Рішення № 132243931, 01.12.2025, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№298/1268/24

Провадження № 2/938/123/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2025 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Чекан Н.М.

з участю секретаря судового засідання Івасюк Г.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору, Ставненська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області (орган опіки та піклування) про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

До Верховинського районного суду Івано-Франківської області за підсудністю на підставі ухвали судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 12.11.2024 року поступили матеріали позовної заяви, поданої представником позивача - адвокатом Моняк Олесею Василівною, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Ставненська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області (орган опіки та піклування) про позбавлення батьківських прав, оскільки останнє відоме місце проживання відповідача було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24.10.2009 року між ОСОБА_3 та? ОСОБА_2 було укладено шлюб. Прізвище після шлюбу ОСОБА_3 змінила на ОСОБА_3 .?Від спільного подружнього життя в них народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя в них не склалося, тому рішенням Великоберезнянського?районного суду Закарпатської області від 12.11.2013 року шлюб розірвано та?стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в твердій грошовій сумі 500 гривень щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду і до досягнення дитиною повноліття. Тобто, син залишився на утриманні та проживанні з матір`ю. Фактично батько дитини після розірвання шлюбу не брав участь у вихованні та утриманні дитини. Відповідач відбуває покарання у місцях позбавлення волі (вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 18.09.2020 року, ухвала Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13.12.2022 року). Мати дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла. Виконавчим комітетом Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області 18.12.2023 року прийнято рішення № 240 «Про надання статусу дитини позбавленої батьківського піклування, яким визнано: надати статус дитини, позбавленої батьківського піклування ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », яким встановлено опіку над дитиною, позбавленою батьківського піклування та опікуном дитини, позбавленої батьківського піклування ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_2 . Вказане рішення територіальної громади є доцільним та винесено в інтересах дитини, яка позбавлена батьківського піклування, адже ОСОБА_1 є братом померлої матері дитини, а дитині - дядьком. Відповідач жодним чином не піклується про дитину, не проявляє?заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами дитини, станом?здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її?навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує?необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно?впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з?дитиною взагалі, що необхідно для її нормального самоусвідомлення; не надає?дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не виявляє?інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.?Тобто, відповідач понад дев`ять років повністю усунувся від виконання?батьківських обов`язків, з дитиною не проживає, від так не виявляв ніякого?інтересу до дитини. Всі питання щодо виховання дитини вирішувались її?матір`ю, а після її смерті позивачем самостійно, без участі та підтримки з боку?відповідача. Дитина знаходиться на повному утриманні позивача.?Зазначені вище факти як кожен окремо, так і у сукупності, можна?розцінювати як ухилення батька від виховання дитини, свідомого нехтування?ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення?відповідача до своїх батьківських обов`язків.

Ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 21.02.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, направлено до Косівського районного суду Івано-Франківської області лист про надання інформації про місце відбування покарання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , засудженого вироком від 18.09.2020 року.

Із наданого Косівським районним судом Івано-Франківської області повідомлення (а.с.59,60) вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , засуджено 18.09.2020 року Косівським районним судом Івано-Франківської області за ст. 121 ч.2, 72 ч.5 КК України до 7 років позбавлення волі. Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13.12.2022 року на підставі ст. 82 КК України замінено невідбуту частину покарання на 3 роки 4 місяці 8 днів обмеження волі. 09.02.2023 року переведений в ДУ «Городоцький виправний центр (№131)» Рівненської області.

Направлені відповідачу копія позовної заяви, судова повістка та копія ухвали від 21.02.2025 року до ДУ «Городоцький виправний центр (№131)» Рівненської області для вручення ОСОБА_2 не були вручені, оскільки «Городоцький виправний центр (№131)» Рівненської області листом від 13.03.2025 року №5/1261 (а.с.84-87) повідомив, що ОСОБА_2 звільнений з установи 23.02.2024 року відповідно до ухвали Рівненського районного суду Рівненської області від 15.02.2024 року про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на невідбутий термін покарання 01 рік 11 місяців 23 дні. Після звільнення мав намір проживати за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою суду від 16.04.2025 року продовжено строк підготовчого провадження.

Із інформації наданої виконавчим комітетом Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області від 04.06.2025 року №926/04-54/25, наданої на запит суду (а.с. 108), вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на території громади не зареєстрований, іншою інформацією сільська рада стосовно ОСОБА_2 не володіє.

Надалі до суду поступив лист із трекінговим номером 89000 0241080 0 зі зазначеною адресою на конверті АДРЕСА_3 , в якому знаходилась заява надрукована від імені ОСОБА_2 про розгляд справи за його відсутності, визнання позову та прохання його задоволити (а.с.120-124).

Однак, вказана заява не може бути взята до уваги, оскільки як вбачається із інформації зі сайту Укрпошта щодо перевірки статусу відстеження за трекінговим номером 89000 0241080 0, такий лист відправлено із селища Великий Березний, який належить до територіальної громади Великоберезнянської територіальної громади Ужгородського району Закарпатської області (а.с.125), а не з адреси відправника вказаної на вищезазначеному конверті.

Із повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 30.06.2025 року (а.с.136) вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 22.04.2025 року дійсно призваний на військову службу, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_4 ).

Відповідно до повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_6 від 01.07.2025 року №11/2/1156 (а.с.146), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 25.04.2025 року призваний ІНФОРМАЦІЯ_4 на військову службу до лав ДССТ по мобілізації (в/т НОМЕР_1 ), будь-яка інша інформація відсутня.

Ухвалою суду від 08.07.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 22.10.2025 року суду пояснила, що відповідач не піклується про дитину та не забезпечує її, був позбавлений волі, після смерті матері дитини не підтримує зв`язок з дитиною. Про дитину піклується позивач, який зараз знаходиться за місцем проживання та не може вільно пересуватися через ТЦК. Відповідач призваний на військову службу та в телефонному режимі спілкувався із позивачем і не заперечував щодо позбавлення його батьківських прав, направив заяву. Відповідач у Закарпатській області не був і не спілкувався з сином, 23.02.2024 року звільнений із місць позбавлення волі, 25.04.2025 року призваний до ЗСУ.

Від представника позивача 01.12.2025 року до суду поступило заява про розгляд справи без її участі та участі позивача, підтримання позову та прохання про задоволення позову (а.с.178).

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом опублікування оголошення на офіційному сайті судової влади України на 22.10.2025 року та на 01.12.2025 року (а.с.168, 174), крім того, судові повістки направлені за останньою відомою зареєстрованою адресою проживання, на 06.08.2025 року, на 18.09.2025 року, повернулися до суду без вручення адресату (а.с.157-159, 160-162), судова повістка на 01.12.2025 року перебуває у поштовому відділенні.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Ставненська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області (орган опіки та піклування) про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 171), від представника до суду поступило клопотання про розгляд справи без участі представника органу опіки та піклування (а.с. 81).

Згідно зі ч. 1?ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У ч. 2 ст. 247 ЦПК України закріплено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вислухавши думку учасників справи та дослідивши письмові докази по справі в повному обсязі, суд приходить до такого висновку.

Встановлено, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що виконкомом Стужицької сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області зроблено відповідний актовий запис № 12 та видано свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 (а.с.16).

Рішенням Великоберезнянського?районного суду Закарпатської області від 12.11.2013 року шлюб зареєстрований 24.10.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано та ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 500 гривень щомісячно (а.с.17).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відбувавав покарання у місцях позбавлення волі відповідно до вироку Косівського районного суду Івано-Франківської області від 18.09.2020 року, надалі ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13.12.2022 року замінено йому невідбуту частину покарання на 3 роки 4 місяці 8 днів обмеження волі, в зв`язку з чим 09.02.2023 року переведений до ДУ «Городоцький виправний центр №131 Рівненської області (а.с.60).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що 04.12.2023 року складено відповідний актовий запис за № 73 виконавчим комітетом Костринської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.18).

Рішенням виконавчого комітету Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 18.12.2023 року № 240 «Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування» ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування; підстава: мати дитини - ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , батько - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відбуває покарання у місцях позбавлення волі (вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 18.09.2020 року, ухвала Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13.12.2022 року (а.с. 19).

Надалі, виконавчим комітетом Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області 25.01.2024 року прийнято рішення № 2 «Про встановлення опіки над дитиною, позбавленою батьківського піклування ОСОБА_5 та призначення їй опікуна», відповідно до якого над дитиною, позбавленою батьківського піклування ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено опіку та призначено опікуном ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_2 (а.с.20).

ОСОБА_1 є братом померлої матері дитини, а дитині ОСОБА_5 - дядьком, що підтверджується його свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , в якому в графі батько значиться ОСОБА_6 , в графі мати - ОСОБА_7 , а також свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому також значиться в графі батько - ОСОБА_6 , в графі мати - ОСОБА_7 (а.с. 21, 22).

В подальшому ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_3 в зв`язку з укладенням шлюбу, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження?дошлюбного прізвища № 00030536034 від 27.04.2021 року (а.с. 23).?

У ч. 1 ст. 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У статті 18 цієї Конвенції визначено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень ЄСПЛ, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

У ст. 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Моняк О.В., звертаючись до суду із позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_5 , посилається на те, що позивач є опікуном дитини, а батько дитини ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми обов`язками щодо виховання дитини.

Вирішуючи даний спір по суті, суд обов`язково враховує визначені ст.164 СК України підстави позбавлення батьківських прав, а також керується положеннями Закону України «Про охорону дитинства» та нормами Сімейного кодексу України.

Зокрема, норми ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачають, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини; батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці; позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Ст. 150 СК України встановлює обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Відповідно до положень ст. 155 СК України, здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності; батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини; відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства; ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У п..2 ч.1 ст. 164 СК України передбачено, що батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

В супереч вимогам ст. ст. 76 - 84 ЦПК України, стороною позивача не підтверджено відповідними доказами їх доводи про ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Під час розгляду справи стороною позивача, не виконано, передбаченого статтею 81 ЦПК України обов`язку довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що згідно із статтями 12, 13 і 76 - 84 ЦПК України, відповідно до яких на засадах змагальності сторін кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі та суд не наділений функцією доказування, позивач не довів ту обставину, на яку вона посилався як на підставу своїх вимог, а саме, що відповідач не брав участі у вихованні та утриманні дитини з моменту розірвання шлюбу між ним та матір`ю дитини та після смерті матері свідомо нехтував своїми обов`язками щодо виховання дитини.

Як вбачається із матеріалів справи шлюб між батьками дитини розірвано у 2013 році, а мати дитини померла у 2023 році.

За цей період стороною позивача не долучено жодного доказу, який би свідчив про ухилення відповідача від виконання ним своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Також під час розгляду справи стороною відповідача не заявлено клопотань про витребування відповідних доказів.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідача ОСОБА_2 18.09.2020 року засуджено вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області за ст. 121 ч.2, 72 ч.5 КК України до 7 років позбавлення волі та 23.02.2024 року звільнено від відбування покарання, а надалі 22.04.2025 року він призваний на військову службу.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що в діях та бездіяльності відповідача у випадках невиконання обов`язків по вихованню своєї неповнолітньої дитини - відсутня ознака «ухилення», яка відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України є обов`язковою умовою для позбавлення батьківських прав.

Крім того, позбавлення батьківських прав - це санкція, застосовувана в тих випадках, коли здоров`я, фізичний, психічний, духовний і моральний розвиток дитини піддається небезпеці внаслідок застосування батьками неправомірних способів здійснення батьківських прав, неналежного їхнього поводження або злісного ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Під час розгляду справи не доведено умисності поведінки відповідача щодо злісного ухилення ним від виконання обов`язків щодо його дитини так само, як і факту негативного впливу відповідача на дитину.

Будь-яких інших, передбачених статтею 164 СК України, підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, судом під час розгляду справи в судовому засіданні не встановлено.

Щодо висновку органу опіки та піклування Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав,слід згадати, що за положенням ч.6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Верховний Суд неодноразово констатував, що судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Оцінюючи доказове значення та правове обґрунтування висновку органу піки та піклування Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, з урахуванням вимог статей 76 - 80 ЦПК України, на підставі внутрішнього переконання, суд вважає даний документ недостатньо обгрунтованим, оскільки на його підставі не можна встановити дійсні обставини справи; вказаний висновок не містить аналізу інформації та відомостей отриманих органом опіки та піклування за період часу з 12.11.2013 року (дата розірвання шлюбу між батьками дитини) до 18.09.2020 року (дата засудження відповідача до покарання у виді позбавлення волі) та з 23.02.2024 року (дата звільнення відповідача з місць позбавлення волі) до 22.04.2025 року (дата призову на військову службу); даний висновок за своїм змістом лише констатує факт так званого «свідомого ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї дитини» без його перевірки (а.с. 79-80). При цьому у висновку міститься інформація зі слів дитини про те, що батько телефонує ОСОБА_8 один-раз на два -три тижні.

Крім того, з повідомлення Великоберезнянського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області від 28.11.2025 року (а.с.177) вбачається, що на виконанні перебуває виконавче провадження ВП НОМЕР_8 по виконавчому листі № 298/818/13-ц, виданому 05.03.2015 року Великоберезнянським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 (стягувача ОСОБА_1 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 500 гривень щомісяця, починаючи з дня подачі позову до суду- 27.06.2013 року і до досягнення ним повноліття.Зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_10 року за заявою стягувача було відкрито виконавче провадження, в якому 11.07.2025 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_2 , оскільки він проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 . На даний час із заробітної плати боржника ОСОБА_2 щомісячно стягуються аліменти на користь стягувач а- ОСОБА_1 , станом на 27.11.2025 року стягнуто та перераховано аліментів у сумі 72 928,65 гривень.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов є безпідставним і необґрунтованим, в зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-13, 19, 23, 27, 34, 76-83, 89, 95, 133, 141, 197, 198, 258, 259, 263 - 265, 273 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору, Ставненська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області (орган опіки та піклування) про позбавлення батьківських прав відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування або ім`я сторін, їх місцезнаходження або місце проживання:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , остання відома зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

Ставненська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області (орган опіки та піклування), код ЄДРПОУ 04350990, адреса місця знаходження: с. Ставне Ужгородського району Закарпатської області.

Суддя Наталія ЧЕКАН