Рішення № 132347575, 30.10.2025, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 740/7493/24

2/729/245/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2025 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі:

судді Кузюри В.О.

за участю секретаря Ященко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 16.11.2023 року між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2417-1694-1. Відповідно до кредитного договору ТОВ «ФК «Процент» зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 4 000 грн. зі строком користування коштами протягом 365 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування коштами (1277,5 % річних). Наслідком порушення позичальником умов кредитного договору є право позивача вимагати від нього дострокового повернення кредитних коштів.

Позичальник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 23.12.2024 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 51100,00 грн. Вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача у повному обсязі, а також судові витрати у розмірі 2422,40 грн. судового збору та 10000,00 грн. витрат на правову допомогу.

У відзиві на позов представник відповідача - адвокат Зачепіло З. Я. просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що копія квитанції Fondy про електронний переказ коштів за Кредитним договором №2417-1694-1, який використаний позивачем в якості доказу перерахування кредитних коштів в сумі 4 000,00 гривень на рахунок ОСОБА_1 , не є достовірним доказом отримання кредиту відповідачем 16.11.2023 року, оскільки, документ не містись реквізитів отримувача та назви фінансової установи отримувача, а тому не вбачається за можливе достеменно встановити, що кредитні кошти в розмірі 4 000.00 гривень перераховані саме на рахунок ОСОБА_1 і отримані ним.

Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу. Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами установи та не містять відомостей, що дозволила б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти, на який строк, правильність нарахуваня відсотків позивачем. Щодо суми коштів у розмірі 10000 гривень за надання правової допомоги, вважають завищенною, неспівмірною із складністю справи, та підлягає зменшенню.

Представником позивача 04.03.2025 року було надіслано відповідь на відзив в якому він просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, не заперечують проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток за місцем його реєстрації, які відповідач отримував, в подальшому поверталися конверти з відміткою , що адресат відсутній за адресою реєстрації , тому був повідомлений шляхом розміщення оголошення на веб - сайті суду.

За згоди позивача розгляд проводиться в порядку заочного провадження.

Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослiдивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов пiдлягає задоволенню з наступних пiдстав.

Судом встановлено, що 16.11.2023 між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2417-1694-1 шляхом підписання договору в електронній формі. Відповідно до його умов ТОВ «ФК «Процент» надало відповідачеві кредит у розмірі 4000,00 грн. строком на 365 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 в АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5% від суми кредиту за кожний день користування (1277,5% річних) (а.с.10 зв.ст.-16).

ТОВ «ФК «Процент» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму, що підтверджується платіжним дорученням №685956196 від 16.11.2023 року(а.с.16 зв.ст.).

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача станом на 18.12.20234 року за вказаним кредитним договором становить 55100,00 грн.(а.с.17-21зв.ст.).

З інформації наданої на виконання ухвали Бобровицького районного суду Чернігівської області від 19.03.2025 року, АТ КБ «Приват Банк» надано інформацію, що платіжна картка № НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_1 (а.с.109).

Крім того, АТ КБ «Приват Банк» надано виписку по рахунку № НОМЕР_2 за період з 16.11.2023 по 21.11.2023 з якої вбачається, що 16.11.2023 на рахунок ОСОБА_1 зараховано кошти у розмірі 4000,00 грн.(а.с.109 зв.ст.-110).

Наслідком порушення позичальником умов кредитного договору є право позивача вимагати від нього дострокового повернення кредитних коштів.

Згідно ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 1-3ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Процент» та відповідач з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно дост. 12 Закону України «Про електронну комерцію» ,позичальник підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Таким чином, відповідач набув статусу, прав та обов`язків позичальника у кредитних правовідносинах з ТОВ «ФК «Процент».

Відповідно до ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно дост. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст.611,612,623-625,1049,1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Позивач ТОВ «ФК «Процент» здійснило перерахування кредиту згідно Кредитного договору від 16.11.2023 року № 2417-1694-1 на зазначену в кредитному договорі банківську картку відповідача у розмірі 4 000 грн. Натомість позичальник свої зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, суд вважає позов доведеним, обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Надані позивачем на обґрунтування своїх вимог докази суд вважає належними та допустимими і такими, що підтверджують укладення відповідачем вищевказаного кредитного договору, який не оспорений відповідачем у встановленому законом порядку та згідно з презумпцією правомірності договору є правомірним (дійсним) станом на час розгляду справи в суді.

Відповідачем та його представником не підтверджено належними та допустимими доказами викладені у відзиві обставини, зокрема, не надано платіжних документів, або їх копій, що могли б спростувати розрахунок боргу, наданий позивачем.

Посилання представника відповідача на те, що скрінот квитанції про переказ грошових коштів не може слугувати доказом переказу коштів є безпідставним.

Зі матеріалів справи а саме з виписки по рахунку № НОМЕР_2 АТ КБ " ПРИВАТБАНК" вбачається, що відповідачу на рахунок № НОМЕР_2 16.11.2023 зараховано кошти у розмірі 4000,00 грн.

Оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь який час, - наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, процентами та комісією, які нараховані відповідно до умов укладеного відповідачем кредитного договору.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн., то в цій частині, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року №03/06/2024, укладеного між ТОВ «ФК «Процент» та ФОП Руденко Костянтин Васильович (який має статус адвоката), з додатками у вигляді копії Акту приймання-передачі наданих послуг від 03 червня 2024 року №5, копії витягу з Реєстру до Акту приймання-передачі наданих послуг від 03 червня 2024 року №5, копії Платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 31.10.2024 року №1230, що містять перелік, опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт у розмірі 10 000 грн.

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Водночас є сумнівними з точки зору розумності адвокатські послуги щодо складання позовної заяви у стандартній справі незначної складності за ставкою, що значно перевищує середній розмір аналогічних послуг.

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 4000 грн.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню понесені позивачем, судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2422,40 гривні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 80-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 280-282, 354 ЦПК України, статті 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд,-

у х в а л и в:

Задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором №2417-1694-1 від 16.11.2023 року у розмірі 55100 (п`ятдесят п`ять тисяч сто) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., разом у розмірі 6422 (шість тисяч чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Сторони по справі:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», 03124, м. Київ, вул. Вацлава Гавела, 48, код ЄДРПОУ 41466388;

Відповідач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя В.О. Кузюра