Ухвала суду № 132281795, 29.11.2025, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29.11.2025

Єдиний унікальний №497/3153/25

Провадження №1-кс/497/1018/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про застосування? запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

29.11.25 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області

в особі слідчого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

слідчого - ОСОБА_4 ,

підозрюваного - ОСОБА_5 ,

його захисника - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград клопотання старшого слідчого Слідчого відділу Болградського РВП ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_4 про застосування ? запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Болград Одеської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, офіційно не працюючого, не є особою з інвалідністю, одруженого, являється батьком однієї малолітньої дитини, має статус багатодітного батька так як виховує дітей дружини від першого шлюбу, здійсню догляд за особою з інвалідністю 2 групи загального захворювання, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України такого, що не має судимості, особу якого встановлено на підставі паспорта громадянина України № НОМЕР_1 виданого органом 5119 від 26.03.2020 року

підозрюваного у кримінальному провадженні № 12025162270000500 від 20.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України

ВСТАНОВИВ:

28.11.2025 року старший слідчий Слідчого відділу Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області лейтенант поліції ОСОБА_4 звернулася до слідчого судді з клопотанням, погодженим із прокурором Болградської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 в кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за провадженні № 12025162270000500 від 20.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК

В обґрунтування даного клопотання слідчий зазначає, що:

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 04.11.1991 № 1777-ХІІ «Про державний кордон України» (далі - Закон № 1777-XII) зазначено, що Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України суші, вод, надр, повітряного простору.

Згідно ст. 3 Закону № 1777-ХІІ державний кордон України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, встановлюється: на суші - по характерних точках і лініях рельєфу або ясно видимих орієнтирах.

Відповідно до ст. 9 Закону № 1777-ХІІ, перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.

Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Пункт пропуску через державний кордон України це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Порушенням державного кордону України є також перетинання його будь-якими технічними або іншими засобами без відповідного на те дозволу чи з порушенням встановленого порядку.

Також, у відповідності до ст. 11 вказаного Закону № 1777-ХІІ, зазначено, що особи, транспортні засоби, вантажі та інше майно, що перетинають державний кордон України, підлягають прикордонному і митному контролю. У відповідних випадках здійснюється також санітарно-карантинний, ветеринарний і фітосанітарний контроль, контроль за вивезенням з території України культурних цінностей та інший контроль. Контроль організується і здійснюється у встановленому актами законодавства України порядку.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України від 05.11.2009 № 1710-VI «Про прикордонний контроль» (далі Закон № 1710-VI), прикордонний контроль державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1710-VI, прикордонний контроль і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів та вантажів здійснюються: 1) у пунктах пропуску через державний кордон; 2) поза пунктами пропуску у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті; 3) на території суміжних держав у порядку, передбаченому статтею 26 цього Закону.

Перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються у пунктах пропуску через державний кордон протягом часу роботи такого пункту. Час роботи пункту пропуску через державний кордон, який не працює цілодобово, зазначається на інформаційному стенді перед в`їздом до нього.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про Правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Термін дії воєнного стану в подальшому неодноразово продовжувався Указами Президента України, які затверджено Верховною Радою України відповідними Законами України «Про затвердження Указу Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

Так, відповідно до п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Крім того, п. 3 вказаного Указу зазначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені зокрема ст. 33 Конституції України, згідно з якою кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу.

Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 22 даного Закону передбачено, що граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду до 60 років.

Пунктом п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених Указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1455, якою затверджено «Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан», визначено, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Виключний перелік громадян України, які наділені правом перетинання державного кордону, у період воєнного стану, передбачений Правилами перетинання державного кордону громадянами України», які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57.

Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами нормативно-правових актів, регулюючих порядок перетину державного кордон України під час дії правового режиму воєнного стану, на початку серпня 2025 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вирішив здійснювати незаконну діяльність щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон України, поза встановлених пунктів пропуску.

За вказаних обставин ОСОБА_5 , реалізуючи свій неправомірний намір, за допомогою меседжера «Telegram» підшукав ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в умовах воєнного стану, введеного на території України на підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ та продовженого у подальшому згідно Указу Президента України № 478/2025 від 14.07.025, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.04.2025 № 4524-ІХ з 15.07.2025 року строком на 90 діб, не мав законної можливості перетнути державний кордон у відповідному прикордонному пункті пропуску, у зв`язку з забороною виїзду за межі країни громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років та мав намір незаконно перетнути державний кордон України.

У подальшому ОСОБА_5 за допомогою меседжера «Telegram» зі свого мобільного телефону з номером НОМЕР_2 , під час телефонної розмови з ОСОБА_7 , розробив план та досяг домовленості, відповідно до яких ОСОБА_7 за надання послуг з незаконного перетину державного кордону України мав надати ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 8000 доларів США.

Окрім цього, ОСОБА_5 з метою реалізації свого неправомірного наміру, надав вказівку ОСОБА_7 придбати ножиці для різки металу, у кількості двох штук, з метою подолання перешкод у вигляді прикордонних загороджень при подальшому незаконному перетині Державного кордону України.

Після чого, у відповідності до розробленого плану та досягнутих домовленостей ОСОБА_7 мав очікувати подальших вказівок ОСОБА_5 .

Надалі, 27.11.2025 приблизно о 08:40 годині, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , діючи у відповідності до раніше досягнутої спільної домовленості щодо незаконного переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України, заздалегідь за допомогою мобільного телефону надав ОСОБА_7 вказівку очікувати його на обумовленому місці.

Після цього ОСОБА_5 на автомобілі марки ВАЗ 21099 з державним номером НОМЕР_3 , який перебував у його фактичному користуванні, прибув до раніше обумовленого місця, розташованого на північно-східній околиці с. Залізничне Болградського району Одеської області, де зустрів ОСОБА_7 та розмістив його в якості пасажира у вказаному транспортному засобі.

За вказаних обставин, ОСОБА_5 , продовжуючи свої неправомірні дії, будучи мешканцем прикордонного населеного пункту, розташованого поблизу українсько-молдовського державного кордону, добре орієнтованими на місцевості, володіючи інформацією про розміщення місцевих пунктів пропуску, блок постів та знаючи розклад чергувань змінних нарядів працівників Державної прикордонної служби України в указаному районі, з метою забезпечення реалізації свого неправомірного плану та приховання протиправних дій, перевіз ОСОБА_7 до північно-західної околиці с. Залізничне Болградського району Одеської області, максимально наблизившись до державного кордону України.

Діючи далі, перебуваючи на вказаному місці, ОСОБА_5 , визначив місце незаконного переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України, а саме ділянку державного кордону України та Республіки Молдови, розташовану між с. Залізничне Болградського району (Україна) - с. Кайраклія Тараклійського району (Республіка Молдова).

У подальшому ОСОБА_5 , сприяючи порадами щодо забезпечення таємного від прикордонного контролю протиправного перетину державного кордону ОСОБА_7 , з використанням особливостей ландшафту на місцевості та його вищезазначених знань, по полю пішки направились в напрямку ділянки державного кордону України та Республіки Молдови, розташовану між зазначеними населеними пунктами.

При переправленні через державний кордон України з Республікою Молдова, між зазначеними населеними пунктами, на відстані приблизно 1 км. від державного кордону, протиправні дії ОСОБА_5 були викриті співробітниками прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

27.11.2025 року 09:15 годині ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано у порядку ст. 208 КПК України та за наявністю достатніх доказів 27.11.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК за правовою кваліфікацією: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво незаконне переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, з корисливих мотивів.

З метою забезпечення досудового розслідування та належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 , виникає необхідність в застосуванні до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

Враховуючи обставини та спосіб вчинення кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_5 , актуальність ризиків передбачених ст.177 КПК України, орган досудового розслідування вважає доцільним застосувати відносно останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб з моменту затримання, визначивши заставу у розмірі 120 (сто двадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 363 360, 00 грн. (триста шістдесят три тисячі триста шістдесят гривень).

В судовому засіданні 29.11.2025 року:

- прокурор клопотання слідчого підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини та ризики.

Вказав на те, що підозра достатньо обґрунтована, наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України: - тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі доведеності його вини, може спонукати сховатися від органу досудового розслідування та суду; - дана особа має право на безперешкодний законний перетин кордону, що регулярно здійснює, - перебуваючи під більш м`яким запобіжним заходом може продовжити свою протиправну діяльність, та може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки був засудженим лише в 2024 році, - може вчиняти тиск на свідків, які викривають його протиправні дії, - спотворити та сховати речі, які можуть вказувати на його злочинну діяльність, які наразі ще не вилучені, а тому відсутні підстави для обрання більш м`якого запобіжного заходу.

Оцінюючи наведені ризики у сукупності, вважає їх реальними та такими, що виправдовують обмеження свободи підозрюваного.

На підставі наведеного, сторона обвинувачення наполягала на застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та визначенням застави у обсязі 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, , та саме такий розмір є виключним, який зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

- слідчий підтримала клопотання, наполягала на його задоволенні,

- підозрюваний заперечував обґрунтованість підозри, стверджував, що саме його знайомий з села Кубей на ім`я ОСОБА_8 просив надати допомогу цій особі виїхати за межі України. Він цього не бажав робити, однак, щоб всі від нього відчепилися, він вирішив ОСОБА_7 довезти поближче до пункту пропуску Залізничне-Кайраклія, вказати йому напрямок руху, де є камери спостереження, та що б його там затримали. Так саме і вчинив, коштів у ОСОБА_7 не брав.

Просив застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем фактично проживання в с.Кубей, оскільки він має здійснювати догляд за психічно хворим братом своєї дружини, дома залишилось четверо дітей, яким потрібна його батьківська турбота. Окрім того, в домоволодінні накопичилось досить багато роботи, яку може зробити лише він як чоловік.

Доповнив, що з інвалідом виїжджає постійно до Молдови, де він йому оформив статус тимчасового захисту і отримує на нього допомогу та ліки.

Протягом вересня - жовтня перебував у Німеччині, де працював. Особа, за якою здійснює догляд була дома, за ним доглядала його дружина, тобто сестра хворого.

З цих підстав просив не задовольняти клопотання слідчого.

- захисник підозрюваного заперечував доводи, викладені в клопотанні, оскільки вони є не обґрунтованими та не підтверджені доказами. Просив застосувати до підозрюваного домашній арешт, або хоча б зменшити заставу до 20 розмірів прожиткового мінімуму.

Слідчий суддя перевіривши наданні матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думки усіх учасників даного кримінального провадження дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.

Частиною? 2 ст.177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей у підозрюваного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час судового розгляду клопотання встановлено, що слідчими Слідчого відділу Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному № 12025162270000500 відомості щодо якого 20.08.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України за правовою кваліфікацією: незаконне переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, з корисливих мотивів.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів, яка призначена керівником Болградської окружної прокуратури у відповідності до положень ст.ст. 36-37 КПК України. До складу групи прокурорів включено прокурора Болградської окружної прокуратури ОСОБА_3 .

Досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється групою слідчих, яку призначено керівником органу досудового розслідування Болградського РВП ГУНП в Одеській області у відповідності до положень ст.ст. 38, 39, 40 КПК України. До складу слідчої групи слідчих включено слідчого СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 .

За підозрою у вчиненні вищевказаного злочину, передбаченого ч. 3ст. 332 КК України, в порядку ст.208 КПК України, затримано 27.11.2025 року 09:15 годин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

За результатами зібраних доказів ОСОБА_5 27.11.2025 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України за правовою кваліфікацією: незаконне переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, з корисливих мотивів.

В обґрунтування підозри, оголошеної ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення орган досудового розслідування посилається на зібрані наразі в кримінальному провадженні докази, зокрема:

- протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, з яких знято гриф секретності;

- протоколом огляду місця події від 27.11.2025;

- протоколом затримання ОСОБА_5 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , ОСОБА_9 ;

- іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності.

З огляду на положення ст. 177 КПК України, враховуючи? мету застосування запобіжного заходу, слідчий суддя має пересвідчитися у забезпеченні виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України.

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа

Надаючи оцінку щодо доведеності стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України слід зазначити про наступне.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра" у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, п. 34).

Крім цього, у п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Таким чином, слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку, чи й просто для складання обвинувального акту, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Достатність доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення є оціночними поняттями.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12025162270000500 від 20.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Слідчий, звертаючись з клопотанням про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та прокурор надаючи пояснення в судовому засіданні при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 названого? кримінального правопорушення,? та наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики перешкоджати кримінальному провадженню, передбачені ст.177 КПК України.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 слідчий суддя керується положеннями ст.178 КПК України, та оцінює в сукупності усі обставини, в тому числі наявність ризиків таких як: можливість переховуватись від органів досудового розслідування або суду, продовжити протиправну діяльність або вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Поряд із цим, ризик втечі оцінюється у контексті обставин, пов`язаних із характером особи, його моральністю, а саме те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 9 років, що само по собі може спонукати сховатись від слідства та суду та вживати заходи щодо створення перешкод для правосуддя іншим чином; в тому числі, оскільки підозрюваний офіційно не працює, проживає неподалік від кордону, не має законних обмежень в перетині державного кордону, постійно виїжджає за кордон, добре освідомлений у розташовані пунктів пропуску та специфіки їх діяльності, що особисто підтвердив в судовому засіданні, а тому може вдатись до переховування та покинути території України.

ОСОБА_5 може вдатись до спроб знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та вказують на його причетність до скоєння даного кримінального правопорушення, які органом досудового розслідування ще не вилучені.

Даний ризик обґрунтовано тим, що орган досудового слідства продовжує збирання доказів причетності ОСОБА_5 , до вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК, встановлює місце знаходження речових доказів, які ОСОБА_5 може знищити, або спотворити.

Перебуваючи на свободі підозрюваний ОСОБА_5 може вдатись до спроб незаконно впливати на свідків, які викривають його неправомірні дії, про яких йому достеменно відомо, задля схиляння їх до зміни показань шляхом вмовляння, підкупу, погроз, тощо. При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5 , заздалегідь розроблений план, створення сприятливих умов, поведінка ОСОБА_5 під час затримання, наявність у минулому судимостей, у тому числі за вчинення тяжких злочинів, є усі підстави вважати, що, навіть перебування під цілодобовим домашнім арештом за місцем мешкання, не завадить ОСОБА_5 продовжувати здійснювати організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керувати такими діями за допомогою соціальних мереж та засобів інтернет-зв`язку, або сприяти їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів тощо.

Враховуючи усвідомленість ОСОБА_5 , про неминучість покарання за вчинення інкримінованого йому тяжкого кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, що само по собі може спонукати його сховатися від органу досудового розслідування, суду, та заважати веденню досудового розслідування, у зв`язку з чим необхідно застосувати відносно нього саме запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваною зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначене свідчить про те, що знаходячись на свободі ОСОБА_5 зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме після вручення клопотання про застування відносно нього запобіжного заходу, останній має змогу ознайомитися з матеріалами кримінального провадження в яких зафіксовані вже здобуті докази, що ускладнить подальше здобуття органом досудового розслідування доказів.

Оцінюючи наведені ризики в сукупності, слідчий суддя вважає їх реальними та такими, що виправдовують обмеження свободи підозрюваного ОСОБА_5 . Усі ці ризики свідчать про неможливість застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, які є досить очевидними.

Тим паче, що досудове розслідування на даний час триває усі необхідні і достатні докази не зібрані, не всі свідки допитані, а тому є всі підстави вважати, що перебуваючи під дією більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, підозрюваний ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно для забезпечення проведення з останнім слідчих дій та позбавлення його можливості вчинення різного роду дій, спрямованих на уникнення покарання за вчинення умисного тяжкого злочину.

Слідчий суддя розцінює критично доводи підозрюваного і його захисника, навіть наявність міцних соціальних зв`язків, обов`язку здійснювати догляд за особою з інвалідністю 2 групи, не стали стримувальним запобіжником від протиправніх дій.

Безпідставним є посилання підозрюваного, що особа з інвалідністю не може існувати без його опіки та догляду, оскільки слідчим суддею встановлено і підозрюваним підтверджено, що два місяці вересень-жовтень 2025 року він перебував за межами України в Німеччині, де працював, та відповідно не здійснював догляд за цією особою.

А тому, неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_5 обумовлено тим, що жоден з них не зможе запобігти ризикам передбаченим ст.177 КПК України.

Крім цього, слідчий суддя також звертає увагу, що Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ введено військовий стан на всій території України, який продовжувався неодноразово, також і станом на момент розгляду клопотання слідчого його продовжено.

Згідно ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 20 названого Закону - правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах?воєнного стану?визначаються відповідно?до Конституції?України та?цього Закону. В умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.

Оцінивши обставини визначені ст. 178 КПК України, враховуючи обставини та спосіб вчинення кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_5 відсутність позитивної характеристики за місцем проживання, відсутність засобів до існування, актуальність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що дане клопотання є обґрунтованим і підлягає задоволенню та вважає необхідним застосувати відносно останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Щодо визначення застави:

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні:?

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Між тим, відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України?слідчий суддя при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим кодексом.

Отже, задовольняючи дане клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п.2 ч.5 цієї ж статті щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Так, у відповідності до положень ст. 182 КПК України, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти бажанню особи, щодо якої застосовано заставу, будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. А тому розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою він може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану, іншими словами, з огляду на особу підозрюваного впевненість у тому, що перспектива втрати застави у випадку його неявки до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі. Проте поряд з цим особа повинна мати реальну здатність внести заставу відповідного розміру.

Під час розгляду даного клопотання прокурор не довів підстав стверджувати про наявність виключного випадку для застосування застави в розмірі 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Як до клопотання, так і під час судового розгляду не надано доказів на підтвердження матеріально стану підозрюваного: про наявність рухомого і нерухомого майна, навіть не надано довідки про розмір допомоги, яку він отримує в зв`язку з доглядом за особою з інвалідністю, тощо.

У цьому кримінальному провадженні Суд, дотримуючись розумного балансу між втручанням в право на свободу обвинуваченого (при застосуванні тримання під вартою) та в право на володіння майном (при визначенні розміру застави як альтернативи триманню під вартою), з однієї сторони, та необхідністю забезпечення інтересів дієвості кримінального провадження, дійшов висновку, що запобігання спробам вчинення підозрюваним дій, передбачених пунктами 4, 5 частини 1 статті 177 КПК, можуть бути забезпечені виключно шляхом застосування до нього запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою із альтернативою застави в розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб (3028.00 гривень х 80 = 242 240.00 гривень), що є максимальним розміром у разі вчинення тяжкого кримінального правопорушення, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений протягом усього часу дії запобіжного заходу, слідчий суддя вважає за необхідне покласти обов`язки передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.??

На підставі?викладеного,?керуючись ст.ст.176-178,?182,?183,?184,?395?КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого Слідчого відділу Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області капітана поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 -? задовольнити частково.

Обрати підозрюваному у кримінальному провадженні № 12025162270000500 від 20.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 59 (п`ятдесят дев`ять) днів з утриманням його в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор».

Строк дії ухвали визначити до 24.01.2026 року.

Одночасно визначити розмір застави у межах 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240.00 гривень (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень) у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

Реквізити спеціального рахунку для зарахування коштів

у разі застосування застави як запобіжного заходу відповідно до статті 182 КПК

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945

Банк отримувача ДКСУ, м.Київ

Код банку отримувача (МФО) 820172

Рахунок отримувача UA418201720355249001000005435

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.??

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 у разі внесення застави наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора слідчого судді;

- не відлучатися із населеного пункту с.Кубей, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або слідчого судді;

- повідомляти слідчого, прокурора чи слідчого суддю про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні: ОСОБА_7 , ОСОБА_9 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 24.01.2026 року.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення? застави у визначеному у цій ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор».

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного ?з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст даного судового рішення видати відразу ж після його проголошення.

Слідчий суддя: ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ОСОБА_1