Рішення № 13229054, 08.12.2010, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2 -12536/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2010р. Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого Стоілової Т.В.

при секретарі Коваленко О.Г.

за участю представника відповідача Попова С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства „Вугільна Компанія „Краснолиманська” про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві, -

ВСТАНОВИВ:

10.11.2010 року позивачка ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначила, що вона є матір"ю ОСОБА_3, який трагічно загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 року внаслідок нещасного випадку на виробництві - ДП „Вугільна Компанія „Краснолиманська”, про що було видано відповідачем акт №31 від 16.09.2004 року за формою Н-1.

ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська» протягом року, працюючи гірничим працівником очисного вибою з повним робочим днем у шахті . 19.07.2004р. в результаті нещасного випадку на підприємстві син загинув під час виконання трудових обовязків.

Відповідно до акту №31 від 16.09.2004 року про нещасний випадок, повязаний з виробництвом, смерть її сина настала у результаті впливу вибуху метено-повітряної суміші. Це був масовий випадок. Разом загинуло 36 шахтарів. Позивачка отримала одноразову допомогу в розмірі 5-ти річного заробітку сина, виплату якої провадив Фонд м. Красноармійська.

Позивач вважає, що загибеллю сина їй спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що вона зазнала моральних страждань, пов"язаних з втратою близької людини, відчаєм, загиблий син був опорою їй у житті, оскільки на той час вона не працювала і шлюб з її чоловіком було розірвано.

Після смерті сина у неї погіршився стан здоровя, з"явились постійні головні болі, безсоння, через перенесений стрес вона повинна докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Її моральні страждання також посилюються через те, що після загибелі старшого сина адміністрація підприємства, на якому він працював і загинув під час виконання трудових обовязків, не виконує у відношенні її родини ті обовязки, які брала на себе,а саме відмовила її молодшому сину в проходженні виробничої практики на виробництві, а тому вона залишилася зі своїми проблемами на одинці, що додає їй ще більших моральних страждань, а тому вважає, що саме відповідач повинен був потурбуватися про родину загиблого шахтаря і просить у рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача 300 000грн.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 підтримали свої позовні вимоги.

Представник відповідача Попов С.Г., що діє за дорученням, позов не визнав, посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про охорону праці» відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові, перекладено з роботодавця на страховика, тому підприємство не несе матеріальних затрат у разі нещасного випадку з працівником ні перед ким. Крім того, на час виникнення правовідносин діяв ЗУ "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювань України", згідно якого моральну шкоду повинен був відшкодовувати Фонд соціального страхування, а тому в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.23 ч.1 п.2 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.13-14,15), у результаті нещасного випадку на ДП «ВК «Краснолиманська», під час виконання трудових обовязків загинув ОСОБА_3, який перебував у трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська» з 2003 року, працюючи гірничим працівником очисного вибою.

Загиблий ОСОБА_3 є сином ОСОБА_2. (а.с.10,16).

Відповідно до акту №31 від 16.09..2004 року про нещасний випадок, повязаний з виробництвом, смерть ОСОБА_3 настала у результаті впливу вибуху метено-повітряної суміші. Це був масовий випадок. Разом загинуло 36 шахтарів.(а.с.13-14).

Відповідно до протоколу засідання Урядової комісії із розслідування аварії с груповим нещасним випадком, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 року на ДП «ВК «Краснолиманська», по прийому родини загиблого ОСОБА_3 від 15.09.2004 року (а.с.11-12), підприємство відповідач зобовязано вирішити питання про працевлаштування матері загиблого ОСОБА_3, про забезпечення її житлом, про надання компютера брату загиблого, Фонду ССНВВ ПЗ- виплатити членам сім"ї померлого страхові виплати, міністерству освіти та Донецькій облдержадміністрації вирішити питання щодо навчання брата загиблого .

Із пояснень позивачки вбачається, що їй дійсно було виплачено страхову виплату в розмірі 5- річного заробітку сина, що складає трохи більше 150 000 грн., відповідач забезпечив її роботою та житлом, її молодший син навчається заочно в Дніпропетровському гірничому інституті на контрактній основі, але все це не зменшує її моральні страждання, викликані втратою свого сина.

За таких обставин, суд не може погодитись з доводами відповідача, що відповідальність за шкоду заподіяну працівникові повинно сплачуватись страховиком, оскільки відповідно до ч.2 ст.1168 та ст.1167 ЦК України моральна шкода завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сімєю, особою, що її завдала за наявності її вини, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві від 16.09.2004р.(а.с.13-14) та іншими матеріалами справи.

Зазначеною нормою матеріального права передбачене право члена сімї потерпілого на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Позивачка не знаходилася трудових або у будь-яких договірних відносинах з відповідачем, тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкода, яка заподіяна смертю сина, регулюються ч.2 ст.1168 ЦК України.

Таким чином, посилання відповідача на те, що страховик повинен відшкодувати шкоду згідно із законодавством про страхування від нещасних випадків у даному спорі є таким, що не відповідає нормам цивільного законодавства.

Суд вважає, що діями відповідача позивачці спричинені моральні страждання, повязанні із безповоротною втратою близької людини, відчуттям самотності, які є прямим наслідком нещасного випадку, в результаті якого загинув ОСОБА_3, працюючи у шкідливих і небезпечних умовах на вугільному підприємстві.

Страждання позивачки викликають певні зміни у її житті у звязку з втратою сина, вплинула на психічний стан позивачки, що примушує її докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер, глибину душевних страждань позивачки, яка втратила сина і відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України, виходячи з засад розумності та справедливості, на користь позивачки стягує відшкодування моральної шкоди у сумі 20 000грн.

Крім того, у відповідності зі ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати, повязані з розглядом цивільної справи, а саме державне мито в розмірі 200грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120грн.

Керуючись ст.ст.23, 1167, 1168, ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218, ЦПК суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного підприємства Вугільна Компанія" Краснолиманська" про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Вугільна Компанія" Краснолиманська" р/р 26003301241 в Філії Красноармійського відділення №2863 ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 394233, код ЄДРПОУ 31599557 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, спричинену їй внаслідок нещасного випадку на виробництві в розмірі 20 000 ( двадцять тисяч) гривень .

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовити

Стягнути з Державного підприємства Вугільна Компанія" Краснолиманська" на користь держави державне мито в розмірі 200 грн., витрати за інформаційно-технічне забезпечення 120грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: