Рішення № 132344308, 26.11.2025, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/729/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2025 р.

Літинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Гопкіна П.В.,

за участю секретаря Іванової І.О.,

сторін у справі

представника позивача - адвоката Пономаренка Д.Ю.,

представника відповідача - адвоката Дідиченка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Літин цивільну справу за позовом Управління поліції охорони у Вінницькій області до ОСОБА_1 , треті особи Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивача

02.06.2025 представник позивача - адвокат Пономаренко Д.Ю. (уповноважений представляти інтереси позивача на підставі ордеру серії АВ № 1201807 від 05.08.2025 (а.с. 6) звернувся через підсистему «Електронний суд» із вказаним позовом мотивуючи його тим, що Управлінню поліції охорони у Вінницькій області, якому належить автомобіль SKODA OCTAVIA, номерний знак НОМЕР_1 заподіяна шкода. Так, 02.02.2024 сталась дорожньо-транспортна пригода, у якій водій автомобіля ЗІЛ-138 ОСОБА_3 порушив правила дорожнього руху, виїхавши на заборонний сигнал світлофора та спричинивши зіткнення з автомобілем позивача. Авто «ЗІЛ» зареєстроване на ОСОБА_1 , котрий є відповідачем у справі.

Представник зазначає, що суди у справі про адміністративне правопорушення встановили вину ОСОБА_3 , але закриття провадження за ст. 124 КУпАП відбулося лише через сплив строків, що не спростовує факту вини.

Оскільки відповідно до положень ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, підлягає відшкодуванню його володільцем незалежно від форми вини, а розмір збитків має підтверджуватися незалежною оцінкою. Тому, позивач додатково заявив вимогу про стягнення 105 209,59 грн упущеної вигоди у зв`язку з простоєм службового автомобіля.

Таким чином просив ухвалити рішення та стягнути з відповідача ОСОБА_1 : матеріальну шкоду 538 276,62 грн; 105 209,59 грн у якості упущеної вигоди; судові витрати.

Позиція відповідача

23.06.2025 представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Дідиченко О.О. (уповноважений представляти інтереси відповідача на підставі ордеру серії АВ № 1209510 від 11.06.2025 (а.с. 51) подано через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, у якому останній зазначив, що стороною позивача не доведено а ні факту порушення своїх прав, а ні протиправності дій відповідача, не надано належних доказів на підтвердження заявлених вимог та неправильно тлумачаться норми матеріального права, на які посилаються. Представник наголосив, що викладені у позові твердження мають характер припущень. Крім того, звернув увагу на пропуск позивачем встановлених законом строків звернення до суду та на відсутність причинного зв`язку між діями відповідача і заявленими позивачем наслідками, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (а.с. 46-50).

Процесуальні дії

16.07.2025 судом залучено до участі в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 , оскільки він був водієм автомобіля «Шкода», який є учасником ДТП, а тому рішення у справі могло вплинути на його права та обов`язки (а.с. 90).

15.09.2025 судом було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про призначення нової судово-автотехнічної експертизи та виклику експерта, оскільки у справі вже наявний чинний і досліджений висновок експерта, яким встановлено відсутність порушень у діях водія, а також тому, що обставини ДТП були з`ясовані в судових рішеннях у справі про адміністративне правопорушення, тож потреба у додаткових спеціальних знаннях відсутня і призначення нової експертизи не є необхідним як і допит у судовому засіданні експерта, оскільки висновок є чітким та зрозумілим. Окрім того експерт ОСОБА_4 був допитаний у судовому засіданні у Вінницькому міському суді Вінницької області та детально пояснив свій висновок (а.с. 126-127).

26.11.2025 судом відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про відвід головуючого, оскільки наведені представником позивача доводи щодо можливого знайомства судді з донькою відповідача не були підтверджені жодними доказами, ґрунтувалися виключно на припущеннях заявника. А встановлені у заяві обставини не входили до переліку підстав для відводу, визначених ст. 36 ЦПК України та не свідчать про наявність реальної упередженості чи об`єктивно обґрунтованих сумнівів у неупередженості судді (а.с. 172-173).

Судовий розгляд

Представник позивача - адвокат Пономаренко Д.Ю. у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити, зазначивши, що постановою у справі про адміністративне правопорушення провадження було закрито, однак ОСОБА_3 не було визнано невинним, оскільки закриття відбулося з нереабілітуючих підстав. Позов подано відповідно до вимог ЦК України до ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу, і в разі задоволення позову ОСОБА_1 матиме право на подання регресного позову до водія. Представник підкреслив, що факт невинуватості водія не встановлено, а практика Верховного Суду підтверджує, що закриття адміністративної справи з нереабілітуючих підстав не спростовує висновку про наявність вини у спричиненні ДТП. Водночас у самій постанові суду в справі про адміністративне правопорушення міститься висновок про відсутність події та складу правопорушення, але разом із тим як на його думку про наявність вини у спричиненні ДТП. З огляду на наведені аргументи представник позивача просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився, натомість його представник - адвокат Дідиченко О.О. просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що позиція відповідача викладена у відзиві та підтверджена доданими документами. Представник відповідача підкреслив, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, який був учасником ДТП, та не мав безпосереднього відношення до заподіяння будь-якої шкоди, а водієм автомобіля був інший учасник - ОСОБА_3 , який у межах відповідної справи не був визнаний винним. Автотехнічна експертиза підтвердила відсутність вини водія ОСОБА_5 , і підстав для стягнення шкоди з відповідача не існує. Стороною відповідача було також ініційовано залучення третьої особи - працівника позивача, який брав участь у ДТП, з метою підтвердження того, що відповідач не керував транспортним засобом та не спричинив шкоди. Представник відповідача зазначив, що наявність права власності на майно не є підставою для притягнення до відповідальності, а відповідальність може виникати лише у разі фактичних дій або бездіяльності, що призвели до шкоди. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підтверджуються доказами, і просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до судового засідання не з`явився, хоча про місце, дату та час судового засідання були повідомленні заздалегідь та належним чином (а.с. 171).

Третя особа ОСОБА_2 до судового засідання повторно не з`явився, хоча про місце, дату та час судового засідання неодноразово повідомлявся заздалегідь та належним чином (а.с. 106-107,108-109, 167).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Досліджені докази

Так, з постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 22.11.2024 року (а.с. 111-114) вбачається, що 02.02.2024 о 07 год. 37 хв., відбулось ДТП за участю 2 автомобілів: «ЗІЛ 138» під керуванням ОСОБА_3 та «SKODA OCTAVIA», під керуванням ОСОБА_2 .. Згідно обставин зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №383451 від 02.02.2024, 02.02.2024 о 07 год. 37 хв. водій ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом марки «ЗІЛ 138», номерний знак НОМЕР_2 , на перехресті вулиць Чехова та Немирівське шосе у м. Вінниці, де рух регулюється сигналами світлофора, здійснив рух на заборонний жовтий сигнал світлофора та не надав перевагу в русі транспортному засобу «SKODA OCTAVIA», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався на дозволяючий сигнал світлофора. Внаслідок цього сталося зіткнення транспортних засобів з механічними пошкодженнями.

В постанові зазначається, що в судовому засіданні був допитаний експерт ОСОБА_4 (а.с. 112), котрий пояснив, що відповідно до висновку експерта № 1540/1541/24-21 від 15.07.2024, в наданих матеріалах адміністративної справи технічних підстав можливої невідповідності в діях водія автомобіля "ЗІЛ 138", номерний знак НОМЕР_3 вимог пунктів 8.7.3 "г", 2.3 "б", 12.1 Правил дорожнього руху не встановлено. В заданій дорожній ситуації, з технічної точки зору, причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди стала невідповідність дій водія ОСОБА_2 технічним нормам вимог п. 16.5 ПДР України.

Одночасно із посиланням на вищевказаний висново, цитуючи його, суд прийшов до висновку, що дослідженими в судовому засіданні доказами не підтверджується, що ОСОБА_3 допустив порушення п.п. 8.7.3 "г", 2.3 "б", 12.1 Правил дорожнього руху. Підстав для притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення не вбачається (а.с. 113).

Разом з тим лише із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження щодо ОСОБА_3 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Постанова набрала законної сили 03.01.2025.

03.01.2025 Вінницьким апеляційним судом (а.с. 115-117) апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 22.11.2024, без змін.

Апеляційний суд, дослідивши оскаржувану постанову, зазначив, що суд першої інстанції зробив однозначний висновок про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, оскільки не підтверджено допущення ним порушень п.п. 8.7.3 «г», 2.3 «б», 12.1 Правил дорожнього руху. З цього висновку, як підкреслив апеляційний суд, випливає лише одне - ОСОБА_3 не винен у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суд зобов`язаний встановити, чи винна особа у вчиненні правопорушення, і суд першої інстанції цей обов`язок виконав встановив відсутність вини ОСОБА_3 .

Разом із тим, суд першої інстанції закрив провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Апеляційний суд звернув увагу, що фактично саме цього і домагається апелянт - визнання ОСОБА_3 винним та закриття провадження з підстав п. 7 ст. 247 КУпАП. Однак суд першої інстанції, встановивши його невинуватість, також закрив провадження з цих підстав.

Щодо доводу апелянта про те, що п. 7 ст. 247 КУпАП можна застосувати лише до осіб, визнаних винними, апеляційний суд зазначив, що такі твердження є необґрунтованими, оскільки норми ст. 38 КУпАП регулюють строки накладення стягнення, але не обмежують можливість закриття провадження у разі відсутності складу або вини (а.с. 116 зв.).

Також апеляційний суд вказав, що допит експерта у судовому засіданні був достатнім для з`ясування всіх питань, які виникали у захисника, і тому підстав для призначення повторної експертизи не було. Більше того, на думку апеляційного суду, у справі загалом не існувало необхідності у призначенні будь-якої експертизи, оскільки наявні докази не свідчать про вину ОСОБА_3 у спричиненні ДТП.

Дослідивши зображення з ситуаційних камер, апеляційний суд дійшов висновку, що навіть у випадку руху автомобіля «ЗІЛ» на жовтий сигнал світлофора, з огляду на місце зіткнення та швидкість «ЗІЛ» (встановлену експертом і не заперечену учасниками), водій «SKODA OCTAVIA», який стверджує про початок руху на дозволений сигнал, був зобов`язаний надати дорогу автомобілю «ЗІЛ», що завершував проїзд перехрестя (а.с. 117).

У підсумку апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, що наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності не підтверджують вчинення ОСОБА_3 правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а закриття провадження у справі здійснене на законних підставах (а.с. 117 зв.).

Відповіддю від 23.04.2025 зазначається про те, що транспортний засіб марки «ЗІЛ 138», д.н.з. НОМЕР_2 , належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).

Звітом про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу за № 25-66 від 02.03.2025 (а.с. 14-23) встановлено, що вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату оцінки становить 538 276 (п`ятсот тридцять вісім тисяч двісті сімдесят шість) гривень 62 копійки.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи від 15.07.2024 № 1540/1541/24-21 у адміністративній справі № 127/4287/24 (а.с. 52-59, 118-125) встановлено, що саме водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом, діяв із порушенням технічних норм та правил дорожнього руху, передбачених п. 16.5 ПДР України, що спричинило дорожньо-транспортну пригоду. Висновок експерта підтверджує причинно-наслідковий зв`язок між діями водія ОСОБА_2 та виникненням ДТП.

Оцінка та висновки суду

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За положеннями ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом ч.1, п.8 ч.2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить, зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У Постанові від 23.09.2020 року по справі № 569/18043/17 Верховний Суд вказав, що для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У цьому випадку саме на позивача покладено обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях немає вини у заподіянні шкоди.

На ідентичну практику посилається і позивач у позовній заві зокрема на постанову Верхового суду від 13.11.2019 у справі № 757/31418/15-ц.

Одночасно наведені позивачем постанови Верховного Суду від 13.11.2019 (№ 757/31418/15-ц) та Верховного суду України від 03.12.2014 (№ 6-183цс14) суперечать одна одній: перша передбачає, що позивач доводить факт шкоди, її розмір і причетність відповідача, друга нібито позивач доводить лише факт шкоди та її розмір без обов`язку доведення вини відповідача. Ці позиції несумісні та не відповідають сучасній практиці Верховного Суду, яка вимагає доведення всіх елементів відповідальності: шкоди, протиправності, вини та причинного зв`язку.

На підтвердження розміру матеріальної шкоди позивачем надано постанову Вінницького міського суду від 22.11.2024 про факт ДТП; постанову Вінницького апеляційного суду від 03.01.2025 про залишення апеляційної скарги без задоволення; відповідь від 23.04.2025 щодо належності транспортного засобу ЗІЛ 138 ОСОБА_1 ; та звіт про оцінку збитків № 25-66 від 02.03.2025, яким визначено розмір шкоди автомобілю Skoda Octavia у сумі 538 276,62 грн.

У свою чергу стороною відповідача надано висновок експерта за № № 1540/1541/24-21 від 15.07.2024 (а.с. 118-125) згідно якого зазначається, що заданій дорожній ситуації, з технічної точки зору, можливість попередження події даної ДТП заключалась у виконанні водієм ОСОБА_2 технічних норм вимог п. 16.5 ПДР України. В заданій дорожній ситуації, з технічної точки зору, причиною виникнення даної дорожньої-транспортної пригоди стала невідповідність дій водія ОСОБА_2 технічним нормам п. 16.5 ПДР України.

Судом залучено у якості третьої особи водія ОСОБА_2 , втім останнім проігноровано виклики у судове засідання.

Окрім того судом враховується твердження сторони позивача і суд вважає за необхідне звернути на них увагу.

Відтак, позиція позивача щодо встановлення вини відповідача на підставі постанови суду у справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою, оскільки ця постанови не містять встановленого факту протиправної поведінки чи вини відповідача ОСОБА_1 як власника транспортного засобу (або ОСОБА_3 , як водія). Провадження було закрите виключно у зв`язку із закінченням строків притягнення до відповідальності. Такий процесуальний спосіб закриття справи не може вважатися доказом неправомірності дій або причинного зв`язку зі шкодою. Окрім того, згідно ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, кожна особа вважається невинуватою доти, доки її вину не буде доведено в доки його вину не буде доведено в законному порядку

Посилання позивача на звіт експерта щодо розміру збитків також не доводить наявності усіх елементів. Оскільки звіт лише фіксує вартість можливого відновлення транспортного засобу, але не встановлює причинного зв`язку із діями саме відповідача. Без встановлення факту порушення та вини відповідача такий документ не може бути самостійною підставою для відшкодування.

Аргументи про розмір упущеної вигоди ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені первинними документами, які б свідчили про фактичні втрати доходів, їх обов`язковість та прямий зв`язок із діями відповідача.

Щодо посилання на цивільну відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки, то вона може наставати лише за умови доведеності факту шкоди, її розміру та причинного зв`язку. Жоден із цих елементів позивачем належним чином не доведено, що виключає можливість застосування такої норми.

Наведені позивачем правові позиції Верховного Суду щодо розподілу обов`язку доказування, зокрема щодо відсутності обов`язку доведення вини відповідача суперечать сучасній та релевантній практиці Суду. Пізніші рішення, на які також посилається позивач, прямо вказують на необхідність доведення неправомірності поведінки, вини заподіювача, факту шкоди та причинного зв`язку.

Зважаючи на це, суд приходить до висновку, що надані позивачем докази підтверджують лише факт дорожньо-транспортної пригоди та належність транспортного засобу, але не містять належних і допустимих доказів, які б у їх сукупності підтверджували всі необхідні елементи деліктної відповідальності: не доведено неправомірність поведінки відповідача; його вину (вину будь-кого); причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заявленими збитками. З огляду на відсутність хоча б одного з обов`язкових елементів складу цивільного правопорушення, а тим більше їх сукупності, підстави для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування шкоди відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні позовної вимоги про стягнення майнової шкоди слід відмовити.

Оскільки позивач не довів належними доказами порушення своїх прав, а інші вимоги є похідними, то в задоволенні вимог про стягнення понесених збитків у виді упущеної вигоди слід відмовити.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи наявні у справі докази, оцінивши їх належність і допустимість в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не є доведеними належними і допустимими доказами, тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

В зв`язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до норм ЦПК України, з відповідача не підлягають стягненню і судові витрати.

Керуючись ст.ст. 15, 22, 1187 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-82, 258-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

В задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : Гопкін П. В.