Рішення № 132270561, 01.07.2025, Броварський міськрайонний суд Київської області

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/213/25, cправа № 361/639/25

01.07.2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«01»липня 2025року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань Бас Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У січні 20285 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТОВ «Споживчий центр») звернулося до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з

ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 30.04.2024-100000364 від 30 квітня 2024 року у розмірі 30550 грн. 00 коп., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі

2422 грн. 40 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 30 квітня 2024 року між сторонами укладено кредитний договір № 30.04.2024-100000364 (кредитної лінії), за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 10000 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 30 квітня 2024 року, на 98 днів з дати його надання, з фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1,5 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Відповідач ОСОБА_1 не виконує взяті на себе зобов`язання щодо повернення коштів у зв`язку з чим у нього станом на 05 серпня 2024 року утворилася заборгованість у розмірі 30550 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10000 грн.

00 коп., заборгованості за процентами у розмірі 14550 грн. 00 коп., комісії у розмірі 1000 грн.

00 коп., неустойки у розмірі 5000 грн. 00 коп. З підстав стягнення заборгованості за кредитним договором позивач звернувся до суду.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання (суддя ОСОБА_2 ).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 25 березня 2025 року № 613/0/15-2025 суддю ОСОБА_2 звільнено з посади судді Броварського міськрайонного суду Київської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Розпорядженням керівника апарату Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2025 року призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 березня 2025 року головуючим суддею у даній справі визначений суддя

Василишин В.О.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2025 року дану справу прийнято до розгляду у спрощеному провадженні з викликом сторін.

У судове засідання позивач ТОВ «Споживчий центр» представника не направив, у позовній заяві просили суд розглянути дану справу без участі їх представника, проти постановлення заочного рішення не заперечували.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. 21 квітня 2025 року подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій вказав про часткове визнання позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками та пенею. При постановленні судового рішення просив врахувати, що він призваний на військову службу по мобілізації та проходить її у зоні активних бойових дій.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 30 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Споживчий центр» з пропозицією про укладення кредитного договору (офертою), підписаною одноразовим ідентифікатором Е649.

Згідно із заявкою кредитного договору № 30.04.2024-100000364 від 30 квітня 2024 року, укладеною ОСОБА_1 з ТОВ «Споживчий центр», підписаною одноразовим ідентифікатором Е649 позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання кредиту 30 квітня 2024 року, сума кредиту 10000 грн. 00 коп., строк, на який надається кредит - 98 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту 05 серпня 2024 року, процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5 % річних за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит.

Проценти розраховуються шляхом множення суми кредиту на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку.

Пунктом 8 заявки кредитного договору № 30.04.2024-100000364 від 30 квітня 2024 року передбачено комісія, пов`язана з наданням кредиту 10 % від суми кредиту дорівнює 1000 грн. 00 коп., комісія розраховується шляхом множенням суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні, нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Довідкою LiqPay від 30 квітня 2024 року підтверджується видача кредитних коштів за договором № 30.04.2024-100000364 у розмірі 10 000 грн. 00 коп. (а. с. 37).

Згідно з наданою позивачем довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 30.04.2024-100000364 від 30 квітня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору становить 30550 грн. 00 коп., що складається із основного боргу у розмірі 10000 грн. 00 коп., процентів 14550 грн. 00 коп., комісії 1000 грн. 00 коп., неустойки 5000 грн. 00 коп.

Крім того, ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису підписав паспорт споживчого кредиту, умови кредитування в якому відповідають умовам кредитного договору № 30.04.2024-100000364 від 30 квітня 2024 року.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11Цивільного кодексуУкраїни (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частин першої та другої статті 205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною першою статті 626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627ЦК України визначено, що відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1046ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до частини третьої статті 1054ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Таким спеціальним законом є Закон України «Про споживче кредитування», який набрав чинності станом на час укладення договору від 30 листопада 2021 року між сторонами, і який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3Закону України«Про електроннукомерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12Закону України«Про електроннукомерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 629ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, кредитний договір № 30.04.2024-100000364 від 30 квітня 2024 року підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тим самим останній акцептував пропозицію позивача та уклав кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора на сайті ТОВ «Споживчий Центр», який отримав на свій мобільний телефон, отже, між сторонами було укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв`язку; договір підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора, який став законною підставою на вчинення передбачених цими документами дій. Між сторонами здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків.

Позивач виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредит у встановленому у договорі розмірі, що підтверджується копією чеку від 30 квітня 2024 року, разом з тим, відповідач порушив умови договору щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені договором строки та порядку, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

Частково заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначив, що призваний на військову службу по мобілізації. Так, з довідки № 515 від 04 лютого 2025 року, виданої в/ч НОМЕР_1 вбачається, що молодший сержант ОСОБА_1 бойовий медик гранатометного взводу вогневої підтримки НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення дійсно у період з 22 липня 2023 року по 08 серпня 2023 року, з 25 листопада 2023 року по 25 лютого 2024 року, з 16 березня 2024 року по 31 березня 2024 року, з 01 квітня 2024 року по 10 квітня 20204 року, з 01 липня 2024 рок по 05 листопада 2024 року брав участь у бойових заходах, необхідних для забезпечення оборони України для захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в с.Діброва Сєверодонецького району Луганської області, с. Спірне Бахмутського району Донецької області.

Згідно з частиною п`ятнадцятою статті 14Закону Українивід 20грудня 1991року №2011-ХІІ«Про соціальнийі правовийзахист військовослужбовцівта членівїх сімей» (у редакції чинній на час підписання кредитного договору) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Справедливість - це одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Відповідно до частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19), постановах Верховного Суду від 03 липня 2024 року у справі

№ 760/11927/16, від 04 вересня 2024 року у справі № 501/2439/22, від 23 квітня 2025 року у справі

№ 201/6750/16-ц та інших викладено правовий висновок, згідно якого, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

При цьому суд не позбавлений права, більше того зобов`язаний при наявності кредитної заборгованості стягнути ту суму, яка є для суду доведеною, а не взагалі відмовляти у позові. Для цього суд повинен застосувати умови кредитного договору і вимоги закону.

З урахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення даного позову та стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 10000 грн. 00 коп. та комісії у розмірі 1000 грн. 00 коп., сплата якої визначена умовами кредитного договору.

З довідки № 515 від 04 лютого 2025 року, виданої в/ч НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 визнаний учасником бойових дій відповідно до пункту частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту».

Таким чином, відповідач звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 141, 263-265 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість за кредитним договором № 30.04.2024-100000364 від 30 квітня 2024 року в розмірі 11 000 (одинадцять тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин