Ухвала суду № 132227146, 02.12.2025, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/134/24

провадження 1-кс/492/121/25

УХВАЛА

Іменем України

02 грудня 2025 року м. Арциз

Суддя Арцизького районного суду Одеської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника адвоката ОСОБА_4 (дистанційно), обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву захисника адвоката ОСОБА_4 про відвід головуючої судді ОСОБА_6 від участі у розгляді кримінального провадження № 12023162290000634, внесеному 29 жовтня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286-1 КК України, -

встановив:

До Арцизького районного суду Одеської області надійшла заява захисника адвоката ОСОБА_4 про відвід головуючої судді ОСОБА_6 . Заява про відвід судді мотивована тим, що під час визначення складу суду порушено принцип вибору судді, оскільки суддя ОСОБА_6 приймала участь як слідчий суддя під час досудового розслідування, а саме, 28 квітня 2024 року нею була винесена ухвала про продовження строків досудового розслідування. Крім того, захисник адвокат має сумніви в неупередженості та об`єктивності судді ОСОБА_6 , оскільки суддя ОСОБА_6 упродовж п`яти днів з дня визначення її як головуючої у справі у відсутності потерпілого ОСОБА_7 розглянула та відмовила у задоволення клопотання сторони захисту обвинуваченого про повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_5 та зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, ухвалюючи резолютивну частину про відмову у задоволенні клопотання та призначено було проголошення повного тексту ухвали на наступний день, але фактично було проголошено повний текст ухвали через декілька днів. У зв`язку зі складнощами приїзду до Арцизького районного суду Одеської області з м. Одеси через транзитну прикордонну ділянку, від сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_4 , було подано заяву про призначення наступного розгляду справи на 18, 19, 20 червня 2024 року у дистанційному режимі (відеоконфіренції), але головуюча суддя ОСОБА_6 , винесла ухвалу суду, якою відмовила у задоволенні заяви з формальних підстав, створюючи складнощі у здійснення правового захисту підзахисного. Фактично справа залишається без розгляду і лише розглядається та задовольняються клопотання сторони обвинувачення про продовження тримання під вартою ОСОБА_5 протягом тривалого часу понад два роки, який тримається під вартою за фабрикованим обвинуваченням. Зазначене свідчить про упереджене ставлення судді до обвинуваченого у цій справі та надання незаконних переваг стороні обвинувачення у вигляді тривалого судового розгляду справи та задоволення клопотання тримання під вартою ОСОБА_5 . Вважає, що суддя ОСОБА_6 не може брати участь в розгляді справи та підлягає відводу, з тих підстав що, головуюча суддя ОСОБА_6 неодноразово зверталась до підзахисного ОСОБА_5 перед початком судового розгляду справи під час відсутності захисника про визнання винуватості та прискорення ухвалення вироку з мінімальним строком позбавлення волі. До початку попереднього судового розгляду 24 жовтня 2025 року також зі сторони судді було запропоновано підзахисному змінити захисника ОСОБА_4 на іншого захисника з центру надання безоплатної допомоги. У цьому судовому засіданні по даній кримінальній справі було заявлене клопотання захисником з метою повного та всебічного розгляду справи про необхідність у призначенні повторної комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи, яке є єдиним способом всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи, що забезпечить можливість відповісти на питання які прямо впливають на ступень вини обвинуваченого та дадуть можливість з`ясувати (досі нез`ясованих) обставин, на яке була винесена ухвала суддею ОСОБА_6 про відмову в задоволені клопотання. На підставі викладено, захисник вважає, що є обставини, які викликають сумнів у об`єктивності та неупередженості судді, тому на підставі пункту 4 частини 1 статті 75 КПК України заявляє судді ОСОБА_6 відвід.

В судовомузасіданні захисник адвокат ОСОБА_4 , який брав участь у судовому засіданні дистанційно в режимі відеоконференції, заявлений відвід підтримав, просив його задовольнити. У зв`язку з неможливістю надати суду докази участі судді ОСОБА_6 під час досудового розслідування, як слідчої судді у наявному кримінальному провадженні, захисник адвокат відмовився від цієї підстави для відводу. Зазначив, що експерт який проводив експертизу під час досудового розслідування приймав участь у проведенні експертизи під час судового розгляду справи. Допитані свідки не підтверджують обвинувачення заявлене прокурором, тому суддя ОСОБА_6 під час обрання запобіжного заходу обвинуваченому мала обрати більш м`який запобіжний захід. Також, суддя ОСОБА_6 пропонувала обвинуваченому замінити адвоката, що також підтвердив у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 . Захисник адвокат звертався із заявами про проведення судових засідань у режимі відеоконференції, однак суддя ОСОБА_6 повідомляла обвинуваченому, що від його захисника такі заяви до суду не надходили.

Обвинувачені ОСОБА_5 підтримав заяву про відвід судді ОСОБА_6 .

Прокурор в судовому засіданні зазначила, що заява про відвід судді ОСОБА_6 не обґрунтована та не підлягає задоволенню. Просила відмовити в задоволенні заяви про відвід судді. Зазначив, що суддя ОСОБА_6 роз`яснювала обвинуваченому ОСОБА_5 право замінити адвоката.

Особа, якій заявлено відвід - суддя ОСОБА_6 про день, час та місце розгляду заяви була повідомлена належним чином, правову позицію з приводу заявлено відводу не надала.

Суд, розглянувши заяву про відвід судді ОСОБА_6 , вислухавши обґрунтування адвокат ОСОБА_4 , думку учасників судового провадження, дійшов висновку про відмову в задоволенні вищезазначеної заяви з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 344 КПК України питання про відвід вирішується судом відповідно до вимог статей 75-81 КПК України.

Відповідно до статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75, 76 КПК України суддя зобов`язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим.

Положення статей 75, 76 КПК України визначають перелік підстав, що виключають участь судді в кримінальному провадженні.

Так,відповідно дочастини 1статті 75КПК Українисуддя неможе братиучасть укримінальному провадженні: якщовін єзаявником,потерпілим,цивільним позивачем,цивільним відповідачем,близьким родичемчи членомсім`ї слідчого,прокурора,підозрюваного,обвинуваченого,заявника,потерпілого,цивільного позивача,цивільного відповідача; якщовін бравучасть уцьому провадженніяк свідок,експерт,спеціаліст,представник персоналуоргану пробації,перекладач,слідчий,прокурор,захисник абопредставник; 3)якщо вінособисто,його близькіродичі чичлени йогосім`ї заінтересованів результатахпровадження; занаявності іншихобставин,які викликаютьсумнів уйого неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Вищенаведений перелік підстав для відводу судді є вичерпним та при розгляді заяви захисника адвоката ОСОБА_4 не встановлений. При цьому, заявником не доведена наявність обставин, які б викликали сумніви в неупередженості та необ`єктивності судді ОСОБА_6 та унеможливлювали б ухвалення суддею об`єктивного рішення у справі.

Посилання захисника адвоката на те, що один і той самий експерт приймав участь у проведенні експерти як під час досудового розслідування та під час судового розгляду суд не приймає до уваги, оскільки захисником заявлено відвід судді ОСОБА_6 , а не експерту, який проводив експертизу у кримінальному провадженні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили (частини 1, 2 статті 94 КПК України).

Сторона захисту не погоджується із висновком експерта, ставить його під сумнів, проте ця обставина буде досліджуватися судом і з цього приводу надаватися оцінка в нарадчій кімнаті в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні щодо його належності і допустимості.

Поряд з цим суд відзначає, що захисник адвокат ОСОБА_4 не був позбавлений права заявити відвід експерту на стадії досудового розслідування перед експертизою та визначенні конкретного експерта для її проведення, або ж на стадії судового процесу перед проведенням призначеної судом експертизи.

Разом з тим, суд звертаю увагу сторони захисту на висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі від 09 липня 2025 року у справі № 532/2286/22 (провадження № 51-941 км 25), в якій Верховний Суд виснував, що частина 2 статті 79 КПК Українипередбачає заборону участі спеціаліста і експерта у кримінальному провадженні, якщо вони проводили ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються у цьому провадженні, однак ця норма не містить заборони повторно брати участь у провадженні експерту, якщо він вже проводив експертизу у цьому ж кримінальному провадженні.

З цього приводу обвинувачений на пропозицію суду пояснити, яким чином суддя ОСОБА_6 пропонувала йому замінити адвоката, обвинувачений повідомив, як саме дослівно пропонувала суддя він не пам`ятає, але на його думку він розцінював її слова як пропозицію замінити захисника ОСОБА_4 .

Крім того, обвинувачений повідомив, що пропозиції замінити адвоката від судді ОСОБА_6 надходили саме тоді, коли захисник ОСОБА_4 був відсутній у судовому засіданні.

На підтвердження обставин, що суддя ОСОБА_6 пропонувала обвинуваченому замінити адвоката, як підставу для відводу судді, захисником ОСОБА_4 не надано суду жодного доказу, зазначена підстава для відводу не заслуговує на увагу, є надуманою та голослівною і не є тою, за наявності якої суддю слід відвести.

Підстава для відводу судді, на яку посилається захисник щодо звернення із заявами про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не заслуговують на увагу, оскільки на пропозицію суду надати копії заяв про відео конференцію, які не були розглянуті суддею, захисник пояснив, що йому не вистачило часу для підготовки до судового засідання.

Звертаю увагу, що судове засідання з розгляду заяви про відвід було призначено на 20 листопада 2025 року, але у судовому засіданні захисником було заявлено клопотання про відкладення розгляду заяви. Наступне судове засідання з урахуванням думки захисника було відкладено на 27 листопада 2025 року, тобто судом було надано достатньо часу для підготовки до розгляду заяви про відвід. Крім того, на захисника покладено обов`язок належним чином мотивувати та надати докази, які підтверджують упередженість судді.

Отже, на думку суду, заявлені доводи адвоката ОСОБА_4 щодо відводу судді ОСОБА_6 не містять належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність таких підстав, що передбачені нормами КПК України, а фактично зводиться до незгоди останнього з процесуальними діями та рішенням судді під час розгляду його клопотання, що не є підставою для висновку про упередженість судді та її відводу від подальшого розгляду справи.

Доводи, на які посилається адвокат як на підстави для відводу судді, а також пояснення надані захисником не свідчать про упередженість судді, оскільки вирішення питання за заявами і клопотаннями учасників справи є виключно дискреційними повноваженнями судді під час здійснення судового розгляду, передбачені частиною 1 статті 321 КПК України, відповідно до якої головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що кримінальне процесуальне законодавство не наділяє суддю повноваженнями здійснювати перевірку та оцінку рішень інших суддів, які мали відношення до кримінального провадження, в даному випадку надавати оцінку правомірності ухвалі судді ОСОБА_6 про продовження обвинуваченому запобіжного заходу.

Те, що сторона захисту внаслідок суб`єктивних міркувань не погоджується з процесуальними діями та рішеннями головуючої не свідчить про упередженість судді ОСОБА_6 , а оцінка відповідності процесуальних дій судді вимогам КПК України під час розгляду кримінального провадження може бути надана лише судом вищої інстанції під час перегляду судового провадження в апеляційному або касаційному порядку.

З пояснень захисника ОСОБА_4 ухвали суду про обрання (продовження) запобіжного заходу були оскарженні в апеляційному порядку та були залишені без змін.

Відвід, заявлений захисником адвокатом ОСОБА_4 не містить аргументованих посилань саме на підстави для відводу головуючої судді, які визначені статтею 75 КПК України.

Стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п. 1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні у справі «Білуха проти України» від 9 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).

В пункті 50 рішення ЄСПЛ в справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02) від 09.11.2006 зазначено, що стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

Стосовно об`єктивного критерію цей Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі «Білуха проти України»).

У пункті 104 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) від 27.05.2013 зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Аналогічно в пункті 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» (заява № 7577/02) від 03.05.2007 зазначено, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є довіра, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 року, у справі №5-15п12).

В ухвалі Верховного суду по справі № 826/11409/17 від 17.07.2020 року зазначено, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Отже, для вирішення питання щодо відводу судді або складу суду необхідно перевірити додержання як об`єктивного, так і суб`єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об`єктивний критерій) у встановлений законом спосіб, та надати оцінку доводам заявника про недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб`єктивний критерій), що має бути належним чином обґрунтовано.

Перевіривши заяву про відвід, судом не встановлено обставин, які б могли викликати сумнів в неупередженості або об`єктивності судді, заявлені підстави для відводу судді ОСОБА_6 зводяться з непогодженням з процесуальними діями, рішеннями судді у справі, заперечення на які можуть бути викладені в апеляційній скарзі у цій справі, а інших доказів упередженості судді для цілей відводу захисник ОСОБА_4 не надав, заява не обґрунтована та не містить достатніх, об`єктивних підстав для відводу судді.

Непогодження з процесуальними діями судді в рамках даного кримінального провадження не є підставою для його відводу, передбаченою пунктом 4 частини 1 статті 75 КПК України.

Сторона вправі не погоджуватись із прийнятими рішеннями, однак така позиція не може бути визначальною в оцінці об`єктивності та неупередженості дій судді під час розгляду справи.

Виходячи із правових норм, які закріплені у статях 75, 76 КПК України, статях 14, 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», статей 126, 129 Конституції України, рішення суду, дії або бездіяльність суддів під час здійснення правосуддя, підготовки, розгляду справ у судових інстанціях, звернення рішення до виконання тощо можуть оскаржуватися в апеляційному та касаційному порядку.

Отже, надання оцінки процесуальним діям судді при розгляді кримінального провадження відноситься до виключної компетенції судів вищих інстанцій та не може відноситься до компетенції іншого судді цього ж суду, що розглядає заяву про відвід судді.

Правові висновки щодо незгоди з процесуальними рішеннями судді не може свідчити про упередженість й необ`єктивність судді та бути підставою для відводу були відображені в судових рішеннях Верховного Суду, зокрема, у постанові від 23 січня 2020 року у справі № 335/3479/13-к, від 18 лютого 2020 року у справі № 202/4467/14-к.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що обставини викладені заявником у заяві про відвід не знайшли свого підтвердження під час розгляду заяви, відвід не ґрунтується на конкретних фактах, які б свідчили про будь-яку заінтересованість та/чи упередженість судді та є надуманими, ґрунтуються виключно на суб`єктивних переконаннях заявника, фактично зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями судді у справі, що не є підставою для її відводу, а тому у задоволенні заяви про відвід судді слід відмовити.

Керуючись статями 75, 76, 80, 344, 369-372 КПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні заяви захисника адвоката ОСОБА_4 про відвід головуючої судді ОСОБА_6 від участі у розгляді кримінального провадження № 12023162290000634, внесеному 29 жовтня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286-1 КК України - відмовити.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області ОСОБА_1