Постанова № 1323357, 22.01.2008, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16

тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"22" січня 2008 р. Справа № А6/560-07

15-30 год.

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Маляренка А.В.

при секретарі Поднєбес О.В.

розглянувши адміністративну справу №А 6/560-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно –технічний

центр - Славутич», м. Славутич

до відповідача Державної податкової інспекції у м. Славутичі, Київської обл.

про визнання недійсним повідомлення - рішення

Представники:

Позивача: Федоров С.О. (довіреність № б/н від 23.11.07 р.)

Відповідача: Перета А.А. (довіреність №6 від 18.04. 07 р.)

Обставини спору:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно –технічний центр-Славутич», (далі –позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у м. Славутичі (далі –відповідач) №0000022301/0 від 30.04.2007 р., вказуючи на неправомірність визначення розміру суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12 763 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій 6 382 грн., на загальну суму 19 145грн. застосованих на підставі Акта невиїзної позапланової документальної перевірки № 3022/23/31966749 від 18.05.2007 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.10.2007 р. позовну заяву залишено без руху, в порядку ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, її було подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу та встановлено термін для усунення недоліків.

На виконання ухвали суду Позивачем доповнено позовну заяву необхідними документами, суд визнав їх достатніми для відкриття провадження у справі.

Провадження у справі було відкрите відповідно до ухвали від 12.11.2007 р. за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України), розгляд справи було призначено на 27.11.2007 р. о 12:00 год.

Відповідно до ст. 150 КАС України у розгляді справи оголошувалася перерва з 27.11.2007р. до 11 год. 00 хв. 04.12.2007р.; з 04.12.2007 р. до 11 год. 00 хв. 25.12.2007 р.

Відповідно до ст. 156 КАС України судом була винесена Ухвала від 25.12.07р. про зупинення провадження по справі у зв’язку із витребуванням від Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві інформацію, необхідну для об'єктивного розгляду справи. Наступний розгляд справи призначено на 15 год. 00 хв. 22.01.08 р.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем неправомірно було застосовано пп.7.4.5 п.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями).

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у запереченні на позов №8436/10/10-12 від 03.12.2007 р., посилаючись на те, що позивачем велась підприємницька діяльність з порушенням вимог чинного законодавства України, зафіксованих в акті перевірки.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Першим заступником начальника –начальником відділу аудиту юридичних осіб, радником податкової служби ІІІ рангу, на підставі службового посвідчення серія УКО №013923 та п.1 ст. 11 Закону України №509-ХІІ від 04.12.1990 року «Про державну податкову службу в Україні»була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «Інженерно –технічний центр «Славутич», з питань правовідносин з ТОВ «Фірма «Вімер», за період 2005-2006 рр.

За результатами вище вказаної перевірки був складений Акт невиїзної позапланової документальної перевірки № 3022/23/31966749 від 18.05.2007 р. (далі –Акт).

На підставі Акту ДПІ у м. Славутич прийняла оскаржуване податкове повідомлення –рішення №0000022301/0 від 30.04.2007 р.

В оскаржуваному повідомленні –рішенні вказано про визначення суми податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 12 763 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6 382 грн. на загальну суму 19 145 грн., у зв'язку із порушенням позивачем пп.7.4.5 п.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями).

Відповідач, приймаючи оскаржуване повідомлення –рішення посилається на той факт, що згідно Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21.12.2006 р. по справі №2-3204/1 було визнано недійсним статут ТОВ «Фірма «Вімер», свідоцтво про реєстрацію і свідоцтво платника ПДВ з дати реєстрації, а отже, на підставі податкових накладних, які видавались ТОВ «Фірма «Вімер»позивач не мав право відносити до податкового кредиту суму податку на додану вартість, яка виникла в результаті господарської діяльності позивача та ТОВ «Фірма «Вімер»на загальну суму 12 763 грн.

Перевіркою встановлено і позивачем підтверджується факт здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Фірма «Вімер»в період 2005-2006 рр. на умовах укладеного між ними договору №05/09/05-ПР від 05.09.05 р.

Позивач, посилаючись на норми чинного законодавства вважає, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення виданих такою юридичною особою податкових накладних.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне:

1. Відповідно до ст. 11 Закону України №509-ХІІ від 04.12.1990 року «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України мають право: 1). Здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних із нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладений обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), крім Національного банку України та його установ. Всі інші перевірки проводяться виключно за рішенням суду.

Згідно із ч.8 ст. 111 Закону України №509-ХІІ від 04.12.1990 року «Про державну податкову службу в Україні»позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Відповідно до п.п. 2.1.4 п.2.1 ст. 2 Наказу ДПА України №327 від 10.058.2005 р. «Про затвердження порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»вступна частина акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинна містити дату та номер направлення на виїзну планову чи позапланову перевірку, назва органу державної податкової служби, який його виписав. Дати та номери наказів керівника органу державної податкової служби на проведення позапланової перевірки, продовження термінів проведення перевірок. Якщо виїзна позапланова перевірка у відповідних випадках здійснюється на підставі рішення суду, зазначається назва суду, який прийняв відповідне рішення щодо здійснення виїзної позапланової перевірки, його номер та дата, термін проведення перевірки.

Як вбачається із Акту перевірки, у вступній частині Акту (стор.№1) відповідач спочатку вказує, що даний Акт складений про результати проведення невиїзної позапланової документальної перевірки, але далі по тексту (абз.2 стор.№1) відповідач посилається на проведену ним виїзної позапланової документальної перевірки позивача. В абзаці 5 стор. 3 відповідач знову посилається на проведену ним невиїзної позапланової документальної перевірки позивача з питань правовідносин ТОВ «Фірма «Вімер».

Як вбачається із заперечення відповідача вих. №8436/10/10-12 від 03.12.07 р., абз. 3, останнім підтверджується факт проведення саме невиїзної позапланової документальної перевірки, а отже суд вважає, що перевірка, що була проведена відповідачем була невиїзною.

Також суд звертає увагу на те, що перевірка позивача проводилась всупереч встановленого порядку її проведення, а саме: без рішення керівника податкового органу, яке оформлюється наказом на проведення перевірки.

З вищенаведеного випливає, що відповідачем здійснено перевірку, яка непередбачена діючим законодавством України тому положення, які містить акт № 3022/23/31966749 від 18.05.2007 р. не можуть бути визнані судом, як такі, що відповідають нормам ч. 2 ст. 19 Конституції України та ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та не можуть бути підставою для встановлення податкового зобов`язання, яке міститься в податковому повідомленні –рішенні №0000022301/0 від 30.04.2007 р.

2. Відповідно до ст.ст. 91, 92 Цивільного Кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Тобто, юридична особа стає правосуб`єктною з моменту створення, в момент реєстрації стає не тільки правоздатною, а й дієздатною і має можливість набувати цивільні права та обов'язки, здійснюючи їх через свої органи.

Як випливає із матеріалів справи, ТОВ «Фірма «Вімер»було зареєстровано в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 31.05.05 р., тобто з цього моменту воно мало законні підстави здійснювати господарську діяльність.

Між позивачем та ТОВ «Фірма «Вімер»було укладено договір №05/09/05-ПР від 05.09.05 р. На підставі договору, позивач в період з липня 2005 по січень 2006 р. здійснював господарську діяльність.

Для здійснення господарської діяльності і належного виконання договору укладеного між позивачем та ТОВ «Фірма «Вімер», останнім було надано позивачу завірені копії документів (свідоцтво платника ПДВ №39092004 від 21.06.05 р. свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 31.05.05 р.), які дають підстави вважати, що ТОВ «Фірма «Вімер», на момент виконання умов договору мало право видавати податкові накладні.

У відповідності із вимогами ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідно здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та наявність належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за №233/2037 (із змінами та доповненнями), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до вимог чинного законодавства України ТОВ «Фірма «Вімер»видала позивачу наступні податкові накладні:

- №214 від 28.12.05 р.

- №145 від 21.11.05 р.

- №120 від 16.11.05 р.

Як випливає із матеріалів справи, податкова накладна була заповнена у відповідності із вимогами Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за №233/2037 (із змінами та доповненнями) тобто вона містила всі необхідні реквізити та підписи посадових осіб ТОВ «Фірма «Вімер».

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) податкова накладна видається платником податку який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З вищенаведеного випливає, що позивач правомірно нарахував податковий кредит на підставі податкових накладних, які були видані ТОВ «Фірма «Вімер».

Відповідно до ст. 59 ГК України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації –за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб –засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках передбачених Кодексом, - за рішенням суду

Згідно із ч.7 ст. 59 ГК України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення запису до державного реєстру про припинення його діяльності

Той факт, що установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Фірма «Вімер»було визнано недійсним Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21.12.06 р. не дає відповідачу підстав вважати недійсним всі видані податкові накладні та укладені ТОВ «Фірма «Вімер»угоди.

Крім того, предметом дослідження Дніпровського районного суду м. Києва, справи про визнання недійсним статуту ТОВ «Фірма «Вімер», з моменту складення 31.05.05 р. та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Фірма «Вімер», з моменту внесення до реєстру, не було визнання недійсним господарського зобов`язання, на підставі якого виникли податкові правовідносини між позивачем та ТОВ «Фірма «Вімер», та визнання недійсними податкових накладних. Докази визнання недійсним господарського зобов`язання та податкових накладних, суду не надані, тому суд не має підстав вважати визначення позивачем податкового кредиту таким, що здійснено з порушенням норм податкового законодавства.

Таким чином, викладені в Акті перевірки № 3022/23/31966749 від 18.05.2007 р. висновки, спростовуються встановленими у даній справі обставинами, у зв‘язку з чим, спірне податкове повідомлення –рішення №0000022301/0 від 30.04.2007 р.є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства і тому підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Доводи відповідача цих висновків не спростовують.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 167 КАС України передбачено, що копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення направляється лише особі, яка бере участь у справі, але не була присутня в судовому засіданні. У разі проголошення в судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частини постанови суд повідомляє час виготовлення постанови суду в повному обсязі. Особи, які беруть участь у справі, можуть отримати копію постанови чи ухвали в суді.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163, Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Позовні вимоги Позивача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно –технічний центр - Славутич», задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у м. Славутичі № 0000022301/0 від 30.04.2007 р.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Славутичі, Київської обл. (07100, м. Славутич, Київської обл. проспект Дружби народів 17а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно –технічний центр –Славутич», 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України.

Суддя Маляренко А.В.