Рішення № 1322788, 30.10.2007, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.07 Справа № 20/448/07

Суддя

м.Запоріжжя

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Український графіт”, м.Запоріжжя

до Державного підприємства “Завод вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів”, м.Запоріжжя

про стягнення суми 3296,83 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача – Слятина Д.О. (довіреність №021/35 від 01.01.2007р.);

Від відповідача- –Шостак О.М. (довіреність №01/436 від 13.09.2007р.);

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення суми 1680,00грн. основного боргу, суми1512 грн. пені, суми 69,72 грн. інфляційних втрат, суми 35,11 грн.-3% річних, всього суми 3296,83 грн.

Ухвалою господарського суду від 15.08.2007р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/448/07, судове засідання призначено на 13.09.2007р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 30.10.2007р., в порядку ст.69 ГПК України строк вирішення спору у справі продовжений.

30.10.2007р. справу розглянуто, за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача основний борг за договором №804/59027/02 від 01.03.2005р. у сумі 1680 грн., за листопад 2006р., суму 138,60 грн. пені, суму 69,72 грн. індексу інфляції, суму 35,11 грн. –3 % річних, всього 1923,43 грн.

У порядку ст. 22 ГПК України заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Таким чином, предметом розгляду справи є уточнені позовні вимоги, мотивовані обставинами, викладеними у позові, та обґрунтовані ст.ст. 526, 549,550,611,625,759,762 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Відповідач надав відзив, в якому позовні вимоги у розмірі 1680 грн. основного боргу визнав у повному обсязі. Пояснив, що борг виник у зв’язку з реалізацією плану досудової санації підприємства, в якому позивач був учасником. Рішення не було прийнято із-за кадрових змін у Міністерстві, а потім у зв’язку з прийняттям Закону України “Про управління об’єктами державної власності”. Просить розглянути цю ситуація як форс – мажорну і не стягувати пеню та штрафні санкції.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2005р. між Відкритим акціонерним товариством “Український графіт” (орендодавець, позивач) та Державним підприємством “Завод вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів” (орендар, відповідач) був укладений договір оренди №804/59027/02, за яким позивач передав, а відповідач прийняв у орендне користування будівлю цеху №3 корпусу №5 інв.№1011503а, що знаходиться на земельній ділянці площею 13000,2 кв.м., розташований за адресою: м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, 31а.

Розмір щомісячної орендної плати складає 1400 грн. без ПДВ (п.1.1).

Зазначений договір діє з 01.03.2005р. до 01.02.2006р. (п.1.2). За погодженням сторін шляхом обміну листами строк дії договору був продовжений до 31.12.2006р.

Відповідно до розділу 3 договору орендар сплачує орендну плату не пізніше 25 днів після отримання рахунку, або платіжної вимоги.

Факт передачі майна в оренду підтверджується актом прийому-передачі.

13.12.2006р. на адресу відповідача був направлен рахунок №52306 від 30.11.2006р., щодо сплати оренди за листопад 2006р.

Як вбачається з матеріалів справи (розрахунок позивача, рахунок) відповідач взяті на себе зобов’язання щодо оплати орендних платежів не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у сумі 1680 грн. за листопад 2006р.

Згідно з ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не надав суду доказів належного виконання договірних зобов’язань і погашення вищенаведеної суми заборгованості.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення суми 1680 грн. грн. заборгованості з орендної плати за листопад 2006р. основані на договорі, відповідають вимогам чинного законодавства України та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача втрати від інфляції за період з січня по червень 2007р. у сумі 69,72 грн. та 3% річних в сумі 35,11 грн. за період з 10.01.2007р. по 06.08.2007р.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов’язань, вимоги про стягнення суми 69,72 грн. втрат від інфляції є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Перевіривши розрахунок позивача в частині стягнення 3% річних, суд вважає, що позивачем допущена помилка, тому за період з 10.01.2007р. по 06.08.2007р. підлягає стягненню сума 28,86 грн.. –3% річних.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 138,60 грн. за період з 10.01.2007р. по 08.07.2007р.

Пунктом 4 договору передбачено, що при несплаті в строк платежів нараховується пеня в розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Факт порушення зобов’язання відповідачем суд вважає доведеним, пеня в сумі 138,60 грн. розрахована позивачем вірно, з урахуванням вимог зазначеного закону та підлягає стягненню у повному обсязі.

Зазначені у відзиві відповідача обставини не є форс -мажорними, тому суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов’язання (ст.625 ЦК України).

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати відносяться на відповідача, оскільки спір доведений до суду внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. ст.22, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Завод вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів” (69600, м.Запоріжжя , Північне шосе, 31-А, МСП-982, п/р 26007976712507 в ЗФ ПУМБ м.Запоріжжя , МФО 313623, код ЄДРПОУ 24516317) на користь Відкритого акціонерного товариства “Український графіт” (69600, м.Запоріжжя, Північне шосе, 20, п/р 26008900301 в АБ “Металлург”, МФО 313582, код ЄДРПОУ 00196204) суму 1680 грн. основного боргу, суму 69 грн. 72 коп. втрат від інфляції, суму 28 грн. 86 коп. –3 % річних, суму 138 грн. 60 коп. пені, суму 102 грн. витрат на державне мито, суму 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 25.01.2008р.