Рішення № 132268546, 03.12.2025, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/1336/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2025 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся в суд та просить стягнути з відповідача 22433,89грн.

заборгованості за кредитними договорами, 2422,40грн. сплаченого судового збору та 9000,00грн. витрат на правову допомогу.

Свої вимоги мотивує наступним.

02.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №3953995 який підписано цифровим підписом позичальника в електронній формі та відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 5000,00грн. зі сплатою процентів 3750,грн., які нараховуються за ставкою 2,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Підписанням цього договору позики відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, а також погодився, що до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту.

04.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» » (далі - ТОВ ««КТІК») та ОСОБА_1 було укладено Кредитний Договір №555164027623 в сумі 1000,00грн. на умовах строковості та зворотності. Відповідно до умов договору стандартна процентна ставка фіксована становить 950% річних від суми позики та застосовується в межах строку надання позики. Підписання цього договору відбулося цифровим підписом позичальника в електронній формі на сайті системи www.loany.com.ua відповідно до ЗУ «Про електронну комрцію».

26.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №26-07/2024 відповідно до умов якого первісним кредитором відступлено права вимоги за кредитиними договорами до позичальників, в тому числі і за договором №3953995 від 02.12.2021 року.

18.12.2023 року між ТОВ ««КТІК» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу №18/12-2023 відповідно до умов якого останній набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Згідно наданого суду розрахунку загальна заборгованість відповідача перед фінансовою установою складає 22433,89грн., яка складається з 5705,00грн. прострочена заборгованість за кредитами; 15778,89грн. - прострочена заборгованість за процентами на дату відступлення; 950,00грн. заборгованість за комісіями.

Посилаючись на те, що відповідач не виконав свого обов`язку за договорами позики, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості, ні на рахунки ТОВ «Мілоан» та ТОВ ««КТІК» ні на рахунки попереднього кредитора, тому позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості в судовому порядку а також понесені ним судові витрати.

Аналогічні вимоги викладені представником позивача у поданих письмових поясненнях від 30.05.2025р.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 05.05.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивач подав клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд звертає увагу на те, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) жодним чином не нівелює обов`язок суду всебічно та у повному обсязі дослідити всі обставини справи, надавши їм належну правову оцінку.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеп v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року «VarelaAssalinocontrelePortugal», заява №64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСГІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Враховуючи предмет спору, характер спірних правовідносин, кількість учасників та категорію справи, а також беручи до уваги ту обставину, що дана справа не входить до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про незначну складність цієї справи та можливість її розгляду у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

Таким чином, враховуючи викладене та з огляду на відсутність належних обґрунтувань на підтвердження заявленого клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд вважає таке необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому стверджує що має заборгованість перед фінансовою установою та готовий оплачувати кошти в сумі 2-3 тисячі гривень щомісячно оскільки офіційно не працевлаштований.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст. 178 та ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 02.12.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №3953995, який підписано цифровим підписом позичальника в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатору (пароль А916).

Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит у сумі 5000,00 грн, шляхом переказу на картковий рахунок із врахуванням процентів в розмірі 3750,00грн., строком на 30 днів які нараховуються за ставкою 2,5%від фактичного залишку кредиту за кожен день а базова процентна ставка 5%.

Згідно п.2.3.1.2 Договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування після завершення строку кредитування, який не може перевищувати 60 днів, строк договору є рівним строку кредитування та діє до повного та належного виконання сторонами своїх обов`язків

Реальна річна процентна ставка на дату укладення договору становить 317286%. Орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 9700грн. та включає в себе суму кредиту та проценти за користування кредитом, комісію за надання кредиту 950,00грн., що підтверджується копією вказаного договору, графіком платежів, паспортом споживчого кредиту, анкетою-заявою на кредит, правилами надання фінансових послуг, таблицею обчислення загальної вартості кредиту, довідкою про укладений договір,платіжним підтвердженням та довідкою про переказ коштів,

26.07.2024 року між ТОВ «МІЛОАН`та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №26-07/2024 відповідно до умов якого останній набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників в межах суми заборгованості за кредитними договорами.

Відповідно до Реєстру боржників ТОВ «Факторинг Партнерс» первісним кредитором відступлено права вимоги за кредитиним договорам в тому числі і за договором №3953995 від 02.12.2021 року укладеного із ОСОБА_1 , що підтверджується копією договору, реєстром боржників, актом зарахування вимог.

Також 04.01.2022 року ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №555164027623, який підписано у системі «loany» електронним підписом позичальника за допомогою одноразового ідентифікатору.

Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у сумі 1000,00 грн, шляхом переказу на картковий строком на 20 днів рахунок із врахуванням процентів в розмірі 1,21 % пільговий період та 2,60% фіксована ставка.

18.12.2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №18/12-2023 відповідно до умов якого останній набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників в межах суми заборгованості за кредитними договорами, в тому числі і до ОСОБА_1 , який вказаний в Реєстрі боржників.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст.ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, у даному випадку ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Як встановлено з анкети-заяви ОСОБА_1 підписавши дану заяву у ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» підтвердив, що він ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до анкети-заяви відповідача для нього згенерована ключова пара з особистим ключем, яка використовувалася для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку (електронний сервіс банку для надання банківських послуг клієнту), з метою засвідчення його дій згідно з договором про надання банківських послуг ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія».

Позивачем вказано, що відповідач порушив умови кредитних договорів і має заборгованість в розмірі 22433,89грн., в тому числі:

1. за договором №3953995 від 02.12.2021р. в сумі 20123,39грн., яка складається з тіла кредиту 4705,00грн. та відсотками 14477,39грн., комісія 950,00грн.

2. за договором №555164027323 від 04.01.2022р. в сумі 2301,50грн., з яких 1000,00грн. заборгованість за тілом кредиту та 1301,50грн. проценти.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 на виконання укладеного договору дійсно сплачував кошти, частина з яких направлялася на погашення нарахованих відсотків та тіла кредиту, з такими діями банку з моменту укладення договору він погоджувався, оскільки з претензіями до банку не звертався, а також не заперечував щодо величини кредитного ліміту.

Згідно з випискою за договором (рух коштів по картці), відповідач як позичальник користувався кредитними коштами та частково виконував свої кредитні зобов`язання щодо повернення цих коштів.

Отже, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати від боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, у даному випадку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права нового кредитора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти його вимог.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 та постанові Верховного Суду від 18.06.2020 року у справі № 681/44/15-ц.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Факторинг Партнерс», та вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» слід задовольнити.

Відповідачем не подано до суду жодних заперечень щодо задоволення позовних вимог, а також доказів, на підставі яких можна було б зробити висновок про відсутність підстав для задоволення позову чи правильності нарахування позивачем суми заборгованості а навпаки заборгованість визнає та готовий оплачувати. Таким чином, суд вбачає наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі визначеному позивачем.

Відповідно до вимог ч. 3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім цього, згідно статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 10500,00грн. витрат на професійну правову допомогу, таку ж суму зазначено в заяві про розподіл судових витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у постанові від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19 роз`яснив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

З урахуванням викладеного вище, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином, відповідно до ст. 137 ЦПК України, із врахуванням обсягу виконаних адвокатом робіт, часу їх виконання, складності справи, співмірності часу розгляду справи та участі адвоката у її розгляді, зокрема розгляду справи у спрощеному провадженні без виклику сторін, суд приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279, 280 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" заборгованість за договором №3953995 від 02.12.2021р. та договором №555164027323 від 04.01.2022р. у розмірі 22433 (двадцять дві тисячі чотириста тридцять три)грн. 89коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві)грн. 40коп. сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" 3000 (три тисячі)грн. 00коп. витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" місце знаходження: м.Київ, вул.Є.Ґедройця, 6/521 ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: Л. Ю. Фарина