Рішення № 132271325, 02.12.2025, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 532/2514/25

Провадження № 2-а/542/9/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2025 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Карась В.Р.,

представника позивача Андрейка О.Т.,

представника відповідача - Паламара Д.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

В С Т А Н О В И В:

17 жовтня 2025 року ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Кобеляцького районного суду Полтавської області з позовною заявою до Управління патрульної поліції в Полтавській області, в якій просив: скасувати постанову серії ЕНА № 5890357, складену О. Данило 08 жовтня 2025 року, яка винесену незаконно.

В прохальній частині також просив витребувати з поліції Полтавського району (вул. Сковороди, 2б, м. Полтава, 36004) усі матеріали по скарзі його батька ОСОБА_2 на номер 102: від 16.07.2025 № 6070, від 22.09.2025 пов. № 7683, від 30.09.2025 пов. № 3257 та по скарзі від 08.10.2025.

Рух справи

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 жовтня 2025 року справа розподілена судді Назарьовій Л.В. (а.с. 11).

20 жовтня 2025 року суддя Назарьова Л.В. заявила самовідвід (а.с. 12).

Ухвалою судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2025 року задоволено заявлений самовідвід судді Назарьової Л.В. та передано матеріали адміністративної справи до канцелярії суду для виконання вимог, передбачених статтею 31 КАС України (а.с. 13-14).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 жовтня 2025 року справа розподілена судді Тесленко Т.В. (а.с. 15).

22 жовтня 2025 року суддя Тесленко Т.В. заявила самовідвід (а.с. 16).

Ухвалою судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 22 жовтня 2025 року задоволено заявлений самовідвід судді Тесленко Т.В. та позовну заяву передано до канцелярії суду для визначення іншого судді в порядку, встановленому статтею 31 КАС України (а.с. 17).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 жовтня 2025 року справа розподілена судді Макарчуку С.М. (а.с. 18).

28 жовтня 2025 року суддя Макарчук С.М. заявив самовідвід (а.с. 19).

Ухвалою судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 28 жовтня 2025 року задоволено заявлений самовідвід судді Макарчука С.М, матеріали справи передано до канцелярії суду для виконання вимог статті 31 КАС України (а.с. 20-21).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 жовтня 2025 року справа розподілена судді Мороз Т.М. (а.с. 22).

30 жовтня 2025 року суддя Мороз Т.М. заявила самовідвід (а.с. 23).

Ухвалою судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 30 жовтня 2025 року задоволено заявлений самовідвід судді Мороз Т.М., матеріали справи передано до канцелярії суду для виконання вимог, передбачених статтею 31 КАС України (а.с. 24).

У подальшому, відповідно до протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 жовтня 2025 року, призначення судді не відбулося, оскільки не вистачало потрібної кількості суддів для розподілу справи (а.с. 25) та сформовано звіт про неможливість розподілу справи між суддями (а.с. 26).

Згідно з розпорядженням голови Кобеляцького районного суду Полтавської області від 30 жовтня 2025 року № 8 адміністративна справа № 532/2514/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області про скасування постанови серії ЕНА № 5890357 від 08 жовтня 2025 року, передана на розгляд до Новосанжарського районного суду Полтавської області на підставі частини 7 статті 29 КАС України (а.с. 27).

06листопада 2025 року до Новосанжарського районного суду Полтавської області з Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла справа № 532/2514/25.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа 06 листопада 2025 року надійшла в провадження судді Шарової-Айдаєвої О.О.

Ухвалою судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2025 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, зобов`язано відповідача надати до суду належним чином засвідчені копії: постанови від 08 жовтня 2025 року серії ЕНА № 5890357 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та матеріалів, на підставі яких винесено оскаржувану постанову, а також відеозаписів адміністративного правопорушення (а.с. 30-31).

Ухвалою суду від 20 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 Андрейка Олександра Тарасовича про відвід судді Шарової-Айдаєвої О.О. у справі № 532/2514/25 (а.с. 61а-62).

Своєю ухвалою від 20 листопада 2025 року суд замінив у справі № 532/2514/25 первісного відповідача Управління патрульної поліції в Полтавській області, належним Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області (а.с. 60-61).

Ухвалою суду від 02 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 Андрейка Олександра Тарасовича про відвід судді Шарової-Айдаєвої О.О. у справі № 532/2514/25.

Аргументи учасників справи

Приймаючи оскаржувану постанову серії ЕНА№ 5890357від 08жовтня 2025року пронакладення адміністративногостягнення посправі проадміністративне правопорушенняу сферізабезпечення безпекидорожнього руху,зафіксоване нев автоматичномурежимі,інспектор поліціївиходив зтого,що позивачемпорушені вимогип.2.3в ПДРУкраїни,у зв`язкуз тим,що 08.10.2025 о 11 год 09 хв 01 сек він керував в м. Кобеляки по вулиці Небесної Сотні (Московська) транспортним засобом, обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, за що передбачена відповідальність відповідно до частини 5 статті 121 КУпАП.

Вказуючи на протиправність оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 у позовній заяві зазначав наступне.

Позивач вказав, що 08 жовтня 2025 року працівник поліції Олександр Данило склав на позивача з метою помсти незаконну постанову серії ЕНА № 5890357 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за частиною 5 статті 121 КУпАП, оскільки його батько ОСОБА_3 08 жовтня 2025 року направив скаргу на брата Данила, який працює начальником слідчого відділу Кобеляцької поліції і постійно приховує злочини щодо позивача, його брата і батька.

Позивачем акцентовано увагу на тому, що постанова складена незаконно, оскільки ніяких доказів вказаного правопорушення немає, як немає і свідків правопорушення.

Зазначив, що окрім цього, він є інвалідом ІІ групи, в нього переламані хребці, а тому йому не обов`язково пристібатись ременем безпеки, оскільки це нашкодить його здоров`ю.

Вказано на те, що в постанові зазначена адреса місця вчинення правопорушення як вул. Небесної Сотні, а в дужках вона записана як Московська. Це, на думку, позивача прославляє столицю окупанта і агресора, з огляду на що в діях ОСОБА_4 є ознаки колабораціонізму.

З огляду на викладене, на думку позивача, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі 08 жовтня 2025 року серії ЕНА № 5890357, є незаконною та підлягає скасуванню.

19 листопада 2025 року від первісного відповідача УПП в Полтавській області ДПП надійшла заява про залучення в якості належного відповідача ГУНП в Полтавській області (а.с. 42).

Ухвалою суду від 20 листопада 2025 року замінено у справі № 532/2514/25 первісного відповідача Управління патрульної поліції в Полтавській області, належним Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області.

28 листопада 2025 року від ГУНП в Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с. 66-69), за змістом якого представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, з огляду на таке.

Зокрема, вказано, що позивач порушив вимоги ПДР України, зокрема, пункт 2.3 в порушення правил користування ременями безпеки, у зв`язку з чим був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121 КУпАП.

На думку відповідача, позивачем не заперечується факт керування ним транспортним засобом та той факт, що він дійсно був не пристебнутий ременем пасивної безпеки. Натомість позивач зазначав, що йому дозволено не використовувати ремінь пасивної безпеки, тому що в нього наявна ІІ група інвалідності. З огляду на це, відповідач зазначив, що позивач під час складання оскаржуваної постанови жодного разу не повідомив працівника поліції з приводу цієї обставини, отже поліцейський не знав про це. І без перевірки посвідчення, яким встановлюється група інвалідності, не можливо встановити чи дійсно позивач є особою з інвалідністю.

Також, акцентовано увагу на тому, що не всім водіям з інвалідністю дозволено керувати транспортними засобами, будучи непристебнутим ременем пасивної безпеки, а лише тим, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями пасивної безпеки. Жодних обставин з приводу фізіологічних особливостей, внаслідок яких позивачу забороняється керувати транспортним засобом, будучи пристебнутим ременем пасивної безпеки, не зазначено.

Таким чином, відповідач наполягав на наявності в діях позивача ознак правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 121 КУпАП, з огляду на що позовні вимоги є безпідставними і у позові необхідно відмовити.

В судове засідання, призначене на 02 грудня 2025 року, позивач не з`явився, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

З матеріалів справи вбачається, що 08.10.2025 о 11 год 17 хв 56 сек. інспектором відділення поліції № 2 (м. Кобеляки) Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції Данилом Олександром Володимировичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5890357, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн (а.с. 6).

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що старший лейтенант поліції Данило О.В. дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 вимог пункту 2.3 в ПДР України, за що передбачена відповідальність за частиною 5 статті 121 КУпАП, у зв`язку з тим, що 08.10.2025 о 11 год 09 хв 01 сек. він керував в м. Кобеляки по вулиці Небесної Сотні (Московська) транспортним засобом ЗАЗ 110216, державний номерний знак НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки.

Позивач, вважаючи таку постанову протиправною, звернувся з відповідним позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, суд бере до уваги наступне.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з частиною 4 статті 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Положеннями пункту 8 частини 1 статті 23вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до частини 1 статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, і правопорушення, передбачені частиною п`ятою статті 121 КУпАП).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВСУкраїни від07.11.2015№ 1395 (далі Інструкція).

У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (пункт 4 розділ 1 Інструкції).

Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова по справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене частиною 5 статті 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.

Пунктом 2.3 в розділу 2 ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними та не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.

Частиною 5 статті 121КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Відповідно до частини статті 35Закону України"ПроНаціональну поліцію" поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі статтею 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 40Закону України"ПроНаціональну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема, фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Тобто положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Частиною 2 статті 35Закону України"ПроНаціональну поліцію" встановлено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Висновки щодо правозастосування

Отже, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зі змісту оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення слідує, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121КУпАП у зв`язку із порушенням ним вимог п. 2.3 в ПДР України, а саме: порушення правил користування ременям безпеки, а саме: під час керування транспортним засобом позивач не був пристебнутий ременем безпеки.

Як вбачається з матеріалів справи оскаржуваної постанови, відеофіксація порушення та розгляду справи була здійснена за допомогою нагрудної камери інспектора поліції № 18150965671 та відеореєстратора зі службового автомобіля СК С1337 (а.с. 6).

Судом досліджені відеозаписи з нагрудної камери поліцейського 00000_00000020251008105149_0001A, 00000_00000020251008105649_0002A, 00000_00000020251008110149_0003A, 00000_00000020251008110649_0004A, 00000_00000020251008111149_0005A, 00000_00000020251008111650_0006A, 00000_00000020251008112150_0007A.

Суд зазначає, що перший відеозапис 00000_00000020251008105149_0001A, розпочинається з того моменту, як транспортний засіб ЗАЗ 110216, державний номерний знак НОМЕР_1 , вже стоїть на узбіччі та працівник поліції повідомляє водію про несправність «поротників» та «стопів».

Із зазначених відеозаписів вбачається, що інспектор поліції вказав водію на порушення ним ПДР України в тому числі і в частині не користування водієм паском безпеки під час руху. З цих відеозаписів вбачається, що водії не погодився із порушенням, зазначивши, що був пристебнутий паском безпеки під час руху транспортного засобу та розстібнув його після зупинки автомобіля. Неодноразово вказував про відсутність доказів фіксації такого правопорушення, на що інспектор наголошував, що правопорушення зафіксовано на відеореєстратор службового автомобіля, який рухався позаду транспортного засобу ОСОБА_1 .

В подальшому на цих відеозаписах зафіксований процес складання оскаржуваної постанови.

Також судом досліджені і відеозаписи з відеореєстратора службового автомобіля, зокрема, файл під назвою WhatsApp Video 2025-11-21 at 06.18.34.

Поряд з цим, з наданого відповідачем відеозапису безсумнівно та достовірно не вбачається, що позивач порушив вимоги п. 2.3 в ПДР України, а саме: керував транспортним засобом, не користуючись при цьому ременем безпеки, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене за частиною 5 статті 121 КУпАП.

З жодного із досліджених відеозаписів не вбачається за можливе встановити той факт, що на ньому зафіксоване порушення п. 2.3 в ПДР водієм транспортного засобу ЗАЗ 110216, державний номерний знак НОМЕР_1 , оскільки факту керування вказаним автомобілем позивачем без паску безпеки не зафіксовано. З відеозаписів, наданих відповідачем, на яких зафіксовано факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , встановлено, що відео зроблено під час того, як транспортний засіб працівників поліції рухався позаду транспортного засобу позивача. Отже, з достовірністю вважати, що позивач не був пристебнутий ременем безпеки, не можливо.

Із наданих поліцейським відеозаписів не підтверджуються доводи відповідача щодо наявності підстав для висновку про порушення позивачем п. 2.3 в Правил дорожньогоруху України.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як при розгляді справи про адміністративні правопорушення, так і до суду, не надав належні і допустимі докази на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Тобто доказ на підставі якого прийнята постанова, який підтверджує скоєння позивачем правопорушення, є відсутнім.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази які б беззаперечно свідчили про те, що позивач керуючи транспортним засобом ЗАЗ 110216, державний номерний знак НОМЕР_1 , не користувався ременем безпеки та скоїв адміністративне правопорушення за частиною 5 статті 121 КУпАП.

Слід акцентувати увагу на тому, що відеофайли WhatsApp Video 2025-11-21 at 06.17.24, WhatsApp Video 2025-11-21 at 06.17.57, додані відповідачем до відзиву, жодної інформації не містили.

Отже, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.

Стаття 62Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, на відповідача покладається обов`язок належним чином задокументувати наявність правопорушення за допомогою фото, відеозйомки, пояснень свідків та інших доказів, які мають статус належних та допустимих.

У даній справі, суб`єкт владних повноважень не виконав даного обов`язку та не надав доказів на підтвердження правомірності свого рішення.

На підставі вищезазначеного, суд зазначає, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено правомірність складання ним постанови про адміністративне правопорушення.

Згідно з частиною 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки у справі немає доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 121 КУпАП, у зв`язку з порушенням п. 2.3 в ПДР, то склад цього правопорушення відсутній.

Виходячи з вищевказаного, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до вимог 293 КУпАП та частини 3 статті 286 КАС України, в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Складаючи повний текст даного рішення суду за наслідками розгляду по суті спору сторін, та наводячи у ньому мотивовану оцінку аргументів сторін, заявлених як підстави для задоволення та відмови у задоволенні позову, суд відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» враховує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своєму рішенні у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) від 10 лютого 2010 року, ЄСПЛ повторив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Оскільки, суд дійшов висновку про відсутність належних, достовірних, допустимих доказів порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, а саме: невикористання ременів безпеки під час руху, іншим доводам позивача в обґрунтування його позовних вимог, суд не вбачає за необхідне детально надавати відповідь.

Поряд з цим суд акцентує увагу на тому, що аргументи позивача про те, що відповідна постанова складена у зв`язку із помстою працівника поліції батькові позивача є недоведеними та необґрунтованими, і такими, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Твердження про зазначення працівником поліції в оскаржуваній постанові колишньої назви вулиці не свідчить про протиправність оскаржуваної постанови.

Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень статті 139 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з абз. 2 частини 5 статті 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №538036, у зв`язку з чим звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір», а доказів понесення сторонами інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, суду не представлено, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245, 286 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул.Юліана Матвійчука,б.83,м.Полтава,36014,код ЄДРПОУ40108630) проскасування постановипро накладенняадміністративного стягненняпо справіпро адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху,зафіксоване нев автоматичномурежимі, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5890357 від 08 жовтня 2025 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 121 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий суддя О.О. Шарова-Айдаєва