Ухвала суду № 132319935, 04.12.2025, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/9404/24

Провадження №: 2-др/336/65/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2025 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Боєва Є.С., розглянувши заяву представника позивача адвоката Вишнякової Ірини Олександрівни про ухвалення додаткового рішення суду по цивільній справі № 336/9404/24,

ВСТАНОВИВ:

02.12.2025 року адвокат Вишнякова І.О. звернулася до суду з вказаною заявою, в якій, посилаючись на ст.ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, просила стягнути судові витрати (витрати на правничу допомогу) у розмірі 22750,00гривень у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, про позбавлення батьківських прав.

Заяву обґрунтовано тим, що позивач поніс витрати на правничу допомогу у цій справі у розмірі 22750,00 грн., які понесені позивач під час розгляду справи.

До заяви додано: договір про надання правничої допомоги від 17.06.2024 року; акт № 1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правничої допомоги від 17.06.2024 року; довідка про отримання грошових коштів від 01.12.2025 року.

Дослідивши матеріали цивільної справи № 336/9404/24, а також вказану заяву, суд дійшов такого висновку.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Отже, за змістом вказаної норми ЦПК України цей строк є процесуальним.

Відповідно до ст.126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

При поданні заяв (клопотань), для чого законом визначений певний процесуальний строк, учасник справи має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

Аналіз положень статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що у випадку неподання доказів витрат протягом визначеного ч.8 ст.141 ЦПК України п`ятиденного строку клопотання про подання таких доказів повинно залишатися судом без розгляду, якщо стороною не заявлено клопотання про поновлення процесуального строку або причини пропуску цього строку визнано судом не поважними.

Із матеріалів справи вбачається, що 23.09.2024 року адвокат Вишнякова І.О. в інтересах позивачки звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, про позбавлення батьківських прав.

До позовної заяви докази понесення витрат на професійну правничу допомогу не долучалися, хоча у прохальній частині позову викладено клопотання про покладення судових витрат на відповідача.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 24.11.2025 року, постановленому за відсутності учасників справи, позовні вимоги були задоволені.

Згідно з ч.5ст. 268 ЦПК Українидатою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Із заявою про ухвалення додаткового рішення адвокат звернулася 02.12.2025 року.

Тобто, заяву подано із пропуском строку, передбаченого ч.8 ст.141 ЦПК України, а клопотання про його поновлення адвокатом не заявлялось.

Суд звертає увагу, що, у випадку якщо сторона з поважних не могла подати до постановлення рішення у справі докази , що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду.

Відповідно правова позиція Верховним Судом у постанові від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21 від 10.01.2024.

Таким чином, оскільки питання про поновлення строку для подання доказів про судові витрати представник позивачки не порушує, як і не надає доказів поважності ненадання таких доказів під час судового розгляду, суд доходить до висновку про залишення даної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст. 133, 134, 137, 141, 270 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача адвоката Вишнякової Ірини Олександрівни про ухвалення додаткового рішення суду по цивільній справі № 336/9404/24 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Є.С. Боєв