Рішення № 132228793, 02.12.2025, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1524/25

Провадження №: 2/343/804/25

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2025 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

судді Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 343/1524/25 за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Долинської міської ради, до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Білянського Н.С.,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій учасників справи:

позивач просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивує тим, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 . У них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , який досяг повноліття, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого суд після розірвання шлюбу залишив на проживанні з батьком. На даний час вони з відповідачкою проживають окремо, малолітній син проживає з ним. ОСОБА_2 життям дитини не цікавиться, не телефонує, не бере участі в її вихованні, фінансову допомогу не надає, не відвідує, більше 2-х років перебуває за кордоном. Крім того відповідачка не може керувати своїми вчинками, які суперечать моральним засадам суспільства та негативно впливають на виховання дітей.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити. Додатково вказав, що більше 2,5 років відповідачка не цікавиться дитиною, живе за кордоном, де створила нову сім`ю. Він повністю займається сином, забезпечує його всім необхідним. З того часу як ОСОБА_2 почала їздити за кордон, між ними почали виникати сварки та скандали, що відбувалися в присутності дитини та негативно на неї впливали. На той час молодшому сину було тільки 9 років. Він, позивач, має постійне місце роботи, де працює більше 15 років. Має бронювання, тому позов не пов`язаний з ухиленням від мобілізації.

Представник позивача - адвокат Білянський Н.С. у судовому засіданні підтримав позицію свого довірителя, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково зазначив, що погіршення відносин між сторонами почались ще задовго до розірвання шлюбу. З часу розірвання шлюбу також нічого не змінилось. Відповідачка не дбає про малолітнього сина, не спілкується з ним, не надає йому будь-якого утримання ні добровільно, ні за рішенням суду.

Представниця третьої особи Служби у справах дітей Долинської міської ради та органу опіки та піклування Долинської міської ради в судове засідання не з`явилася, подала висновок щодо недоцільноті позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , просила розгляд справи проводити за її відсутності (а.с. 39).

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, на електронну адресу суду скерувала заяву, в якій визнала позов, не заперечила проти його задоволення. Вона постійно перебуває за кордоном та не має бажання утримувати та займатися розвитком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Уважає, що батько дитини може самостійно піклуватися про сина (а.с. 50).

Заяви та клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:

згідно з ухвалою від 13.08.2025, суд відкрив провадження у справі та призначив провести підготовче судове засідання за участю сторін, залучив третю особу, зобов`язав орган опіки та піклування Долинської міської ради надати висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідачки відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

09 вересня 2025 року представниця третьої особи подала клопотання про відкладення судового засідання.

13 жовтня 2025 року представник позивача подав клопотання про виклик свідків, а також про проведення підготовчого судового засідання без їх участі. Цього ж дня представниця третьої особи та органу опіки та піклування подала заяву про проведення підготовчого засідання за їх відсутності, до якої долучила висновок про недоцільність позбавлення відповідачки батьківських прав.

Згідно з ухвалою від 13.10.2025, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду, а також постановив допитати свідків.

04 листопада 2025 року від імені відповідачки надійшла заява про визнання позову.

10 листопада 2025 року суд допитав свідків, дослідив письмові матеріали.

26 листопада 2025 року суд заслухав думку малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та перейшов до стадії ухвалення рішення, визначивши дату його проголошення на 02.12.2025 о 13:20 год.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:

згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 11.02.2014, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 9).

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який суд розірвав 26.12.2023, малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишив на проживанні з батьком ОСОБА_1 , про що постановив рішення від 26.12.2023 (а.с. 10-11).

В акті обстеження від 10.06.2025, зазначено, що, зі слів ОСОБА_1 , установлено, що його колишня дружина понад 2 роки проживає фактично за кордоном. Стан умов проживання задовільний для сімейного проживання сина ОСОБА_3 із батьком (а.с. 12).

В судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 показали, що вони товаришували зі сім`єю сторін. Десь у період 2021 - 2022 рр. ОСОБА_2 виїхала за кордон. Вона не приїжджає до дитини, не цікавиться нею. Весь тягар виховання взяв на себе батько ОСОБА_1 , який дбає про сина, забезпечує його всім необхідним.

На підтвердження факту ненадання відповідачкою утримання малолітньому сину позивач надав довідку про неотримання аліментів № 46935 від 05.08.2025 та розрахунок по сплаті аліментів, згідно з якими загальна сума боргу станом на 01.08.2025 становить 5997,15 грн (а.с. 13, 14).

У характеристиці № 01-16/93 від 10.06.2025, яку надав Долинський ліцей № 6 "Європейський" на ім`я учня ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазанчено про успішне навчання останнього та його сумлінне відношення до начального процесу (а.с. 15).

На підтвердження того, що звернення до суду з позовом не спрямоване на ухилення від мобілізації позивач надав витяг із Резерв+, згідно з яким він має оформлену відстрочку від мобілізації до її завершення (а.с. 65).

Рішенням виконавчого комітету Долинської міської ради № 1468 від 24.09.2025 затверджено висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 41-42). Як зазначено у висновку, ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_2 - матір`ю. Після розірвання шлюб, дитину суд вирішив залишити проживати разом із батьком. Працівники Служби у справах дітей міської ради 02 вересня 2025 року провели обстеження за місцем проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 , та встановили, що ОСОБА_1 проживає разом з сином ОСОБА_3 , займається його утриманням та вихованням. З його слів, мати дитини проживає за кордоном, утриманням та вихованням їх спільного сина не займається. Питання про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки було розглянуто комісією з питань захисту прав дитини міської ради 12 вересня 2025 року. Члени комісії заслухали батька дитини ОСОБА_1 , який повідомив, що з часу розірвання шлюбу дитина постійно проживає разом з ним. Мати змінила своє місце проживання (переїхала в Італію), не цікавиться долею сина та зовсім не бере участь у вихованні дитини, тому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно їх сина. Мама дитини на засідання комісії не з`явилася, про час та місце проведення засідання комісії була повідомлена за допомогою телефонного зв`язку.

В судовому засіданні була заслухана думка дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який суду вказав, що проживає з татом, який дбає про нього, готує їжу. Його мама переїхала в Італію, не спілкується з ним, не пише, подарунки не передає. На запитання суду, чи сумує за мамою, хлопчик засмутився.

Оцінка суду та норми права, які застосував суд:

заслухавши сторону позивача, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, вислухавши покази свідка, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, беручи до уваги думку дитини та позицію і висновок органу опіки та піклування, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року).

Відповідно до положень ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Частиною 3 статті 4 СК України встановлено, що кожна особа має право на проживання в сім`ї.

Згідно із вимогами ч. 1-3 ст. 5 СК України, держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї та забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Частинами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сім`я є основним осередком суспільства, охороняється державою, а також є природним середовищем для розвитку дитини. При цьому права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Відповідно до вимог ст. 150, 157 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Як визначено положеннями ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (статті 164-167).

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Так, статтею 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків (Постанова Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, провадження № 61-12023св18, Постанова Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц, провадження № 61-4022 св 19).

Такі ж роз`яснення щодо можливості застосування виключного заходу впливу на батьків містяться у п.п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", де також зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав та інтересів дитини.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена у ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

Позивач, як на підставу своїх позовних вимог посилається на положення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, згідно з якими мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

З урахуванням тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, а також вищеописаних нормативних актів та позицій ВС, суд, перевіряючи наявність підстав для позбавлення батьківських прав відповідачки, встановлює, в тому числі, чи ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини є винною поведінкою матері та свідомим нехтуванням нею своїми обов`язками.

При цьому суд ураховує, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та грунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанова Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 461/7387/16-ц).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач на підтвердження позовних вимог до позовної заяви не долучає будь-яких доказів умисного невиконання відповідачкою її материнських обов`язків щодо сина, що негативно впливає на нього. Долучені ж стороною позивача докази тільки вказують на те, що син сторін проживає з батьком, який належним чином займається вихованням хлопчика, а відповідачка перебуває за кордоном, що не є належними та допустимими доказами винної поведінки ОСОБА_2 щодо умисного злісного ухилення від виконання нею батьківських обов`язків. Не підтвердили будь-яких виключних обставин, які вказують на наявність виняткового випадку для позбавлення батьківських прав, в судовому засіданні і допитані свідки. При цьому тільки сам факт перебування відповідачки за кордоном не може бути безумовною підставою для позбавлення її батьківських прав, оскільки під час розгляду справи достеменно не встановлено, які саме життєві обставини, які можуть мати тимчасовий характер, спонукали її до такого рішення (матеріальне становище, сімейні обставини, введення воєнного стану на території України, тощо).

Не встановлено і обставин, які свідчили б про аморальний спосіб життя відповідачки, зловживання алкогольними напоями, вчинення насильства стосовно дитини або ж наявність у відповідачки особливостей, які становлять реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку, чи здійснення нею негативного впливу на нормальне самоусвідомлення дитини, що вказує на відсутність впливу будь-яких негативних факторів на неї.

Також позивачем не доведено, в чому будуть полягати позитивні зміни в житті самої дитини в разі застосування до відповідачки такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав.

Тобто позивач не довів, що поведінка відповідачки відносно дитини є саме свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками.

Про передчасність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її сина вказує і орган опіки та піклування Долинської міської ради у своєму висновку, який прийшов до переконання про недоцільність позбавлення відповідачки батьківських прав відносно сина.

В судовому засіданні малолітній ОСОБА_3 підтвердив свою прихильність до тата, при цьому не повідомив нічого поганого про свою маму, окрім відсутності спілкування з нею.

Даючи оцінку направленій від імені ОСОБА_2 заяви про визнання позову, в якій вона фактично не заперечує проти позбавлення її батьківських прав, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

У частинах першій, четвертій статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З огляду на викладені норми права, заява відповідачки, в якій вона визнала позов, фактично не заперечивши проти позбавлення її батьківських прав, суд розцінив як таку, що не може слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.

Верховний Суд у постанові від 10.11.2023 у справі № 401/1944/22 також наголосив на тому, що саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку надання інших доказів на підтвердження існування обставин, передбачених ч. 1 ст. 164 СК України, для позбавлення батьківських прав.

Таким чином, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_2 такого крайнього заходу впливу як позбавлення її батьківських прав. Матеріали справи не містять доказів, які вказують на наявність виняткового випадку для позбавлення батьківських прав, яке є крайнім заходом вирішення сімейних питань, а також достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. При цьому, суд ураховує інтереси дитини, які полягають в забезпеченні її права на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості, розірвання ж сімейних зв`язків означатиме позбавлення дитини її коріння, спорідненості дитини з мамою і за відсутності виключних обставин позбавлення батьківських прав суперечитиме інтересам дитини, а відтак суд уважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Разом з тим, оскільки встановлено, що на даний час позивач займається вихованням та утриманням сина, а відповідачка не бере активної участі у спілкуванні з дитиною, хоча не позбавлена змоги реалізувати таку можливість за допомогою широкого спектру дистанційного зв`язку, натомість формально відмовляється від сина, що свідчать про недостатньо сумлінне відношення до виконання нею батьківських обов`язків щодо виховання дитини, суд уважає за необхідне попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої дитини, а на Службу у справах дітей Долинської міської ради як орган опіки та піклування покласти контроль за виконанням батьківських обов`язків відповідачкою.

У разі небажання відповідачки надалі змінити своє ставлення до виконання батьківських обов`язків, позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду з аналогічним позовом.

Розподіл судових витрат:

частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, відповідно відсутні підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача понесених ним судових витрат, які позивач і так просив залишити за ним.

На підставі вищевикладеного, ст. 3, 9, 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, ст. 51 Конституції України, ст. 4, 5, 7, 150, 157, 155, 164 СК України, ст. 81, 206 ЦПК України, ст. 11, 12 Закону України "Про охорону дитинства", керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

у задоволенні позову ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Долинської міської ради, до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покласти на Службу у справах дітей Долинської міської ради як орган опіки та піклування контроль за виконанням батьківських обов`язків відповідачкою ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Долинської міської ради, місцезнаходження: м. Долина, просп. Незалежності, 5 Калуського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 44050637.

Відповідачка: ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя С.М.Монташевич