Вирок № 132340831, 04.12.2025, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/11293/25

Провадження №1-кп/463/592/25

В И Р О К

іменем України

04 грудня 2025 року Личаківський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

з участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025140120001123 від 23.09.2025 про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Красне Турківського району Львівської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 НГУ, у військовому званні «старший солдат»., раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, -

встановив:

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 07.11.2024 № 328 старшого солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця 3 відділення 2 патрульного взводу 3 патрульної роти 1 патрульного батальйону військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до наказу командира військової частин НОМЕР_1 від 21.11.2024 № 342 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця 2 відділення 1 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 Західного ОТО НГУ.

17.09.2025 т.в.о. командиром військової частин НОМЕР_1 видано бойове розпорядження №БР-31 про доукомплектування особовим складом військової частини НОМЕР_1 зведеного взводу 45 полку та вибуття в район виконання бойових (спеціальних) завдань ( АДРЕСА_2 ). Відповідно до вказаного бойового розпорядження т.в.о. командира військової частин НОМЕР_1 №БР-31 від 17.09.2025 про доукомплектування особовим складом військової частини НОМЕР_1 зведеного взводу 45 полку, який виконує завдання в безпосередньому підпорядкуванні командира, стрілець 2 відділення 1 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_4 серед інших військовослужбовців, повинен був вибути в район виконання бойових (спеціальних) завдань ( АДРЕСА_2 ) зведеного взводу 45 полку.

17.09.2025 близько 15-10 год. на території військового містечка АДРЕСА_3 , заступником начальника штабу військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_6 , до особового складу військової частини НОМЕР_1 , в тому числі стрільцю 2 відділення 1 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , чітко та зрозуміло доведено бойове розпорядження т.в.о. командира військової частин НОМЕР_1 №БР-31 від 17.09.2025 про доукомплектування особовим складом військової частини НОМЕР_1 зведеного взводу 45 полку та вибуття в район виконання бойових (спеціальних) завдань ( АДРЕСА_2 ) взводу 45 полку, однак старший солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем Національної гвардії України, перебуваючи на посаді стрільця 2 відділення 1 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 НГУ, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 11, 16, 29, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» ст. 1, 4, 26 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, свідомо бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, через особисту недисциплінованість, не маючи жодних поважних причин, які могли бути підставою не вибувати в район виконання бойових (спеціальних) завдань зведеного взводу 45 полку, умисно, відкрито зокрема і у письмовій формі, відмовився виконати бойове розпорядження т.в.о. командира військової частин НОМЕР_1 №БР-31 від 17.09.2025 про доукомплектування особовим складом військової частини НОМЕР_1 зведеного взводу 45 полку та вибуття в район виконання бойових (спеціальних) завдань ( АДРЕСА_2 ) взводу 45 полку та фактично не вибув в район виконання бойових (спеціальних) завдань зведеного взводу 45 полку.

В судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення визнав повністю і пояснив, що з 2022 року призваний по мобілізації. З грудня 2024 року до квітня 2025 року брав участь у бойових діях на Курському напрямку. Через два місяці після ротації йому та іншим військовим було оголошено наказ про вибуття на Покровський напрямок. Однак, через непорозуміння чи страх відмовився такий наказ виконувати. Наступного дня він підійшов до свого керівника та сказав, що готовий вибути на Покровський напрямок, однак вже було пізно. У вчиненому обвинувачений розкаявся і просить суворо його не карати. Додатково зазначив, що готовий проходити військову службу та виконувати бойові розпорядження.

Оскільки учасники судового провадження визнали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження проведено у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України. При цьому, судом їм було роз`яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене вище, суд, дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_4 за ч.4 ст.402 КК України непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану - кваліфіковано правильно.

При призначенні покарання суд керується наступним.

Згідно з п.3 ч.1 ст.65 КК України, суд призначаючи покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Тому, виходячи з принципу індивідуалізації покарання суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів.

Особи обвинуваченого ОСОБА_4 , який має постійне місце реєстрації та проживання, раніше не судимий, брав участь у бойових діях, обставини, що пом`якшують покарання щире каяття у вчиненому, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ч.4 ст.402 КК України.

Разом з тим, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, з врахуванням всіх обставин вчиненого кримінального правопорушенння в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що також при призначенні покарання має бути застосований принцип гуманізації відповідальності з врахуванням засад закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно зі ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а тому, з врахуванням думки прокурора, суд прийшов до переконання, що виправлення обвинуваченого можливе в умовах без ізоляції від суспільства та відбування призначеного покарання і його слід звільнити від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст.75 КК України.

Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України і призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у виді застави, до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Заставу в розмірі 60560грн. 00 коп. (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят грн.), яка була внесена ОСОБА_7 , (отримувач: Територіальне управління державної судової адміністрації у Львівській області, код: 26306742) після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_7 .

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга через суд першої інстанції до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити прокурору і обвинуваченому.

Суддя: ОСОБА_1