Рішення № 132250805, 01.12.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2025 р. справа №520/22735/25

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Марина Лук`яненко, розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:

1. визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невиправленні недостовірних відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів про перебування ОСОБА_1 на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 та невнесенні інформації про те, що ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби та виключений з військового обліку;

2. зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву-повідомлення №151 від 17.07.2025 року та внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про непридатність ОСОБА_1 до військової служби та виключення його з військового обліку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17.04.2018 року рішенням військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Окрім того, 01.06.2021 року позивач набув ІІ групу інвалідності безстроково, що вважає достатніми підтвердженнями своєї непридатності до військової служби. Натомість, згідно даних із застосунку "Резерв+", позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_6 ). На численні письмові звернення позивача відповідач не надав відповідей. Позивач вважає, що відповідачем порушено його права в частині невнесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо визнання його непридатним до військової служби та виключення з військового обліку та ненадання відповіді на звернення в установленому законом порядку. Тож із метою відновлення власних прав, вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 28.08.2025 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачам надати відзив на позов.

Відзиву на позов у встановлений судом строк до канцелярії суду не надходило, причин поважності його неподання відповідачем не повідомлено.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянин України (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є інвалідом ІІ групи безстроково, наданої 01.06.2021 року (довідка до акту огляду МСЕК серії 12ААБ №880644) та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 з 15.12.2004 року і обліковується, згідно витягу з електронного військово-облікового документу, як "непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час" (на підставі рішення призовної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 від 04.10.2004 року).

17.04.2018 року рішенням військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_9 позивач визнаний непридатним до військової служби, згідно пункту "а" статті 21 графи ІІ Розкладу хвороб "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 17.11.2008 року за №1109/15800 (далі Положення №402) з виключенням із військового обліку, про що свідчить запис у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 .

За твердженням позивача, у 2025 році у застосунку "Резерв+" він виявив, що перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 (колишній ІНФОРМАЦІЯ_10 ), і не будучи обізнаним щодо правил перебування на військовому обліку, звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_11 із заявою щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу. На підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України від 21.10.1993 року №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-ХІІ), позивачу надано відстрочку від призову на військову службу до завершення мобілізації, про що свідчить витяг із застосунку "Резерв+" - як особі, визнаній в установленому порядку особами з інвалідністю.

01.04.2025 року позивач письмово звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 з проханням внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення позивача з військового обліку, на підставі рішення військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_12 від 17.04.2018 року.

Не отримавши в установлений законом строк відповіді, 17.07.2025 року через свого представника позивач повторно звернувся на адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою №151 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення позивача з військового обліку на підставі статті 21а графи ІІ Розкладу хвороб Положення №402 та наявної у позивача групи інвалідності, що оформлена безстроково. Дане звернення теж залишилось без відповіді.

04.08.2025 року представник позивача направив адвокатський запит за вихідним номером 162 до ІНФОРМАЦІЯ_6 з проханням надати інформацію щодо стану розгляду заяви від 17.07.2025 року №151. Зазначене звернення теж не отримало відповіді.

Вважаючи такі дії відповідача щодо неналежного розгляду звернень позивача та невнесення актуальної інформації про нього до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів протиправними, позивач звернувся до суду для належного захисту своїх прав із зазначеним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 17 та 65 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Цей конституційний обов`язок реалізується через проходження громадянами України військової служби відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на момент виникнення даних спірних правовідносин.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ).

За змістом частин 3, 5 статті 1 Закону №2232-ХІІ, військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону №2232-ХІІ, щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

призовники - особи, які взяті на військовий облік;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

За нормами частини 3-5 статті 33 Закону №2232 військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина 1 статті 34 Закону №2232).

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 37 Закону №2232, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Отже, обов`язки щодо взяття та виключення з військового обліку військовозобов`язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Між тим, статтею 70 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" від 19.11.1992 №2801-ХІІ передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800.

Абзацом 1 підпункту б пункту 20.3 Положення № 402 (чинному на момент проходження позивачем ВЛК) передбачено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів постанови ВЛК приймаються, зокрема, такого змісту:

… б) "Непридатний":

до військової служби з виключенням з військового обліку; до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (На воєнний час приймається постанова: "Обмежено придатний до військової служби"); до військової служби за контрактом; для підготовки до участі у ММО; до участі у ММО; до служби (роботи) у миротворчому персоналі; до навчання у ВВНЗ; до служби у плавскладі ВМС Збройних Сил України, морській піхоті, високомобільних десантних військах, спеціальних спорудах, водолазом, водолазом-глибоководником, акванавтом, підрозділах спеціального призначення; до навчання в учбовій частині за спеціальністю водолаза, водолаза-глибоководника, акванавта; до підводного водіння танків; до роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; до служби у військовому резерві (при цьому постанова про придатність до військової служби не приймається); до служби на підводних човнах, придатний до служби на надводних кораблях (при цьому постанова про придатність до військової служби не приймається); до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців (постанова приймається у воєнний час); до подальшого проходження зборів (постанова приймається щодо призваних на збори військовозобов`язаних, резервістів).

23.02.2022 року постановою Кабінету Міністрів України №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення №154), пунктом 1 якого визначено: територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони; надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри з Міноборони.

Закон України від 16.03.2016 року № 1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (далі Закон №1951-VІІІ) визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти).

Приписами статей 1, 2 Закону №1951- VІІІ встановлено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Не менш важливим є аспект, що визначає основні засади ведення Реєстру: обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів (стаття 3 Закону №1951-ХІІ)

В частинах 8-9 статті 5 статті 5 Закону №1951-VІІІ закріплено, що органами ведення Реєстру, серед іншого, є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, які і забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Як зазначено в пункті 17-1 частини 1 статті 7 Закону №1951-VІІІ, до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Отже, обов`язок щодо внесення актуальних даних про військовозобов`язаного до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів належить до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 9 Закону №1951-VІІІ встановлено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому розпорядником Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.

До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Таким чином, за змістом вищенаведених норм, у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов`язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України.

Приписами статті 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній на момент набуття позивачем статусу непридатного до військової служби) встановлено правила, що регулюють взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього. Так, частиною 6 статті 37 визначено, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які, зокрема, визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до частини 10 статті 38 Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній на момент проходження позивачем ВЛК), призовники та військовозобов`язані, в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про це орган, де вони перебувають на військовому обліку.

Згідно наявних у матеріалах справи доказів, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності безстроково 01.06.2021 року. Натомість, враховуючи, що 17.04.2018 року його було визнано непридатним до військової служби та виключено з військового обліку, зазначена норма законодавства не зобов`язує позивача вимагати внесення цих відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, адже позивач втратив статус військовозобов`язаного на підставі рішення призовної комісії.

Застосування позивачем як окремої додаткової підстави для виключення з військового обліку отриманої ним групи інвалідності в зазначеному спорі не підлягає застосуванню, оскільки предметом даного публічно-правового спору є невнесення відповідачем до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про виключення позивача з військового обліку на підставі даних тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , а наявність сукупності факторів, які обмежують можливість позивача нести військову службу не впливає жодним чином на суть спірних правовідносин між ним і суб`єктом владних повноважень.

Свої вимоги щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень внести оновлені дані до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач обґрунтовує, серед іншого, нормами постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487, якою затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, натомість зазначений Порядок не може застосовуватися до даних спірних правовідносин, оскільки позивач втратив статус "військовозобов`язаний" на підставі рішення ВЛК від 17.04.2018 року, яким його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов`язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.

Суд зазначає, що тимчасове посвідчення позивача № НОМЕР_1 містить відомості від 17.04.2018 року про непридатність до військової служби за станом здоров`я та виключення його з військового обліку військовозобов`язаних по статті 21"а" Наказу МОУ №402-2008р. на підставі рішення призовної комісії ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Незважаючи на наявність підстав, фактичні відомості про виключення позивача з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_6 , утвореним замість ІНФОРМАЦІЯ_12 , до Реєстру не внесені.

Як наслідок, відображена в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформація щодо позивача не відповідає дійсності, оскільки суперечить даним тимчасового посвідчення військовозобов`язаного, дані якого підтверджують виключення позивача з військового обліку.

Згідно приписів частин 8, 9 статті 5 Закону №1951-VIII, саме відповідач є органом ведення Реєстру та зобов`язаний забезпечувати його актуалізацію, у тому числі внесення відомостей про виключення позивача з військового обліку. Отже суд доходить висновку про допущення бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про виключення позивача з військового обліку на підставі статті 21а графи ІІ Розкладу хвороб Положення №402.

Питання захисту порушених прав громадян, ініціації заходів щодо поліпшення діяльності, зокрема, суб`єктів владних повноважень, оскарження окремих рішень та актів, врегульовані Законом України від 02.10.1996 року №393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон №393/96-ВР).

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Згідно з частинами1, 3, 4 статті 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, заява позивача від 17.07.2025 року №151 фактично відповідає ознакам звернення громадянина та підлягає розгляду відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

Натомість, відповідачем вчинено протиправну бездіяльність у частині дотримання вимог законодавства про звернення громадян та не надано відповіді позивачу у встановлений законом строк, чим порушено його права.

А тому, з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та задовольнити в цій частині позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у ненаданні відповіді на заяву-повідомлення №151 від 17.07.2025 року ОСОБА_1 у встановлений законом строк та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву-повідомлення №151 від 17.07.2025 року з прийняттям за наслідками її розгляду рішення, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Що стосується позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невиправленні недостовірних відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів про перебування ОСОБА_1 на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 та невнесенні інформації про те, що ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби та виключений з військового обліку, з похідною вимогою зобовбязального характеру, суд зазначає наступне.

Адміністративний суд згідно КАС України уповноважений лише перевіряти рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України. Суд не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

За таких обставин та враховуючи, що відповідачем не було прийнято рішення за результатами розгляду заяви позивача, суд дійшов висновку, що вказані позовні вимоги є передчасними та заявлені на майбутнє, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Стосовно визначення належного відповідача, якого необхідно зобов`язати розглянути заяву позивача від 17.07.2025 року №151, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 7 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

У даному випадку ІНФОРМАЦІЯ_6 є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_11 , а тому належним відповідачем у справі є саме ІНФОРМАЦІЯ_13 .

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

З урахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, враховуючи те, що в досліджуваних правовідносинах встановлено, що відповідач за розглядом заяви позивача не прийняв встановленого чинним законодавством рішення суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 241-247, 250, 255, 257-262, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у ненаданні відповіді на заяву-повідомлення №151 від 17.07.2025 року ОСОБА_1 у встановлений законом строк.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву-повідомлення №151 від 17.07.2025 року з прийняттям за наслідками її розгляду рішення, з урахуванням висновків суду у даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з частиною 1 статті 295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 01.12.2025, з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

СуддяМарина Лук`яненко