Постанова № 132255135, 22.09.2025, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/2149/25

Провадження № 3/366/1365/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2025 року с-ще Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Корчков А.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Відділення поліції №1 Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи не повідомив, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №285913 від 05.07.2025: 05.07.2025 о 00:40 год. в с. Максимовичі, вул. Миру водій ОСОБА_2 керував ТЗ марки «Зубр» з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота та порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на службову боді камеру, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Протокол склав поліцейський ВП №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, ст.сержант поліції Петришко П.О.

Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями від 28.05.2025, головуючим

суддею визначено суддю Корчкова А.А. Розгляд справи призначено на 16.09.2025, у судове засідання викликано ОСОБА_1 та його законного представника, оскільки останній є неповнолітнім.

З метою забезпечення прав гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, з посиланням на ст. 250 КУпАП, постановою Іванківського районного суду Київської області від 08.09.2025 було повідомлено Іванківський відділ Вишгородської окружної прокуратури для організації участі в якості сторони обвинувачення у цій справі.

Представник прокуратури у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено вчасно, належним чином, заяв та клопотань до суду не надходило.

Враховуючи, що відповідно до норм КУпАП відсутність прокурора при розгляді справи не є підставою для відмови судом щодо встановлення обставин та наявності/відсутності складу адміністративного правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, судом прийнято рішення проводити розгляд даної справи без участі прокурора.

У судове засідання, призначене на 16.09.2025 ОСОБА_1 прибув разом із законним представником (матір`ю) ОСОБА_3 .

З приводу обставин справи, ОСОБА_1 заперечив факт керування транспортним засобом (мотоблок), вказав, що того вечора він гостював у свого брата разом із другом та коли повертались пізно додому побачивши по дорозі поліцію, злякались, тому він заховався, але поліцейські його побачили, покликали, повідомили, що він керував мотоблоком та сказали подзвонити комусь із батьків. Додав, що мотоблок просто стояв на узбіччі в цей час.

Законний представник у судовомузасіданні доповнила, що була комендантська година, син був у друга та коли повертався додому, зустрів поліцію, які йому сказали, що він керував мотоблоком, тому діти тоді злякались. Наголосила на тому, що син ключів від мотоблоку не мав, тому завести його не міг, а власник цього транспортного засобу не заявляв про те, що його викрали, тому підстав притягати її сина до відповідальності не має.

У судовомузасіданні булооглянуто долученийдо матеріалівсправи оптичнийдиск,який міститьдва відеозаписи: 1) export-9oatq, 2) export-jn4ou, на яких, на службові нагрудні камери поліцейських з реєстраційним номером 1) 854617 та 2) 842940 зафіксовано, як у темну пору доби на транспортному засобі, а саме мотоблок, за кермом рухається особа чоловічої статі, яка побачивши службовий автомобіль поліції, зістрибує на ходу з транспортного засобу, тікає та ховається за приміщення поруч, транспортний засіб при цьому, продовжує свій рух та зупиняється зіткнувшись із перешкодою у вигляді лави біля паркану. У подальшому, один з поліцейський знаходить хлопця, що заховався неподалік та який називається як ОСОБА_1 , і на питання поліцейського щодо вживання алкогольних напоїв повідомляє, що вживав слабоалкогольні напої. Далі на відеозаписах зафіксовано спілкування поліцейських з ОСОБА_1 , особою чоловічої статі на ім`я ОСОБА_4 та матір`ю ОСОБА_1 , яка прибула на прохання поліцейських. Під час спілкування з поліцейськими, ОСОБА_1 спочатку заперечив факт керування мотоблоком, після того як поліцейські повідомили, що це зафіксовано на службову відеокамеру, зазначив, що «це не транспортний засіб», потім повідомив, що «просто хотів покататись». На питання як він завів даний мотоблок, зазначив, що він «заводиться з ручки. Це простий мотоблок». Далі з`ясовується, що власником цього мотоблоку є ОСОБА_5 та що вказаний транспортний засіб часто стоїть на узбіччі у центрі села. Під час спілкування поліцейські пропонують ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на що він відмовляється, мати при цьому, категорично заперечує факт вчинення її сином адміністративного правопорушення та декілька разів пропонує поліцейським домовитись, щоб вони не складали відносно її сина протокол про адміністративне правопорушення, зазначаючи, що у них відсутні докази, що за кермом перебував саме її син.

Після огляду у судовому засіданні відеозаписів, які долучено до матеріалів справи, ОСОБА_1 змінив свою позицію та повідомив суду, що, коли вони з другом повертались від брата додому, побачили, що в центрі села мотоблок, вирішили покататись, завели його з ручки, та він сів за кермо. Коли побачили поліцейський автомобіль, злякались і втікли, друг зістрибнув перший. Зазначив, що дійсно того вечора вживав спиртні напої пиво, та що поліцейські йому дійсно пропонували пройти огляд на стан сп`яніння, проте він відмовився.

Крім того, на уточнюючі питання суду повідомив, що наразі він навчається у Немішаєвському фаховому коледжі на 3 курсі, інколи підробляє. Того дня приїхав в село на вихідні.

У судовому засіданні також досліджені наступні докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №285913 від 05.07.2025, в якому викладено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, пункт ПДР, вимоги якого порушено, стаття КУпАП, якою передбачена відповідальність за адміністративне правопорушення та від підпису і отримання другого примірника якого ОСОБА_1 відмовився;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.07.2025, складений щодо водія ОСОБА_1 ;

- рапорт поліцейського СРПП ВП №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області від 05.07.2025 про обставини, за яких у с. Максимовичі було виявлено мотоблок Зубр та при спілкуванні з водієм якого, у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та у подальшому відносно якого складено протокол про адміністративне правопорушення;

- матеріали, які підтверджують правомірність долучення до протоколу про адміністративне правопорушення оптичного диску із відеозаписом (рапорт поліцейського ВП №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, старшого сержанта поліції П. Петришка від 05.07.2025, доручення керівника ВП №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області від 05.07.2025 та лист про долучення доказів).

З метою належного з`ясування обставин справи, суддею прийнято рішення викликати у судове засідання Інспектор СРПП Відділення поліції №1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області, який склав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 старшого сержанта поліції ОСОБА_6 .

Розгляд справи відкладено на 22.09.2025.

Поліцейський ВП № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області старший сержант поліції ОСОБА_6 , у судове засідання не з`явився, у телефонному режимі повідомив, що прибути не може, оскільки перебуває на добовому чергування.

ОСОБА_1 та його законний представник у судовому засіданні, інших пояснень, ніж ті, що надані 16.09.2025, не надали.

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, беручи до уваги пояснення сторони захисту, приходить до наступних висновків.

Як зазначено у ст. 7 КУпАП, цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з`ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи […] Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Верховний суд наголошує, що судді при розгляді справ про адміністративне правопорушення не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні по справі «Карелін проти росії» («заява № 926/08, рішення від 20.09.2016), яке суд використовує як джерело права у відповідності до ч. 1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ЄСПЛ зазначив про заборону зміни судами у своїх рішеннях фабули правопорушення, усувати певні розбіжності та неточності, які мають місце в протоколах про адміністративні правопорушення, оскільки це становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП.

Аналізуючи практику ЄСПЛ, можна зробити висновок, що оцінюючи докази, національні суди повинні мати на увазі можливості особи, яка притягується до відповідальності, оскаржувати допустимість доказів, заперечувати проти них, а також збирати та подавати суду докази, на підтвердження своєї невинуватості (Постанови ЄСПЛ у справі «Ялло проти ФРН» від 11.07.2006, у справі «Биков проти РФ» від 10.03.2009). Більш того, при дослідженні і оцінці доказів суди повинні враховувати подані зауваження і доводи сторін щодо доказів та доказування тих обставин, про які зазначають сторони. Тільки в такому випадку судовий розгляд на підставі п.1 ст.6 Конвенції 1950 року можна вважати справедливим.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. А притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Як роз`яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №285913від 05.07.2025:вбачається,що 05.07.2025 о 00:40 год. в с. Максимовичі, вул. Миру водій ОСОБА_2 керував ТЗ марки «Зубр» з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота та порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на службову боді камеру, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до п. 2.9а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ «Про Правила дорожнього руху» від 10 жовтня 2001 року за № 1306, передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з пунктом 1.1 Правил дорожнього руху, ці Правила, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до пункту 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно зі ст. 53 вказаного Закону юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність в тому числі в т.ч. і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,

Як зазначено у п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 11-21сап21, водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений вказаним законом обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним із таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Питання, пов`язані з проведенням огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції регламентовані у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС/МОЗ від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103.

Згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з пунктами 2,3 розділу І Інструкції № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до пунктів 6, 7 розділу І зазначеної Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться:

поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);

лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України Постанови Пленуму Верховного Суду України 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

За результатами дослідження наведених доказів в їх сукупності та взаємозв`язку, судом встановлено, що 05.07.2025 о 00:40 год. в с. Максимовичі, вул. Миру, водій ОСОБА_2 керував ТЗ марки «Зубр» з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота та порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на службову боді камеру.

Таким чином, матеріалами справи, зокрема відеозаписами, які оглянуті у судовому засіданні у присутності ОСОБА_1 та його законного представника, підтверджено, що водій ОСОБА_1 всупереч п.2.5 ПДР, не пройшов на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Отже, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння належним чином зафіксована, підтверджується сукупністю доказів та отримана працівниками поліції у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП із застосуванням технічних засобів відеозапису.

Згаданий відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Поліцейськими не зупинялася відеофіксація події, на відеозаписах зафіксовані всі обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Слід зауважити, що під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.

Відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ст.130 КУпАП.

Вказані вище докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб.

Крім того, суд зауважує, що згідно положень ч. ч. 1, 3, ст. 270 КУпАП, інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).

Законні представники та представники мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; від імені особи, інтереси якої вони представляють, приносити скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу.

Частина 2 ст. 33 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.

Відтак, забезпечення права на захист неповнолітньої особи при її притягненні до будь-якого виду юридичної відповідальності здійснюється шляхом обов`язкового залучення законного представника.

При цьому правовий статус неповнолітнього, як особи, що не володіє повним обсягом дієздатності, для належної реалізації права на захист потребує залучення законного представника незалежно від наявності про це клопотання неповнолітнього.

Так, суддею встановлено, що вимоги ст.270 КУпАП та ст. 33 Закону «Про Національну поліцію» поліцейськими були дотримані, права неповнолітньої особи, ОСОБА_1 порушені не були. Зокрема, поліцейськими на місце події було викликано матір ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , що чітко зафіксовано на вказаних вище відеозаписах та підтверджено безпосередньо ОСОБА_3 у судовому засіданні.

Крім того, суд зазначає, що згідно з Постановою Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в пункті 27 роз`яснено, що керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

З наведеного слідує, що само по собі керування транспортним засобом необхідно розуміти як технічну дію водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу, а отже знаходження за кермом транспортного засобу, яке є в стані руху особи в нетверезому стані є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Як визначено п. 1.10 ПДР, транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Проаналізувавши дану норму ПДР, можна дійти висновку, що у випадку, коли мотоблок служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, то він є повноправним учасником дорожнього руху і вважається транспортним засобом.

Зважаючи на викладене, мотоблок, яким керував ОСОБА_1 , обладнаний сидінням для водія та пасажира, отже є транспортним засобом в розумінні правил дорожнього руху та вимог ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Отже ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, мав знати обов`язки щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та наслідки відмови від його проходження.

На відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 неодноразово було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, однак останній усіляко ухилявся від активних дій на виконання законних вимог працівника поліції .

Жодних заперечень щодо викладеної суті адміністративного правопорушення ОСОБА_1 у своїх поясненнях у протоколі не зазначив.

Судом враховується також те, що ОСОБА_1 дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього до суду не скеровував.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Таким чином,дослідивши матеріалисправи проадміністративне правопорушенняз наявнимив нійдоказами,оцінивши доказиза своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суддя приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складений правильно, відомості, які у ньому відображені відповідають фактичним обставинам справи, правопорушення кваліфіковано вірно, а наявні в матеріалах справи докази є належними, допустимими і достатніми у своїй сукупності, та доводять наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке виразилось в порушенні пункту 2.5 Правил дорожнього руху, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

З огляду на встановлені обставини справи, застосовані норми права, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , надані у присутності законного представника, ОСОБА_3 , оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке виразилось в порушенні пункту 2.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до ч.1 ст.8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

При цьому слід зазначити, що відповідно до вимог ст.ст.12, 13 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями у т.ч. і ст. 130, цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно зі ст. 17 КУпАП, у справі не встановлено.

Суддя зазначає, що ОСОБА_1 досяг 16-річного віку, з якого настає адміністративна відповідальність, а вчинене ним правопорушення є умисним та грубим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами. Отже, він підлягає адміністративній відповідальності на загальних підставах.

Суд крім цього, ураховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема його рішення у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, де Суд у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При накладенні адміністративного стягнення судом не враховуються обставини, викладені ч. 2 ст. 33 КУпАП, оскільки стягнення накладається за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно зі статтею 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При призначенні стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.09.2023 у справі №702/301/20, де зазначено, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Отже, враховуючи доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд вважає за необхідне ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції інкримінованої статті.

Відповідно до ч.9 ст.283 КУпАП, постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Згідно з ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні про адміністративне правопорушення сплачується у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено стягнення.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2025 році становить 3028, 00 грн.

У матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору згідно із Законом України «Про судовий збір», таким чином, з нього підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 гривень 60 коп. (3028 х 0,2).

Керуючись ст.ст. 24, 27, 40-1, ч. 1 ст. 130, ст.ст. 251, 266, 268, 283-285, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік

реквізитидля оплатиштрафу: отримувач:ГУК уКиїв.обл./м.Київ/21081300,банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код ЄДРПОУ 37955989, рахунок отримувача UA488999980313030149000010001, код класифікації доходів 21081300, призначення платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, № протоколу про адміністративне правопорушення).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовийзбір врозмірі 605,60грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

реквізити дляоплати: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 , код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Відповідно до частини 1 статті 307, статті 308 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш, як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати, штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області

Строк пред`явлення до виконання три місяці.

Суддя Анатолій КОРЧКОВ