Рішення № 132270002, 03.12.2025, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/1222/25

Номер провадження 2/167/731/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

03 грудня 2025 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гармай І. Т.,

з участю секретаря судового засідання Ісакової Н. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позицій учасників справи.

31 жовтня 2025 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») в особі директора Ткаченко М. через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову посилається на те, що 18 вересня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «МІЛОАН» (далі - ТОВ «МІЛОАН») та ОСОБА_1 укладено Договір № 103950455, за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти в сумі 10000 грн.

Зазначає, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 1,70 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

29 грудня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (далі ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ») укладено Договір № 29-12/2021-45, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги до позичальників, в тому числі за укладеним з ОСОБА_1 Договором № № 103950455.

У свою чергу, 10 березня 2023 року відповідно до Договору № 10-03/2023/01 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги до позичальників, у тому числі за Договором № № 103950455.

Вказує, що відповідачем заборгованість за договором не погашається, проценти за користування кредитом не сплачуються, загальний розмір заборгованості становить 75500 грн, з яких: 10000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 65500 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.

Ураховуючи вищенаведене просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором № 103950455 від 18 вересня 2021 року в розмірі 75500 грн, а також понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 грн.

У строк, установлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач відзив на позовну заяву не надала.

Заяви, та клопотання учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася. В прохальній частині позовної заяви просила розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, проти винесення заочного рішення у справі не заперечує.

Відповідач будучи завчасно та належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суду не повідомила. Будь-яких заяв/клопотань до суду не подавала.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 05 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ураховуючи, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, однак в судове засідання не з`явилася, відзиву на позов не подала та позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

18 вересня 2021 року ОСОБА_2 на сайті tengo.ua заповнила заяву на отримання кредиту № 103950455.

В подальшому, 19 вересня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Договір про споживчий кредит № 103950455 (далі - Договір, Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (п.1.1. договору).

Сума (загальний розмір) кредиту становить 10000 грн (п. 1.2. Договору).

Кредит надається строком на 30 днів з 18 вересня 2021 року (строк кредитування) (п. 1.3. Договору).

Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредиту (дата платежу): 18 жовтня 2021 року (п. 1.4. Договору).

Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 17000 грн (п. 1.5. Договору).

Проценти за користування кредитом: 5100 грн, які нараховуються за ставкою 1,70 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2. Договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно з п. 2.2.1 Договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору.

Пунктом 2.3. Договору передбачено пролонгацію строку кредитування.

Продовження вказаного в п. 1.3. Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (п. 2.3.1.).

Пунктом п. 2.3.1.2. Договору пролонгацію на стандартних (базових) умовах позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п. 1.6. Договору.

Відповідно до п. 2.3.2 Договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст. 212 ЦК України, і яка(і) полягає(ють) у:

а) здійснені платежу(ів) позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1 Договору та розділу 6 Правил;

б) продовженні користування кредитними коштами позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п. 1.3, п. 2.3.1.1, п. 2.3.1.2 Договору.

Згідно з п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 Договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог кредитодавця.

Відповідно до п. 6.1. Договору, Кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та доступний, зокрема, через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно з п. 6.2 Договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільний додаток, месенджери або у SMS повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей Кредитний договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником товариству.

Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. Договору).

Відповідно до додатку № 1 до Договору про споживчий кредит № 103950455 від 18 вересня 2021 року ОСОБА_1 необхідно було повернути кредит за вказаним Договором до 18 жовтня 2021 року в розмірі 17000 грн з яких: 10000 грн - кредит, 5100 грн відсотки та 1900 грн - комісія.

Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «МІЛОАН», ОСОБА_1 з якою було укладено Договір № 103950455 від 18 вересня 2021 року, ідентифікована ТОВ «МІЛОАН». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) V79808, час відправки ідентифікатора позичальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор - НОМЕР_1 .

Із копії довідки ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛАЄНС» від 11 липня 2024 року вбачається, що ТОВ «МІЛОАН» виконало свої зобов`язання за Договором перед відповідачем у справі належним чином: на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 перераховано грошові кошти в сумі 10000 грн.

Згідно із відомістю ТОВ «МІЛОАН» про щоденні нарахування процентів та погашення заборгованості ОСОБА_1 за Договором№ 103950455від 18вересня 2021року заборгованість відповідача становить: 10000 грн заборгованість по тілу кредиту, 37000 грн - заборгованість по відсотках.

29 грудня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 29-12/2021-45, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги до позичальників, в тому числі за укладеним з ОСОБА_1 . Договором № 103950455.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 29-12/2021-45 від 29 грудня 2021 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 в сумі 47000 грн, з яких: 10000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 37000 грн - заборгованість за відсотками.

У подальшому, 10 березня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено Договір № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором №103950455 від 18 вересня 2021 року.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору № 10-03/2023/01 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 в сумі 75500 грн з яких: 10000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 65500 грн - заборгованість за відсотками.

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 10 березня 2023 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» становила 75500 грн, з яких: 10000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 65500 грн - заборгованість за відсотками.

Відповідно дорозрахунку заборгованості,наданим ТОВ«КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»заборгованість відповідача ОСОБА_1 за Договором№ 103950455 від18вересня 2021року становить 75500 грн, з яких: 10000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 65500 грн - заборгованість за відсотками.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносиниміж сторонамивиникли узв`язкуз неналежнимвиконанням позичальником( ОСОБА_1 )взятих насебе зобов`язаньза Договором№ 103950455 від 18 вересня 2021 року, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно із статтею 64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризики настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Щодо вимоги позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу.

Судом напідставі безпосередньодосліджених таоцінених наявниху справідоказів встановлено, що 18 вересня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН»та ОСОБА_1 було укладеноДоговір проспоживчий кредит№ 103950455у форміелектронного документу в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН», відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит в розмірі 10000 грн, який зобов`язалася повернути та сплатити проценти за користування кредитом на визначених у Кредитному договорі умовах (строк кредитування - 30 календарних днів до 18 жовтня 2021 року, з процентною ставкою 1,70% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом - 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом).

Відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 10000 грн були перераховані шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти № НОМЕР_2 .

Первісний кредитор ТОВ «МІЛОАН» відступило своє право грошової вимоги ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», останнє в свою чергу відступило право вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

А відтак, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» як правонаступник та новий кредитор, вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за укладеним нею Договором № 103950455 від 18 вересня 2021 року.

Враховуючи те, що відповідач отримала кредитні кошти та користувався ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення усієї суми отриманих в кредит коштів ні на рахунки ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ні на рахунки попередніх кредиторів не надала, а відтак, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 10000 грн необхідно задовольнити.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитом суд зазначає наступне.

ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками в розмірі 65000 грн, які нараховані за період з 18 вересня 2021 по 23 лютого 2022 року.

При укладенні Кредитного договору, сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів.

Судом встановлено, що 18 вересня 2021 року сторони укладаючи Договір № 103950455 погодили суму кредиту в розмірі 10000 грн, строк кредиту - 30 календарних днів до 18 жовтня 2021 року та сплату відсотків за користування кредитом - 1,70 % в день.

Разом з цим, п. 2.3.1.2 Договору передбачено, що користування кредитними коштами позичальником після спливу строку кредитування визначеного п. 1.3 Договору є пролонгацію строку кредитування, загальний періодякої неможе перевищувати60днів та відсотки за користування кредитом в цей період нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п. 1.6. Договору (5% вдень).

Відповідно до п. 4.2 Договору сторони погодили, що в разі, прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості у строк визначений цим Договором, починаючи від дати закінчення терміну дії договору (з урахуванням пролонгацій) відсотки нараховані після закінчення строку дії цього договору за стандартною (базовою) ставкою, є процентами за порушення грошового зобов`язання в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Станом на 18 жовтня 2021 року відповідач ОСОБА_1 продовжувала користуватися кредитними коштами, що відповідно до п. 2.3.1.2 Договору є пролонгацію строку кредитування на 60 днів, розмір відсотків стандартна (базова) ставка наведена у п. 1.6. Договору (5% вдень).

Отже, з урахуванням наведеного відсотки за Кредитним договором № 103950455 від 18 вересня 2021 року необхідно нараховувати ОСОБА_1 за період з 18 вересня 2021 року по 16 грудня 2021 року (90 днів).

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02 жовтня 2020 року №911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Таким чином,судом проведеновласний розрахунок при здійсненні якого суд бере до уваги строк надання кредиту за період з 18 вересня 2021 року по 16 грудня 2021 року (90 днів) та розмір відсотків визначений у Кредитному договорі: з 18 вересня 2021 року по 18 жовтня 2021 року (30 днів) - 1,70 % в день від суми кредиту; з 19 жовтня 2021 року по 16 грудня 2021 року (60 днів) - 5 % в день від суми кредиту.

Відтак, розмір відсотків за користування кредитними коштами за період з 18 вересня 2021 року по 16 грудня 2021 року становить 35100 грн, а саме:

з 18 вересня 2021 року по 18 жовтня 2021 року складає 5100 грн (10000 грн (тіло кредиту) х 1,70% х 30 днів);

з 19 жовтня 2021 року по 16 грудня 2021 року складає 30000 грн (10000 грн (тіло кредиту) х 5% х 60 днів).

Ураховуючи вищенаведене з відповідача на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» необхідно стягнути заборгованість по відсотках в розмірі 35100 грн.

Нарахування відсотків за користування кредитом поза межами строку кредитування (після 16 грудня 2021 року) за стандартною ставкою (5 % в день) суперечить як умовам Договору, так і нормам матеріального права.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Щодо стягнення судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн та заявлено позовні вимоги про стягнення 75500 грн.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 45100 грн, що становить 59,73% від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1446,66 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витратискладаються зсудового зборута витрат,пов`язанихз розглядомсправи.Розмір судовогозбору,порядок йогосплати,повернення ізвільнення відсплати встановлюютьсязаконом.До витрат,пов`язанихз розглядомсправи,належать витрати:1)на професійнуправничу допомогу;2)пов`язанііз залученнямсвідків,спеціалістів,перекладачів,експертів тапроведенням експертизи;3)пов`язаніз витребуваннямдоказів,проведенням оглядудоказів заїх місцезнаходженням,забезпеченням доказів;4)пов`язаніз вчиненнямінших процесуальнихдій,необхідних длярозгляду справиабо підготовкидо їїрозгляду.

Сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування (ч. 5 ст. 135 ЦПК України).

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 31 травня 2023 у справі № 757/13974/21-ц до судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога має надаватись саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об`єднанням. Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку ч. 4 ст. 137, ч. 7 ст. 139 та ч. 3 ст. 141 ЦПК України (п. 63 постанови Великої Палати ВС від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем до матеріалів справи надано: копію Договору про надання правової допомоги № 02-09/2024-7 від 02 вересня 2024 року, який укладений між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»; тарифи на послуги фізичної особи підприємця ОСОБА_3 , платіжну інструкцію кредитного переказу коштів № 0565970006 від 20 жовтня 2025 року, заявку на надання юридичної допомоги № 208 від 01 вересня 2025 року; витяг з акту № 13 про надання юридичної допомоги від 30 вересня 2025 року, в якому зазначені надані види послуг на загальну суму 25000 грн.

Водночас належних доказів, які підтверджують статус ОСОБА_3 як адвоката відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і що остання саме як адвокат надавала професійну правничу допомогу ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» позивачем надано не було.

Поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).

Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті137, частини сьомої статті139та частини третьої статті 141 ЦПК України.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

На підставі викладено, з врахуванням вимог ст. 137 ЦПК України та правових висновків Верховного Суду, суд доходить висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 10, 12, 28, 77, 81, 263-265, 280, 284, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 103950455 від 18 вересня 2021 року в розмірі 45100 (сорок п`ять тисяч сто) гривень, з яких: 10000 (десять тисяч) гривень - заборгованість за тілом кредиту та 35100 (тридцять п`ять тисяч сто) гривень - аборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 1446 (одну тисячу чотириста сорок шість) гривень 66 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного заочного рішення 03 грудня 2025 року.

Учасники справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, код ЄДРПОУ 44276926.

Представник позивача: Ткаченко Марія Миколаївна, адреса: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_3 .

Головуючий суддя І. Т. Гармай