Рішення № 132227158, 26.11.2025, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/74/25

провадження № 2/492/469/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

26 листопада 2025 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Варгаракі С.М.,

при секретарі судового засідання Богдан А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Описова частина

Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» (далі ТОВ «ФК «Профіт Капітал») звернулося до суду із зазначеним позовом до відповідачки, в якому просило стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором на загальну суму 13386,19 грн, а також судові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10 січня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» (далі ПАТ «Ідея Банк») та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування № Z52.20300.006192927, відповідно до якого ПАТ «Ідея Банк» надало відповідачці кредит на поточні потреби у сумі 5900 грн зі сплатою відсотків у розмірі 0,01 % річних від залишкової суми кредиту строком до 10 липня 2021 року, а відповідачка отримала кредит та зобов`язалася повернути кредитні кошти у строки встановлені договором. Позивач вказував, що банк свої зобов`язання за договором кредиту виконав у повному обсязі, проте, ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість станом на 19 грудня 2023 року у розмірі 13386,19 грн.

19 грудня 2023 року між АТ«Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» (далі ТОВ «Оптіма Факторинг») було укладено договір факторингу № 19/12-2023, відповідно до умов якого до ТОВ «Оптіма Факторинг»перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредиту.

22 грудня 2023 року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» було укладено договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Профіт Капітал»перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредиту на загальну суму заборгованості 13386,19 грн, тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим у справі визначено суддю Варгаракі С.М.

Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 31 січня 2025 року позовна заява була прийнята до провадження та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сповіщення сторін

Представниця позивача про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, однак у судове засідання не з`явилася, але надіслала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, у разу повторної неявки в судове засідання відповідачки не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка про дату, час і місце судового засідання двічі повідомлялася належним чином, шляхом направлення судової повістки за останньою відомою адресою реєстрації, проте вона повернулася до суду без вручення адресату з довідкою АТ «Укрпошта» - «адресат відсутній за вказаною адресою», тому відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК Українивідповідачка вважається повідомленою належним чином. Відзив на позов та заяву про розгляд справи за її відсутності до суду не подала. Інших заяв і клопотань від відповідачки на адресу суду не надходило.

Судом враховуєтьсярішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011згідно яких у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві), яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідачки за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачці до суду за місцем її реєстрації призводять лише до несвоєчасності розгляду справи.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідачка не скористалася, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк була повідомлена в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У відповідності достатті 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.

Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Згідно з постановою Верховного Суду від 18 березня 2021 року за справою № 911/3142/19 надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св33), 31 серпня 2022 року у справі №760/17314/17), якщо адресат відсутній за вказаною у повістці адресою, то вона вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

Враховуючи позицію Верховного Суду, суд вважає, що відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи та справу можливо розглянути за її відсутності.

Враховуючи повторну неявку належним чином повідомленої відповідачки у судове засідання, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив відповідно достатті 280 ЦПК Українисуд, за згодою представниці позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Мотивувальна частина

Позиція суду

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

10 січня 2020 року між АТ«Ідея Банк»та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування № Z52.20300.006192927, відповідно до якого банк надає позичальниці кредит, а позичальниця отримує кредит на наступних умовах: сума кредиту 5900 грн, фіксована процентна ставка 0,01 % річних, строк кредиту 18 місяців, до 10 липня 2021 року (а.с. 5). Відповідно до пункту 1.7 договору банк надає кредит позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів у розмірі 5000 грн на рахунок позичальника, а позичальник доручає банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту у розмірі 900 грн.

Позивачем долучено до позовної заяви паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачкою, який містить основні умови кредитування (а.с. 6).

Згідно з ордером-розпорядженням № 1 про видачу кредиту, ордером-розпорядження № 2 про сплату страхового платежу від 10 січня 2020 року, банк на виконання умов договору кредиту, надав відповідачці грошові кошти у сумі 5900 грн та кошти на страховий платіж в сумі 900 грн (а.с. 7).

З виписки по рахунку слідує, що ОСОБА_1 сплачувала кошти за кредитним договором, останній платіж було внесено відповідачкою 30 липня 2020 року у розмірі 154,50 грн (а.с. 8-9).

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № Z52.20300.006192927 від 10 січня 2020 року, станом на 19 грудня 2023 року, заборгованість відповідачки становить 13386,19 грн, з яких заборгованість за основним боргом 5111,66 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 1,55 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями 8272,98 грн (а.с. 10).

19 грудня 2023 року між АТ «Ідея Банк»та ТОВ «Оптіма Факторинг» було укладено договір факторингу № 19/12-2023, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» відступило на користь ТОВ «Оптіма Факторинг» за плату права грошової вимоги до боржників, у тому числі, і за кредитним договором № Z52.20300.006192927 від 10 січня 2020 року, укладеним між ПАТ«Ідея Банк»та ОСОБА_1 (а.с. 15-21, 25, 26).

Згідно з друкованим реєстром боржників № 2 від 19 грудня 2023 року ТОВ «Оптіма Факторинг» набуло право вимоги до боржниці ОСОБА_1 у сумі 13386,19 грн (а.с. 22-24).

22 грудня 2023 року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» було укладено договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до якого ТОВ «Оптіма Факторинг» за плату відступило на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» права грошової вимоги до боржників, у тому числі, і за кредитним договором № Z52.20300.006192927 від 10 січня 2020 року, укладеним між ПАТ«Ідея Банк»та ОСОБА_1 (а.с. 27-31, 35).

Згідно з друкованим реєстром боржників № 2 від 22 грудня 2023 року ТОВ «ФК «Профіт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 13386,19 грн (а.с. 32-34).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з вимогами частини 1 статті 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що надані позивачем докази підтверджують укладення між банком та відповідачкою договору кредиту, отримання відповідачкою позичених грошових коштів та їх неповернення позивачу, тобто невиконання відповідачкою умов, укладеного кредитного договору.

Поряд з цим, згідно з абзацом 1 частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно дочастини 1статті 512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тлумачення наведених норм свідчить, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Тобто, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Аналогічні висновки викладенні у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі 6-459цс17 та у постанові Верховного Суду України від 24 квітня 2018 року у господарській справі №914/868/17.

Таким чином, до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № Z52.20300.006192927 від 10 січня 2020 року.

Згідно з наданою довідкою-розрахунком заборгованості за кредитним договором № Z52.20300.006192927 від 10 січня 2020 року, станом на 19 грудня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 складає 13386,19 грн, яка складається із: заборгованості за основним боргом у розмірі 5111,66 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у розмірі 1,55 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями у розмірі 8272,19 грн.

Відповідачкою розрахунок заборгованості не спростований, належних та допустимих доказів, які б спростовували посилання позивача про наявність заборгованості та її розміру, суду не надано, а також не надано жодних доказів, які б свідчили про погашення заборгованості у добровільному порядку.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів, в розумінні статей 77, 78 ЦПК України, щодо неправильності розрахунку заборгованості за договором про надання банківських послуг від 26 липня 2019 року відповідачем суду не надано, інший розрахунок заборгованості на іншу дату за вказаним договором суду також не надано, чим не виконані вимоги частини 1 статті 81 ЦПК України, тому вказаний розрахунок приймається судом як доказ у вирішенні спору.

Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що відповідачка належним чином не виконала свої зобов`язання, грошові кошти не повернула, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованість за основною сумою боргу та відсотками за кредитним договором № Z52.20300.006192927 від 10 січня 2020 року у розмірі 5113,21 грн.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, позивач також просив стягнути з відповідачки заборгованість за комісію в сумі 8272,19 грн.

Згідно з пунктом 2 паспорту споживчого кредиту, який є додатком № 1 до жоговору кредиту та страхування плата за обслуговування кредитної заборгованості становить 3, 69 % щомісячно від початку суми кредиту.

Водночас, за змістом частини 3статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини 3 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженихпостановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, провадження № 61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банку безоплатно.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення комісії у розмірі 8272,98 грн не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Згідно з частинами 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, де серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19 та № 910/16803/19.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) також акцентувала увагу на те, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

Таким чином суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалося від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 487/4983/20.

Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. представниця позивача надала суду: договір про надання правничої допомоги № 02-24 від 01 липня 2024 року, укладений між ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Правничий курс»; додаткову угоду № 1/1 до договору про надання правничої допомоги № 02-24 від 01 липня 2024 року; акт № 1 прийому-передачі від 21 листопада 2024 року реєстру боржників за договором про надання правової допомоги; акт прийому-передачі наданої правової допомоги від 12 грудня 2024 року, з переліком наданих послуг; платіжну інструкцію в національній валюті від 20 грудня 2024 року № 1084.

Так,за змістом пункту 1 частини 2 статті 137 та частини 8 статті 141 ЦПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Отже, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 02 вересня 2020 року та 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18,

З матеріалів справи вбачається, що позивачем доведено факт надання правової допомоги адвокатом АО «Правовий курс» в обсязі, що передбачений умовами договору про надання правової (правничої) допомоги.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу, понесених ТОВ «ФК «Профіт Капітал» при розгляді цієї справи, суд оцінюючи надані докази на підтвердження понесених таких витрат у їх сукупності, враховує визначений договором порядок визначення гонорару, оцінюючи обсяг наданих послуг та їх необхідність, а також співмірність вартості послуг із складністю справи і змістом цих послуг, дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» судових витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

У відповідності до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено частково, що становить 38,20 % (5113,21*100/13386,19) від загальної ціни позову, а отже з відповідачки ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1156,70 грн (3028 х 38,20 %).

На підставі статей 6, 11, 512, 514, 526, 626, 628, 638, 639, 1048, 1054, 1077 ЦК України, керуючись статтями 2, 7, 44, 48, 76-81, 89, 128, 133, 137, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-279, 279, 280-282, 284, 289, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» (місцезнаходження: вул. Набережо-Лугова, буд. № 8, м. Київ, поштовий індекс 04071, код ЄДРПОУ: 39992082) заборгованість за кредитним договором № Z52.20300.006192927 від 10 січня 2020 року у розмірі 5113 (п`ять тисяч сто тринадцять) гривень 21 копійка, з яких заборгованість за основним боргом у розмірі 5111 (п`ять тисяч сто одинадцять) гривень 66 копійок, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками у розмірі 1 (одна) гривня 55 копійок.

У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» (місцезнаходження: вул. Набережо-Лугова, буд. № 8, м. Київ, поштовий індекс 04071, код ЄДРПОУ: 39992082) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1156 (одна тисяча сто п`ятдесят шість) гривень 70 копійок, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідачка, якій повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення їй повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачкою в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Арцизького районного суду Варгаракі С.М.