Рішення № 132307590, 04.12.2025, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1487/25

Провадження № 2/302/587/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2025 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області у скдаді:

головуючого судді Повідайчик О.І.,

за участі

секретаря судового засідання Куруц В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань в селищі Міжгір`я цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав

В С Т А Н О В И В:

20 жовтня 2025 року позивачка звернувся з цим позовом до суду.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку, ОСОБА_3 , батьком якої є ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 , відповідач, батько), та не перебували у шлюбі, то в актовому записі доньки дані про відповідача як про батька дитини були внесені органом РАЦС за нашою спільною заявою у відповідності до приписів пункту 1 частини другої статті 125 СК України. Відповідач ухиляється від виховання дитини та не бере участь в його утриманні. У зв`язку з викладеним, на підставі ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ст. 150, ч. 4 ст. 155, ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 165, ст. 166, 180-183 Сімейного кодексу України позивачка просила позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2025 року відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 18 листопада 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася.

Представником позивачки ОСОБА_1 адвокатом Рішко С.І. подано до суду письмову заяву, в якій представник позивача просить розглянути справу у відсутність позивача та його як представника, заявлені позовні вимоги підтримують у повному обсязі, наполягають на їх задоволенні за підставами, викладеними у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився.

Представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Гренджа В.Ю. подано до суду 18.11.2025 письмову заяву про визнання позову, в якій представник відповідача просить розглянути справу у відсутність відповідача та її як представника, позовні вимоги ОСОБА_1 визнає у повному обсязі, заперечень до позову не має, всі обставини викладені в позовній заяві відповідають дійсності.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Міжгірського селищної ради Хустського району Закарпатської області в судове засідання не з`явився, про день та час проведення судового засідання був повідомлений судом своєчасно та належним чином. Проте, до суду надано письмову заяву, в якій представник Міжгірського селищної ради просить проводити судовий розгляд справи без участі представника третьої особи органу опіки та піклування Міжгірського селищної ради, наданий ними висновок підтримують, проти заявлених ОСОБА_1 вимог про позбавлення батьківських прав не заперечують.

Відповідно до пункту 50 Керівних принципів Комітету Міністрів Ради Європи щодо судочинства, дружнього дитині, до всіх процесуальних дій, у яких беруть участь діти, має застосовуватись принцип невідкладності задля отримання швидкої відповіді і якнайкращого захисту інтересів дитини, з повагою принципу верховенства права.

Затягування розгляду справи негативно впливає на дітей та їхній розвиток. Неефективне та, зокрема, запізніле провадження у справах щодо дітей може призвести до порушення позитивних зобов`язань за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ у справі «М і М проти Хорватії» від 03 вересня 2015 року, заява № 10161/13, § 179, 182).

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності та взаємозв`язку, суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

Частиною четвертою статті 206 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ужгород Закарпатської області народилася ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, копія якого є в матеріалах справи (а.с.10) та відповідно до вказаного свідоцтва матір`ю дитини записана « ОСОБА_5 », позивачка у справі, а батьком дитини записаний - « ОСОБА_2 », який є відповідачем у цій справі.

25 січня 2025 року позивачка ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , про що свідчить копія свідоцтва про шлюб, виданого 25 січня 2025 року, актовий запис № 19 (а.с.9).

З доводів, викладених у першій заяві позивачки по суті справи слідує, що відповідач ОСОБА_2 не виконує батьківських обов`язків, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової або будь-якої іншої участі у вихованні малолітньої доньки, не цікавиться дитиною й не проявляє до неї жодного інтересу, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовкою її до самостійного життя, зовсім не спілкується з дитиною, не забезпечує харчування, медичного догляду та не виконує інших обов`язків, що в сукупності шкодить інтересам дитини.

Довідкою Міжгірського закладу дошкільної освіти № 2 Міжгірської селищної ради від 16.06.2025 підтверджується, що ОСОБА_2 батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не приймає участь у вихованні дитини, не відвідує збори, жодного разу не приводив і не забирав дитину з закладу дошкільної освіти.

У заяві про визнання позову від 18.11.2025 сторона відповідача підтверджує суду, що відповідач ОСОБА_2 не спілкується з дитиною, не надає матеріальної допомоги дитині та її матері на утримання дитини, а також підтверджує, що викладені в позовній заяві обставини відповідають дійсності. Відповідач ОСОБА_2 не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 та визнає позов. Із заяви слідує, що таке визнання вчиняється в інтересах дитини, яка проживає в сім`ї позивачки та її чоловіка ОСОБА_7 , який бажає усиновити дитину, проти чого відповідач також не заперечує.

З висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 (а.с. 13-14), затвердженого рішенням виконавчого комітету Міжгірської селищної ради від 13.10.2025 № 322 (а.с. 12) слідує, що орган опіки та піклування вважає за доцільне ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як такого, що ухиляється від виконання батьківських обов`язків позбавити батьківських прав щодо його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст.ст. 8,11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки, або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя тощо.

Відповідно до вимог статті 150 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

У відповідності до положень п.2 ч.1 ст.164 СК України матір може бути позбавлена батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не піклуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загально визначених норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини, свідомого нехтування ними своїми батьківськими обов`язками.

У відповідності до положень ст.171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Наявними в матеріалах справи доказами, дослідженими під час судового розгляду доводиться, що відповідач ОСОБА_2 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не проявляє до дитини батьківської турботи, байдуже ставиться до її виховання, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, за місцем проживання дітини не відвідує, матеріально не забезпечує. Таким чином, батько ОСОБА_2 повністю ухилився від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання своєї дитини.

Суд установив, що біологічний батько добровільно пішов з життя своєї дитини, не спілкується з дитиною, не виявляє інтересу до дитини та її внутрішнього світу, не сприяє створенню умов для отримання нею освіти. І це триває протягом значного періоду часу. Тривала розлука має наслідком розрив психоемоційних зв`язків між батьком та донькою. Біологічний батько не заперечує проти позбавлення його батьківських прав. З матеріалів справи слідує, що дитина, враховуючи її вік, за цей час адаптувалася до відносин у сім`ї з новим чоловіком матері й називає його батьком.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» («Hunt v. Ukraine», заява № 31111/04, пункти 57, 58, рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

З правового висновку, викладеного в п. 74 постанови КЦС ВС від 15 травня 2019 року в справі № 661/2532/17 (провадження № 61-46449св18) слідує, що навіть заперечення батьком проти позову про позбавлення батьківських прав не достатньо, щоб підтвердити наявність справжнього та належного інтересу відповідача до власної неповнолітньої дитини. Мотиви такого заперечення можуть бути різними. Наприклад, це може бути пов`язане не з бажанням турбуватися про свою дитину, а з бажанням отримати у майбутньому піклування від неї. Тому до уваги мають братися всі обставини конкретної справи.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII).

Відтак суд установив, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків і таке ухилення не обумовлено існуванням обставин, які б з певним ступенем могли бути визнані поважними. ОСОБА_2 втратив інтерес до дитини та не заперечує проти позбавлення його батьківських прав. Дитини проживає в сім`ї з матір`ю та її чоловіком, якого вона називає батьком.

Враховуючи викладене, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи, суд доходить висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтовані й підлягають задоволенню у повному обсязі. Відтак суд вважає необхідним, винятково в інтересах малолітньої дитини, позбавити батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з підстав ухилення останнього від виконання батьківських обов`язків.

На підставі наведеного та керуючись ст. 2-5, 19, 76-81, 258, 259, 263-265, 268 та 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав, задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця смт Міжгір`я Міжгірського району Закарпатської області, батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 04.12.2025.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, місцезнаходження: вул. Шевченка, 97, селище Міжгір`я, Хустський район, Закарпатська область, 90000; код ЄДРПОУ 04350910.

Головуючий суддя О. І. Повідайчик