Рішення № 132230876, 01.12.2025, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/1581/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2025 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Буткевича М.І., за участі секретаря судового засідання Бошяна А.А., представника позивача Лукашука О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом поданим представником ОСОБА_1 адвокатом Лукашуком О.В. до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Пулинської селищної ради, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позивач посилається на те, що через постійні непорозуміння, а також, через невиконання своїх обов`язків як матері стосовно дітей сторони розвелись. Відповідачка не піклується про розвиток дітей, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, зв`язок з дітьми на даний час не підтримує понад 3 роки, не виявляє бажання щодо зустрічей з дітьми тощо.

Ухвалою суду від 28.04.2025 було відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження (а.с. 35). Також даною ухвалою суду було визначено строки для подання сторонами відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив.

Копія ухвали про відкриття провадження та копія позовної заяви направлялася відповідачці за зареєстрованим місцем проживання та було повернуто на адресу суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 56-57).

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с. 59).

У судовому засіданні представник позивача позов просить задовольнити, оскільки відповідачка не виконує свої материнські обов`язки, не цікавиться життям дітей, не хоче бачити їх, шкільним життям дітей не цікавиться, мати з дітьми не проживає більше п`яти років, ніхто не знає де вона, вихованням дітей займається батько.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Заочним рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 05.08.2024 шлюб укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 розірвано (а.с. 7).

Відповідно до свідоцтв про народження в шлюбі народились ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Їх батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 8-10)

Місце проживання ОСОБА_1 та дітей зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 31).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 04.04.2025 ОСОБА_1 проживає з дітьми спільно із своєю матір`ю, умови в будинку задовільні, діти забезпечені усім необхідним для проживання, навчання та розвитку.

Як вбачається з висновку Пулинської селищної ради, ОСОБА_2 ще до розірвання шлюбу самоусунилась від виконання своїх батьківських обов`язків, спільно з дітьми не проживає, не виконує своїх зобов`язань перед дітьми, на підставі наведених фактів виконавчий комітет Пулинської селищної ради, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно своїх малолітніх дітей (а.с. 44-46).

Зі змісту характеристики Пулинського ліцею виданої стосовно ОСОБА_3 вбачається, що остання має добрі звички, любить читати та виявляє інтерес до знань, користується повагою серед однокласників. Мати не приділяє дитині належної уваги, не підтримує зв`язку з класним керівником та не бере участі в житті дитини, аналогічні за містом характеристики є і стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 32-34).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 7 статті 7 Сімейного кодексу Україні (далі СК) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В абзаці 4 частини 1статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що забезпечення найкращих інтересів дитини дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого вікуі рівня розвитку, що може її висловити .

Частиною першоюстатті 8Закону України«Про охоронудитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини 1статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожногоз батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частинами першою-четвертоюстатті 150 СК батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини 1статті 155 СК здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно достатті 165 СК право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першоюстатті 164 СК, в якійвизначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Водночас, саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Приписами ч. 1 ст. 89 ЦПК визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторона позивач посилався як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Суд наголошує, що застосовуваний захід не є безстроковим і відповідачка має право у випадку зміни своєї поведінки на поновлення батьківських прав в порядку, передбаченому статтею 169 СК.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 430 ЦПК, суд

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно її неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 01 грудня 2025 року.

Суддя М.І.Буткевич