Постанова № 1322814, 27.11.2007, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2007 р. Справа № 10/105

м. Чернівці 12-30 год.

За позовом відкритого акціонерного товариства “Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755”

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про скасування акту перевірки та податкових повідомлень-рішень

Суддя Т.І. Ковальчук

Секретар судового засідання –Нікуліца І.С.

За участю представників:

Від позивача –Павалюк Г.В., дов. № 06 від 15.01.2007 р.

Від відповідача –Чмола І.І., головний державний податковий інспектор, дов. № 28570/10-008 від 12.12.2006 р., Шишкін О.М., заступник начальника відділу, дов. № 18404/10-012 від 21.08.2007 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про скасування акту перевірки № 2381/17-318/05482386 від 04.06.2007 р. та податкових повідомлень-рішень від 13.06.2007 р. № 000132173/0 та № 000133173/0 про застосування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що порушення позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів мало місце лише за ІІІ квартал 2003 р., однак за вказане порушення штрафні санкції застосовані бути не можуть, оскільки в той період щодо позивача здійснювалося провадження у справі про банкрутство і було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого не застосовуються штрафні санкції на невиконання грошових зобов’язань, несвоєчасну сплату податків і зборів (обов’язкових платежів), окрім того, відповідачем пропущено строк давності 1095 дн. У наступні періоди податкові зобов’язання з податку з власників транспортних засобів сплачувалися позивачем своєчасно і в повному обсязі, відтак застосування штрафних санкцій є незаконним, а інформація, наведена в акті перевірки, є недостовірною.

Провадження у справі відкрито ухвалою від 30.08.2007 р., за клопотанням учасників судового провадження розгляд справи в судовому засіданні відкладався ухвалами від 20.09.2007 р., від 16.10.2007 р. та від 31.10.2007 р. у зв’язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі.

Відповідач надав заперечення, в яких позов не визнав з тих підстав, що станом на 11.11.2003 р. за позивачем обліковувався податковий борг з податку з власників транспортних засобів в сумі 32654,58 грн., вказаний борг у відповідності до чинного законодавства погашався у порядку черговості за рахунок податкових платежів наступних періодів, що відображено в акті перевірки та даних картки обліку платежів, у зв’язку з цією обставиною мала місце несвоєчасна сплата податкового зобов’язання, тому штрафні санкції за затримку сплати залишку податкового боргу нараховані правильно.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, пояснив, що відповідач зараховував сплачені позивачем суми податку з власників транспортних засобів в рахунок погашення неіснуючого податкового боргу, який визнано таким відповідними судовими рішеннями, тому нарахування штрафних санкцій за порушення граничного терміну сплати податкових зобов’язань, які виникли в період після припинення провадження у справі про банкрутство позивача, є неправомірним, відображені в акті перевірки відомості щодо окремих платіжних документів про сплату податку є недостовірними.

Представники відповідача позов не визнали, пояснили, що податковою інспекцією правомірно направлялися поточні платежі позивача з податку з власників транспортних засобів на погашення податкового боргу в сумі 32654,58 грн., який мав місце станом на 11.11.2003 р., а позивачем не враховано, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.06.2006 р. вказаний борг визнано і він не підлягає списанню.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судовим розглядом справи встановлено наступне.

04.06.2007 р. ДПІ у м. Чернівці проведено документальну невиїзну перевірку своєчасної сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних механізмів, результати якої оформлені актом № 2381/17-318/05482386 від 04.06.2007 р. (а.с. 27-29, у запереченнях помилково зазначено акт № 2931/17-318/05482386).

В акті перевірки відображено відомості про звітні періоди, реквізити податкових декларацій (розрахунків), розмір узгодженого податкового зобов’язання і граничний термін його сплати, відомості про фактичну сплату податкового зобов’язання і кількість днів затримки оплати, зазначено, що позивачем допускалися порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів у період протягом ІІІ кварталу 2003 р. –ІІІ кварталу 2006 року.

За вказані порушення до позивача застосовано штрафні санкції:

- податковим повідомленням-рішенням № 000132173/0 від 13.06.2007 р. у сумі 46444,43 грн. за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання на 276 днів та

- податковим повідомленням-рішенням № 000133173/0 від 13.06.2007 р. у сумі 202,49 грн. за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання на 71 день (а.с. 30,31).

За поясненням представника позивача позивач подав скаргу на згадані податкові повідомлення-рішення, однак прострочив строк звернення зі скаргою, тому вона по суті податковим органом не розглядалася, спору з цього питання між сторонами немає.

Також не оспорюються сторонами повнота і правильність декларування податкового зобов’язання позивачем з податку з власників транспортних засобів і розмір сум податкового зобов’язання, що підлягав сплаті за кожний звітний період, у межах періоду, охопленого перевіркою та (а.с. 20-23).

Спір між сторонами виник щодо правомірності зарахування податковою інспекцією сплачених позивачем за відповідні звітні періоди, починаючи з ІІІ кварталу 2003 р., податкових платежів у рахунок погашення податкового боргу, який обліковувався за позивачем згідно даних облікової картки платника податків станом на 11.11.2003 р. у сумі 32654,58 грн.

Як видно з матеріалів справи, податкове зобов’язання за ІІІ квартал 2003 року в сумі 10585,50 грн. з граничним терміном сплати 15.10.2003 р. позивач погасив двома платежами –в сумі 8273,00 грн. платіжним дорученням № 238 від 11.11.2003 р. (з прострочкою 28 календарних днів) та в сумі 2312,00 грн. платіжним дорученням № 271 від 16.12.2003 р. (з прострочкою 35 календарних днів), починаючи з 2004 року податкові зобов’язання з податку з власників транспортних засобів сплачувалися позивачем в межах граничних строків та в повній сумі (а.с. 8-19, 20-23).

Сплачені в рахунок погашення податкового зобов’язання за ІІІ кв. 2003 р. платежі позивача в сумі 8273,00 грн. та 2313,00 грн. відповідачем віднесено на погашення заборгованості в сумі 32654,58 грн., яка обліковувалася станом 11.11.2003 р., у порядку календарної черговості згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі –Закон № 2181). Відповідно всі наступні платежі позивача з даного виду податку послідовно зараховувалися у рахунок погашення заборгованості, яка виникала у зв’язку з таким зарахуванням.

Проте, погашення відповідачем заборгованості в сумі 32654,58 грн. наступними платежами позивача є неправомірним у зв’язку з тим, що вказаного боргу в позивача не існує і це установлено низкою судових рішень у справах за участю позивача і відповідача.

Так, 25.07.2002 р. за заявою ДПІ у м. Чернівці господарським судом Чернівецької області порушено справу № 4/333/б про банкрутство ВАТ “Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755” (а.с. 24).

Ухвалою від 04.07.2003 р. по даній справі визнано кредиторські вимоги ДПІ у м. Чернівці до боржника в сумі 102043,31 грн. проти заявлених інспекцією 138567,50 грн., розмір відхилених вимог складає 36524,19 грн. (а.с. 59). Кредиторську заборгованість перед ДПІ у м. Чернівці в сумі 102043,31 грн. боржником (позивачем) сплачено в межах справи про банкрутство в повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення від 08.10.2003 р. (а.с. 61). Ухвалою від 10.11.2003 р. провадження у справі про банкрутство позивача припинено в зв’язку із затвердженням звіту керуючого санацією (а.с. 60).

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 10.11.2004 р. у справі № 4/83 відмовлено ДПІ у м. Чернівці в стягненні з ВАТ “Чернівецьке АТП 17755” податкового боргу в сумі 42414,50 грн. за недоведеністю наявності у позивача вказаної суми боргу, складовою частиною боргу в даній справі податкова інспекція указувала суму 36524,19 грн., відхилену судом у справі про банкрутство позивача (а.с. 62-63).

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 26-31.10.2005 р. по справі № 7/180 частково задоволено позов ВАТ “Чернівецьке АТП 17755” до ДПІ у м. Чернівці, ДПІ у м. Чернівці зобов’язано звільнити з під-податкової застави в сумі 43451,53 грн. активи ВАТ “Чернівецьке АТП 17755” та виключити їх з реєстру застав рухомого майна. У задоволенні вимог позивача про списання суми податкової заборгованості в розмірі 43451,53 грн., у тому числі 22256,76 грн. податку з власників транспортних засобів, відмовлено з тих підстав, що станом на 10.11.2004 р. у позивача був відсутній вказаний податковий борг і це встановлено рішенням господарського суду Чернівецької області від 10.11.2004 р. по справі № 4/83 (а.с. 71-75).

Такі висновки суду першої інстанції в справі № 7/180 дістали своє підтвердження під час апеляційного та касаційного перегляду постановленого в цій справі судового рішення. Зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.06.2006 р. зазначено, що податковий борг ВАТ “Чернівецьке АТП 17755” у сумі 43451,35 грн. виник у зв’язку з несплатою останнім штрафних санкцій та пені і саме цей борг не визнано судом у справі про визнання ВАТ “Чернівецьке АТП-17755” банкрутом, тому в справі № 7/180 суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у позивача будь-якого податкового боргу (а.с. 67,68).

Відсутність податкового боргу побічно доводиться також тим, що з 2004 року позивач є суб’єктом спрощеної системи оподаткування обліку та звітності і платником єдиного податку, оскільки згідно з п. 4 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” перехід на спрощену систему оподаткування відбувається за умови сплати всіх установлених податків та обов’язкових платежів за останній звітний (податковий) період (а.с. 64-66).

Аналізом облікової картки платника податків з податку з власників транспортних засобів за період 2002-2007 роки підтверджуються доводи позивача, що поточні податкові платежі, які сплачувалися ним починаючи з ІІІ кварталу 2003 року, відповідач зараховував у рахунок погашення заборгованості, яка обліковувалася у попередні періоди і була відхилена судом у справі про банкрутство позивача, у стягненні якої відмовлено у справі № 4/83 та яку визнано неіснуючою у справі № 7/180, що не заперечується представниками відповідача (а.с. 87-113).

З огляду на постановлені судові рішення суд не приймає доводи відповідача, що оскільки борг в сумі 32654,58 грн. з податку з власників транспортних засобів не визнано в установленому порядку безнадійним і він не є списаним, то податковою інспекцією правильно здійснювалося погашення цього боргу в порядку календарної черговості за рахунок поточних податкових платежів позивача.

Відтак за результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що в акті перевірки № 2381/17-318/05482386 від 04.06.2007 р. податковою інспекцією суми сплачених позивачем податкових платежів помилково відносилися на погашення неіснуючого податкового боргу в сумі 32654,58 грн., який обліковувався станом на 11.11.2003 р., внаслідок чого у позивача штучно створено прострочення граничного терміну сплати податкових зобов’язань за періоди, що відображені в акті перевірки.

Фактично, затримка сплати податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів мала місце лише за ІІІ квартал 2003 року –в сумі 8273,00 грн. з прострочкою 28 календарних днів та в сумі 2312,00 грн. з прострочкою 35 календарних днів.

Однак, за вказане порушення до позивача не можуть бути застосовані штрафні санкції, передбачені п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, оскільки на день їх визначення оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями (13.06.2007 р.) сплив строк давності, встановлений ст. 15 цього Закону.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ч. 4 ст. 124 Конституції України проголошено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Відтак під час перевірки 04.06.2007 р. відповідачу необхідно було врахувати згадані вище рішення господарського суду стосовно відсутності у позивача податкового боргу, погашення якого відповідач проводив з наступних поточних платежів позивача.

Згідно зі ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом справи встановлено що під час проведення перевірки та прийняття оспорюваних податкових повідомлень рішень відповідачем не дотримано законодавства, яке визначає обов’язковість судових рішень та необґрунтовано не враховано наявність обставин, які виключають застосування до позивача штрафних санкцій, що потягло за собою прийняття незаконних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення № 000132173/0 від 13.06.2007 р. і № 000133173/0 від 13.06.2007 р. підлягають скасуванню.

На висновок суду про незаконність цих податкових повідомлень-рішень не впливає зазначення в акті перевірки № 2381/17-318/05482386 від 04.06.2007 р. інших платіжних документів крім тих, на які посилається позивач.

На вимогу суду документи, на підставі яких внесені відповідні записи в облікову картку платника податку, податковою інспекцією не подано з огляду на відсутність технічної можливості, оскільки за поясненнями представників відповідачів інформація про здійснення податкових платежів надається територіальним органом Держказначейства в електронному вигляді і її неможливо відтворити документально. Позивач проти таких платежів заперечує. Однак у ході розгляду справи судом достеменно встановлено, що відповідач з поточних платежів позивача погашав визнаний судом неіснуючий податковий борг, який обліковувався в період здійснення провадження у справі про банкрутство позивача і цей факт є визначальним для висновку про неправомірність таких дій відповідача.

Щодо вимоги позивача про скасування акту перевірки № 2381/17-318/05482386 від 04.06.2007 р. суд зазначає, що акт державного чи іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин, а також породжує права і обов’язки суб’єктів, яким цей акт адресовано.

Відтак, акт перевірки як документальна фіксація встановлених у ході перевірки фактів не є актом державного органу в зазначеному вище розумінні, а виступає доказом по справі, який підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами в порядку ст. 86 КАС України. Виходячи з наведеного, акт перевірки не може бути самостійним предметом оскарження в адміністративному процесі, тому в цій частині провадження у справі належить закрити.

Судові витрати в сумі 6,80 грн. належить стягнути з Державного бюджету України на користь позивача. Надлишково сплачений судовий збір може бути повернутий позивачу за його заявою ухвалою суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 6-12, 17, 94, п. 1 ч. 1 ст. 157, ст.ст. 160-163, 167, п.п. 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Чернівці № 000132173/0 від 13.06.2007 р. і № 000133173/0 від 13.06.2007 р.

3. В частині позовних вимог про скасування акту перевірки № 2381/17-318/05482386 провадження у справі закрити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства “Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755” (м. Чернівці, вул. М. Тореза, 62, р/р 26001000050603 в ЧФ АКБ “ТАС-Комерцбанк”, код 05482386) судовий збір у сумі 6,80 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

За згодою представників сторін у судовому засіданні 27 листопада 2007 р. оголошено вступну і резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанова складена і підписана 28 листопада 2007 р.

Суддя Т.І. Ковальчук