Рішення № 132272757, 16.10.2025, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/6844/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2025 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Левицької Я.К.,

за участю секретаря судового засідання Новіцької О.К.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом про визнання незаконною та скасування постанови серії ЕНА № 4618713 інспектора 2 взводу 3 роти 2 батальйону полку 1 Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Скірського Володимира Анатолійович про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 , закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що оскаржуваною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, а саме за те, що 30.04.2025 року о 13 год. 12 хв. в місті Києві по площі Вокзальній, 2 керував транспортним засобом та здійснив рух під знак 3.1 «Рух заборонено», після чого здійснив зупинку та стоянку в зоні дії знаку 5.36 «Пішохідна зона», будучи позбавленим права керування від 03.03.2025 року, чим порушив п. 2.1 а Правил Дорожнього руху.

Позивач не погоджується з постановою, вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що працівник поліції, перевіривши право володіння та право керування транспортним засобом, повідомив позивача про те, що 03.03.2025 року він нібито був позбавлений права керування за матеріалом, який був ще в грудні 2024 року складений поліцейськими Звенигородського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області. Позивач повідомив поліцейському про те, що 14.12.2024 року відносно нього дійсно складалась постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 03663846 за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Водночас адміністративне стягнення у вигляді штрафу за цією постановою було повністю сплачено позивачем. При цьому, позивача за такою постановою не позбавляли права керування, про що свідчить наявне у нього посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане 02.12.2020 року. Однак, відповідачем у порушення вимог закону не надано позивачу як особі, якій інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, жодних доказів наявності обставини позбавлення права керування транспортним засобом.

Позивач посилається на те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 4 ст. 126 КУпАП, оскільки він надав для перевірки документи, які засвідчують його право володіння та право керування транспортним засобом. Також, позивач зазначає, що відповідачем було порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема грубо порушено вимоги ст. 33 КУпАП щодо неврахування характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, не роз`яснено всіх прав особі, які притягається до адміністративної відповідальності, чим позбавлено право користування юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права.

Ухвалою судді від 19.05.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

06.06.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, однак такий ухвалою суду від 10.07.2025 року повернутий без розгляду. Водночас судом витребувано у Департаменту патрульної поліції відеозапис з нагрудної камери поліцейського Скірського Володимира Анатолійовича № 472883 щодо фіксації подій, з приводу яких складено постанову від 30.04.2025 року серії ЕНА № 4618713 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

21.07.2025 року до суду від представника відповідача надійшли витребувані докази, зокрема відеозапис з портативного відео реєстратора працівника патрульної поліції.

У судове засідання представники сторін повторно не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

30.04.2025 року інспектором 2 взводу 3 роти 2 батальйону полку 1 Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Скірським Володимиром Анатолійовичем винесено відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4618713 за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 20 400 грн.

Відповідно до постанови 30.04.2025 року о 13 год. 12 хв. за адресою: м. Київ, пл. Вокзальна, 2 водій транспортного засобу марки «Volkswagen Touareg», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 здійснив рух під знак 3.1 «Рух заборонено», після чого здійснив зупинку та стоянку в зоні дії знаку 5.36 «Пішохідна зона», будучи позбавленим права керування від 03.03.2025 року, чим порушив п. 2.1 а Правил Дорожнього руху.

Позивач вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимим доказами наявність в його діях об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, та порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, а відтак вважає, що таке рішення суб`єкта владних повноважень підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах забезпечення публічної безпеки і порядку.

Пунктом 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Положеннями п. 8 ч.1 ст.23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини перша і друга статті 178).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з ч. 2, ч. 4 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч.4 ст.126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до ч. 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч. 1 статті 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Положеннями статей 245, 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд звертає увагу на те, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних, на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу положень ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (із змінами і доповненнями) (далі - ПДР) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до пп. а п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Аналогічні норми містяться у ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», у якій зазначається, що водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Відповідно до ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Статтею 126 КУпАП встановлена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Так, згідно з ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У розумінні ст. 126 КУпАП суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.4 даної норми виражається у формі умислу. Тобто особа, яка не має права керування транспортним засобом, або позбавлена такого права, усвідомлює протиправність керування транспортним засобом, порушення ПДР й експлуатацію транспортного засобу та свідомо допускає вчинення цих дій.

Як встановлено судом і дана обставина не заперечувалась позивачем у позовній заяві, він 30.04.2025 близько 13 год. 12 хв., керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Touareg», р.н. НОМЕР_2 , здійснив рух під знак 3.1 «Рух заборонено», після чого здійснив зупинку та стоянку в зоні дії знаку 5.36 «Пішохідна зона», та був зупинений працівниками поліції.

З відеозапису з портативного відео реєстратора інспектора поліції № 472883 також вбачається, що позивач не заперечував того факту, що він керував транспортним засобом та здійснив рух під знак 3.1 «Рух заборонено», після чого здійснив зупинку та стоянку в зоні дії знаку 5.36 «Пішохідна зона».

З відеозапису з портативного відеореєстратора інспектора поліції № 472883 вбачається, що інспектором поліції повідомлено позивача про те, що у базі даних наявна інформація про позбавлення його права керування транспортним засобом строком на один рік від 03.03.2025 року. При цьому, позивач підтвердив той факт, що він притягався у грудні 2024 року до адміністративної відповідальності, однак йому невідомо про позбавлення його права керування транспортним засобом за таке адміністративне правопорушення.

В ході розгляду справи встановлено, що постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 03.03.2025 року по справі № 694/3419/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Постанова суду набрала законної сили 14.03.2025 року та враховується судом як преюдиційне рішення.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що йому не було відомо про позбавлення права керування транспортним засобом з огляду на наступне.

У рішеннях Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України», «Олександр Шевченко проти України» (Заява № 8371/02) від 26.04.2007, «Трух проти України» (заява № 50966/99) від 14 жовтня 2003 року наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.

ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, мав би з`явитися до суду та дізнатися про рух даної справи.

Окрім того, як вбачається зі змісту постанови Звенигородського районного суду Черкаської області від 03.03.2025 року по справі № 694/3419/24 ОСОБА_1 про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надіслання повідомлення на вказаний ним номер телефону, а також шляхом надіслання повістки на адресу проживання, вказану в протоколі. Причини неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду не подававав.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач був обізнаний про розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, факт застосування до нього стягнення у виді штрафу 17 000,00 грн та позбавлення права керування транспортним засобом на 1 рік.

Таким чином, станом на час виникнення спірних правовідносин позивач не мав права керування автомобілем, а отже здійснив адміністративне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 126 КУпАП, за що його було правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності.

Щодо тверджень позивача про порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, судом встановлено наступне.

Як вже зазначалось вище КУпАП встановлений спеціальний порядок притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП, який полягає у тому, що протокол про адміністративне правопорушення у даному випадку не складається, а постанова виноситься на місці вчинення правопорушення. У такому випадку не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом IV КУпАП.

Згідно з висновком Конституційного Суду України, який викладений у рішенні від 26.05.2015 за № 5-рп/2015, скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. У вказаному рішенні міститься висновок про те, що положення, зокрема ч. 1 ст. 268 КУпАП є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складання протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності. Санкція частини 4 статті 126 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту, таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя.

При цьому, з відеозапису з портативного відеореєстратора інспектора поліції № 472883 вбачається, що інспектором поліції роз`яснено права особі, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, жодних клопотань чи заяв щодо реалізації таких прав ОСОБА_1 не надав.

Отже, судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, вказане не можна розуміти таким чином, що позивач взагалі звільнений від обов`язку доказування своїх вимог, тому обов`язок доказування розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Вищевикладене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 536/583/17 та від 14 березня 2018 року у справі № 760/2846/17.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В той час як позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки виключено незгода із встановленим правопорушенням не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.

А тому з врахуванням зазначеного суд не вбачає підстав для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 139 КАС України, враховуючи відмову у задоволенні вимог позивача, а також відсутність клопотання відповідача про стягнення на його користь судових витрат, такі зі сторін не стягуються.

Керуючись ст. 247, 251, 252, 280, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 73, 74, 77, 139, 241, 242, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Департамент патрульної поліції України, юридична адреса: 03048, м. Київ, вул. Ернеста Федора, 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя Я.К. Левицька