Рішення № 132240154, 01.12.2025, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/6421/25

Провадження № 2/463/2641/25

РІШЕННЯ

іменем України

01 грудня 2025 року м.Львів

Личаківський районний суд м. Львова

в складі:головуючого судді-Яворського С. Й.

за участю секретаря с/з - Станько Р.О.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Львовів порядкуспрощеного позовногопровадження цивільнусправу запозовом Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ЮнітКапітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №487760067 від 27.12.2019 в розмірі 45603,20 грн., посилаючись на ухилення відповідача від виконання договірного зобов`язання у добровільному порядку.

В обгрунтуванняпозовних вимогзазначає,що 27.12.2019між ТОВАРИСТВОМЗ ОБМЕЖЕНОЮВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕОШВИДКА ФІНАНСОВАДОПОМОГА» (далі Первіснийкредитор,ТОВ «МАНІВЕОШВИДКА ФІНАНСОВАДОПОМОГА»)та ОСОБА_1 (далі Відповідач)було укладенокредитний договір№ 487760067(далі-Кредитний договір)на суму20000,00грн. Кредитний договірукладено уформі електронногодокумента звикористанням електронногопідпису.Договір підписанийВідповідачем задопомогою одноразовогоідентифікатора J425NT9V. Відповідач ініціювавукладення Кредитногодоговору,оформивши Заявкуна сайтіПервісного кредитора,підписавши Кредитнийдоговір звикористанням одноразовогоідентифікатора. Без отриманнялиста наадресу електронноїпошти та/абосмс-повідомленняна мобільнийтелефон,без здійсненнявходу насайт Первісногокредитора задопомогою логінаособистого кабінетуі пароляособистого кабінетуКредитний договірміж Відповідачемта Первіснимкредитором небув биукладений. Первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував Відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі: - 20 000,00 грн. 27.12.2019 на банківську карту № 5168-75XX-XXXX-3182 Відповідача, яку Відповідач вказав у Заявці при укладенні Кредитного договору.

28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі Договір факторингу 1). У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 76 від 28.04.2020, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» згідно Договору факторингу 1 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 76 від 28.04.2020 до Договору факторингу 1 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додано Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») укладено Договір факторингу № 05/0820-01 (далі Договір факторингу 2).

Розділом 2 Договору факторингу 2 визначено, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим договором.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зі сторони ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» згідно Договору факторингу 2 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу 2 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додано Платіжну інструкцію.

04.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю (далі Договір факторингу 3) відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідно до п.1.2. Договору факторингу 3 перехід від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, після чого Позивач стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 04.06.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 56 443,39 грн.

Факт переходуправ вимогза кредитнимидоговорами,які зазначеніу РеєстріБоржників №б/нвід 04.06.2025до Позивачапідтверджується Актомприйому-передачіРеєстру Боржниківза Договоромфакторингу 3. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони Позивача згідно Договору факторингу 3 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 04.06.2025 до Договору факторингу 3 (до якого входило також відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додається Платіжна інструкція. Відповідач не надавав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 56 443,39 грн., яка складається з: 17 069,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 28 534,20 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом; 10 840,19 грн. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Дана сума також підтверджується випискою з особового рахунку на період 04.06.2025- 25.06.2025. Позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку заборгованість за кредитним договором №487760067 у розмірі 45603,20 грн., яка складається з 17 069,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 28 534,20 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.

Представником відповідача-адвокатом БуковинськимТ.Й.подано відзивна позовнузаяву.Представник відповідачане заперечуєфакт укладеннявідповідачем вказаноговище кредитногодоговору тане заперечуєфакт заборгованостів сумі22389,52грн.Однак вважає,що позивачем неправомірнонараховано проценти,зокрема вважає,що щопозивач підміняєу своїхпоясненнях «поняттянарахування процентівзгідно пунктів4.2.-4.4Кредитного договору»з «поняттямнарахування процентівзгідно ч.2ст.625ЦК України».Так,нарахування інфляційнихвтрат насуму боргута трьохпроцентів річнихвідповідно достатті 625ЦК Україниє міроювідповідальності боржниказа простроченнягрошового зобов`язання,оскільки виступаютьспособом захистумайнового правата інтересу,який полягаєу відшкодуванніматеріальних втраткредитора відзнецінення грошовихкоштів унаслідокінфляційних процесівта отриманнікомпенсації боржниказа неналежневиконання зобов`язаннята нараховуєтьсяпісля припиненнястроку кредитуванняза порушеннявиконання Позичальникомзобов`язання щодонесплати кредиту.Якщо боржникне сплативсуму боргу,яка складаєтьсяз тілакредиту тапроцентів,нарахованих впевній суміна часзакінчення строкукредитування чина часпред`явленнявимоги продострокове погашеннякредиту, то простроченнятакого грошовогозобов`язанняне призводитьдо подальшоїзміни йогорозміру,але вборжника виникаєдодатковий обов`язокщодо сплатирічних процентів,нарахованих відповіднодо статті625ЦК України.Тобто,проценти,що стягуютьсяза простроченнявиконання грошовогозобов`язанняза частиною2статті 625Цивільного кодексуУкраїни єспеціальним видомвідповідальності затаке порушеннязобов`язання.На відмінувід процентів,які єзвичайною платоюза користуваннягрошима,зокрема задоговором позики,до нихзастосовуються загальнінорми процивільно-правовувідповідальність. Оскільки поведінкаборжника неможе бутиодночасно правомірноюта неправомірною,то регулятивнанорма частини1статті 1048Цивільного кодексуУкраїни іохоронна нормачастини 2статті 625цього Кодексуне можутьзастосовуватись одночасно.Тому заперіод допрострочення боржникапідлягають стягненнюпроценти відсуми позики(кредиту)відповідно доумов договорута частини1статті 1048Цивільного кодексуУкраїни якплата занадану позику(кредит),а заперіод післятакого простроченняпідлягають стягненнюрічні процентивідповідно дочастини 2статті 625Цивільного кодексуУкраїни якгрошова сума,яку боржникповинен передатикредиторові уразі порушенняборжником зобов`язання,тобто якміра відповідальностіза порушеннягрошового зобов`язання. У свою чергу як вбачається з розрахунків Позивача та умов пункту 4.2.-4.3. Договору №487760067 від 27.12.2019 року (надалі - «Кредитний договір») проценти за період поза межами строку кредитування Позивач нарахував саме як проценти за "користування кредитом", а не як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України. А тому вважає, що вказане вище унеможливлює тлумачення нарахованих Позивачем процентів за "користування кредитом" поза межами строку кредитування як міри відповідальності на підставі статті 625 ЦК України та, як наслідок, унеможливлює задоволення вимог про стягнення процентів, нарахованих поза межами строку кредитування.

Крім того, вказує, що встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Вважає,що позов підлягає до задоволення лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №487760067 від 27.12.2019 в розмірі 22398,52 грн.,1189,31 грн. судового збору. Також просить стягнути з позивача на користь відповідача 10605,60 грн.

04.11.2025 представникомпозивача подановідповідь навідзив,в якомувін вказує,що відповіднодо алгоритмудій споживачав інформаційно-телекомунікаційнійсистемі Товаристваз обмеженоювідповідальністю «МанівеоШвидка ФінансоваДопомога» зметою акцептуоферти таукладення електронногодоговору відповідачособисто обравдля себесуму кредиту,строк кредитуваннята мавзмогу ознайомитисяз умовамидоговору передйого підписанням. Під часукладення договорувідповідач ознайомивсяз йоготекстом тазмістом вцілому,паспортом споживчогокредиту,зміст договоружодним чиномне порушуєйого законнихправ таінтересів,жодних запереченьщодо уточненнячи змінийого викладуне висловивта зними погодився,про щосвідчать його підписита згодаобробку персональнихданих тадоступ докредитної історії. Відповідно достатті 15Закону України«Про споживчекредитування» відповідачмає правопротягом 14календарних дніввідкликати своюзгоду наукладення договорупро наданняспоживчого кредитубез поясненняпричин. Проте, відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз`ясненням положень договору, тобто не скористалася цим своїм правом. Вказує, що кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсним не визнаний, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України, є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору. Зазначає, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не оспорюється факт укладання кредитного договору № 487760067від 27.12.2019. Уклавши Договір, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті Первісного кредитора. Інформація надана ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши її в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме Відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога». Також звертає увагу на те,що за умовами кредитного договору та обставинами справи відсотки за користування кредитом нараховувались за період визначений договором та за весь час прострочення, просить врахувати дану відповідь на відзив та позов задоволити. Крім того, заперечує проти стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивачав судове засідання не з`явився, просив розгляд справи проводити за їх відсутності, позовні вимоги підтримує та просить такі задоволити.

Представник відповідача адвокат Буковинський Т.Й. в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, про що викладено у відзиві та заяві від 30.10.2025, врішті позову просить відмовити. Вирішити долю судових витрат.

19.11.2025 судом вирішено перейти до стадії ухвалення судового рішення, яке буде проголошено 01.12.2025 о 12-30 год.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 13 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 627ЦПК Українипередбачено, що відповідно дост.6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Згідно з ч.1 ст.628ЦПК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 207 ЦК Українивказує, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (в т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до абзацу другого частини другоїстатті 639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до змісту ст.ст.526,527,530 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно закону, договору.

Як передбаченост. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, позичальник зобов`язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та вимог закону.

Згідност. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Відповідно вимогст.625ЦК Україниборжник незвільняється відвідповідальності занеможливість виконанняним грошовогозобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Судом встановлено, що 27.12.2019 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі Первісний кредитор, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА») та ОСОБА_1 (далі Відповідач) було укладено кредитний договір № 487760067 (далі - Кредитний договір) на суму 20 000,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора J425NT9V. Відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між Відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений. Первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував Відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі: - 20 000,00 грн. 27.12.2019 на банківську карту № 5168-75XX-XXXX-3182 Відповідача, яку Відповідач вказав у Заявці при укладенні Кредитного договору (а.с.17-30,37-37).

Належність наведеної вище банківської картки відповідачу підтверджується випискою за договором №б/н за період 27.12.2019 01.01.2020, отриманою згідно ухвали суду про витребування доказів.

28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі Договір факторингу 1). У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1 (а.с.73-85).

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 76 від 28.04.2020, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» згідно Договору факторингу 1 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 76 від 28.04.2020 до Договору факторингу 1 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додано Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги (а.с.70-72).

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») укладено Договір факторингу №05/0820-01 (далі Договір факторингу 2) (а.с.64-66).

Розділом 2 Договору факторингу 2 визначено, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим договором.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зі сторони ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» згідно Договору факторингу 2 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу 2 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додано Платіжну інструкцію (а.с.61-62).

04.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю (далі Договір факторингу 3) відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідно до п.1.2. Договору факторингу 3 перехід від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, після чого Позивач стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги (а.с.56-60).

Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 04.06.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 56 443,39 грн.(а.с.54-55).

Між тим, незважаючи на те, що позивач є новим кредитором, його вимоги до задоволення в повному обсязі не підлягають, позаяк нарахована попередніми кредиторами заборгованість за відсотками за користування кредитним коштами здійснена поза межами строку кредитування.

Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наведене спонукає до висновку, що протягом дії договірних відносин розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору (надалі "договір") сума кредиту 20000

Відповідно до п.1.3 договору кредит надається строком на 28 днів

Відповідно до п.1.4 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,39 процентів від суми кредиту.

Відповідно до п.1.5 договору з урахуванням положень п.1.4 Договору Позичальний сплачує Товариству проценти за користування Кредитом за фактичний час користування Кредитом з розрахунку 142,35 відсотків річних.

Згідно з розрахунком заборгованості первинного кредитора у межах цього строку проценти за користування кредитом становили 2184,00 грн з розрахунку на тіло кредиту в розмірі 20000 гривень. Тобто загальна вартість кредиту складала 22184,00 грн.(а.с. 36 зворот)

28.01.2020 між первісним кредитором ТзОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору №487760067 від 27.12.2019. (а.с.37)

Відповідно до п.1 Додаткової угод (надалі "Угода") сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання Позичальником умов Договору та на підставі звернення Позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за Договором №487760067 від 27.12.2019, на наступну кількість днів: двадцять вісім.

Відповідно до п.2 Угоди на дату укладення цієї Додаткової угоди Позичальник сплачує фактично нараховані відсотки за користування кредитом

Відповідно до п.3 Угоди сторони визначили, що починаючи з 24.01.2020, позичальник сплачує за користування кредитом 1,30 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно даної Додаткової угоди.

Як вбачається з розрахунку заборгованості первинного кредитора, відповідачем на виконання п.2 Додаткової угоди, на дату укладення цієї Додаткової угоди, сплачено наступні кошти 27.01.2020 - 5115 грн., 28.01.2020 - 780 грн., які розподілені наступним чином: 2931грн. на погашення тіла кредиту та 2964 грн. на погашення процентів кредиту.(а.с.45)

Звертаючись до суду з позовом, представник позивача в розрахунку заборгованості, який зазначений в позовні зазначає заборгованість по тілу кредиту - 17069 грн та по несплаченим відсоткам в сумі 28534,20 грн. При цьому, період нарахованя таких відсотків та розмір процентної ставки не вказує.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, норма абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосована лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц.

Отже, ТОВ «Юніт Капітал», як правонаступник ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідно до статті 1048 ЦК України дійсно має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. який складає 90 днів. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

В запереченні на відзив, предствник позивача надав обгрунтування спірним відсоткам, а саме, що дані відсотки є гарантією належного виконання зобов`язань боржником у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, однак вже після закінчення строку виконання основного зобов`язання, тобто у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України, а як на підставність їх стягнення, послався на узгодженні між сторонами пункти Договору кредиту, а саме: п.4.2, 4.3, 4.4, у відповідності до яких Кредитодавець встановив, сторони погоджуються:

-п.4.2. що у випадку користування Позичальником кредитом понад строк, встановлений п.1.3. Договору, або додатковими угодами між Сторонами, зобов`язання Позичальника за цим Договором продовжується на весь період фактичного користування Кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п.1.4 цього Договору, Процентна ставка менша ніж 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за Процентною ставкою визначеною п.1.4.-1.5. Договору скасовуються з моменту початку їх застосуваня і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 1,70 відсотків за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення кредиту;

-п.4.3 що зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,70% розповсюджується на весь період фактичного користування кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені Позичальником до моменту завершення строку, встановленого в п 1.3. Договору;

-п.4.4 що проценти, нараховані згідно п. 4.2. та п.4.3. Договору після закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Тобто, кредитодавцем в договорі прописано, що процент від простроченої суми становитиме 620,5 % річних, що у 206,83 рази перевищує встановлений розмір процентної ставки, що передбачений ч.2 ст. 625 ЦК України

Відповідно до ч.3 ст.1056-1 ЦК України Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч.7 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною. У договорі про споживчий кредит забороняється встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом. Продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до п. 8.5. Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредитного продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова допомога» від 17 серпня 2019 року, що діяли на час укладення кредитного договору (надалі - «Правила»), також передбачено, що будь-які зміни та доповнення до Електронного договору оформлюються сторонами додатковими угодами до електронного договору.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.21 Закону України «Про споживче кредитування» права споживача вважаються порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Відповідно до абзацу 3 ч. 2 статті 17 Закону «України «Про захист прав споживачів» забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту.

Подальше поза строком кредитування нарахування процентів за користування відповідачем кредитними коштами за кредитним договором є безпідставним.

Крім того, суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року в справі №910/4518/16, згідно з якими надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за користування кредитом, так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.

Висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, зробленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21), стверджується, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості не підлягають врахуванню завуальовані, двозначні умови, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом, поза чітко вказаного строку кредитування.

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначав, що з огляду на приписи частини четвертої ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Отже, враховуючи, що тіло кредиту, з врахуванням сплачених сум складало 17069 гривень, то відсотки в межах строку кредитування становлять 5320 гривень 52 копійки, тому до стягнення на користь нового кредитора підлягає 22389 грн. 52 коп. заборгованості по кредитному договору.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Оскільки позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 49,10% від сплаченого судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 1189,40 грн.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Визначаючи суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року в справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року в справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року в справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року в справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Представник позивача просив стягнути 7000 гривень витрат на правничу допомогу. Представник відповідача просив стягнути 10000,00 грн. за надання правничої допомоги. Сторони на підтвердження понесення витрат надали відповідні докази, які судом прийнято до уваги і такі є достатніми для підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу.

Водночас суми, заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, є неспівмірними із складністю справи та обсягом виконаних адвокатами робіт. При цьому, кожна сторона заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зважаючи на те, що позов задоволено частково, задоволеність позову складає 49,10%, витрати сторін на оплату правничої допомоги адвокатів, слід вважати взаємно погашеними.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12,76-81,141,268ЦПК України, ст.ст.526,527,530,1054 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місцезнаходження: 01024, м.Київ, вул. Рогнідинська,4, літера А,оф.10, код ЄДРПОУ:43541163) заборгованість за кредитним договором №487760067 у розмірі 22389,52 грн. (двадцять дві тисячі триста вісімдесят дев`ять гривень 52 копійки) та судовий збір у розмірі 1189,40 грн. (одна тисяча сто вісімдесят дев`ять гривень сорок копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку в порядок та строки, передбачені ст.ст.354,355 ЦПК України, п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місцезнаходження: 01024, м.Київ, вул. Рогнідинська,4, літера А,оф.10, код ЄДРПОУ:43541163);

Відповідач: ОСОБА_1 ,місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Дата складення повного судового рішення - 01.12.2025 року.

Суддя: С.Й. Яворський