Рішення № 132251042, 02.12.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 грудня 2025 року № 520/27407/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 13,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61002, код ЄДРПОУ40108599) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

-визнати протиправними бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 25 грудня 2019 року по 19 вересня 2025 року, але не більше шести місяців, у сумі 116354 (сто шістнадцять тисяч триста п`ятдесят чотири) грн. 24 коп.;

-зобов`язати Головне управління національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 25 грудня 2019 року по 19 вересня 2025 року, але не більше шести місяців, у сумі 116354 (сто шістнадцять тисяч триста п`ятдесят чотири) грн. 24 коп;

- стягнути з Головного управління національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем несвоєчасноздійснено розрахунокпри звільненні, а саме ненарахування та невиплата середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Позивач, в період з 07.11.2015 року по 25.12.2019 року, проходив службу в Національній поліції України та у відповідності до Наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 24.12.2019 року № 93о/с дск звільнений з посади і у відповідності до ст. 65 закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII, переведений для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 року ухваленого у справі №520/20996/24, зокрема зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.06.2016 по 31.10.2017 року.

На виконання вищезазначеного рішення суду відповідач здійснив нарахування належних позивачу сум, які виплатив 19.09.2025 р. на загальну суму 3206,41 грн. (фактично виплачена), що підтверджується випискою по надходженнях по картці/рахунку, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказані обставини визнаються сторонами.

Разом з тим, позивач не погоджується з бездіяльністю відповідача, яка полягає в ненарахуванні та невиплаті йому середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.12.2019 року по 19.09.2025 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

У силу частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст. 94 Закону №580-VIII визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у редакції, яка діяла до 18.07.2022 передбачалося, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Пунктом 16 частини 1 розділу І Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 №2352-ІХ (далі - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, текст статті 117 викладено в такій редакції:

"У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті".

Таким чином, починаючи з 19.07.2022 у КЗпП України стаття 117 передбачає відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, зокрема, виплату працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, однак не більш як за шість місяців.

У пункті 2.2. Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 №4-рп/2012 визначено, що роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №810/451/17 та від 26.02.2020 по справі №821/1083/17 під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Статтею 116 Кодексу законів про працю України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Таким чином, з моменту звільнення у роботодавця виникає обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов`язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 Кодексу законів про працю України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов`язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові).

Суд зазначає, що підстави виникнення, проходження і припинення служби визначені не трудовим, а спеціальним законодавством, за приписами якого повинні розглядатися спори з участю поліцейських. У разі відсутності відповідних положень у конституційному або адміністративному законодавстві суд може додатково застосувати трудове законодавство, якщо така можливість передбачена у спеціальному законі.

У разі, коли така можливість застосування трудового права у спеціальному законі не передбачена, то за правилами частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує закон, який регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), привівши у рішенні відповідні доводи.

Оскільки нормами спеціальних законів, які стосуються проходження військової служби, не врегульовані питання строків при розрахунку, відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, суд згідно з положеннями статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, вправі застосувати до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.

З огляду на матеріали справи позивача звільнено зі служби в ГУНП в Харківській області з 25.12.2019 року тоді як фактичний розрахунок щодо грошового забезпечення проведено з позивачем лише 19.09.2025 року, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (далі - Порядок №100), відповідно до пункту 2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 зазначеного Порядку).

Так, позивача було звільнено зі служби 25.12.2019.

Двома попередніми місяцями перед звільнення є жовтень 2019 (31 кал. день) та листопад 2019 (30 кал. днів), що у сумі становить 61 кал. день.

Таким чином, показник середньоденної заробітної плати розраховується, на виконання Порядку №100 наступним чином: підсумовується грошове забезпечення за два останні місяці перед звільненням та вказана сума ділиться на 61 календарних днів.

Згідно довідки про доходи №1475 наданої Головним управлінням Національної поліції в Харківській області, що міститься в матеріалах справи, грошове забезпечення позивача за жовтень 2019р. становило 18399,92 грн., за листопад 2019р. 18399,92 грн, що у сумі становить 36799,84 грн.

Отже, середньоденна заробітна плата позивача за два останні місяці перед звільненням складає 603,27 грн.

Враховуючи дату звільнення позивача 25.12.2019 та дату проведення остаточного розрахунку 19.09.2025, кількість днів затримки розрахунку при звільненні становить 6 років та 1 день.

Зі змісту ст.ст. 116, 117 КЗпП України (в редакції Закону № 2352-IX) вбачається, що законодавець установив максимальну межу періоду, за який нараховується компенсація за затримку розрахунку. Очевидною метою такого законодавчого втручання є забезпечення правової визначеності та запобігання ситуаціям, за яких розмір відповідальності роботодавця міг досягати надмірних значень, що не відповідало б принципу пропорційності. Таким чином, законодавець врегулював критерій «період затримки (прострочення)», установивши для нього граничну межу.

Водночас установлення максимального і преклюзивного строку для нарахування середнього заробітку не слід тлумачити як відмову від застосування принципу пропорційності при визначенні остаточного розміру стягнення.

Законодавче рішення усуває ризик «нескінченної» відповідальності в часі, проте не вирішує проблему можливої неспівмірності суми компенсації та розміру основного боргу, яка може виникати і в межах установленого шестимісячного строку. Законодавець установив максимальний поріг відповідальності, однак не визначив, що сума компенсації має бути безумовно стягнута незалежно від обставин.

Шестимісячне обмеження не нівелює необхідності застосування судом критеріїв, визначених Великою Палатою. Суд при вирішенні подібного спору має оцінювати обставини справи (зокрема, розмір боргу) для визначення справедливого розміру компенсації, який може дорівнювати середньому заробітку за шість місяців, однак може бути і значно меншим, але в будь-якому разі не може перевищувати цю встановлену законом межу.

Зазначений висновок мститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року ухваленої у справі № 489/6074/23 (провадження № 14-85цс25).

На переконання Суду спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі необхідно умовно поділити на 2 частини: період з 25 грудня 2019 року до 18 липня 2022 року (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців, а також період з 19 липня 2022 року по 19 вересня 2025 року (після набрання чинності Законом №2352-ІХ), що повинен бути обмежений шістьма місяцями, а відповідно період обраховується з 19 липня 2022 року по 19 січня 2023 року.

Зазначений правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року ухваленої у справі № 306/2708/23, відповідно до якого Велика Палата Верховного суду не знайшла підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду № 440/6856/22 та врахувавши правову позицію Конституційного Суду України, виснувала, що до правовідносин, які виникли до набрання чинностіЗаконом № 2352-ІХта продовжилися після цього, з 19 липня 2022 року слід застосовувати положеннястатті 117 КЗпП Україниу новій редакції та обмежувати нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку шістьма місяцями.

Тобто, загальний строк затримки для розрахунку при звільненні складає 1122 доби, тобто з 25.12.2019 року по 19.01.2023 року, а середній заробіток за весь час затримки розрахунку становить 676868,94 грн., тобто вказаний розмір є обґрунтовано розрахована компенсація за затримку розрахунку при звільненні.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року ухваленої у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) виснувала, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2025 року ухваленої у справі № 489/6074/23 (провадження №14-85цс25) виснувала, що обрахування (визначення) розміру компенсаційної виплати здійснюється виходячи з розміру заборгованості, що існувала на момент виникнення спору, суми загального розміру належних працівникові при звільненні з урахуванням заборгованості, а також суми обґрунтованої компенсації за затримку розрахунку при звільненні. Виходячи з вказаних вихідних даних та принципу співмірності слід вирахувати частку заборгованості у сумі загального розміру належних працівникові при звільненні. Зазначена частка від обґрунтованої компенсації за затримку розрахунку при звільнення є розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що визначена виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності.

З матеріалів справи вбачається, що при звільненні у грудні 2019 року позивачу нараховано та виплачено грошове забезпечення у розмірі 18569,06 грн., а на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 року у справі №520/20996/24 ОСОБА_1 було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення з 01.06.2016 по 31.10.2017 у сумі 3206,41 грн., а всього при звільненні позивачу виплачено належних сум грошового забезпечення 21775,47 грн.

Загальна сума заборгованості, що існувала на момент виникнення спору про розмір належної заробітної плати становить 21775,47 (18569,06 грн.+ 3206,47 грн.). Остання частина вказаної заборгованості у розмірі 3206,41 грн. виплачена на виконання рішення суду 19.09.2025 року.

Загальний розмір належних при звільненні позивачу сум становить 21775,47 коп., а частка виплаченої 19.09.2025 року заборгованості у розмірі 3206,41 грн. від загальної суми належних при звільненні виплат становить 14,72% (3206,41/2175,47 х 100).

З урахуванням вказаного, середнє грошове забезпечення позивача за час затримки розрахунку при звільненні за період 25.12.2019 року по 19.01.2023 року та з врахуванням принципу співмірності становить 99635,10 грн. (603,27 грн. Х 1122 календарні дні Х 14,27%).

Отже, розмір відповідальності роботодавця у цій справі (середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні), що визначена виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності становить 99635,10 грн., тобто частка заборгованості від обґрунтованої компенсації за затримку розрахунку при звільненні.

Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів влад них повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім фор мам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина,її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положеньст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 13,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 13,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 25 грудня 2019 року по 19 вересня 2025 року але не більш як за шість місяців.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 13,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 25 грудня 2019 року по 19 вересня 2025 року не більш як за шість місяців, у розмірі 99635 (дев`яносто дев`ять тисяч шістсот тридцять п`ять) грн. 10 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 13,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61002, код ЄДРПОУ 40108599) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кухар М.Д.