Рішення № 132345769, 05.12.2025, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/3448/25

Провадження № 2/484/1581/25

Рішення

іменем України

05.12.2025 рПервомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Максютенко О.А.

при секретаріЗавірюха В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Синюхо-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області про визнання права довічного успадкування володіння земельною ділянкою в порядку спадкування

встановив

25.06.2025 року представник позивача звернувся до суду з позовом та просить визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 2/3 частки права довічного успадкування володіння землі, загальною площею 14.2 га (дві земельні ділянки розміром 5.7 га та 8.5 га відповідно), що розташовані в межах Синюхо-Брідської), що розташована в межах Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка належала на праві власності спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею № 164а від 22.04.1991.

В обгрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Первомайську Миколаївської області помер батько позивача ОСОБА_4 , про що 11.03.2016 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Первомайську Первомайського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області було видане свідоцтво про його смерть серії НОМЕР_1 та зроблений відповідний актовий запис № 219. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшло, зокрема, право довічного успадковуваного володіння землею, загальною площею 14,2 га (складається з двох земельних ділянок площею 5,7 га та 8,5 га відповідно), розташованої в межах Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області (Відповідач 3), призначеної для ведення особистого селянського господарства. На випадок своєї смерті ОСОБА_4 заповіту не залишив. Єдиними спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 є його син ОСОБА_1 (Позивач), донька ОСОБА_3 та дружина ОСОБА_2 . ОСОБА_1 після смерті батька фактично прийняв спадщину, звернувшись протягом встановленого законом строку до Другої первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області із відповідною заявою. Окрім нього, із заявами про прийняття спадщини до Другої первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області звернулись також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . ОСОБА_2 відмовилася від прийняття спадщини після смерті свого чоловіка на користь сина ОСОБА_1 .

Однак, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті їх батька у зв`язку з тим, що земельним законодавством (ЗК України 2001 року) «право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою» не визначено, порядок набуття фізичною особою права довічного успадковуваного володіння землею чинним законодавством не регламентовано, про що винесено постанову від 10.06.2020 за № 563/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Разом з тим, нотаріусом роз`яснено право звернення до суду за захистом своїх прав.

Зазначене право довічного успадковуваного володіння землею, загальною площею 14,2 га (складається з двох земельних ділянок площею 5,7 га та 8,5 га відповідно), розташованої в межах Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, призначеної для ведення особистого селянського господарства, належало ОСОБА_4 відповідно до Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Первомайської районної Ради народних депутатів Миколаївської області від 22.04.1991 за № 87 «Про організацію селянських господарств» та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею № 164а від 22.04.1991. Жодних розпорядчих документів про припинення права користування зазначеною земельною ділянкою повноважними органами не приймалось. Тож, ОСОБА_4 отримав спірну земельну ділянку на праві довічного успадковуваного володіння відповідно до положень Земельного кодексу Української РСР (далі ЗК Української РСР) від 18.12.1990 та Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991, якими і було визначено порядок успадковування такого права.

Згідно ч. 2ст. 158 Земельного кодексу Українивиключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

22.09.2025 року представник позивача уточнив позовні вимоги та просив визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 2/3 частки права довічного успадковуваного володіння землі, загальною площею 14,2 га (дві земельні ділянки розміром 5,7 га та 8,5 га відповідно), що розташована в межах Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка належала на праві користування спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею № 164а від 22.04.1991.

22.07.2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі, справу призначено в загальному порядку до підготовчого судового засідання.

03.09.2025 року представник відповідача Синюхо-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області до суду направив заперечення щодо позовних вимог, просили відмовити в задоволенні позову, вважають позов необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки спадкодавець не мав у праві власності спірної земельної ділянки, позивач ОСОБА_1 не надав суду жодного доказу, який би підтверджував, що земельні ділянки площею 5,7 га та 8,5 га (загальна площа - 14,2 га) зареєстровані в Державному земельному кадастрі, мають кадастрові номери, мають відповідні проекти землеустрою, тому є неможливим спадкування права користування на земельні ділянки, оскільки вони є не сформованими та їх фактично неможливо ідентифікувати, як об`єкти цивільних прав. Просили застосувати строк позовної давності, вважають, що строк звернення до суду сплив, оскільки позивач вже звертався до суду з таким позовом в 2018 році (справа № 484/1131/18, провадження № 2/484/778/18), про що долучає до відзиву копію ухвали про залишення позовної заяви без руху, вважає, що у ОСОБА_1 з`явилося право звернутися до суду за захистом своїх прав після спливу шести місяців після смерті батька, тобто 06.09.2016, а з даним позовом він звернувся лише у 2025 році.

22.09.2025 року представник позивача надав відповідь на відзив відповідача, де зазначив, що відзив на позов вважає таким, що не відповідає вимогам ст.178 ЦПК України, у зв`язку з чим просить відмовити в його прийнятті до розгляду. Щодо застосування строку позовної давності, зазначив, що дійсно в 2008 році позивач ОСОБА_1 звертався до суду з позовом подібним позовом. Такий позов був повернутий позивачу на підставі ч.3 ст. 185 ЦПК України. Звертає увагу суду на те, що звернення ОСОБА_1 до суду з таким позовом було з інших підстав, аніж зараз (у 2025 році). Підставою подання даного позову до суду 25.06.2025 стала відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій від 10.06.2020 року. 10.06.2020 (дата винесення нотаріусом постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії) є початком перебігу позовної давності для звернення позивача до суду за захистом своїх прав. В той же час, строк позовної давності звернення до суду з даним позовом позивач не пропустив. Це пояснюємо тим, що на початку 2020 року (з початком пандемії коронавірусної хвороби) Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було доповнено п.12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258 (позовна давність), продовжуються на строк дії такого карантину. При цьому встановлено, що з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на усій території України було встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України. Відповідно до судової практики, а саме висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.09.2022 у справі № 920/724/21, продовження строків позовної давності в період дії карантину є безумовним та автоматичним в силу закону, а тому обґрунтування причин, за яких дія карантину не дала б змоги особі подати позов вчасно, не вимагається. Крім того, 17 березня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період воєнного стану, яким було внесені зміни до Цивільного кодексу України, а саме: розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії». У даному випадку, оскільки позивач довідався про порушення свого права 10.06.2020, а з 12.03.2020 вже на той час діяв карантин до 30.06.2023 та на момент подання позивачем у цій справі позовної заяви (25.06.2025) діє правовий режим воєнного стану, то відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позивач не пропустив позовну давність, визначену статтями 257, 258 ЦК України, адже строк позовної давності був продовжений на строк дії карантину та воєнного стану, відтак, підстав для відмови у задоволенні позову у зв`язку з його пропуском відсутні. Отже, представник позивача вважає, що загальний строк позовної давності позивачем не пропущений.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи дійшов наступного.

Предметом спору у цій справі є право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, яке виникло у ОСОБА_4 на підставі державного акта на право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, згідно ізЗемельним кодексом Української РСР 1990 року. УЗемельному кодексі України 2001 року"право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою" не визначено.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі. Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод. Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст.57,60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.346ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

Відповідно до ст.1216ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб спадкоємців).

Відповідно до ст.1218ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1ст.1225ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 .

26.04.1991 року спадкодавцем, ОСОБА_4 було отримано у довічне успадковуване володіння землею, загальною площею 14,2 га (складається з двох земельних ділянок площею 5,7 га та 8,5 га відповідно), розташованої в межах Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, призначеної для ведення особистого селянського господарства, відповідно до Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Первомайської районної Ради народних депутатів Миколаївської області від 22.04.1991 за № 87 «Про організацію селянських господарств» та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею № 164а від 22.04.1991.

Відповідно до ч. 1ст. 23 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство"успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Згідно ч. 2ст. 1223 Цивільного кодексу Україниу разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право, на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідност. 1261 Цивільного кодексу Україниу першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Після смерті ОСОБА_4 із спадкоємців першої черги залишились його донька ОСОБА_3 , дружина ОСОБА_2 та сини ОСОБА_1 які звернулись з заявою в нотаріальну контору про прийняття спадщини, де була заведена спадкова справа №190/2016.

Згідно ч. 1ст. 1267 Цивільного кодексу Україничастки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Проте, оформити спадкові права позивачу та відповідачці ОСОБА_3 нотаріус відмовив через те, що відсутня процедура нотаріального оформлення спадкування права довічного успадковуваного володіння землею, про що нотаріусом було поінформовано та порекомендовано звернутись до суду.

Дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у довічне успадковуване володіння були припинені, проте ті особи, які набули це право у встановленому законом порядку, зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка б дозволяла припинити право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, а тому таке право є дійсним.

Відповідно достатті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбаченістаттею 608 ЦК України.

Таким чином, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено устатті 1219 ЦК Україниспадкоємець стає учасником правовідношення з довічного успадковуваного володіння.

При цьому згідно із частиною 2статті 395 ЦК Українизаконом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Крім того, відповідно достатті 396 ЦК Україниособа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29цього Кодексу.

Враховуючи наведені обставини, очевидну необхідність дотримання балансу індивідуального та публічного інтересу у вирішенні вказаного питання, суд вважає, що право довічного користування земельної ділянки може бути визнано, таким що успадковане позивачами, оскільки право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані, а тому позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Строк позовної давності судом не застосовується, як про те просить представник відповідача, оскільки він є не порушеним. Право звернення до суду з даним позовом у позивача виникло з моменту відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій від 10.06.2020 року. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положення ЦК України п.12, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258 (позовна давність), продовжуються на строк дії такого карантину. З 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на усій території України було встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України. Продовження строків позовної давності в період дії карантину є безумовним та автоматичним в силу закону.

Крім того, 17 березня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період воєнного стану, яким було внесені зміни до Цивільного кодексу України, а саме: розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст.10,11,60,212,213,214,215,218 ЦПК Українисуд

вирішив

позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 2/3 частки права довічного успадкування володіння землі, загальною площею 14,2 га (дві земельні ділянки розміром 5,7 га та 8,5 га відповідно), що розташована в межах Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка належала на праві користування спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею № 164а від 22.04.1991 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає. АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Синюхо-Брідська сільська рада Первомайського району Миколаївської області, вул.Центральна,14 с.Синюхин Брід Первомайського району Миколаївської області ЄДРПОУ 04376951.

Суддя