Рішення № 132239280, 01.12.2025, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/4387/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

судді Козирського Є.С.,

при секретарі Лепешенковій В.А.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні всмт.Овідіополі цивільнусправу запозовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1072525 від 23.09.2020 року у розмірі 14094,72 гривень, з яких: 7200,00 гривень прострочена заборгованість за сумою кредиту, 6894,72 гривень прострочена заборгованість за комісіями і відсотками, та стягнути понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.09.2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1072525, який був підписаний у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», згідно якого ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 7200,00 грн.

Зазначає, що 07.09.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП» було укладено Договір факторингу №1-07092021, відповідно до якого до ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 1072525 від 23.09.2020 року.

07.09.2021 між ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» було укладено Договір факторингу №2-07/09/2021, відповідно до якого до ТОВ «ФКАЙКОН ДЕБТКОЛЛЕКШН» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 1072525 від 23.09.2020 року.

Відповідач зобов`язання за договором не виконав, в результаті чого в нього виникла заборгованість у сумі 14 094,72 гривень, з яких: 7 200,00 гривень прострочена заборгованість за сумою кредиту, 6894,72 гривень прострочена заборгованість за комісіями і відсотками

Таким чином, у зв`язку з виникненням у відповідача вказаної заборгованості за договором, яку він в добровільному порядку не сплачує, представник позивача звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, представник позивача надіслала до суду заяву, в якій просила суд розглянути справу за її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Також інформація про виклик у справі відповідача розміщувалася судом на його офіційній сторінці веб-порталу судової влади України.

Згідно зіст.280ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного про дату, час та місце судового засідання належним чином і не з`явився в судове засідання без поважних і без повідомлення причин, не подавши відзив на позов, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача, який не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положеннямст. 281 ЦПК України.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.09.2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1072525.

Відповідно до п. 1.2.- п. 1.5.1 кредитного договору, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту 7200,00 грн.; строк кредиту - 28 днів; валюта кредиту UAH; цільове призначення - на споживчі потреби; стандартна процентна ставка 1,9 % в день; орієнтовна реальна річна процентна ставка 693,50%.

Договір був підписаний електронним підписом ОСОБА_1 , який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (В005) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача та введений останнім 23.09.2020 року о 10:03:40 год., що підтверджується, зокрема, довідкою про ідентифікацію.

Окрім того, 23.09.2020 року ОСОБА_1 електронним підписом підписала паспорт споживчого кредиту в якому надана споживача інформація щодо суттєвих умов кредитування та додаток № 1 до вищевказаного договору, в якому зазначено обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за цим договором.

На виконання умов договору №1072525 від 23.09.2020 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було перераховано на банківський рахунок ОСОБА_1 за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 7200 грн, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. №2643_250715122620 від 15.07.2025 року.

З наведеного вбачається, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами вищевказаного кредитного договору.

Разом з тим, у порушення умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконала та допустила прострочення повернення кредиту, внаслідок чого утворилася заборгованість за вищевказаним договором у розмірі 14094,72 грн., яка складається з наступного: заборгованість по тілу 7200 грн.; заборгованість по відсотках 6894,72 грн., що підтверджується випискою з особового рахунка за кредитним договором №1072525 за період з 23.09.2020 по 12.06.2025 року.

З матеріалів справи вбачається, що 07.09.2021 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-07092021 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до платіжної інструкції №42 від 08.09.2021 року, ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП» сплатило на рахунок ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» грошові кошти в якості оплати ціни відступлення права вимоги за договором факторингу №1-07092021 від 07.09.2021 року.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №1-07092021 від 07 вересня 2021 року, ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №1072525 від 23.09.2020 року на загальну суму 14094,72 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту 7200 грн.; заборгованість за відсотками 6894,72 грн.

07.09.2021 року між ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір про відступлення права вимоги № 2-07/09/2021 відповідно до умов якого ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП» відступив до ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до платіжної інструкції №379 від 08.09.2021 року, ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» сплатило на рахунок ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП» грошові кошти в якості оплати ціни відступлення права вимоги за договором факторингу № 2-07/09/2021 від 07.09.2021 року.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №2-07/09/2021 від 07 вересня 2021 року, ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №1072525 від 23.09.2020 року на загальну суму 14094,72 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту 7200 грн.; заборгованість за відсотками 6894,72 грн.

Під час розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 , з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовані надані позивачем докази укладення ним договору №1072525 від 23.09.2020 року та отримання за ним грошових коштів у зазначеному вище розмірі.

Доказів здійснення погашення заборгованості за наданою позикою (повністю або частково) відповідачем ОСОБА_1 під час судового розгляду також надано не було.

Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні.

Виконуючи приписи ст. 264, ч.4 ст. 265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно приписів п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закону), який встановлює порядок вчинення електронних правочинів, електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною та вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті, зокрема шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.

Відповідно до положень ст.12 Закону моментом підписання електронного правочину є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону).

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19). Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Як встановлено судом, договір №1072525 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.09.2020 року був підписаний відповідачем по справі ОСОБА_1 після її ідентифікації та верифікації за допомогою системи https://credit7.ua, з використанням одноразового паролю-ідентифікатора: В005, що підтверджує укладення даного договору саме як електронного правочину в порядку, передбаченому ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію», та згоду відповідача з усіма його істотними умовами.

В протилежному випадку - без здійснення входу відповідача на веб-сайт кредитодавця за допомогою логіна та пароля особистого кабінету та без отримання нею одноразового ідентифікатора у виді смс-повідомлення, укладення кредитного договору було б технічно неможливим.

Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Належних доказів на спростування тверджень позивача щодо здійснення саме відповідачем ОСОБА_1 електронного підпису договору позики за допомогою одноразового ідентифікатора В005 суду надано не було.

Згідно положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Встановлено, що згідно умов укладеного відповідачем ОСОБА_1 договору №1072525 від 23.08.2020 року, остання отримала від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» в якості позики грошові кошти в сумі 7200 грн., однак своїх зобов`язань за вказаним договором щодо повернення позики та сплати відсотків за користування ним не виконував належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 14094,72 грн.

При цьому суд, виходячи з положень ч.2 ст. 614 ЦК України, якою встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання, приходить до висновку, що відповідачем по справі ОСОБА_1 не надано жодного належного доказу на підтвердження належного виконання ним зобов`язань за договором позики, в тому числі не спростовано наданого позивачем розрахунку заборгованості та її розміру.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Встановлено, що матеріали цивільної справи не містять, а відповідачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності договору №1072525 від 23.09.2020 року, укладеного між первісним кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем, а також договорів факторингу за якими вимоги за кредитним договором перейшли до ТОВ «ФК СІТІ ФІНАНС ГРУП», після чого до позивача ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН».

Зазначені договори з огляду на відсутність доказів протилежного не визнавались судом недійсними.

Отже, набуття позивачем ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» права вимоги заборгованості за договором №1072525 від 23.09.2020 року у передбаченому законом порядку та у визначеному згідно умов цього договору розмірі під час судового розгляду відповідачем спростована не була.

Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

13.06.2025 відповідачу було надіслано письмову вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором, однак така відповідачем не виконана.

На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та презумпції обов`язковості договору (ст.629 ЦК України), суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем по справі своїх зобов`язань за договором №1072525 від 23.09.2020 щодо повернення суми позики та інших, передбачених ним платежів (зокрема, процентів за користування грошовими коштами) та приходить до висновку про задоволення позову щодо стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за вказаним вище кредитним договором в загальному розмірі 14094,72 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи те, що відповідач не виконує свої грошові зобов`язання, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд вважає, що у зв`язку із повним задоволенням позовних вимог стосовно стягнення заборгованості, на підставі ст.141 ЦПК України, документально підтверджені судові витрати понесені позивачем, які складаються зі сплаченого судового збору в сумі 2 422,40 грн, підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Керуючисьст.ст.3-7,10-13,18,11,76-83,95,133,141,174,213,228,229,241-246, 258, 259, 263-268, 272, 273, 280-283 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (код ЄДРПОУ: 44002941, юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, інше, нежитлове приміщення 1008) заборгованість за кредитним договором № 1072525 від 23.09.2020 року у розмірі 14094,72 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (код ЄДРПОУ: 44002941, юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, інше, нежитлове приміщення 1008) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Су Суддя: Є. С. Козирський