Вирок № 132346097, 05.12.2025, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/666/25

Номер провадження 1-кп/585/302/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2025 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ромни матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025200470000003 від 01.01.2025 року, відносно :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ромни, Сумської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, не працюючого, здійснюючого соціальну послуги з догляду на непрофесійній основі за матір`ю, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше судимого 12.10.2023 року вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області за ч.1 ст. 125 КК України до покарання у виді 150 годин громадських робіт,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В :

З 22.07.2024 ОСОБА_3 перебуває на обліку в Роменському районному секторі № 3 філії державної установи «Центр пробації» в Сумській області.

26.11.2024 року, відповідно до ст. 37 КВК України,посадовими особами Роменського міжрайонного сектору № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в Сумській області ОСОБА_3 було ознайомлено під підпис з умовами та порядком відбування покарання у вигляді громадських робіт, передбачених ст. 37 КВК України, а саме: додержуватися встановлених законодавством порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначеному об`єкті і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, з`являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, без погодження уповноваженого органу з питань пробації не виїжджати за межі України. Також, ОСОБА_3 було роз`яснено ст. 40 КВК України та доведено про відповідальність засуджених до громадських робіт, які ухиляються від відбування призначеного судом покарання, відповідно до ч. 2 ст. 389 КК України. На час постановки на облік засуджений ОСОБА_3 ніде офіційно не працював, за медичною допомогою у лікувальні заклади не звертався, тому призначене покарання мав змогу відбувати безперешкодно. Для відбування покарання у виді громадських робіт ОСОБА_3 видано направлення (вих. № 3148/26/15/2-24) до Управління житлово-комунального господарства» Роменської міської ради (далі- УЖКГ), згідно якого останній повинен приступити до відбування громадських робіт з 29.11.2024. Наказом УЖКГ №54 від 27.11.2024 ОСОБА_3 направлено для відбування покарання до КП «Комбінат комунальних підприємств» Роменської міської ради (далі - КП «ККП». Відповідно до наказу директора КП «ККП» №59 від 27.11.2024 засудженого ОСОБА_3 прийнято для відбування кримінального покарання у вигляді 150 годин громадських робіт з 29.11.2024 та закріплено за засудженим на час відбування покарання відповідальну особу ОСОБА_6 . До відбування покарання засуджений повинен був приступити з 29.11.2024. Відповідно до розробленого графіка виходу на роботу засудженого до громадських робіт на грудень 2024 року, ОСОБА_3 мав відбути 88 годин громадських робіт з 08:00 год. до 12:00 год. кожного дня окрім вихідних, по 4 години відповідно.

ОСОБА_3 жодного разу не з`явився до КП «ККП» та не приступив до відбування покарання.

Так, відповідно до доповідної записки КП «ККП», яка надійшла до Роменського РС №3 06.12.2024 засуджений ОСОБА_3 до відпрацювання громадських робіт у встановлений строк - 29.11.2024 не приступив і станом на 06.12.2024 допустив 6 днів прогулу. Вказаним ОСОБА_3 вчинив відповідно до абзацу другого ч. 3 ст. 40 КВК України ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт більше двох разів протягом місяця, а саме 29 листопада, 02,03,04,05,06 грудня 2024 року.

З доповідної записки КП «ККП», яка надійшла до Роменського РС №3 17.12.2024, стало відомо, що засуджений ОСОБА_3 в період часу з 09.12.2024 по 17.12.2024 на відпрацювання громадських робіт не приступив, допустивши за цей час 7 днів (28 годин) прогулу. Вказаним ОСОБА_3 вчинив відповідно до абзацу другого ч. 3 ст. 40 КВК України ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт більше двох разів протягом місяця, а саме: 09,10,11,12,13,16,17 грудня 2024 року.

09.12.2024 та 23.12.2024 ОСОБА_3 було винесено попередження про кримінальну відповідальність за ч. 2ст. 389 КК України за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт.

Відповідно до табеля виходу на роботу особи, до якої застосовано покарання у вигляді громадських робіт за грудень 2024 року ОСОБА_3 з призначених 88 годин громадських робіт не відпрацював жодної години та не повідомляв про поважні причини невиходу на відбування призначеного покарання.

Отже, ОСОБА_3 , усвідомлюючи свої обов`язки щодо відбування покарання, діючи незаконно, умисно, з метою ухилення від відбування покарання, усвідомлюючи наслідки своїх дій, достовірно знаючи про необхідність їх відбування і будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ч. 2ст. 389 КК Україниза ухилення від відбування покарання, не маючи поважних на те причин не з`явився для відпрацювання громадських робіт більше чим два рази у листопаді та грудні 2024 року, допустивши 150 годин пропуску, тим самим умисно ухилився від відбування покарання у виді громадських робіт.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину не визнав, надав суду показання про наступне.

ОСОБА_3 суду пояснив, що дійсно він був засуджений вирком суду до покарання у виді громадських робіт, однак вважає цей вирок незаконним, хоча він і набув законної сили, оскаржує його до суду касаційної інстанції. За викликом він з`являвся до органів пробації, йому було роз`яснено порядок і наслідки не відбуття громадських робіт, направлення він отримував і надавав письмові пояснення про неможливість виконувати громадські роботи, у «ККП» він не з`являвся жодного разу, про що писав пояснення начальнику відділу пробації.

Вважає, що при порушенні кримінального провадження працівники поліції не взяли до уваги ту обставину, що він не може на довгий період залишати матір саму, він повинен був на 5 годин залишити її для відбування громадських робіт. Він лише виходить до магазину, іноді доглядає за городом, але це займає 1-2 години. Слідчим неповно з`ясовано було усі обставини справи, а саме не надали оцінку документам про стан здоров`я матері, усі факти по цій справі сфальсифіковані слідчим та прокурором, останній не забезпечене належне досудове розслідування. Неправдивою є також інформація, що він не працює, він здійснює догляд на непрофесійній основі за матір`ю, за що отримує виплати від держави, не враховано, що діє військовий стан і він не може залишити матір, відсутні висновки сімейного лікаря про необхідність постійного догляду, а він не ухилявся від виконання громадських робіт, а мав об`єктивні обставини. Матір він може залишати на годину- півтори, коли їздить на город, що знаходиться на Засуллі, автобусом їхати десь 30 хв., на городі бував по 20-30 хв. і одразу повертався назад, на цьому автобусі додому. Також може вийти до найближчих магазинів за продуктами та речами для побуту. Він має посвідчення громадського діяча та просить це врахувати. Під час сигналу «повітряна тривога» вони з матір`ю спускаються у підвал будинку та чекають на закінчення тривоги, він майже зносить її на руках, оскільки мати дуже погано пересувається, із свого помешкання самостійно не виходить вже декілька років. Йому передали у прокуратурі папку документів для ознайомлення, у яких повна нісенітниця. Повідомили йому про підозру ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , на нього було здійснено прихований тиск, також примусову психіатричну експертизу йому було призначено по цьому кримінальному провадженні, було проведено слідчі дії та слідчий експеримент.

У той же час, не зважаючи на невизнання ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 389 КК України, його винуватість у повній мірі підтверджується показаннями свідків, допитаних безпосередньо у ході судового розгляду провадження.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 надала показання про те, що вона працює начальником Роменського районного сектору № 3 філії державної установи «Центр пробації» в Сумській області. 16.07.2024 року на виконання до відділу пробації надійшов вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12.10.2023 року відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст. 125 КК України, якого засудженого до 150 годин громадських робіт. 22.07.2024 року ОСОБА_3 за викликом з`явився до центру пробації, не погоджувався із необхідністю виконувати громадські роботи, посилаючись на те, що він оскаржує вирок суду. 23.07.2024 року ОСОБА_3 подав заяву на відстрочку виконання вироку суду. 08.08.2024 року ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_3 було відмовлено у відстрочці вироку суду, яка ухвалою Сумського апеляційного суду від 28.10.2024 року залишена без змін. 26.11.2024 року ОСОБА_3 з`явився до районного сектору № 3, його під підпис було ознайомлено із необхідністю виконання покарання і роз`яснено наслідки невиконання покарання, а також видано направлення до ЖКГ. З 29.11.2024 року ОСОБА_3 мав приступити до роботи. У грудні 2024 року нею було здійснено перевірку і з`ясовано, що ОСОБА_3 не з`явився і не приступив до виконання громадських робіт. 09.12.2024 року ОСОБА_3 надав пояснення, що не буде виконувати громадські роботи, оскільки не може залишити матір, а також оскаржує вирок суду. 09.12.2024 року було винесено застереження. В подальшому ОСОБА_3 також не з`являвся та виконував громадські роботи. 23.11.2024 року ОСОБА_3 прибув до сектору та пояснив, що не може вийти на роботу, оскільки не може залишити хвору матір. На час допиту її в суді, ОСОБА_3 не приступив до виконання громадських робіт. ОСОБА_3 надавав довідку про те, що здійснює догляд за матір`ю, проте це не є поважною причиною для звільнення від відбування покарання, його заміни чи іншого, оскільки така довідка не має інформації про необхідність цілодобового безперервного догляду за хворою особою тощо.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 надала показання про те, що вона працює в КП «КПП» РМР та є відповідальною особою за введення обліку осіб, які відбувають покарання у вигляді громадських робіт. З УЖКГ до ККП було направлено ОСОБА_3 для відбування 150 годин громадських робіт. З 29.11.2024 року ОСОБА_3 мав прибути для виконання покарання у вигляді громадських робіт, але вона його не бачила жодного разу. У них на підприємстві є всі умови, він повинен був пройти техніку безпеки і приступити до роботи. До цього часу ОСОБА_3 не прибув. Підприємством було видано наказ, встановлено графік громадських робіт, визначено роботи по благоустрою. По закінченню місяця складається табель про відпрацьовані години, а якщо особа не прибуває - пишуть доповідну записку до відділу пробації. Зменшити час відпрацювання можливо для неповнолітніх або за особистим клопотанням при поважних причинах. Для ОСОБА_3 був створений графік і він повинен був працювати з 08 год. до 12 години, тобто 4 години на день. Про те, що у ОСОБА_3 є мати за якою він доглядає їй нічого не відомо. КПП не зобов`язане розшукувати засуджених, він сам повинен був з`явитися і повідомити про поважні причини неявки, у цьому випадку можна було б зменшити час відпрацювання, як приклад, до 2х годин на день.

Свідок ОСОБА_12 надав суду показання про те, що у нього працівники поліції як сусіда запитували, чи ОСОБА_13 перебуває у рухомому стані, чи виходить із квартири, чи бачив він її за межами квартири, на що він повідомляв, що останній раз бачив її взимку 2024-2025 року, ОСОБА_3 також бачив не часто, його рід занять йому не відомий, намагається з ними не спілкуватись з-за його характеру, інколи у під`їзді чи біля будинку бачив. Приїзд лікарів до ОСОБА_14 він не бачив, але часто до них приїздить поліція, чому саме - йому не відомо. Коли останній раз бачив ОСОБА_15 , то вона самостійно пересувалась, спускалась у підвал. Він намагається з сусідами обходитись подалі, навіть зоровий контакт уникає. З ОСОБА_3 він не спілкується, не вітається, ніхто із будинку з ним не спілкується, він з родиною живе у будинку десь близько 12 років. Спочатку заселення до житла він вітався із ОСОБА_3 , але потім останній почав у спілкуванні висказувати неправдиві речі, обмовляти та висувати якісь незрозумілі вимоги, писати якісь скарги, він якомога ухилявся від конфліктів. Він безпосередньо з ОСОБА_3 не сварився, скандалів у них не було, щодо порушенням громадського порядку останнім він не звертався.

Свідок ОСОБА_16 , яка працює сімейним лікарем та на її обслуговуванні знаходиться родина ОСОБА_3 (він та його мати), надала суду показання про те, що стан здоров`я матері ОСОБА_3 тяжкий, їй більше 80-ти років, пересувається по кімнаті з двома палицями із ускладненнями, останній раз оглядала матір перед лікарською комісією 19.11.2024 р. Після цього ОСОБА_3 звертався по телефону з консультаціями відносно набряків, які ліки потрібно приймати. Мати ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду, іноді ОСОБА_3 може відлучатись із дому, вона знає, що він обробляє власний огород. Буває у матері ОСОБА_3 коли у неї піднімається тиск, її не можна залишати у цей період. ОСОБА_3 має задовільний стан здоров`я, може виконувати певні роботи. Матері ОСОБА_3 догляд потрібний на непрофесійній основі: нагодувати, прибрати, допомогти із фізичними потребами, оглядальник може відлучатись на невеликий проміжок часу. Вважає, що на 5 годин ОСОБА_3 не може залишити матір. Його стан здоров`я поки що задовільний, але може підвищуватись тиск. ОСОБА_3 нечасто до неї приходить, з початку року не звертався і не скаржився на свій стан здоров`я, лікування вона йому не призначала.

Свідок ОСОБА_17 , дізнавач СД Роменського РВП ГУНП В Сумській області, надав суду показання про те, що 07.01.2024 в межах розслідування кримінального провадження прибував до місця проживання ОСОБА_3 запропонував пройти до нього додому, його мати також була там, вони допитали її, з ОСОБА_18 не спілкувався, медичний стан матері не міг оцінити. Також був свідок ОСОБА_12 . Захисник у цьому кримінальному провадженні призначався на підставі заяви ОСОБА_3 . У провадженні також ініціювалося питання про примусове залучення на психіатричну експертизу ОСОБА_3 , оскільки він добровільно пройти експертизу щодо психічного стану відмовився, але слідчим суддею у задоволенні клопотання було відмовлено. Йому відомо з відповідей на запит про психічний діагноз ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, у РТЦК та СП є дані про те, що має психічний діагноз, внаслідок якого був знятий із обліку військової служби у 2020 році, але цей діагноз було поставлено давно, цю обставину мав би підтвердити лікар.

Свідок ОСОБА_19 , старший дільничний Роменського РВП ГУНП в Сумській області, надав суду показання про те, що ОСОБА_3 проживає на території дільниці його обслуговування. 14.12.2022 р., коли вручали підозру за ч. 1 ст. 125 КК України ОСОБА_3 , він викликав швидку допомогу матері ОСОБА_3 за проханням останньої, лікар оглянув її та дали ліки. Коли познайомився з матір`ю ОСОБА_3 , вона була активніша, зараз пересувається із палкою, але показання надає, у свідомості чітка та послідовна. 07.01.2025 року він встановлював свідків, які давали йому пояснення, як матір ОСОБА_3 ходить у підвал, відносить туди банки із консервацією. Йому телефонував свідок ОСОБА_12 , говорив, що боїться ОСОБА_3 , той їм погрожує. Усі конфліктні ситуації створює ОСОБА_3 . Він не ініціював психіатричну експертизу, це дізнавач ініціював, інформацію з РТЦК та СП також не збирав, а лише виконвував доручення дізнавача відповідно до службових обовязків.

Окрім вказаного судом було безпосередньо досліджено у судовому засіданні у порядку, передбаченому ст.ст. 357, 358, 359 КПК України наступні речові докази, документи, а саме :

- витяг з ЄРДР від 01.01.2025 року, згідно якого було внесено відомості за № 12025200470000003, відповідно до якого 01.01.2025 року до ЧЧ Роменського РВП ГУНП в Сумській області надійшли матеріали подання з Роменського районного сектору № 3 філії ДУ «Центр пробації» в Сумській області про те, що засуджений ОСОБА_3 , мешканець АДРЕСА_1 до покарання у виді 150 годин громадських робіт, ухиляється від їх відбуття (а.с.22);

- подання начальника Роменського РС № 3 філії ДУ «Центр пробації» в Сумській області від 31 грудня 2024 року адресований начальнику Роменського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_20 , згідно якого просить внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати відносно засудженого ОСОБА_3 , 1969 р.н. по факту ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України (а.с.28-29);

- вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 жовтня 2023 року, яким ОСОБА_3 було засуджено за ч.1 ст. 125 КК України до покарання у виді 150 годин громадських робіт (а.с.31-37);

- розпорядження про виконання судового рішення, що набрало законної сили, згідно якого вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_3 за ч.1 ст. 125 КК України, засудженого до покарання у виді 150 годин громадських робіт набрав законної сили 19 червня 2024 року (а.с.30);

- ухвали Верховного Суду від 24 грудня 2024 року та від 16 січня 2025 року, згідно яких касаційну скаргу засудженого ОСОБА_3 та вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 жовтня 2023 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 19 червня 2024 року щодо нього повернуто з усіма доданими до неї матеріалами ( а.с.145-148);

- ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 08 серпня 2024 року , якою у задоволенні заяви ОСОБА_3 про зупинення виконання вироку суду від 23 жовтня 2023 року відмовлено (а.с.44);

- ухвалу Сумського апеляційного суду від 28 жовтня 2024 року, якою ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 08 серпня 2024 року, якою відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 про зупинення виконання вироку Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 жовтня 2023 року, залишено без змін, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_3 на цю ухвалу без задоволення (а.с.47-48);

- підпискою ОСОБА_3 від 26.11.2024 року, згідно якої останній ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання, а також попереджений, що у разі ухилення від відбування покарання може бути притягнутий до кримінальної відповідальності відповідно до ст.. 389 КК України, йому роз`яснено його права та обов`язки (а.с.49);

- направленням начальника Роменського РС № 3 філії ДУ «Центр пробації» в Сумській області, адресованого керівнику УЖКГ ОМО Сумської області, згідно якого направлено гр. ОСОБА_3 , засудженого 12.10.2023 року Роменським міськрайонним судом Сумської області за ч.1 ст. 125 КК України до 150 годин громадських робіт та вказано, що засуджений ОСОБА_3 повинен приступити до відбування покарання у виді громадських робіт з 29.11.2024 року. З даним направленням ознайомлений ОСОБА_3 під підпис (а.с.51);

- наказом Управління житлово-комунального господарства РМР від 27.11.2024 року № 54 « Про виконання покарання у вигляді громадських робіт призначених ОСОБА_3 » , відповідно до якого прийнято засудженого ОСОБА_3 для відбування призначеного вироком суду покарання у вигляді 150 годин громадських робіт з 29.11.2024 року. Характером і місцем відбування покарання у вигляді громадських робіт для засудженого ОСОБА_3 визначено впорядкування території (а.с.52);

- наказом КП «Комбінат комунальних підприємств» РМР» від 27.11.2024 року № 59 «Про виконання покарання у вигляді громадських робіт», згідно якого прийнято засудженого ОСОБА_3 для відбування призначеного покарання у вигляді громадських робіт відповідальну особу ОСОБА_6 (а.с 53);

- графіком виходу на роботу засудженого до громадських робіт від 28.11.2024 року № 674, 29.11.2024 року № 675, згідно якого було погоджено графік виходу на роботу засудженого ОСОБА_3 в період роботи з 29.11.2024 року по 31.12.2024 року (а.с.54-55);

- табелем виходу на роботу особи, до якої застосовано покарання у вигляді громадських робіт від 02.12.2024 року № 681, згідно якого за листопад 2024 року ОСОБА_3 відбув 0 годин громадських робіт із запланованих за графіком 4 години на день (а.с.56);

- актом перевірки виконання судового рішення щодо особи, засудженої до покарання у вигляді громадських робіт від 03 грудня 2024 року, згідно якого перевіркою установлено, що 03.12.2024 року під час перевірки відбування засудженим ОСОБА_3 громадських робіт останній був відсутній за визначеним у графіку місцем роботи. Засуджений до КП № ККП» РМР не з`явився жодного разу. Документів, що підтверджують поважність причини неявки та не виходу на громадські роботи не надав (а.с.57);

- доповідною запискою директора КП «ККП» РМР» ОСОБА_21 та відповідальної особи ОСОБА_22 від 06.12.2024 року, в якій вказано, що ОСОБА_3 на якого Роменським міськрайонним судом накладено кримінальне покарання у вигляді 150 годин громадських робіт, до відпрацювання у встановлений строк 29.11.2024 року не приступив і станом на 06.12.2024 року допустив 6 днів прогулу (а.с.58);

- попередженням про притягнення до кримінальної відповідальності від 09.12.2024 року, згідно якого ОСОБА_3 під підпис було попереджено, що у разі продовження порушення порядку та умов відбування покарання він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 389 КК України (а.с.59);

- доповідною запискою директора КП «ККП» РМР» ОСОБА_23 та відповідальної особи ОСОБА_22 від 17.12.2024 року, в якій вказано, що ОСОБА_3 на якого Роменським міськрайонним судом накладено кримінальне покарання у вигляді 150 годин громадських робіт, до відпрацювання у встановлений строк 29.11.2024 року не приступив і станом на 17.12.2024 року допустив 7 днів прогулу (а.с.61);

- попередженням про притягнення до кримінальної відповідальності від 23.12.2024 року, згідно якого ОСОБА_3 під підпис було попереджено, що у разі продовження порушення порядку та умов відбування покарання він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 389 КК України (а.с.62);

- письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 09.12.2024 року, від 23.12.2024 року,які він надавав інспектору служби пробації, згідно яких він повідомив, що 26.11.2024 року отримав направлення на відпрацювання громадських робіт з 29.11.2024 року, однак на відпрацювання не з`явився, так як доглядає і здійснює опіку над матір`ю. Крім того, вважає вирок суду незаконним, та оскаржує його в касаційному порядку ( а.с.60, 63);

- відповіддю до ДУ «Центр пробації» від 16.12.24 на запит від КНП «Роменська ЦРЛ» про те, що ОСОБА_3 з 29.11.24 р. та до дати надання відповіді за медичною допомогою не звертався (а.с. 64);

- довідкою за грудень 2024 р про те, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Роменської міської ради Сумської області та одержує компенсацію як фізична особа, яка надає соціальну послугу з догляду на непрофесійній основі за матір`ю ОСОБА_24 ( а.с.65);

- довідкою КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» від 19.12.2024 року, згідно якої ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні в період з 29.11.2024 року по 19.12.2024 року не перебував (а.с.66);

- табелем виходу на роботу особи, до якої застосовано покарання у вигляді громадських робіт від 31.12.2024 року № 763, згідно якого за грудень 2024 року ОСОБА_3 відбув 0 годин громадських робіт із запланованих за графіком 88 годин (а.с.67);

- протоколом огляду предмету від 07.11.2025 року та фототаблицею до нього, згідно якого в приміщені Роменського РС № 3 філії ДУ «Центр пробації» в Сумській області, розташованого за адресою Сумська обл., м.Ромни, бул. Шевченка, 8 / 54 було оглянуто особову справу № 18/2024 засудженого до покарання у виді 150 годин громадських робіт ОСОБА_3 у зшитому та пронумерованому стані на 77 арк. (а.с.71-75);

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію кримінального проступку, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст.91 КПК України, такі докази зібрані у порядку, встановленому ст.93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст.87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі, підтверджені показаннями допитаних свідків та сумніву в своїй належності та допустимості, не викликають.

При цьому суд відхиляє доводи сторони захисту щодо порушення порядку врученню ОСОБА_3 повідомлення про підозру, порушення порядку ознайомлення із матеріалами кримінального провадження, що повинно мати наслідком виправдання обвинуваченого, оскільки вони спростовуються матеріалами кримінального провадження, зокрема відсутністю встановленого відповідно до закону психічного діагнозу обвинуваченого, що повинно мати наслідком обов`язкову участь захисника в усіх процесуальних діях, призначення захисника ОСОБА_3 за його особистим клопотанням постановою дізнавача від 24.01.25 р., відмовою від отримання копій матеріалів дізнання ОСОБА_3 та його захисником 20.02.2025, що зафіксовано відеозаписом, приєднаним до справи тощо.

Сам по собі факт оскарження в апеляційному порядку рішення слідчого судді, яким відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_3 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні також не є підставою вважати зібрані у провадженні докази недопустимими у порядку, визначеному ст.ст.87- 89 КПК України, оскільки у такий спосіб учасник кримінального провадження реалізовує своє право на оскарження у обраний ним спосіб захисту.

Крім того судом не було встановлено таких процесуальних порушень, на чому наполягав захисник, які були б перешкодою суду для постановлення законного та обґрунтованого рішення.

З огляду на викладене, дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження підтверджується, що обвинувачений ОСОБА_3 будучи засудженим до покарання у виді громадських робіт до відбування покарання не приступив та допустив 23 невиходу на роботу в листопаді та грудні 2024 року, жодних підстав для звільнення від відбування покарання чи поважних причин їх не відбування не мав і не має.

Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України, тобто в ухиленні засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт, доведена повністю, його дії кваліфіковано вірно.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, характеризуючі дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 389 КК України, вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 , згідно ч. 4ст. 12 КК України, відповідно до класифікації злочинів, відноситься до кримінального проступку .

Крім того, суд бере до уваги положення абз. 3 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України«Про практику призначення судами кримінального покарання»№ 7 від 24.10.2003 року, згідно якому, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Як особа обвинувачений ОСОБА_3 характеризується наступним чином: негативно характеризується за місцем проживання, має міцні соціальні зв`язки та здійснює догляд за матір`ю на непрофесійній основі, до адміністративної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, згідно довідки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.01.2025 року, ОСОБА_3 , 1969 р.н., знятий з обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_3 30.11.2020 за ст.7 «б» НМО № 260/1987, «ст.7» - Психопатии», «б» - «помірно виражений, з нестійкою компенсацією», раніше судимий.

У відповідності до ст. 66 КК України обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого згідно ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочину.

Судом відзначається, що відповідно до ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, та інших обставин, що впливають на призначення покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

За сукупністю вказаних обставин, ураховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч. 2 ст.389 КК України, у виді пробаційного нагляду.

Обираючи такий вид покарання ОСОБА_3 суд керується принципом гуманізму та тим, що Державі не може бути байдуже, у якому становищі опиниться особа, яка знаходиться на утриманні та піклуванні винної особи, зокрема у разі засудження останнього до реального покарання, у виді обмеження волі, оскільки у такому випадку суд буде зобов`язаний застосувати наслідки ст. 378 КПК України, якою визначено порядок встановленнязаходів піклування про неповнолітніх, непрацездатних і збереження майна обвинуваченого

Крім того, відповідно до ч. 1ст. 71 КК України,до призначеного покарання суд вважає за необхідне частково приєднати невідбуте покарання за вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12.10.2023 року.

Оскільки чинним кримінальним законом прямо не передбачено порядок переведення пробаційного нагляду в громадські роботи, тому суд застосовує п. 4, 5 ч. 1 ст. 72 КК України, яка передбачає, що при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт; одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду.

Отже, з положень п. 4, 5 ч. 1 ст. 72 КК України вбачається, що одному дню обмеження волі відповідають вісім годин громадських робіт або один день пробаційного нагляду, а відтак одному дню пробаційного нагляду відповідають вісім годин громадських робіт.

Таким чином, на підставі ст. 71 КК України до покарання за цим вироком необхідно частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Роменського міськрайонного суду від 12.10.2023 року, з розрахунку, що відповідно до п. 4, 5 ч. 1 ст. 72 КК України 1 дню пробаційного нагляду відповідають 8 годин громадських робіт.

При цьому суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, буде цілком відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного.

Запобіжний захід не обирався, та підстав для його обрання суд не вбачає.

Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до вимог ст.ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов не заявлявся, запобіжні заходи та заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись ст. 349, 373, 374, 392-395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років пробаційного нагляду.

На підставі ч. 1ст. 71 КК Українишляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Роменського міськрайонного суду від 12 жовтня 2023 року, та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 2 (двох) років 15 (п`ятнадцяти) днів пробаційного нагляду.

Відповідно доч.2ст.59-1КК України,покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ч.3 ст. 59-1 КК України, покласти на ОСОБА_3 обов`язок виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня взяття засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази особову справу №18/2024 ОСОБА_3 , яку передано на зберігання начальнику Роменського РС №3 філії ДУ «Центр пробації» в Сумській області ОСОБА_25 - залишити в розпорядженні начальника Роменського РС №3 філії ДУ «Центр пробації» в Сумській області

ОСОБА_25 позов у провадженні не заявлявся, судові витрати та заходи забезпечення кримінального провадження відсутні.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_26