Ухвала суду № 132327995, 03.12.2025, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/1442/25

Провадження № 1-кп/163/199/25

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

03 грудня 2025 року Любомльський районнийсуд Волинськоїобласті в складі головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в режимі відеоконференції,

представника власника майна ОСОБА_8 в режимі відеоконфепенції,

розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області кримінальне провадження №12025030000000220 про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.3 ст. 332 КК України,

в с т а н о в и в :

04.11.2025 на електронну адресу суду представник третьої особи ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_8 надіслав клопотання про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12025030000000220. Клопотання обґрунтоване тим, що арештоване майно було визнано речовим доказом в цьому провадженні, а метою накладення арешту слугувала необхідність його збереження. Вважає, що потреба в подальшому застосуванні цього заходу із вказаних підстав відпала. З початку здійснення досудового розслідування минув тривалий період часу, який був достатнім для здійснення всіх необхідних слідчих дій з арештованим майном; у матеріалах кримінального провадження відомості про наявність на вилученому транспортному засобі будь-яких індивідуальних слідів, які могли б бути знищені чи пошкодженні відсутні; подальше застосування цього заходу буде порушенням права власника володіти своїм майном.

Адвокат ОСОБА_8 в підготовчому судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Обвинувачені та їх захисники підтримали позицію адвоката ОСОБА_8 .

Прокурор в задоволенні клопотання просив відмовити.

Вирішуючи клопотання суд встановив таке.

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.04.2025 року накладено арешт, яке було виявлено та вилучено під час проведення огляду на ділянці лісової місцевості поблизу села Рівне Ковельського району Волинської області (координати згідно мобільного додатку «Google Maps»: В: 51.125353 L: 23.485159) , зокрема і мотоцикл марки «Loncin Pruss», номерний знак НОМЕР_1 .

Метою накладення арешту на майно в ухвалі слідчого судді зазначено наявність підстав вважати вилучене майно речовим доказом, з метою запобігання можливості їх переховування, пошкодження, зникнення, знищення, пересування, передачі, відчуження, а також з метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи.

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 173 КПК України, у питанні про арешт майна враховується:

1) правова підстава для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Під час розгляду клопотання встановлено, що була правова підстава для арешту мана збереження речового доказу та запобігання можливості їх переховування, пошкодження, зникнення, знищення, пересування, передачі, відчуження, а також з метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи.

На даному етапі необхідність в подальшому арешті майна, застосованого як заходу забезпечення кримінального провадження, відсутня, оскільки досудове розслідування завершено, всі необхідні дії з арештованим майном проведені.

Під час накладення арешту на майно було обрано найбільш обтяжливий спосіб арешту, що на даний час не відповідає можливим ризикам в цьому провадженні.

Отже, за результатами розгляду клопотання встановлено, що під час накладення арешту на майно було обрано найбільш обтяжливий спосіб арешту, що на даний час не відповідає можливим ризикам в цьому провадженні.

Під час розгляду клопотання встановлено малу ймовірність ризиків, передбачених ч.11 ст.170 КПК України, у випадку передачі транспортного засобу його власнику.

Разом з тим слід залишити в силі заборону на користування, зокрема керування, зазначеним мотоциклом, оскільки матеріалами справи не підтверджено наявність у власника права керування транспортним засобом такої категорії.

Таким чином, власнику (володільцю) дозволяється виключно зберігати мотоцикл у місці його постійного перебування.

При цьому очевидним є що ідентифікація особи власника (володільця) в сукупності із встановленою ст.388 КК України відповідальністю за незаконні дії щодо арештованого майна достатньо гарантує його належне збереження.

У зв`язку з цим вбачаються підстави для висновку, що клопотання належним чином обґрунтоване і тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.174, 314, 315, 316 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений у кримінальному провадженні №12025030000000220 ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.04.2025 року, лише в частині заборони володіти арештованим майном мотоциклом марки «Loncin Pruss», номерний знак НОМЕР_1 для цілей його належного зберігання.

Скасування арешту вказаного майна в частині заборони володіння є підставою для його повернення власнику.

Зобов`язати власника майна забезпечити збереження мотоцикла в тому ж технічному стані в якому він був йому провернутий.

Роз`яснити власнику (володільцю) майна, що наслідком незаконних дії щодо арештованого майна є підставою для кримінальної відповідальності, передбаченої ст.388 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1