Рішення № 132230487, 01.12.2025, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/1650/25

Провадження №2/155/893/25

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2025 року місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Яремчук С.М.,

при секретарі судового засідання Задурській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Горохові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог

Позивач ТОВ «Ум Факторинг» звернулося до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 18315,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 08 червня 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі Кредит» був укладений договір про споживчий кредит №1557063, згідно з умовами якого відповідачка отримала кредит в сумі 3700,00 гривень на умовах визначених договором. Відповідачка зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Позивач зазначає, що кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі. ТОВ «Ум Факторинг» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме, надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору. Відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого має заборгованість.

Вказує, що 18 грудня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Ум Факторинг» було укладено договір про відступлення прав вимоги №18/1224, за умовами якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги у правовідносинах, які виникли на підставі кредитного договору та набуло право вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення з неї заборгованості за кредитним договором №1557063 від 08 червня 2024 року.

Позивач вказує, що сума заборгованості відповідачки за кредитним договором становить 18315,00 гривень. Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 вищевказану заборгованість за кредитним договором №1557063 від 08 червня 2024 року та судові витрати по справі.

Станом на день розгляду справи відзив на позов від відповідачки до суду не надходив.

Рух справи в суді

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 30 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 01 грудня 2025 року.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 30 жовтня 2025 року від АТ КБ «ПриватБанк» витребувано письмові докази.

Позиція учасників судового розгляду

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з`явився, однак 01 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення у справі та клопотання, у якому просив справу розглядати без його участі. Зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив їх задовольнити. При цьому, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, у поданій 01 грудня 2025 року заяві, зазначила, що при вирішенні справи покладається на думку суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що перед укладенням договору №1557063 від 08 червня 2024 року про надання споживчого кредиту ОСОБА_1 ознайомилась з паспортом споживчого кредиту ТОВ «Селфі Кредит», підтвердила отримання нею інформації про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, наданих на обраних умовах кредитування, засвідчила вищевикладене електронним підписом з одноразовим ідентифікатором К101 (а. с. 24-25).

08 червня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту №1557063, який був підписаний електронним підписом позичальника, згідно з яким товариство надало відповідачці кредит у розмірі 3700,00 гривень строком на 360 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту (а. с. 18-21).

Відповідно до п. 2.1. Договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Згідно з Графіку платежів, який є додатком №1до договору про надання споживчого кредиту №1557063 від 08 червня 2024 року, датою повернення кредиту є 03 червня 2025 року (а. с. 22).

Факт зарахування коштів в сумі 3700,00 гривень на картку відповідачки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 підтверджується листом ТОВ «Пейтек» №20250326-286 від 26 березня 2025 року, листом АТ КБ «ПриватБанк» за №20.1.0.0.0/7-251111/64604-БТ від 15 листопада 2025 року, а також випискою АТ КБ «ПриватБанк» за договором №б/н за період з 08 червня 2024 року по 11 червня 2024 року, наданими на виконання ухвали Горохівського районного суду Волинської області від 30 жовтня 2025 року про витребування доказів.

18 грудня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Ум Факторинг» укладено Договір факторингу №18/12/24 у відповідності до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» передає (відступає) ТОВ «Ум Факторинг» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Ум Факторинг» приймав належні ТОВ «Селфі Кредит» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а. с. 12-17).

Згідно з Витягу з акту приймання-передачі Реєстру боржників від 07 жовтня 2025 до Договору факторингу №18/12/24 від 18 грудня 2024 року ТОВ «Ум Факторинг» набуло права вимоги до відповідачки ОСОБА_1 в сумі 18315,00 гривень (а. с. 10).

Отже, позивач набув у встановленому законом порядку право вимоги до відповідачки за договором про надання споживчого кредиту №1557063 від 08 червня 2024 року, укладеним між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 .

Як убачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №1557063 від 08 червня 2024 року, заборгованість ОСОБА_1 по вказаному договору складає 18315,00 гривень, з яких: з яких: 3700,00 гривень заборгованість за тілом кредиту; 14615,00 гривень заборгованість за відсотками (а. с. 27-30).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до закону, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у певних випадках.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

В силу ч. 1 ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Правилами ч. 1 ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Коли позикодавцем є юридична особа договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми позики (ст. 1047 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

В силу ст.639ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно з ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст.263ЦПК України).

У постанові від 07 квітня 2021 року у справі №623/2936/19 Верховний Суд дійшов висновку, що використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором при укладенні договору відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Укладений 08 червня 2024 року ОСОБА_1 договір про надання споживчого кредиту №1557063 із ТОВ «Селфі Кредит» за формою відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», договір укладений в електронній формі.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 526ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.

Відповідно дост.625ЦК Україниборжник незвільняється відвідповідальності занеможливість виконанняним грошовогозобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст.1050ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно дост.512ЦК Україникредитор узобов`язанніможе бутизамінений іншоюособою внаслідок: 1)передання нимсвоїх правіншій особіза правочином(відступленняправа вимоги); 2)правонаступництва; 3)виконання обов`язкуборжника поручителемабо заставодавцем(майновимпоручителем); 4)виконання обов`язкуборжника третьоюособою. Кредитору зобов`язанніможе бутизамінений такожв іншихвипадках,встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризики настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріалами справи доведено факт укладення 08 червня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту №1557063 в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.

Матеріалами справи також підтверджується, що до позивача ТОВ «Ум Факторинг» перейшло право стягнення з відповідачки кредиторської заборгованості.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст.129Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача спростувати розмір існуючої заборгованості.

Станом на час розгляду справи відповідачка не спростувала заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом позики, не надала доказів сплати нею зазначеної суми.

Оскільки відповідачка не довела, що сплатила за договором усю суму тіла кредиту, тому для доведення розміру заборгованості суд використовує докази, які надав позивач.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, вказане свідчить про порушення прав позивача, яке підлягає захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання відповідачкою кредитних коштів в розмірі 3700,00 гривень, яка нею не сплачена, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачки 3700,00 гривень тіла кредиту.

Отже, відповідачка не виконала повністю свого обов`язку з повернення кредитних коштів у передбачений чинним законодавством та договором строк, чим допустила прострочення виконання грошового зобов`язання. Доказів протилежного відповідачкою суду не надано.

Разом з тим, щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом в розмірі 14615,00 гривень суд зазначає наступне.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки за відсотковою ставкою 1,5% в день нараховані відповідачці ОСОБА_1 за період з 08 червня 2024 року по 19 серпня 2024 року включно (в межах строку кредитування) відповідно до п. 1.5.1. Договору про надання споживчого кредиту. В подальшому, починаючи з 20 серпня 2024 року і до 02 червня 2025 року включно, відсотки нараховувались за відсотковою ставкою 1% в день. Як зазначено представником позивача у позовній заяві, нарахування відсотків за відсотковою ставкою 1% в день відбулося після завершення перехідного періоду тривалістю 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, яким було встановлено імперативні обмеження щодо максимального розміру денної процентної ставки за договорами споживчого кредиту.

Однак, суд не погоджується з таким твердженням представника позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Вказана норма була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року.

Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Отже, укладаючи 08 червня 2024 року договір про споживчий кредит, ТОВ «Селфі Кредит» не мало права визначати денну проценту ставку у розмірі 1,5%, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день.

В подальшому, відбулася переуступка прав вимоги від ТОВ «Селфі Кредит» до ТОВ «Ум Факторинг», яке нараховувало відповідачці відсотки за користування кредитом за період з 18 грудня 2024 року до 02 червня 2025 року включно за відсотковою ставкою 1% в день, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Суд звертає увагу на ту обставину, що ТОВ «Ум Факторинг» після набуття ним у ТОВ «Селфі Кредит» права вимоги за Договором №1557063 про надання споживчого кредиту від 08 червня 2024 року до ОСОБА_1 , не мало права нараховувати відсотки, оскільки не є стороною договору, а ТОВ «Селфі Кредит», як сторона договору, відчужуючи 18 грудня 2024 року таке право в користь ТОВ «Ум Факторинг» вважало, що строк платежу за Договором №1557063 про надання споживчого кредиту від 08 червня 2024 року настав 18 грудня 2024 року.

Відтак, суд самостійно здійснив розрахунок процентів за період з 08 червня 2024 року по дату відступлення права вимоги, тобто, до 18 грудня 2024 року (194 дні) за відсотковою ставкою 1% в день: 3700,00 х 1% х 194 = 7178,00 гривень.

З огляду на викладене, загальна сума заборгованості за Договором №1557063 про надання споживчого кредиту від 08 червня 2024 року, яка підлягає стягненню з відповідачки складає 10878,00 гривень, з яких: 3700,00 гривень тіло кредиту, 7178,00 гривень проценти.

Відповідно до норм ЦПК України, саме на сторону лягає обов`язок довести ті обставини на які вона посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту підлягають задоволенню частково, зокрема, у розмірі 10878,00 гривень.

Щодо судових витрат у справі

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2422, 40 гривень. Позовні вимоги суд задовольнив на 59,39% (10878,00 х 100 / 18315,00), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 1438,66 гривень (2422,40 х 59,39 / 100).

На підставі викладеного, керуючись ст. 15, 16, 207, 509, 512-514, 516-518, 526, 530, 598, 610, 625, 626, 628, 638, 639, 1046, 1048-1050, 1054, 1082 ЦК України, ст. 10, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Ризька, будинок 73-Г, офіс 7/1, код ЄДРПОУ 40274286) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №1557063 від 08 червня 2024 року в розмірі 10878 (десять тисяч вісімсот сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Ризька, будинок 73-Г, офіс 7/1, код ЄДРПОУ 40274286) судовий збір у розмірі 1438 (одна тисяча чотириста тридцять вісім) гривень 66 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Ризька, будинок 73-Г, офіс 7/1, код ЄДРПОУ 40274286;

відповідачка: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області Яремчук С.М.