Ухвала суду № 132259316, 02.12.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/23771/24

Провадження №: 2-а/752/422/25

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

02.12.2025 суддя Голосіївського районного суду міста Києва Кирильчук І. А., перевіривши адміністративний позов ОСОБА_1 до Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

22 жовтня 2025 року до Голосіївського районного суду міста Києва на підставі ухвали Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року про передачу справи за підсудністю, надійшли матеріали за вказаним позовом.

23 жовтня 2025 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями вказаний позов надійшов до провадження судді Голосіївського районного суду міста Києва Кирильчук І.А.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, відшкодування моральної шкоди - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - десять днів з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвалу суду від 30 жовтня 2025 року позивач ОСОБА_1 отримав в електронному суді 08 листопада 2025 року, про що свідчить довідка суду про доставку електронного документу.

Станом на 02 грудня 2025 року, з урахуванням достатнього строку, встановленого судом для надходження до суду поштової кореспонденції, у разі направлення позивачем на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху документів засобами поштового зв`язку - недоліки позивач не усунув, ухвалу суду не виконав, клопотань про продовження процесуального строку не заявляв.

Дані недоліки з наведених вище підстав є суттєвими і такими, що перешкоджають відкриттю провадження у справі до їх усунення.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від

03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Із цього приводу прецедентними є рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач не усунув вказані в ухвалі недоліки.

Вказані обставини є підставою для повернення позовної заяви позивачу, в порядку визначеному частиною четвертою статті 169 КАС України.

При цьому враховано позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 січня

2021 року № 9901/258/ (11-331заі20) про те, що повернення позовної заяви через те, що позивач не виконав вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та не усунув недоліків такої заяви, обмежує гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на доступ позивача до суду, але не порушує цього права і не нівелює його суті. Зазначене повернення позовної заяви забезпечує юридичну визначеність у правовідносинах суду з позивачем, який не виконав вимог чинної ухвали.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 294 КАС України, суддя

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, відшкодування моральної шкоди - вважати такою, що не подана, та повернути суб`єкту звернення.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала виготовлена 02 грудня 2025 року.

Суддя І. А. Кирильчук