Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 591/8159/25
Провадження № 2/591/1927/25
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 грудня 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого судді Сидоренко А.П.,
з участю секретаря судового засідання Кирионенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Качан Наталії Федорівни до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУМИХІМПРОМ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вихідної допомоги та моральної шкоди, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 в особі представника адвоката Качан Н.Ф. 21 липня 2025 року звернулася до суду з вказаною позовною заявою до АТ«СУМИХІМПРОМ», обґрунтовуючисвої вимогитим,що вона працювала на посаді начальника сектору з обліку матеріалів у відповідача та 05 травня 2025 року була звільнена на підставі ч. 3 ст.38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного договору.
З грудня 2023 року підприємство виплачувало позивачці заробітну плату не у повному розмірі, внаслідок чого у період з 01 грудня 2023 року і по день звільнення 05 травня 2025 року утворилась заборгованість. З розрахункових листів, листа відповідача та довідки про доходи від 15 травня 2025 року №268 вбачається, що позивачці нарахована до виплати, але виплачена при звільненні заробітна плата у розмірі 60842,35 грн.
А тому відповідно до ст. 116 КЗпП України є підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки зазначеної заборгованості по заробітній платі.
Також зазначає, що на підставі ст. ст. 38, 44 КЗпП України позивачка має право на виплату вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку.
Відповідно до довідки про доходи від 05 травня 2025 року №269 середньомісячна заробітна плата позивачки становить 28320,00 грн., тому просить суд стягнути з відповідача на користь позивачки вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку, тобто 84960,00 грн.
Крім того, зважаючи на те, що АТ «СУМИХІМПРОМ» при звільненні позивачки не виплатило їй заробітну плату, тому вона відповідно до ст. 117 КЗпП України має право на компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 06 травня 2025 року.
Також позивачка вказує, що внаслідок порушення відповідачем її законних прав, а саме невиплати заробітної плати, тобто порушення відповідачем конституційного права на оплату працю, вона понесла моральні страждання, які виразились у неотриманні коштів на проживання протягом значного періоду, що зумовило зміну способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім`ї, що визнається моральною шкодою, яка з урахуванням характеру та обсягу душевних і психічних страждань, яких вона зазнала, характеру немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у її житті, та зважаючи на положення Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості становить 3000,00 грн.
Посилаючись на вказані обставини, просить суд стягнути з відповідача на свою користь позивачки нараховану, але не виплачену заробітну плату при звільненні у розмірі 60842,35 грн. (без утримання з цієї суми установлених законодавством податків та зборів), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 06 травня 2025 року по дату ухвалення рішення суду, але не більше як за шість місяців (станом на 21 липня 2025 року сума середнього заробітку становить 72446,55 грн.), вихідну допомогу у розмірі 84960,00 грн. (з утримання з цієї суми установлених законодавством податків та зборів), моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1283,25 грн.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 01 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи на 04 грудня 2025 року о 09 год. 00 хв.
11 серпня 2025 року від представника АТ «СУМИХІМПРОМ» надійшов відзив на позов, в якому зазначає, що не може погодитися з викладеними у ній вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Так щодо позовних вимог позивачки про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з 06 травня 2025 року по дату ухвалення рішення суду, але не більше як за шість місяців (станом на 21 липня 2025 року сума середнього заробітку становить 72446,55 грн.) та вихідної допомоги у розмірі 84960,00 грн., то відповідач вважає, що вони є необґрунтованими, несправедливими та неспівмірними із розміром заборгованості по заробітній платі, характером цієї заборгованості, і тому не підлягають задоволенню.
Відповідач вважає, що стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, із розрахунку 1317,21 грн. за кожен день затримки починаючи з 06.05.2025 по дату ухвалення рішення суду (1317,21 грн.*133 робочих днів = 175188,93 грн.), є не співмірним із заборгованістю (60842,35 грн), поряд із задоволенням аналогічних вимог, інших позивачів - працівників ПАТ «СУМИХІМПРОМ» та створить для підприємства (яке перебуває в стадії приватизації на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності» від 16.01.2019 № 36-р та Наказ Фонду державного майна України від 08.06.2018 №765) великий майновий тягар відповідних виплат, та унеможливить виконання роботодавцем зобов`язань із виплати заробітної плати іншим працівникам, при цьому цей тягар внаслідок вимушеного простою підприємства в умовах воєнного стану може бути взагалі непосильним.
У зв`язку з цим, відповідач просить суд врахувати вказані обставини, щодо визначення розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку позивача, виходячи із принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Щодо позивних вимог позивачки про стягнення вихідної допомоги у розмірі 84960,00 грн., то відповідач вважає їх не обґрунтованими.
Як зазначає позивачка у позовній заяві, вона звільнилася з ПАТ «СУМИХІМПРОМ» 05 травня 2025 року за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного договору (ч. 3 ст. 38 КЗпП) та згідно довідки про доходи, наданої позивачкою, заборгованість з оплати праці становить 60842,35 грн.
Зазначена позовна вимога зі стягнення заборгованості із заробітної плати відповідачем визнається у повній мірі та не оскаржується.
Що стосується стягнення вихідної допомоги у розмірі 84960,00 грн., в зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю та умов Колективного договору, відповідач зауважує наступне.
Згідно до ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору працівнику виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Внаслідок тривалої санації, введення та дії воєнного стану, загострення бойових дій на Сумському напрямку, в тому числі (близькість до кордону з рф, повітряні тривоги, обстріли і т.д.), порушення логістичних зв`язків, пов`язані з цим тривалі простої на підприємстві та значні збитки,- це основні чиники та обставини, які вплинули на роботу підприємства, а тому, відповідач вважає, що затримка заробітної плати позивачу не внаслідок умисного порушення роботодавцем законодавства про працю, а внаслідок надзвичайних обставин, які є непередбачуваними і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язаної сторони за трудовим договором.
Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 , наданої нею до суду, в період з грудня 2023 року по травень 2025 року відбувалися затримки із виплати заробітної плати. Однак, Відповідач вживав усіх можливих заходів, щодо реалізації позивачем права на своєчасне отримання заробітної плати. Так, із довідки вбачається, що з грудня 2023 по травень 2025, окрім січня -березня 2024 року, позивачка отримувала заробітну плату своєчасно і майже у повному обсязі. В інший період часу, за наявності обігових коштів на підприємстві позивачці заробітна плата сплачувалися частинами.
Наведене у сукупності, свідчить про відсутність умислу у діях роботодавця щодо несвоєчасної виплати позивачці заробітної плати та підтверджує, що унеможливлення виконання ПАТ «СУМИХІМПРОМ» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, спричинено впливом дії обставин - збройної агресії рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, втрата логістичних зв`язків з постачальниками сировини та покупцями готової продукції, вимушені простої підприємства, пов`язані з повітряними тривогами та тривалими відключеннями електроенергії, знищення та пошкодження виробничих приміщень через обстріли, що призвело до неможливості нормальної господарської діяльності підприємства у повному обсязі.
Враховуючи, що внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності ПАТ «СУМИХІМПРОМ», відповідач вважає, що з його боку та з його вини припущень порушення законодавства про працю не відбулося, а тому підстави для нарахування та виплати вихідної допомоги позивачці при звільненні були відсутні.
Крім того позивачка просить суд стягнути на її користь з відповідача моральну шкоду в сумі 3000,00 грн. грн. при цьому, свою вимогу обґрунтовує лише тим, що в результаті несвоєчасної виплати заробітної плати отримала моральні страждання, втратила нормальні життєві зв`язки через відсутність коштів для нормальної життєдіяльності, що вимагало додаткових зусиль для організації її життя.
Вимоги позивачки, щодо стягнення вказаної суми моральної шкоди, відповідач вважає не належно обґрунтованими та такими, що не доведені доказами.
Зважаючи на викладене, просить суд позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, в частині стягнення на її користь вихідної допомоги у розмірі 84960,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 3000,00 грн. відмовити, у зв`язку з необґрунтованістю, а розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 06 травня 2025 року по дату ухвалення рішення суду, але не більше як за шість місяців (станом на 21 липня 2025 року сума середнього заробітку становить 72446,55 грн.), зменшити (а.с. 19-24).
В судове засідання сторони не з`явилися, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином.
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Норми ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України встановлюють обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Матеріалами справи встановлено, що позивачка перебувала у трудових відносинах з АТ «СУМИХІМПРОМ».
05 травня 2025 року вона була звільнена з посади начальника сектору з обліку матеріалів за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України в зв`язку із невиконанням роботодавцем законодавства про працю на підставі наказу (розпорядження) АТ «СУМИХІМПРОМ» про припинення трудового договору № 210 від 28 квітня 2025 року, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 5-7).
З повідомлення АТ «СУМИХІМПРОМ» встановлено, що сума, яка належить позивачці до виплати при звільненні з 05 травня 2025 року по заробітній платі складає 60842 грн. 35 коп. (а.с.9).
Зазначений розмір заборгованості по заробітній платі підтверджується розрахунковим листом за травень 2025 року (а.с. 7 зворот), а також довідкою про доходи позивачки від 15 травня 2025 року № 268 (а.с. 8).
Згідно довідки АТ «СУМИХІМПРОМ» від 15 травня 2025 року середньоденна заробітна плата позивачки складає 1317 грн. 21 коп., середньомісячна заробітна плата складає 28320 грн.00 коп. (а.с. 8-зворот).
З довідки ПАТ «СУМИХІМПРОМ» від 04 листопада 2024 року № 1851/85 встановлено, що 10 березня 2022 року пошкоджено філію ПАТ «Сумихімпром» Оздоровчий табір «Зоряний», завдано матеріальних збитків на суму 960000,00 грн.
У ході авіаційних та ракетних обстрілів ПАТ «СУМИХІМПОМ, які сталися 10, 11, 13, 17 вересня 2024 року пошкоджено адміністративну будівлю заводоуправління, приміщення цехів підприємства, завдано матеріальних збитків на загальну суму 2 061 000,79 грн.
01 вересня 2024 року у ході обстрілів пошкоджено будівлю прохідної ЦОФ-2, складу ПММ, ЛЗР та складу готового продукту «Піросульфіт», загальні збитки становлять 1159000,44 грн.
Вказані факти зафіксовані правоохоронними органами, всі пошкодження задокументовані актами обстежень та направлені органам досудового розслідування для включення підприємства в реєстр для відшкодування збитків (а.с.27).
З довідки ПАТ «СУМИХІМПРОМ» від 07 листопада 2024 року № 1875/85 встановлено, що з початку введення 24 лютого 2024 року на території України воєнного стану у зв`язку з воєнною агресією російської федерації у виробничій діяльний ПАТ «Сумихімпром» склалися певні об`єктивні обставини, які вплинули на прибутковість його господарської діяльності. Насамперед, це пов`язано з порушенням логістичних зв`язків з постачальниками сировини та покупцями готової продукції, зниженням виробничих потужностей підприємства.
Станом в період 2024 року в роботі знаходилося лише 3 основні цехи з 10, а завантаженість виробничих потужностей становила близько 8%. У зв`язку з чим діяльність підприємства залишається збитковою.
Протягом 2024 року значно збільшилась кількість обстрілів виробничих потужностей підприємства, що супроводжувалося руйнуванням цехів, прохідної, об`єктів енергетичної інфраструктури тощо. Все це, разом з неодноразовим пошкодженням об`єктів постачальників електричної енергії, призвело до неодноразової зупинки виробництва на ПАТ «Сумихімпром».
Внаслідок постійних обстрілів. повітряних тривог і припинення енергозабезпечення значно зросли борги за спожитий природний газ, електричну енергію і при відсутності обігових коштів зростає борг із виплати заробітної плати працівникам підприємства.
Таким чином, збитки від простоїв виробництва ПАТ «Сумихімпром» через відсутність електропостачання у 2024 році, станом на 23 жовтня 2024 склали 21 960 800 грн. Загальні витрати, пов`язані з простоєм тільки за 3 квартал 2024 складають 81 478 000 грн.
Станом на 01 листопада 2024 на ПАТ «СУМИХІМПРОМ» у зв`язку з відсутністю сировини для виробництва готової продукції оголошено простій усіх структурних підрозділів (а.с.28-зворот).
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до положень статей 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
У відповідності до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 ЦПК України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Судом встановлено, що відповідачем всупереч вимог ст. 116 КЗпП України позивачці не було виплачено у день звільнення усі належні йому суми.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 243/2071/18 (провадження № 61-48088сво18) вказано, що: «зважаючи на вимоги позивача - виплата заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за затримку видачі трудової книжки та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»)».
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 905/857/10 (провадження № 12-56гс21) зазначила, що заробітна плата є відповідальністю в розумінні статті 617 ЦК України, від якої роботодавець може бути звільнений внаслідок випадку або непереборної сили, а також, дійшла висновку, що: «Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина перша статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Викладене свідчить, що єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, - це сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні».
Разом з цим, обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо (стаття 82 ЦПК України). Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів.
Відповідно до положень статті 263 ЦК України непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) - це обставини, що перешкоджають виконанню зобов`язань однією із сторін, незалежні від її волевиявлення і контролю, а також непереборні при вживанні всіх розумних заходів щодо їх запобігання. Визначення обставин непереборної сили наведено у статті 79 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (укладена у Відні 11 квітня 1980 року). Для визначення яких-небудь обставин форс-мажорними необхідно обов`язкова наявність ряду чинників: непереборність сили, що викликала ці обставини; неможливість контролювати ситуацію, впливати на неї; виникнення перешкоди не могло бути передбачено під час укладення зобов`язання.
Положеннями частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Із урахуванням положень частини першої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та пункту 6.10 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії Торгово-промислової палати України 18 грудня 2014 року № 44(5), документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), є сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видає Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати, вимоги до якого встановлені пунктом 6.11 Регламенту.
З огляду на вищезазначене слідує, що роботодавцю необхідно довести настання обставин непереборної сили, які б свідчили про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позовних вимог, проте не надав суду належних і допустимих доказів того, що порушення по невиплаті усіх необхідних сум заробітної плати при звільненні позивача сталися внаслідок настання обставин непереборної сили (форс-мажору ведення на території, де знаходиться роботодавець, воєнних дій). Такі докази мали бути підтверджені сертифікатом Торгово-промислової палати України (уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат), як це передбачено чинним законодавством України та, в даному випадку, були б підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань по своєчасній виплаті заробітної плати.
Вихідна допомога - це грошова виплата працівнику, який звільняється з роботи не з його власної ініціативи, яку виплачує роботодавець у випадках, передбачених законом або сторонами (умовами трудового договору або колективним договором).
Відповідно до вимог ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Таким чином, заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі та вихідної допомоги при звільненні є обгрунтованими.
Згідно довідки АТ «СУМИХІМПРОМ» середньомісячна заробітна плата позивачки становить 28320 грн. 00 коп. (а.с. 8).
За таких обставин з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню заборгованість із заробітної плати у розмірі 60842 грн. 35 коп. та вихідна допомога при звільненні в розмірі 84960 грн. 00 коп.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761 /9584/ 15-ц.
Позивач в позовній заяві порушує питання про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення.
Однак, з врахуванням вимог ч. 1 ст. 117 ЦПК України, згідно якої у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, підлягає стягненню середній заробіток не більше як за шість місяців, тобто за 133 робочі дні (за період з 06 травня 2025 року по 06 листопада 2025 року).
Згідно довідки АТ «СУМИХІМПРОМ» від 15 травня 2025 року середньоденна заробітна плата позивачки складає 1317 грн. 21 коп.
Таким чином право позивача є порушеним та підлягає захисту і на її користь з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 06 травня 2025 року по 06 листопада 2025 року 175188 грн. 93 коп. (1317, 21 х133).
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві необхідно дійти висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження№ 14-623цс18) та неодноразово підтверджених Верховним Судом, зокрема у постановах від 08 квітня 2020 року у справі № 569/7584/18, від 08 липня2020 року у справі № 761/17815/18, від 08 липня 2020 року у справі№ 569/13794/18, від 29 липня 2020 року у справі № 212/6331/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 152/1957/15-ц, від 27 січня 2021 року у справі№ 332/3682/17, від 29 березня 2021 року у справі № 760/23306/17,від 16 квітня 2021 року у справі № 761/11253/19, від 09 червня 2021 року у справі № 213/817/20, від 09 червня 2021 року у справі № 213/719/20.
Також суд враховує правові висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23.
З огляду на вказане, враховуючи характер заборгованості по заробітній платі, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат в сумі 30000 грн. 00 коп. Така сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих його втрат, які розумно можна було б передбачити.
За таких обставин позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню сума в розмірі 30000 грн. 00 коп.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України.
Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.
Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
Враховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір такого відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин справи.
Під час судового розгляду встановлено, що дії відповідача щодо не виплата позивачці заробітної плати призвела до порушення її законних прав, завдали моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд враховує характер порушення його прав, тяжкість і істотність вимушених змін у житті внаслідок порушення трудових прав та зусиль, вжитих для їх відновлення, виходячи з засад розумності та справедливості, визначає розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 3000 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивачка за вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі та вихідної допомоги при подачі позову була звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1458 грн. 02 коп.
Також з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню понесені витрати по сплаті судового збір за інші вимоги у розмірі 1283 грн. 55 коп.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 264, 265 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника адвоката Качан Наталії Федорівни до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУМИХІМПРОМ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вихідної допомоги та моральної шкоди, задовольнити частково.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУМИХІМПРОМ» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 60842 грн. 35 коп., вихідну допомогу при звільненні в розмірі 84960 грн. 00 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 30000 грн. 00 коп., моральну шкоду в розмірі 3000 грн. 00 коп. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1283 грн. 25 коп.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУМИХІМПРОМ» на користь держави судовий збір у розмірі 1458 грн. 02 коп.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СУМИХІМПРОМ», місцезнаходження: м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код ЄДРПОУ 05766356.
Суддя А.П.Сидоренко
Судове рішення № 132340999, Зарічний районний суд м. Суми було прийнято 04.12.2025. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 591/8159/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: