Рішення № 132284416, 28.11.2025, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/715/25

28 листопада 2025 року селище Богородчани

Богородчанський районнийсуд Івано-Франківськоїобласті вскладі головуючогосудді КуценкаО.О.,з участюсекретарясудового засіданняДвібородчин І.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Солотвинської територіальної громади в особі Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на спадкове майно та просить визнати за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на:

земельну частку (пай) №33 у розмірі 0,225 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться в урочище «Мочари» село Монастирчани Івано-Франківського району Івано-Франківської області;

земельну частку (пай) №55 у розмірі 0,225 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться в урочище «Мочари» село Монастирчани Івано-Франківського району Івано-Франківської області;

земельну частку (пай) у розмірі 15,168 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться в урочище «Мочари» село Монастирчани Івано-Франківського району Івано-Франківської області, які належали покійній матері на підставі сертифіката на права на земельну частку (пай).

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді, права на земельні частки (пай), посвідчені сертифікатами на земельну ділянку (пай), який втрачений.

За життя мати склала заповіт на його користь.

Позивач стверджує, що він є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину та претендує на майно матері. Інших спадкоємців немає.

Постановою приватного нотаріуса Івано-Франківського районного нотаріального округу Білусяк Л.В. від 05.02.2025р. позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначене спадкове майно) у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Тому, позивач за захистом свого права і звернувся до суду.

02 червня 2025 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження.

09.07.2025р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач повідомим, що земельну ділянку № НОМЕР_1 яка знаходяться в урочище «Мочар» село Монастирчани Івано-Франківського району Івано- Франківської області розміром 0.225 га ,що належала покійній ОСОБА_2 , він вже приватизував та оформив свідоцтво про право спадщини за заповітом. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер №2620486400:06:001:0067 та встановлено межі земельної ділянки в натурі, на місцевості урочище біля тракторної бригади фактичною площею 0,2246 га. На дану земельну ділянку видано свідоцтво про право спадщини за заповітом №102 від 04.02.2025р. приватним нотаріусом Білусяк Л.В.

У зв`язку із зазначеним вище просить визнати право власності лише на земельну ділянку № НОМЕР_2 , яка знаходяться в урочище «Мочар» село Монастирчани Івано-Франківського району Івано-Франківської області розміром 0.225 га ,що належала покійній ОСОБА_2 . Інші позовні вимоги не підтримую.

Богородчанським районним судом Івано-Франківської області під головуванням судді Решетова В. В. здійснювався судовий розгляд у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Солотвинської територіальної громади в особі Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалою судді Богородчанського районного суду Івано-Франківської області Решетова В.В. від 02 червня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Відповідно до протоколу зборів суддів №4 від 19 вересня 2025 року у зв`язку із втратою працездатності та тривалим перебуванням на лікарняному судді Решетова В. В., з метою дотримання розумних строків розгляду справ та для забезпечення ефективності правосуддя, прийнято рішення про заміну головуючого судді Решетова В. В. у справах, які перебувають у його провадженні, шляхом повторного їх автоматизованого розподілу.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 вересня 2025 року головуючим у справі визначено суддю Богородчанського районного суду Івано-Франківської області Куценка О. О. та передано йому справу для розгляду. Призначено підготовче судове засідання.

У підготовче судове засідання позивач не з`явився, надав заяву, відповідно до якої просить справу розглядати у його відсутність.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив розглядати справу без їх участі. Позовні вимоги визнав повністю не заперечував проти задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись ч. 3 ст. 211, ст. 223 ЦПК України, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно з ч.1 ст. 200 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом та застосовані норми права.

Суд, вивчивши докази, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 06.11.2012 ( а.с.6).

Позивач є її сином, що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_4 від 24.02.1982 ( а.с.23).

За життя ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений секретарем Монастирецької сільської ради від 26.01.2006 року №2, яким вона все своє майно заповіла своєму синові, позивачу у справі ( а.с.37).

Спадщину після смерті матері позивач прийняв, шляхом звернення з відповідною заявою про прийняття спадщини, після поновлення строку для прийняття заяви на підставі рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області №338/178/23 від 09.03.2023р., що підтверджується копією спадкової справи №49/2023 ( а.с.38-64).

На день смерті ОСОБА_2 належала земельна частка (пай) № НОМЕР_2 у розмірі 0,225 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться в урочище «Мочари» село Монастирчани Івано-Франківського району Івано-Франківської області, що підтверджується рішенням Монастирецької сільської ради народних депутатів від 09.12.1993 р., списком громадян для одержання земельних паїв в урочищі «Мочари» по КСП «Рідна земля» та довідкою Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області №15/12.08-12 від 05.06.2025р. (а.с.12-18, 36). Разом з тим, ОСОБА_2 за життя не оформила, а отриманий спадкодавцем сертифікат позивач, як її спадкоємець, не виявив, відтак він є втраченим.

Постановою нотаріуса № 22/02-14 від 05.02.2025р. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на право, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу ( а.с.10).

Відповідно до листа Івано-Франківської РДА від 26.02.2025р., в становлено, що ОСОБА_1 , звертався із питання про отримання дублікату сертифікату на земельну частку (пай), але РДА надала відповідь, відповідно до якої сертифікати на право на земельну частку (пай) були виготовлені в необхідній кількості відповідно до кількості пайовиків і видавалися в одному екземплярі на руки, архівні екземпляри відсутні та не виготовлялися, на сьогоднішній день бланків для роздрукування сертифікатів на право на земельну частку (пай) немає, їх виготовлення не планується і дублікати втрачених сертифікатів не видаються, тому Івано-Франківська районна державна адміністрація - районна військова адміністрація не уповноважена на видачу дубліката сертифіката на земельну частку (пай).

Вирішуючи справу, суд керується нормами цивільного права, які були чинні на час відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Згідно з частиною першою статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 Цивільного кодексу України).

Частиною третьою статті 1268 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За змістом частини першої статті 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 41 Конституції України закріплено також, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».

Окрім того, положеннями ст.5 ЗК України (1991 року) передбачалося, що земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

В результаті проведеної процедури паювання земель колективної власності передбачалася видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та проведення їх реєстрації відповідною районною державною адміністрацією.

Відповідно до ч. 1 ст.1Закону України «Про порядок виділення внатурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) зокрема мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16квітня 2004 року №7«Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Отже, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією, а також свідоцтво про право на спадщину або рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Окрім того, положеннями ст.5 ЗК України (1991 року) передбачалося, що земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

В результаті проведеної процедури паювання земель колективної власності передбачалася видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та проведення їх реєстрації відповідною районною державною адміністрацією.

Відповідно до ч. 1 ст.1Закону України «Про порядок виділення внатурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) зокрема мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16квітня 2004 року №7«Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Отже, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією, а також свідоцтво про право на спадщину або рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до ст. 2 цього Закону, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Захист прав на отримання земельних часток (паїв) при втраті сертифікату на земельну частку (пай), за аналогією закону здійснюється в порядку ст. 392 ЦК України, яка передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності в разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності - шляхом пред`явлення позову про визнання права на земельну частку (пай).

Пунктом 3.5 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» встановлено, що у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено.

За цим же листом, найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.

За таких обставин, оскільки отримати дублікат виданого сертифікату в позасудовому порядку не можливо та враховуючи, що сертифікат на право на земельну частку (пай) виготовляється лише в одному примірнику, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачем права на земельну частку (пай).

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин цієї справи та застосованих норм права, на переконання суду, право на отримання правовстановлюючого документу на нерухоме майно, має особа, яка є власником цього майна. Це право нерозривно пов`язане з особою спадкодавця, а тому, після його смерті, спадкоємець не має можливості отримати правовстановлюючий документ на спадкове майно в позасудовому порядку.

Враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання права на земельну частку (пай) підлягають задоволенню, оскільки через відсутність (втрату) відповідного сертифікату, позивач не може реалізувати свого законного права на нотаріальне оформлення спадщини.

За таких обставин, враховуючи норми чинного цивільного законодавства України на час виникнення спірних правовідносин та той факт, що спадкодавець ОСОБА_2 за життя отримав право на земельну частку (пай) на підставі сертифікату, а також беручи до уваги повне і безумовне визнання позову відповідачем та відсутності інших спадкоємців за законом, та те, що задоволення позову не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню з метою захисту спадкового майнового права позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 259, 263 265, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Солотвинської територіальної громади в особі Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на земельну частку (пай) №55 у розмірі 0,225 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться в урочище «Мочари» село Монастирчани Івано-Франківського району Івано-Франківської області, належного ОСОБА_2 , як члену КСП «Рідна Земля», яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику)учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 02 грудня 2025 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Відповідач: Солотвинська селищна рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області, адреса місцезнаходження: 77753, Івано-Франківська область Івано-Франківський район селище Солотвин вулиця Чорновола, 7, ЄДРПОУ 04349691.

Суддя