідача надано супровідні листи від 25.04.2024 № 189/968 та від 21.08.2024 № 406/968 про скерування на адресу ОСОБА_1 копії наказу від 23.04.2024 № 15 «Про оголошення догани ОСОБА_1 » (т. 1 а.с. 111, 112).

ОСОБА_1 поставлено підпис про ознайомлення з посадовою інструкцією 01.07.2024 з поміткою, що п. 14 розділу 2 суперечить окремому дорученню Голови ДСНС України № В-102 від 14.06.2017 (т. 1 а.с. 38 на звороті).

Водночас шістьма працівниками НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області 01.07.2024 складено акт № 4 від 01.07.2024 про те, що ОСОБА_1 відмовилася від підпису про ознайомлення з наказом від 23.04.2024 № 15 «Про оголошення догани ОСОБА_1 » (т. 1 а.с.120).

Також 01.07.2024 чотирма працівниками НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області складено акт № 1, відповідно до якого головою комісії, яка створена наказом від 26.04.2024 № 23 ОСОБА_8 були доведені ОСОБА_1 матеріали службового розслідування, від підпису про ознайомлення вона відмовилася. Одночасно складено акт № 2 від 01.07.2024 про те, що ОСОБА_1 відмовилася від надання письмових пояснень щодо матеріалів службового розслідування (т.1 а.с. 121, 122).

Начальником НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області 03.07.2024 затверджено висновок за результатами службового розслідування щодо неналежного виконання посадових обов`язків майстром виробничого навчання Черкаських територіальних курсів цивільного захисту та безпеки життєдіяльності ІІ категорії ОСОБА_1 .

За змістом висновку за результатами службового розслідування, затвердженого начальником НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області 03.07.2024, службове розслідування щодо майстра виробничого навчання Черкаських територіальних курсів цивільного захисту та безпеки життєдіяльності ІІ категорії ОСОБА_1 проводилось комісією у складі заступника начальника центру з навчально-виробничої роботи ОСОБА_9 (голова комісії), завідувача кабінету навчального ОСОБА_10 , начальника обласного кабінету (безпеки життєдіяльності населення) Боршківського В.В., завідувача Черкаських територіальних курсів цивільного захисту та безпеки життєдіяльності ІІ категорії ОСОБА_3 та методиста кабінету навчального ОСОБА_11 на підставі наказу Центру від 22.04.2024 № 23 та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах і підрозділах цивільного захисту, затвердженої наказом МВС України від 05.05.2015 № 515.

Комісією відібрано письмові пояснення у завідувача курсів ОСОБА_3 , старшого майстра ОСОБА_12 , майстра ОСОБА_13 , викладача ОСОБА_14 , проаналізовано посадову інструкцію ОСОБА_1 , плани-графіки та розклади занять, журнали обліку практичних навчань і тренувань, а також направлено запити до суб`єктів господарювання, закріплених за ОСОБА_1 .

За результатами перевірки встановлено, що у 2023 році при організації практичної підготовки в Черкаській філії ПВНЗ «Європейський університет» Головня О.В. подала до центру ксерокопію журналу обліку практичного навчання з підписами директора та відповідальної особи з питань цивільного захисту, які на момент, зазначений у журналі, у цьому закладі вже не працювали, що у висновку охарактеризовано як ознаки підроблення звітних документів. Аналогічні обставини комісія констатувала щодо журналів обліку практичних навчань за 2022 рік у НКП «Черкаська міська дитяча лікарня», НКП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер» та НКП «Черкаська обласна стоматологічна поліклініка», керівники яких у своїх листах повідомили про відсутність факту проведення відповідних заходів і непідписання ними журналів.

У висновку зазначено, що ОСОБА_1 відмовилася надавати письмові пояснення з приводу виявлених розбіжностей та не надала оригінали планів проведення інструктивно-методичних занять, які мали залишатися у майстра для підтвердження виконаної роботи; будь-які заперечення, заяви чи клопотання в ході службового розслідування від неї не надходили. Комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 , не виконуючи завдань, передбачених планами-графіками практичної підготовки, ввела в оману керівництво центру та закріплених суб`єктів господарювання, чим допустила невиконання покладених на неї посадових обов`язків, у зв`язку з чим заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади. Окремо у висновку зазначено про недоліки в роботі завідувача Черкаських територіальних курсів ОСОБА_3 щодо належного контролю за діями підлеглих та рекомендовано притягнути його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани (т. 1 а.с. 123-125).

Начальником НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області ОСОБА_2 . 08.07.2024 видано наказ № 32 «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до якою ОСОБА_1 на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП (невиконання своїх посадових та функціональних обов`язків) звільнено з посади майстра виробничого навчання Черкаських територіальних курсів цивільного захисту та безпеки життєдіяльності ІІ категорії з 08.07.2024. Також наказано виплатити кошти за 76 днів невикористаної відпустки (т. 1 а.с. 126).

Листом від 08.07.2024 № 346/968 повідомлено ОСОБА_1 про звільнення, необхідність отримання трудової книжки та здати службове посвідчення (т. 1 а.с. 56).

Працівниками НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області (дев`ять осіб) 08.07.2024 складено акт № 1 про те, що ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з наказом № 36 від 03.07.2024 «Про завершення службового розслідування» відмовилася. Також складено акт № 2 про те, що ОСОБА_1 відмовилася від підпису про ознайомлення з наказом № 32 від 08.07.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Також ОСОБА_1 11.07.2024 на адресу начальника НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області подано заяви про видачу довідок про всі належні їй суми грошових виплат, про розмір середньої заробітної плати за травень-червень 2024 року (т. 1 а.с. 57-58).

Головним бухгалтером НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області 15.07.2024 листом під №358/968 повідомлено ОСОБА_1 про те, що по листках непрацездатності нараховано за травень 2024 року (31 день) 28462,12 грн, за червень 2024 року (28 днів) 25754,40 грн (т.1 а.с. 59).

Начальником НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області Биковим О.С. 19.07.2024 видано наказ № 38 «Про внесення змін до наказу НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області від 08.07.2024 № 32 «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до якого у зв`язку із закінченням тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 визначено датою її звільнення перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, а саме: 19.07.2024.

ОСОБА_1 17.07.2024 отримала свою трудову книжку (т. 1 а.с. 132-133).

У цей же день (17.07.2024) ОСОБА_1 на адресу начальника НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області подано заяви про надання копій наказу про оголошення догани, матеріалів службового розслідування, законодавчого обґрунтування звільнення.

У свою чергу працівниками НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області (п`ять осіб) 17.07.2024 складено акт № 2 «Про відмову ставити підписи в наказах». Відповідно до акта 17.07.2024 о15 год 30 хв у кабінеті начальника Центру ОСОБА_1 були надані для ознайомлення оригінали наказів НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області від 08.07.2024 № 32 «Про звільнення ОСОБА_1 », від 08.07.2024 № 33 «Про внесення змін до наказу від 08.07.2024 № 32 «Про звільнення ОСОБА_1 » та від 17.07.2024 № 35 «Про внесення змін до наказу від 08.07.2024 № 32 «Про звільнення ОСОБА_1 ». Зазначено, що з наказом № 32 від 08.07.2024 ОСОБА_1 ознайомилася та залишила на ньому свої нотатки, однак на наказах №№ 33, 35 підпису про ознайомлення не поставила, хоча їх було нею особисто прочитано та оголошено вголос начальником Центру. Копії всіх трьох наказів були вручені ОСОБА_1 особисто.

Надалі, не погоджуючись із висновками службового розслідування та наказами про притягнення до дисциплінарної відповідальності й звільнення, ОСОБА_1 неодноразово зверталася до начальника НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області Бикова О.С. із заявами про надання копій матеріалів службового розслідування та документів щодо нарахування їй заробітної плати.

Зокрема, після отримання трудової книжки 17.07.2024 ОСОБА_1 подала письмову заяву до начальника Центру з вимогою надати копії матеріалів службового розслідування, просивши надіслати їх на поштову адресу місця проживання. На цю заяву НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області надіслав лист, у якому повідомив, що матеріали службового розслідування вже доводилися до відома ОСОБА_1 під час засідання комісії, однак вона відмовилася від підпису про ознайомлення, про що складено відповідний акт від 08.07.2024, і саме цим Центр обґрунтував відсутність підстав для повторного ознайомлення у приміщенні роботодавця.

В подальшому, після звернення ОСОБА_1 до Департаменту персоналу ДСНС України, останній переадресував її звернення до НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області з вимогою надати заявниці копії матеріалів службового розслідування. У відповідь на це навчально-методичний центр листами за серпеньвересень 2024 року направив на адресу ОСОБА_1 належним чином завірені копії матеріалів службового розслідування, а також копії наказів про призначення та завершення службового розслідування й затверджений висновок комісії.

Разом із тим, на виконання вимог ДСНС України та з метою підтвердження розміру заробітку ОСОБА_1 для участі у судовому спорі НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області листом від 09.09.2024 надіслав позивачці дві довідки про нараховану заробітну плату: за період з 20.01.2011 по 31.12.2019 та за період з 01.01.2020 по 19.07.2024.

Окремо НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області 29.07.2024 видав на ім`я ОСОБА_1 довідку про доходи, відповідно до якої за період з 01.02.2024 по 18.07.2024 (включно) їй нараховано заробітну плату за лютий, березень, квітень, травень, червень та липень 2024 року із зазначенням конкретних сум за кожен місяць, а також загальної суми доходу за цей період, у тому числі з урахуванням виплаченої у липні 2024 року компенсації за невикористану відпустку.

З наданих позивачем витягів з електронного реєстру листків непрацездатності встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на лікарняних у таких періодах 2024 року: у період з 18.03.2024 до 17.04.2024; з 24.04.2024 до 28.06.2024; 01.07.2024 до 05.07.2024; 08.07.2024 до 22.07.2024. Окремо за випискою із медичної карти стаціонарного хворого:

ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» з 17.07.2024 до 18.08.2024.

Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення

Оцінюючи надані позивачем ОСОБА_1 докази у вигляді дисків із аудіозаписами розмов, суд виходить із такого.

Зі слів позивачки, запис здійснювався нею під час виконання службових обов`язків, зокрема під час надання методичної допомоги та спілкування з керівником Черкаської філії ПВНЗ «Європейський університет» Польовою Н.М. Разом із тим у ході безпосереднього дослідження в судовому засіданні встановлено, що зі змісту відтворених аудіозаписів неможливо достеменно ідентифікувати осіб, які беруть участь у розмові, а також час, місце та конкретні обставини її проведення. Позивачка не надала жодних додаткових даних щодо технічних характеристик запису, часу його створення, носія, на якому він первинно здійснювався, не подала розшифровки розмови, а також не заявляла клопотань про проведення фоноскопічної експертизи з метою ідентифікації голосів. За таких умов суд позбавлений можливості переконатися в автентичності, цілісності та належності цього аудіозапису до спірних правовідносин, а отже, він не відповідає критеріям належності та допустимості доказів, установленим ст. 77, 78 ЦПК України, і не може бути покладений в основу судового рішення.

Крім того, з огляду на положення ст. 31, 32, 34 Конституції України, якими гарантуються право особи на повагу до особистого і сімейного життя, захист конфіденційної інформації про неї та таємницю листування і розмов, суд бере до уваги, що зазначений аудіозапис здійснювався без будь-яких даних про згоду інших учасників розмови на таку фіксацію, поза межами передбачених законом процедур отримання інформації, яка може стосуватися приватної сфери життя іншої особи. У даній справі позивачка не навела жодних правових підстав, які б свідчили, що запис здійснювався у порядку, встановленому законом, із дотриманням гарантій, передбачених Основним Законом України.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що надані позивачем ОСОБА_1 аудіозаписи: не дають змоги достовірно встановити осіб, які беруть участь у розмові, час та обставини її проведення, а тому не підтверджують жодних юридично значимих для цієї справи обставин; отримані за відсутності належного правового підґрунтя щодо фіксації приватного спілкування інших осіб, що суперечить конституційним гарантіям недоторканності приватного життя та таємниці спілкування. При цьому, доводи позивача, що записи зроблені під час виконання нею службових обов`язків не мають жодного підтвердження, у тому числі такі підтвердження не зафіксовані на аудіозаписах.

У зв`язку з цим зазначені аудіозаписи визнаються судом недопустимими доказами у розумінні ст. 78 ЦПК України і не беруться судом до уваги при вирішенні спору по суті.

Оцінка аргументів, наведених учасниками

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи у роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Частиною 1 ст. 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Під час розгляду справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.07.2020 у справі № 554/9493/17.

Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності не має значення, чи призвів вчинений ним дисциплінарний проступок до настання реальних негативних наслідків. Для накладення дисциплінарного стягнення цілком достатньо фіксації самого факту винного вчиненого працівником порушення трудової дисципліни, а наявність чи відсутність шкідливих наслідків може бути врахована тільки при визначенні тяжкості проступку та виборі виду дисциплінарного стягнення.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24.07.2019 у справі № 359/4316/17 та від 30.03.2020 у справі № 489/7807/18.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

У постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі № 6-2801цс15 зроблено висновок про те, що пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, в тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.

Зазначений правовий висновок підтриманий також Верховним Судом у постановах від 21.10.2019 у справі № 711/8227/16-ц, у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі № 754/4355/17, від 08.10.2020 у справі № 202/2817/19.

Оцінюючи встановлені у справі обставини в сукупності з наведеними нормами права, суд виходить із такого.

Щодо законності наказу від 23.04.2024 № 15 «Про оголошення догани ОСОБА_1 »

З матеріалів справи вбачається, що підставою для видання наказу від 23.04.2024 № 15 «Про оголошення догани ОСОБА_1 » є відмова ОСОБА_1 від ознайомлення під підпис із посадовою інструкцією майстра виробничого навчання Черкаських територіальних курсів ЦЗ та БЖД ІІ категорії, затвердженою 22.03.2023, та з наказом від 20.03.2024 № 16 «Про ознайомлення з посадовими інструкціями», що підтверджується актами від 09.04.2024 № 1 та від 22.04.2024 №2, підписаними кількома працівниками НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області (т. 1 а.с. 108, 109).

Відповідно до ст. 29 КЗпП України та п. 3 розділу ІІІ окремого доручення Голови ДСНС України від 14.06.2017 № В-102 роботодавець зобов`язаний ознайомити працівника з посадовою (робочою) інструкцією під підпис. Разом із тим із наведених нормативних актів випливає, що саме роботодавець визначає зміст та перелік посадових обов`язків, виходячи з кваліфікаційних характеристик посади та конкретних завдань структурного підрозділу, а посадова інструкція є внутрішнім організаційно-розпорядчим документом, який забезпечує належне виконання трудової функції працівником.

Стаття 139 КЗпП України покладає на працівника обов`язок працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Суд бере до уваги доводи позивачки про те, що п. 14 посадової інструкції («виконує службові доручення безпосереднього керівника») є, на її переконання, надто загальним та таким, що суперечить окремому дорученню Голови ДСНС України № В-102. Разом з тим із матеріалів справи вбачається, що аналогічне за змістом формулювання містилося і в попередній посадовій інструкції 2015 року, з якою ОСОБА_1 була ознайомлена та яку підписала без зауважень, а нову інструкцію від 22.03.2023 підписали інші майстри виробничого навчання. Представник відповідача ОСОБА_2 як у відповіді на звернення позивачки так і під час судового розгляду справи послідовно пояснював, що вказане формулювання означає виконання лише тих доручень керівника, які пов`язані з посадою майстра виробничого навчання та здійснюються в межах його компетенції, а сама інструкція розроблена на підставі модельних (типових) інструкцій ДСНС.

За таких обставин суд не вбачає у формулюванні «виконує службові доручення безпосереднього керівника» самостійної підстави для невиконання позивачкою розпорядження про ознайомлення з посадовою інструкцією. Якщо ОСОБА_1 вважала, що окремі положення інструкції не відповідають вимогам законодавства чи відомчих актів, вона не була позбавлена права оскаржити їх у порядку, передбаченому ст. 221 КЗпП України, або звернутися із відповідною скаргою до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, однак це не надавало їй права ігнорувати законні вимоги роботодавця щодо ознайомлення з інструкцією.

Посилання позивачки на перебування на лікарняному як на обставину, що унеможливлювала її ознайомлення з інструкцією, суд оцінює критично. З витягів з електронного реєстру листків непрацездатності вбачається, що у період з 18.03.2024 до 17.04.2024 ОСОБА_1 дійсно перебувала на лікарняному, який послідовно продовжувався вісім разів, у тому числі станом на 09.04.2024. Разом із тим позивачка не надала жодних доказів того, що в зазначений день і час вона перебувала в іншому місці та не могла фізично бути присутньою у приміщенні Центру, а сам факт відкриття та продовження листка непрацездатності не спростовує можливості її перебування 09.04.2024 о 10 год 45 хв на роботі з подальшим зверненням за медичною допомогою. Водночас встановлено, що 22.04.2024 позивачка листка непрацездатності не мала, а новий період тимчасової непрацездатності відкрито з 24.04.2024. Акт від 22.04.2024 № 2 підписаний сімома працівниками Центру, містить конкретні відомості про час і місце запропонованого ознайомлення та відмову позивачки від підпису, і будь-яких доказів на спростування викладених у ньому обставин позивачкою не надано. За таких умов суд вважає доведеним факт відмови ОСОБА_1 09.04.2024 та 22.04.2024 ознайомитися під підпис із наказом № 16 та посадовою інструкцією.

Оцінюючи наведені вище докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку. Її відмова 09.04.2024 та 22.04.2024 від ознайомлення під підпис із наказом від 20.03.2024 № 16 та посадовою інструкцією, зафіксована відповідними актами, є конкретними діями (бездіяльністю) працівника. Така відмова суперечить покладеному на неї обов`язку виконувати законні розпорядження роботодавця та дотримуватися трудової дисципліни, визначеному, зокрема, ст. 139 КЗпП України, тобто свідчить про порушення трудових обов`язків. Будь-яких об`єктивних доказів, які б підтверджували поважність причин для невиконання цих розпоряджень позивачка не навела, що свідчить про наявність її вини у формі умислу. Між відмовою від ознайомлення та встановленим фактом порушення трудової дисципліни існує прямий причинний зв`язок. Оскільки кожен із наведених елементів дисциплінарного проступку у справі доведений належними та допустимими доказами, підстав вважати відсутнім факт дисциплінарного проступку з боку ОСОБА_1 суд не вбачає.

Щодо дотримання процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності суд зазначає, що наказ про оголошення догани видано 23.04.2024, тобто безпосередньо після виявлення проступку, у межах місячного строку, встановленого ч. 1 ст. 148 КЗпП України. Доказів застосування до позивачки іншого дисциплінарного стягнення за цей же проступок не встановлено, що відповідає вимогам ст. 149 КЗпП України щодо неприпустимості подвійного стягнення. Матеріали справи свідчать, що роботодавець реагував на заяви ОСОБА_1 письмовими відповідями, роз`яснював порядок розроблення посадової інструкції та повноваження керівника, що свідчить про врахування ним характеру проступку та позиції працівника.

Водночас суд відхиляє доводи позивачки про те, що наказ від 23.04.2024 № 15 підлягає скасуванню через недодержання роботодавцем вимог ст. 149 КЗпП України щодо відібрання перед застосуванням дисциплінарного стягнення письмових пояснень працівника. Як убачається з наведеної вище правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-2801цс15 та постанов Верховного Суду від 21.10.2019 у справі № 711/8227/16-ц, від 20.05.2020 у справі № 754/4355/17, від 08.10.2020 у справі № 202/2817/19, невиконання роботодавцем обов`язку зажадати письмові пояснення від працівника та неодержання таких пояснень не є самостійною та безумовною підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений іншими належними й допустимими доказами. Як встановлено судом, відмова ОСОБА_1 від ознайомлення під підпис із наказом № 16 та посадовою інструкцією 09.04.2024 і 22.04.2024 доведена актами, підписаними кількома працівниками, та не спростована позивачкою, а тому відсутність окремого письмового пояснення не впливає на висновок суду про наявність у її діях дисциплінарного проступку і не може слугувати підставою для визнання оскаржуваного наказу незаконним.

Не заслуговують на увагу й посилання позивачки на те, що про оголошення догани їй не було повідомлено «в порядку та строки, встановлені законом». Стаття 149 КЗпП України передбачає обов`язок роботодавця оголосити працівникові наказ про застосування дисциплінарного стягнення під розписку, але не містить імперативного строку для такого ознайомлення. У даній справі наказ про догану видано 23.04.2024, спроба його оголосити була здійснена вже 24.04.2024, проте не відбулася у зв`язку з викликом швидкої медичної допомоги, після чого копія наказу надсилалась позивачці поштою та повторно скеровувалась за відомими адресами, що підтверджується наявними в матеріалах справи супровідними листами й актами про відмову від підпису. За таких обставин суд не вбачає істотного порушення процедури повідомлення про догану, яке б вплинуло на можливість позивачки захистити свої права та могло слугувати підставою для скасування наказу.

Суд відхиляє також доводи позивачки про пропуск відповідачем строків притягнення до дисциплінарної відповідальності з огляду на те, що посадову інструкцію затверджено 22.03.2023, а наказ про оголошення догани видано лише 23.04.2024. Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення проступку (не рахуючи часу тимчасової непрацездатності та відпустки працівника), але не пізніше шести місяців з дня його вчинення. У даному випадку дисциплінарний проступок полягає не у факті затвердження посадової інструкції 22.03.2023, а у відмові ОСОБА_1 09.04.2024 та 22.04.2024 ознайомитися під підпис із наказом № 16 та посадовою інструкцією, що підтверджується актами, складеними у ці ж дні. Наказ про догану видано 23.04.2024, тобто фактично наступного дня після повторної відмови від ознайомлення та в межах одного місяця і шести місяців із дня вчинення проступку. Отже, посилання позивачки на дату затвердження посадової інструкції як на початок перебігу строку притягнення до дисциплінарної відповідальності є помилковим і не дає підстав вважати, що роботодавець порушив вимоги ст. 148 КЗпП України.

Щодо доводів позивачки про незаконність наказу від 20.03.2024 № 16 у зв`язку з його виданням під час її тимчасової непрацездатності суд зазначає таке. Зі змісту зазначеного наказу вбачається, що він є організаційно-розпорядчим актом, спрямованим на забезпечення ознайомлення всіх майстрів виробничого навчання з оновленими посадовими інструкціями у визначений строк, і сам по собі не містить рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності чи зміну істотних умов її праці. Норми трудового законодавства не містять заборони для роботодавця видавати подібні організаційні накази в період тимчасової непрацездатності працівника. Крім того, наказ № 16 визначав кінцевий строк ознайомлення до 10.04.2024, який частково припадав і на період після закінчення первинного листка непрацездатності, а в подальшому позивачка мала реальну можливість виконати розпорядження роботодавця й у день 22.04.2024, коли листка непрацездатності не мала, однак відмовилася від підпису, що зафіксовано відповідним актом. Отже, сам факт видання наказу № 16 під час тимчасової непрацездатності позивачки не свідчить про порушення її трудових прав і не впливає на висновок суду щодо законності подальшого застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Оцінюючи співмірність застосованого стягнення, суд бере до уваги тривалий стаж роботи ОСОБА_1 , наявність у неї позитивних характеристик і заохочень, однак зазначає, що догана є найменш суворим видом дисциплінарного стягнення з передбачених законом. В умовах воєнного стану та необхідності чіткого дотримання вимог службової дисципліни в системі цивільного захисту, на переконання суду, роботодавець мав право обрати саме такий захід реагування на відмову працівника виконати законне розпорядження щодо ознайомлення з посадовою інструкцією.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що наказ НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області від 23.04.2024 № 15 «Про оголошення догани ОСОБА_1 » видано з дотриманням вимог трудового законодавства, підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні, у зв`язку з чим у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо законності наказу від 08.07.2024 № 32 (з подальшими змінами) «Про звільнення ОСОБА_1 »

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

У п. 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3, 4, 7, 8 ст. 40, п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі п. 3 ч.1 ст.40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов:

-порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку;

-невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності;

-невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним;

-враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням трудових обов`язків визнається повторне (вдруге і більше) порушення працівником трудової дисципліни після застосування до нього заходу дисциплінарного чи громадського стягнення, яке не зняте та не погашене у встановленому порядку. Такий підхід неодноразово підтверджувався правовими висновками Верховного Суду, зокрема у постановах від 27.05.2020 у справі № 755/6249/18 та від 23.09.2020 Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/743/18, у яких наголошено, що звільнення за п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України можливе лише за наявності не першого, а повторного дисциплінарного проступку після вже застосованого до працівника стягнення.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для видання наказу від 08.07.2024 № 32 «Про звільнення ОСОБА_1 » (з урахуванням подальших змін) стали висновки службового розслідування, затвердженого 03.07.2024. Відповідно до цього висновку ОСОБА_1 не виконала свої завдання згідно з планами-графіками, ввела в оману керівництво Центру та закріплені суб`єкти господарювання, що розцінено комісією як невиконання покладених на неї обов`язків.

Зокрема, як убачається з висновку, підставою для призначення розслідування став лист Черкаської філії ПВНЗ «Європейський університет» від 22.04.2024, у якому повідомлено, що у 2023 році об`єктове тренування з питань цивільного захисту за участю майстра виробничого навчання ОСОБА_1 фактично не проводилось, методична допомога з її боку не надавалася, тоді як до Центру було подано копію журналу обліку практичного навчання (тренування) з підписами директора та відповідальної особи із питань цивільного захисту, які на дату, зазначену в журналі, у закладі вже не працювали. Комісія розцінила подання такого журналу як ознаку подання недостовірних звітних документів.

Разом із тим суд звертає увагу на низку істотних недоліків у матеріалах службового розслідування, на які обґрунтовано посилається позивачка. Надані суду матеріали розслідування сформовані у вигляді підшивки без прошиття та пронумерування аркушів, містять значну кількість копій документів без належного засвідчення. Лист Черкаської філії ПВНЗ «Європейський університет» від 22.04.2024, на який у висновку комісії покликаються як на вихідний документ, що став приводом до призначення розслідування та головною підставою для висновку про неналежне виконання обов`язків, ані в оригіналі, ані в належним чином засвідченій копії до матеріалів службового розслідування та справи не долучений.

Крім того, до складу комісії був включений завідувач Черкаських територіальних курсів Дроговоз Ю.Б., який одночасно виступав як посадова особа, дії якої фактично перевірялися, і як особа, що надавала письмові пояснення. Із заяви ОСОБА_1 від 18.03.2024, адресованої начальнику Центру Бикову О.С., на яку останній надав письмову відповідь 25.03.2024, убачається, що позивачка вже до призначення службового розслідування повідомляла про конфліктні відносини з ОСОБА_3 та ставила під сумнів коректність його дій щодо організації роботи майстрів. За таких обставин включення ОСОБА_3 до складу комісії не забезпечувало її безсторонність та суперечило вимогам Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах і підрозділах цивільного захисту, яка вимагає недопущення участі у розслідуванні осіб, заінтересованість яких у його результатах може викликати сумнів в об`єктивності висновків.

Попри те, що представники відповідача наполягали на тому, що Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах і підрозділах цивільного захисту формально не поширюється на ОСОБА_1 , оскільки вона не є особою рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, суд звертає увагу, що відповідач не надав жодних інших доказів, окрім здобутих у межах зазначеного службового розслідування. Саме висновок комісії за результатами службового розслідування має у спірних правовідносинах визначальне значення, оскільки наказ від 08.07.2024 № 32 (з подальшими змінами) не містить самостійного опису конкретних дій чи бездіяльності ОСОБА_1 , які б утворювали склад дисциплінарного проступку, а лише відсилає до висновків цієї комісії. За таких обставин процесуальні недоліки службового розслідування, сумніви щодо його об`єктивності та відсутність у матеріалах справи частини документів, на які посилається комісія, безпосередньо впливають на належність, допустимість та достовірність доказів.

Водночас оцінюючи надані відповідачем докази суд відзначає, що фактичною підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення стали: лист Черкаської філії ПВНЗ «Європейський університет» від 22.04.2024, розклад занять з практичної підготовки осіб керівного складу і фахівців, діяльність яких пов`язана з організацією і здійсненням заходів цивільного захисту на підприємствах, установах, організаціях м. Черкаси за серпень 2023 року, а також копія журналу обліку практичних тренувань.

Зазначені документи, на думку комісії, підтверджують, що у серпні 2023 року в Черкаській філії ПВНЗ «Європейський університет» об`єктове навчання та практичні тренування фактично не проводилися, тоді як до Центру було подано журнал обліку практичних навчань, відомості в якому не відповідають реальним обставинам. Достовірність викладених у цих документах відомостей позивачкою у межах цієї справи не спростована.

Утім суд зазначає, що навіть за умови встановлення факту не проведення об`єктового навчання у серпні 2023 року таке порушення за часом знаходяться поза строками застосування дисциплінарного стягнення.

Так, із пояснень сторін та матеріалів службового розслідування вбачається, що йдеться про заходи, заплановані на серпень 2023 року (з 08.08.2023 до 29.08.2023), а лист Черкаської філії ПВНЗ «Європейський університет», яким повідомлено про їх неналежне проведення, надійшов до відповідача у квітні 2024 року. Навіть якщо виходити з того, що роботодавець дізнався про зазначені порушення лише у квітні 2024 року після отримання відповідного листа, шестимісячний строк з дня вчинення проступку, встановлений ч. 1 ст. 148 КЗпП України, на момент прийняття рішення про звільнення вже сплив.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що не проведення навчання у 2023 році та подання журналів обліку практичних навчань з підписами осіб, які фактично не працювали в закладі, є триваючим дисциплінарним проступком.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.12.2018 у справі № 810/1224/17, триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов`язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення.

У цій справі обов`язок ОСОБА_1 полягав у проведенні об`єктових тренувань та належному оформленні відповідних журналів у чітко визначені періоди з 08.08.2023 до 29.08.2023. Невиконання цього обов`язку та подання недостовірного журналу, якщо вважати такі факти доведеними, є разовими порушеннями, завершеними у відповідні дати проведення (або непроведення) навчань та подання документів. Подальше існування зазначених журналів та наслідків їх оформлення без фактичного проведення навчання є лише наслідком уже вчиненого проступку і не утворює триваючого правопорушення.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що дії (бездіяльність) ОСОБА_1 , пов`язані з організацією практичної підготовки у 2023 році, не мають характеру триваючого правопорушення, а є завершеним дисциплінарним проступком, момент вчинення якого пов`язаний із конкретним періодом та поданням відповідної звітної документації. Отже, на час видання наказу від 08.07.2024 № 32 (та внесення до нього змін наказами № 33, 35, 37, 38) шестимісячний строк, установлений ч. 1 ст. 148 КЗпП України з дня вчинення проступку, був пропущений.

За таких обставин суд не приймає посилання відповідача на постанови Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду щодо поняття триваючого правопорушення, оскільки наведені в них висновки сформульовані в іншому правовому контексті та не підлягають застосуванню до спірних трудових відносин.

До наведеного вище суд зазначає, що із матеріалів справи вбачається, що до моменту видання наказу про звільнення 08.07.2024 до ОСОБА_1 було застосоване одне дисциплінарне стягнення догана за наказом від 23.04.2024 № 15, застосоване за відмову в квітні 2024 року від ознайомлення з посадовою інструкцією та наказом № 16. При цьому дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення ґрунтується на обставинах, що мали місце до застосування догани (у 2023 році) і були виявлені під час службового розслідування у квітнілипні 2024 року. Доказів того, що після оголошення догани 23.04.2024 ОСОБА_1 вчиняла нові порушення трудової дисципліни, які б могли розглядатися як повторний дисциплінарний проступок, роботодавцем до суду не надано.

За таких обставин відсутня необхідна для застосування п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України ознака «систематичності» порушення трудової дисципліни: звільнення фактично проведено за сукупність порушень, що передували винесенню догани, тоді як закон вимагає повторного порушення після застосування до працівника заходу дисциплінарного стягнення, яке не втратило чинності. Застосування роботодавцем п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України для звільнення працівника в ситуації, коли відсутній новий дисциплінарний проступок після догани, не відповідає наведеним вище вимогам закону.

Суд бере до уваги й те, що при вирішенні питання про вид дисциплінарного стягнення роботодавець не надав належної оцінки попередній роботі позивачки. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 понад десять років працювала на посаді майстра виробничого навчання, має позитивні атестаційні характеристики, педагогічне звання «майстер виробничого навчання І категорії», відзначалася грамотами та подяками, тривалий час претензій до виконання нею посадових обов`язків не висловлювалося. З огляду на ст. 149 КЗпП України, при обранні виду стягнення роботодавець був зобов`язаний врахувати попередню роботу працівника, однак доказів, що ці обставини реально зважувалися та обґрунтовувалися в наказі про звільнення чи в матеріалах службового розслідування, суду не подано.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що відповідач не довів наявності в діях ОСОБА_1 систематичного невиконання без поважних причин трудових обов`язків у розумінні п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, а також не забезпечив дотримання вимог ст. 148, 149 КЗпП України щодо строків і порядку застосування дисциплінарних стягнень та врахування попередньої роботи працівника.

За таких умов наказ НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області від 08.07.2024 № 32 «Про звільнення ОСОБА_1 » (з подальшими змінами) підлягає визнанню протиправним та скасуванню як такий, що виданий без належних правових підстав. У цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, з поновленням її на займаній посаді та вирішенням похідних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Щодо стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення працівника без законної підстави або з порушенням установленого порядку орган, який розглядає трудовий спір, одночасно з поновленням на роботі приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, такий орган ухвалює рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд у постанові від 17.01.2024 у справі № 708/447/23 вказав, що виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість належним чином реалізовувати працівником своє право на працю. За змістом ст. 94, 116, 117 КЗпП України та ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати. Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236 КЗпП України і вони не підлягають розширеному тлумаченню. Отже, оплата вимушеного прогулу у встановлених вказаними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов`язків, внаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.

Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Відповідно до п. 3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 розділу 4 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з даними довідки НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області від 29.07.2024 № 1 про доходи ОСОБА_1 , розмір заробітної плати, що передували звільненню становить: травень 2024 року 28462,12 грн за 23 робочих дні; червень 2024 року 25754,40 грн за 20 робочих днів. Відповідно середньоденна заробітна плата становить 1260,85 грн із розрахунку (28462,12 +25754,40) / (23+20).

Позивач просить стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.07.2024 до часу ухвалення рішення.

За період з 22.07.2024 до 05.12.2025 кількість робочих днів становить 355 днів.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за указаний період становить становить 447601,76 грн (1260,85 грн х 355 днів).

У зв`язку з цим, з НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.07.2024 до 05.12.2025 в розмірі 447601,76 грн з урахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Щодо відшкодування моральної шкоди

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст.237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування),факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.13 своєї постанови від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У п.п. 3, 9 цієї ж постанови роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування такої шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У постанові від 12.02.2023 у справі № 295/2725/21 Верховний Суд виклав такі висновки щодо правил відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням працівника: «КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у його житті та з урахуванням інших обставин. Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Тобто за умови порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати».

Як убачається з викладеної вище мотивувальної частини рішення, суд дійшов висновку про незаконність звільнення ОСОБА_1 з посади майстра виробничого навчання Черкаських територіальних курсів ЦЗ та БЖД ІІ категорії НМЦ ЦЗ та БЖД Черкаської області за п. 3 ч. 1 ст.40 КЗпП України.

Після звільнення ОСОБА_1 вимушено звернулася до суду за захистом своїх прав, неодноразово зверталася із заявами до відповідача та до ДСНС України. Порушення трудових прав позивачки, пов`язане з незаконним звільненням, супроводжувалося необхідністю витрачати значні зусилля для відновлення свого становища, звертатися до різних органів, готувати численні звернення та процесуальні документи, що об`єктивно ускладнило її звичний спосіб життя.

Разом із тим, суд враховує, що наказ від 23.04.2024 № 15 «Про оголошення догани ОСОБА_1 » визнано судом законним, підстав для його скасування не встановлено. Отже, дисциплінарне стягнення у вигляді догани як таке не може розглядатися як порушення трудових прав позивачки та самостійна підстава для відшкодування моральної шкоди. Підставою для застосування ст. 237-1 КЗпП України в цій справі є саме незаконне звільнення позивачки, а також пов`язані з ним наслідки, зокрема вимушений прогул, необхідність звернення до суду, порушення нормальних життєвих зв`язків.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що в діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, необхідні для виникнення обов`язку з відшкодування моральної шкоди за ст. 237-1 КЗпП України: протиправна поведінка роботодавця, що проявилась у незаконному звільненні позивачки; шкода немайнового характеру у вигляді моральних страждань, погіршення психоемоційного стану, втрати відчуття стабільності, вимушених змін у звичному способі життя; причинний зв`язок між незаконним звільненням та зазначеними негативними наслідками; вина відповідача, яка полягає у недотриманні вимог трудового законодавства при прийнятті рішення про звільнення.

Визначаючи розмір грошової компенсації моральної шкоди, суд виходить із характеру та обсягу завданих позивачці страждань, тривалості та глибини негативних змін у її житті, ступеня вини роботодавця, а також принципів розумності, виваженості й справедливості.

З огляду на наведене, суд вважає за можливе задовольнити вимогу про відшкодування моральної шкоди частково, визначивши розмір грошової компенсації у сумі 8 000,00 грн, що, на переконання суду, є достатнім та справедливим відшкодуванням немайнових втрат позивачки, зумовлених незаконним звільненням, та не призведе до її безпідставного збагачення.

Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданим Пенсійним фондом України, позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи.

Пунктом 9 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

За ч. 6ст. 141 ЦПК Україниякщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на це з відповідача підлягає стягненню 3633,60 грн (2422,40 грн (дві немайнові позовні вимоги) та 1211,20 грн (одна майнова вимога).

Судовий збір у розмірі 1211,20 грн за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди в розмірі 100000,00 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно до задоволених вимог. У зв`язку із задоволенням даної вимоги на 8000,00 грн, що становить 8% від заявленої до стягнення суми, із відповідача на користь держави підлягає стягненню підлягає 96,90 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 49, 81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПКУкраїни, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Черкаської області про визнання дій протиправними, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Навчально-методичногоцентру цивільногозахисту табезпеки життєдіяльностіЧеркаської області № 32 від 08.07.2024 (з подальшими змінами) про звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді майстра виробничого навчання Черкаських територіальних курсів ЦЗ та БЖД ІІ категорії Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Черкаської області.

Стягнути з Навчально-методичногоцентру цивільногозахисту табезпеки життєдіяльностіЧеркаської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 447601,76 грн з подальшим відрахуванням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Стягнути з Навчально-методичногоцентру цивільногозахисту табезпеки життєдіяльностіЧеркаської області на користь ОСОБА_1 8000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із Навчально-методичногоцентру цивільногозахисту табезпеки життєдіяльностіЧеркаської області в дохід держави судовий збір у розмірі 3730,50 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.12.2025.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач:Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Черкаської області, ЄДРПОУ 26260603, адреса: вул. 30 років Перемоги, 26, м.Черкаси.

Суддя В.О. Пономар