Рішення № 132290247, 03.12.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/11523/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області) в якому просив суд:

1) Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обчислення пенсії за віком без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2022, 2023, 2024 роки.

2) Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 06.03.2025 року перерахунок призначеної пенсії за віком, на умовах і в порядку, передбаченихЗаконом України від 9 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2022, 2023 та 2024 роки.

3) Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо неврахування при обчисленні розміру пенсії до страхового стажу в подвійному розмірі період трудової діяльності з 01.01.2004 по 20.12.2017.

4) Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Волинській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області починаючи з 06.03.2025 перерахувати при обчисленні розміру пенсії до страхового стажу в подвійному розмірі період трудової діяльності з 01.01.2004 по 20.12.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з 21.12.2017 по 05.03.2025 року отримував пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». 06.03.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Київській області з заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Дана заява була розглянута за принципом екстериторіальності - ГУ ПФУ у Волинській області. За наслідками розгляду вказаної заяви позивачу було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Разом з тим, обрахунок пенсії позивача за віком, яка призначається вперше, здійснено із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки. Позивач вважає, що в його випадку має місце призначення пенсії за віком вперше, а тому орган Пенсійного фонду був зобов`язаний при обчисленні розміру пенсії за віком з 06.03.2025 врахувати показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують призначенню нового виду пенсії, тобто за 2022, 2023, 2024 роки. Крім того відповідачем при обчисленні розміру пенсії по віку не враховано до страхового стажу в подвійному розмірі період трудової діяльності в психіатричній лікарні з 01.01.2004 по 20.12.2017.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви із зазначенням способу їх усунення.

21.10.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду нової редакції позовної заяви, в якій просить суд:

1) Визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо обчислення пенсії за віком без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2022, 2023, 2024 роки.

2) Зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області здійснити з 06.03.2025 року перерахунок призначеної пенсії за віком, на умовах і в порядку, передбаченихЗаконом України від 9 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2022, 2023 та 2024 роки.

3) Визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо неврахування при обчисленні розміру пенсії до страхового стажу в подвійному розмірі період трудової діяльності з 01.01.2004 по 20.12.2017.

4) Зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області починаючи з 06.03.2025 перерахувати при обчисленні розміру пенсії до страхового стажу в подвійному розмірі період трудової діяльності з 01.01.2004 по 20.12.2017.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 14.11.2025 відповідач - ГУ ПФУ у Волинській області просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що позивач з 21.12.2017 по 05.03.2025 отримував пенсію за вислугу років. 06.03.2025 позивача переведено на пенсію за віком згідно ізЗаконом №1058-IVта розмір пенсії обчислено з використанням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, позаяк положення частини другоїстатті 40 Закону №1058-IVзастосовуються саме при призначенні пенсії, а в цьому випадку мало місце переведення з одного виду пенсії на інший, яке врегульовано частиною третьоюстатті 45 Закону №1058-IV. Крім того, відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Правом на пільгове обчислення страхового стажу користуються особи, які працювали у вищезазначених закладах до 01.01.2004, до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно зі статтею 24 вказаного Закону з 01.01.2004 стаж обчислюється в одинарному розмірі за даними системи персоніфікованого обліку.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.

Враховуючи вимогистатті 262 КАС Українисудом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області, та з 21.12.2017 по 05.03.2025 отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України«Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991 №1788-XII (далі- Закон №1788-XII), на підставі поданої позивачем заяви рішенням ГУ ПФУ у Волинській області з 06.03.2025 його переведено на пенсію за віком відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак застосовано показниксередньої заробітної плати (доходу) в Україні, визначеного частиною другоюстатті 40 Закону №1058-IVдля призначення пенсії за 2014-2016 роки.

На звернення представника позивача від 04.09.2025 ГУ ПФУ у Київській області, листом від 11.09.2025 №1000-0202-8/120442 повідомило, що заява позивача від 06.03.2025 та додані документи були опрацьовані за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Волинській області.

Представник позивача 16.09.2025 звернувся з адвокатським запитом до ГУ ПФУ у Волинській області про надання інформації про причини розрахунку пенсії із застосуванням середнього заробітку за три попередні роки 2014-2016 в сумі 3764,49 грн, замість вірного 2022-2024 у сумі 15057,09 грн та про причини обрахунку стажу періоду роботи з 01.01.2004 по 20.12.2017 в Київському обласному психіатрично-наркологічному об`єднанні на посаді лікаря-психіатра зарахувавши в одноразовому розмірі.

Листом від 22.09.2025 №0300-0202-8/62675 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило представника позивача, що позивач, як одержувач пенсії перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області, та рекомендувало звернутися до даного пенсійного органу.

Не погоджуючись із діями пенсійного органу щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії відповідно доЗакону №1058із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, та неврахування при обчисленні розміру пенсії до страхового стажу в подвійному розмірі, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зістаттею 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначеноЗаконом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі- Закон №1058-ІV).

Цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом таЗаконом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»(ч. 1ст. 5 Закону №1058-IV).

Статтею 8 Закону № 1058-IVпередбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до частини1 статті9 Закону №1058-IVв солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно зі статтею10 Закону №1058-IVособі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (ч. 1).

Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором (ч. 2).

Тобто,Законом №1058-IVпередбачено такі пенсійні виплати, як пенсію за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та врегульовано переведення між цими видами пенсії.

Таким чином, законодавцем визначено чіткий перелік видів пенсії, що призначаються заЗаконом №1058-IV.

Разом з тим, абзацами 1, 2 п. 16 розділуПрикінцеві положенняЗакону №1058-ІVвстановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. ПоложенняЗакону України "Про пенсійне забезпечення"застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом УкраїниПро внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсіймають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Тобто чинне законодавство України передбачає також призначення пенсії особі за вислугу років.

Як встановлено судом з матеріалів справи, пенсія позивачу призначена з 21.12.2017 за вислугу років відповідно доЗакону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII(далі - Закон №1788-XII).

З 06.03.2025 позивачу на підставі його заяви та поданих документів відповідачем призначено пенсію за віком.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 40 Закону №1058-IVдля обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь - які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск: К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 +... + Кз n);

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з положеннями частини першоїстатті 45 Закону №1058-IVпенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Частиною третьоюстатті 45 Закону №1058-IVУкраїни встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першійстатті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що частиною третьоюстатті 45 Закону № 1058-IVрегламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цимЗаконом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченоїЗаконом № 1058-IV.

З огляду на те, щоЗакон №1788-XIIпередбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно доЗакону № 1058-IVпозивач звернувся вперше 06.03.2025, суд вважає, що в спірній ситуації переведення з одного на інший вид пенсії в межах одногоЗаконувідсутнє.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17 (№ 577/2576/17) погодилась з висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15), про те, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно доЗакону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьоїстатті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, у випадку, коли особі було призначено пенсію за вислугу років заЗаконом №1788-XII, а в подальшомупенсію за віком заЗаконом № 1058-IV, то при розрахунку пенсії за віком такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншимзаконом, ніж пенсія, яка до цього була призначена позивачу.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постановах від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, від 20.02.2025 у справі №380/4842/24, від 25.03.2025 у справі №380/3740/24.

Крім того, у постанові від 30.09.2025 у справі № 460/26237/23 Верховний Суд зазначив, що «…у разі призначення особі пенсії за віком згідно з положеннямиЗакону № 1058-IVпісля того, як вона вже отримувала пенсію за вислугу років відповідно доЗакону № 1788-XII, такий перехід не може вважатися "переведенням на інший вид пенсії" в розуміннічастини третьоїстатті 45 Закону №1058-IV. Це є «призначенням нового виду пенсії», оскільки пенсія за віком і пенсія за вислугу роківє різними за правовими підставами та умовами призначення».

Аналізуючи наведені відповідачем аргументи щодо обчислення пенсії позивача за віком з урахуванням покажчика середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2014-2016 роки, суд звертає увагу на таке.

Пунктом 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV передбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинностіЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.

Разом з тим, відповідач здійснив обчислення пенсії позивача за віком з 06.03.2025 з урахуванням покажчика середньої заробітної плати по країні за 2014, 2015 та 2016 роки, тобто застосував алгоритм, встановлений пунктом 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.

При цьому, відповідач заперечує право позивача на перерахунок її пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (06.03.2025), тобто за 2022-2024 роки.

Такий розрахунок суд вважає необґрунтованим та безпідставним, позаяк вищевказана правова норма підлягає застосуванню при перерахунку з 1 жовтня 2017 року пенсій, призначених відповідно до цього Закону до набрання чинностіЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій». Однак, за обставинами справи, пенсія позивачу підлягає призначенню за нормами іншого закону.

Крім того, суд зазначає, що право особи на розрахунок пенсії із застосуванням актуального показника середньої заробітної плати при первинному призначенні пенсії за віком охоплюється принципом захисту правомірних (легітимних) очікувань. Досягнувши загальновстановленого пенсійного віку, позивач мав обґрунтовані та законні сподівання на те, що держава в особі її компетентних органів застосує до нього ті ж правила обчислення пенсії, що і до будь-якої іншої особи, яка звертається за призначенням пенсії за віком вперше. Застосування пенсійним органом застарілого показника заробітної плати, який стосувався іншого виду пенсії, призначеної за іншимзаконом, становить невиправдане втручання у правомірні очікування особи та порушує принцип юридичної визначеності.

Підсумовуючи викладене, суд констатує, що перехід позивача з пенсії за вислугу років, призначеної заЗаконом №1788-ХІІ,на пенсію за віком заЗаконом №1058-IV, є саме первинним призначенням пенсії за віком у розумінні останнього, а не «переведенням з одного виду пенсії на інший» у розуміннічастини третьоїстатті 45 цього Закону. Відповідно, при обчисленні розміру такої пенсії застосуванню підлягають положеннячастини другоїстатті 40 Закону №1058-IV, які прямо передбачають використання показника середньої заробітної плати в Україні за три роки, що передують року звернення.

Отже, в спірній ситуації орган Пенсійного фонду був зобов`язаний призначити позивачу пенсію за віком відповідно доЗакону №1058-IV, застосувавши при обчисленні пенсії положення ч.2 ст.40 цього Закону. Однак, всупереч приписам чинного пенсійного законодавства, відповідач таких дій не вчинив.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій щодо неврахування при обчисленні розміру пенсії до страхового стажу в подвійному розмірі період трудової діяльності позивача з 01.01.2004 по 20.12.2017, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших-документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Отже, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній застосовуються норми Порядку №637 щодо підтвердження трудового стажу.

Відповідно до відомостей, які містяться в трудовій книжці ОСОБА_1 від 20.12.1982 серії НОМЕР_1 , вбачається що позивач з 01.08.1990 по 20.12.2017 працював лікарем в Київській обласній психіатричній лікарні №1, яке пізніше перейменована в Комунальний заклад Київської обласної ради «Обласне психіатричне-наркологічне медичне об`єднання».

Відтак, судом встановлено, що позивач, у період з 01.01.2004 по 20.12.2017, працював на посаді лікаря-психіатра медичної сестри палатна в Комунальному закладі Київської обласної ради «Обласне психіатричне-наркологічне медичне об`єднання». Однак, період роботи позивача у зазначеному закладі охорони здоров`я не враховано у подвійному розмірі.

Так, 01.01.2004 набрав чинностіЗакон № 1058-IV. ЦейЗаконрозроблений відповідно доКонституції Українита Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цимЗаконом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалисяЗаконом №1788-XII.

Так, положеннями статті 60 Закону №1788-XII передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Прикінцевими положеннями Закону №1058-IVвизначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками № 1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названимЗаконому разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченогоЗаконом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України та Пенсійного Фонду України від 29.12.2005 №625/15-05/039-6, №10.01.09/2606, №16918/02-20 заклади охорони здоров`я: протитуберкульозні кабінети, психіатричні кабінети, кабінети інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Нормами пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що положенняЗакону №1788-ХІІзастосовуються у частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

З огляду на системний аналіз зазначених норм, суд дійшов висновку, щоЗакон №1058-IVне передбачає обмежень щодо застосуваннястатті 60 Закону №1788-ХІІпід час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а сама редакціястатті 60 Закону №1788-ХІІ,є чинною на теперішній час.

Положення статті 24 Закону № 1058-IVтакож не скасовують та не зупиняють діюстатті 60 Закону №1788-ХІІ.

Аналогічна правова позиція щодо застосування положень статті 24 Закону №1058-IVтастатті 60 Закону №1788-ХІІвикладенау постановах Верхового Суду від 04.12.2019 у справі №689/872/17 та від 27.02.2020 у справі №462/1713/17, які, у силу вимог частини п`ятоїстатті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов`язковими для врахування.

Суд зазначає, що відповідно до приписівстатті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»та пункту 16Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», період роботи позивача в психіатричній лікарні з 01.01.2004 по 20.12.2017 підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 27.04.2023 у справі №160/14078/22, від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно достатті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01.01.2004, тобто після дати набрання чинностіЗаконом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Посилання представника відповідача на те, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та вислугу років - є безпідставним та не заслуговує на увагу, оскільки вимогами абзацу 4 частини четвертоїстатті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду, беручи до уваги повноваження суду, визначені устатті 245 КАС України, суд дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позову у спосіб визнання протиправними дії відповідача щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплаті позивачу пенсії за віком, призначеної згідно ізЗаконом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 06.03.2025, не зарахувавши до загального стажу періоди роботи позивача з 01.01.2004 по 20.12.2017 в Комунальному закладі Київської обласної ради «Обласне психіатричне-наркологічне медичне об`єднання» в подвійному розмірі, та зобов`язання відповідача здійснити з 06.03.2025 перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022, 2023 та 2024 роки відповідно до частини другоїстатті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до загального стажу періоди роботи з 01.01.2004 по 20.12.2017 в Комунальному закладі Київської обласної ради «Обласне психіатричне-наркологічне медичне об`єднання» в подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно достатті 244 КАС Українисуд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частини першоїстатті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1211,20 грн. судового збору, сплаченого відповідно до квитанції від 27.09.2025.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 в здійсненні перерахунку та виплаті пенсії за віком, призначеної згідно ізЗаконом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 06.03.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 06.03.2025 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022, 2023 та 2024 роки відповідно до частини другоїстатті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо неврахування ОСОБА_1 при обчисленні розміру пенсії за віком до загального стажу періоди роботи з 01.01.2004 по 20.12.2017 в Комунальному закладі Київської обласної ради «Обласне психіатричне-наркологічне медичне об`єднання» в подвійному розмірі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Волинській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком, з 06.03.2025 зарахувавши до загального стажу періоди роботи з 01.01.2004 по 20.12.2017 в Комунальному закладі Київської обласної ради «Обласне психіатричне-наркологічне медичне об`єднання» в подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський