Рішення № 13222699, 02.11.2010, Шевченківський районний суд м. Чернівців

№ 2-325

2010 рік.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2010 року. Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі :

головуючого-судді Богдана С.І.

при секретарі Боднар С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом Публічного акціонерного товариства « Райфайзен Банк Аваль » в особі Чернівецької обласної дирекції до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства

« Райфайзен Банк Аваль » в особі Чернівецької обласної дирекції про визнання кредитного договору № 014/05/283 від 21 травня 2007 року недійсним та його розірвання,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПАТ « Райфайзен Банк Аваль » в особі Чернівецької обласної дирекції звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості.

В позові посилається на те що згідно укладеного в установленому порядку кредитного договору № 014/05/283 від 21.05.2007 року ОСОБА_2 отримав у ВАТ

« Райфайзен Банк Аваль » в особі Чернівецької обласної дирекції кредитні кошти в сумі 300000 дол. США строком на 84 місяці.

Згідно укладеного договору поруки № 014/05/283 1 від 21.05.2007 року фізична особа ОСОБА_3 взяла на себе зобовязання відповідати по зобовязанням, що виникають з умов кредитного договору в повному обсязі цих зобов»язань, а згідно договору поруки № 014/05/283 2 від 21.05.2007 року ОСОБА_1 взяв на себе зобовязання відповідати по зобовязанням , що виникають з умов кредитного договору в повному обсязі цих зобовязань.

Для забезпечення виконання зобовязань, що виникають з умов кредитного договору ОСОБА_3 уклала і в установленому порядку підписала договір іпотеки № 014/05/283/777 від 21.05.2007 року який був нотаріально посвідчений .

Відповідно до умов та положень кредитного договору відповідач ОСОБА_2 зобовязувався забезпечити повернення одержаного кредиту на умовах, передбачених кредитним договором та щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом.

У звязку із ухиленням від виконання умов кредитного договору та наявністю простроченої заборгованості за кредитним договором позивач має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом .

Станом на 21.07.2007 року заборгованість за кредитом становить 240261,75 дол. США за основною сумою боргу ;11162,63 дол. США за нарахованими і несплаченими відсотками ; 18828,37 дол. США штраф за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, всього сума боргу становить 251424, 38 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ становить 2013909,28 гривень.

В ході судового засідання стосовно відповідача ОСОБА_1 провадження було закрито у звязку з його смертю.

В ході судового засідання представник позивача неодноразово збільшував позовні вимоги у звязку з тим, що представник відповідачів затягував розгляд справи і остаточно вимоги позивача були поставлені про стягнення з відповідачів 2969 696 гривень 90 копійок та в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок по АДРЕСА_1,загальною площею 266, 8 м.кв.

В ході судового розгляду справи з Першотравневого районного суду м. Чернівці поступила цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства « Райфайзен Банк Аваль » в особі Чернівецької обласної дирекції про визнання кредитного договору недійсним та його розірвання.

Дана цивільна справа була обєднана в одне провадження з цивільною справою за позовом ПАТ « Райфайзен Банк Аваль » в особі Чернівецької обласної дирекції про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

В зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 посилається на те, що дійсно між ним та Чернівецькою обласною дирекцією ПАТ « Райфайзен Банк Аваль » 21.05.2007 року було укладено договір споживчого кредиту № 014/05/283. Сума наданого у готівковій формі кредиту становила 300000 дол. США за відсотковою ставкою 13 % річних на термін 84 місяці. Кінцевий строк погашення кредиту згідно графіку погашення встановлений 10 травня 2014 року.

П.23 ст.1 Закону України « Про захист прав споживачів » встановлено, що споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем споживачеві на придбання продукції. Ця обставина також зазначена в Положенні Нацбанку України « Про кредитування ».

Перед укладенням договору він попереджав представників відповідача про те, що кредит йому потрібний для споживчих цілей і витрачати кошти він буде в національній валюті України гривні.. Однак при укладенні договору відповідач пояснив, що в умовах стабільності національної валюти не має значення, що зазначено в договорі долари чи гривня, так як вносити грошові кошти за кредит та проценти за його користування він може і в національній валюті України по курсу долара до гривні. Якщо в договорі буде вказано валюту в доларах , то процентна ставка за користування кредитом буде менша, а якщо в гривнях , то більша. Тому він вважав що ці положення кредитного договору є на його користь і не є йому завідомо невигідними і що відповідач діє відповідно до вимог діючого законодавства.

Укладенню договору споживчого кредиту у валюті США сприяло те, що всупереч вимогам Закону України « Про захист прав споживачів » відповідач перед укладенням договору письмово не повідомив його про інші наявні форми кредитування ; про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту ; про переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Згідно п.3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту відповідач мав можливість виконати вимоги цього пункту де зазначено, що у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобовязані під час укладення договору кредиту попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобовязань за кредитним договором несе споживач. Хоча дані Правила і були прийняті після укладення кредитного договору, однак відповідач жодного разу протягом 25 наступних місяців не запропонував йому внести доповнення до укладеного договору стосовного покладення валютного ризику на позивача, а також виконати інші приписи Правил.

Ст. 627 ЦК України визначено свободу вибору, що означає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На теперішній час він прийшов до висновку, що при укладенні кредитного договору було порушено вимоги закону, а сам договір, текст якого складений відповідачем та дійсна форма договору є власністю банку, передбачає відповідальність лише позивача та захищає інтереси лише відповідача.

Згідно Положення « Про кредитування » визначено, що кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником тільки у письмовій формі, які визначають взаємні зобовязання та відповідальність сторін і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторін.

Зміст кредитного договору має відповідати вимогам закону і відсутність у змісті кредитного договору від 21.05.2007 року умови про відповідальність кредитодавця таким вимогам не відповідає. Крім цього відповідач включив у договір пункти, які значно погіршують його становище, переклав на нього всі фінансові ризики, які повязані з різким коливанням курсу долару США та усі свої можливі збитки.

В самому договорі міститься ряд положень, які значно погіршують його фінансовий стан. Зокрема, в договорі зазначено, що за порушення термінів повернення кредиту і процентів за кредит сплачується додатково пеню ; у випадку порушення позичальником встановленого графіку погашення заборгованості або прострочення сплати процентів та основного боргу без письмового дозволу кредитора терміном більше ніж 10 днів ; графік погашення заборгованості втрачає свою силу та терміном остаточного погашення заборгованості позичальника по кредитному договору вважається 10-те число місяця наступного за місяцем, в якому порушено графік, хоча діючим законодавством передбачений інший порядок відповідальності.

В спірному договорі щодо зміни умов договору встановлено що у випадку зміни кредитної політики внаслідок рішень законодавчої або виконавчої влади у договорі за узгодженням з позичальником вносяться відповідні зміни в 10 денний строк з моменту введення нових положень. При розбіжностях сторін щодо змін, що вводяться кредитор має право порушувати питання про дострокове розірвання договору і предявити кредит до повернення.

Положення договору споживчого кредитування, які надають відповідачу право на власний розсуд у разі зміни кредитної політики банку змінювати відсоткову ставку, має безперечно розцінюватися як дискримінаційна умова договору. Цим пунктом відносно нього встановлено несправедливі умови щодо внесення змін до договору і цей пункт захищає тільки відповідача. Даний пункт в частині надання права відповідачу порушувати питання про дострокове розірвання договору і предявлення кредиту до повернення суперечить ст.. 651 ЦК України.

З ст.ст. 524,533 ЦК України випливає, що грошове зобовязання має бути виражене та виконане у гривнях, сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті, а якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

На день укладення кредитного договору іноземний курс валюти становив 1 дол. США = 5,05 грн. та на сьогоднішній день становить 1 дол. США = 7.969 грн.. Таким чином існує істотна зміна обстановки, щодо виконання боргових зобовязань за договором. Тобто з підвищенням курсу іноземної валюти, суму боргу яку йому необхідно сплачувати значно зросла, в звязку з чим значно погіршився його фінансовий стан.

Таким чином, подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на теперішній час є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин принципу справедливості. Використання відповідачем долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом є внесення до кредитного договору пунктів, що обмежують або значно погіршують його становище як споживача порівняно з відповідачем в разі настання певних подій.

У відповідності до ст.. 18 Закону України « Про захист прав споживачів » , яка встановлює, що в разі внесення д договору пунктів, що обмежують або погіршують права споживача, споживач має право за своїм вибором вимагати внесення змін до договору або визнання його в цілому недійсним.

У звязку з викладеним позивач просив суд визнати недійсним кредитний договір № 014/05/283 від 21.05.2007 року укладений між ним та відповідачем.

В ході розгляду справи в Першотравневому районному суді м. Чернівці представник позивача предявив позовну заяву в які просив розірвати кредитний договір по тих же підставах, які викладені в первісному позові.

В судовому засіданні представники позивача за первісним позовом заявлені вимоги підтримали в повному обсязі, зустрічного позову ОСОБА_2 не визнали і дали свої пояснення.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні первісного позову не визнав, просив відмовити в позові, зустрічну позовну заяву підтримав у повному обсязі і дав свої пояснення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню,а в зустрічному позові слід відмовити.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ПАТ « Райфайзен Банк Аваль » 21 травня 2007 року уклали кредитний договір № 014/05/283 згідно якого банк надав позичальнику ОСОБА_2 кредит в сумі 300000 доларів США зі сплатою 13 % річних терміном на 84 місяці з погашенням кредиту відповідно до графіку погашення кредиту, який є невід»ємною частиною договору. Кредит надавався на споживчі цілі.

Згідно умов договору позичальник зобовязувався у визначені строки погашати кредит та проценти за його користування, з умовами договору погодився і підписав його.

За умовами договору кредиту позичальник сам настоював на тому, що грошові кошт повинні бути йому видані саме в іноземній валюті доларах США.

Чернівецька обласна дирекція ПАТ « Райфайзен Банк Аваль » на момент укладення кредитного договору мала право укладати кредитний договір в іноземній валюті .

В підтвердження виконання зобовязань за кредитним договором ОСОБА_2, було укладено договори поруки між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, які являються батьками позичальника ОСОБА_2

Окрім цього ОСОБА_3 уклала з ПАТ « Райфайзен Банк Аваль » договір іпотеки № 014/05/283/777 від 21.05.2007 року згідно якого в забезпечення виконання зобовязання позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором передала в іпотеку житловий будинок загальною площею 266,80 м.кв., житловою площею 54,50 м.кв., який розміщений в АДРЕСА_1

Судом зясовано, що починаючи з червня 2009 відповідач ОСОБА_2 перестав погашати отриманий ним кредит та проценти за його користування, на звернення Банку з вимогою сплатити кредит не реагує і умисно ухиляється від виконання зобовязання прийнятого відповідно до умов кредитного договору.

На протязі всього часу відколи справа знаходиться в провадженні суду, відповідач жодного разу не прийняв мір до погашення кредиту і станом на жовтень 2010 року сума заборгованості становить 2969696 гривень 90 копійок, які відповідач не бажає погашати.

Суд вважає, що оскільки відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 отримав кредит і повинен був його погашати, але ухиляється від цього, то з нього та з поручителя ОСОБА_3 слід стягнути всю суму заборгованості за кредитним договором.

Також суд вважає, що в погашення заборгованості за договором кредиту слід звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно умов договору іпотеки ОСОБА_3 передала в іпотеку банку належне їй на прав власності нерухоме майно житловий будинок загальною житловою площею 266,80 м.кв., який розміщений по АДРЕСА_1

Ст. 3 Закону України « Про іпотеку » визначено, що у разі порушення боржником основного зобовязання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпеченої нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимого яких не передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому порядку або зареєстровані після державної

реєстрації.

Згідно ст.. 33 Закону України « Про іпотеку » передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

В п. 5.2 договору іпотеки укладеного між сторонами зазначено, що банк має право у разі невиконання позичальником умов кредитного договору звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги у повному обсязі, включаючи суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню та інші платежі і санкції.

Таким чином , оскільки відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання умов кредитного договору, заборгованість не сплачує, а тому суд вважає, що в погашення заборгованості за кредитним договором слід звернути стягнення на предмет іпотеки.

Що стосується вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом в частині визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним та розірвання цих договорів, то суд вважає, що ці вимоги є безпідставними.

В ході розгляду справи було встановлено , що при укладенні кредитного договору та договору іпотеки сторони виявляли свою волю і позивач за зустрічним позовом бажав оформлення кредиту тільки в іноземній валюті, який йму і було надано. Банк мав право укладати договір в іноземній валюті і для цього у нього були належні повноваження.

Що стосується того, що змінився курс долара по відношенню до того часу коли укладався договір, то позивач за зустрічним позовом укладаючи договір взяв на себе кредитний ризик і йому було відомо, що курс долара по відношенні до гривні може змінюватися. Про те, що це повинно було бути зроблено в окремому письмовому вигляді ніде не передбачено і сам позивач цього не вимагав.

Таким чином встановлено, що при укладенні договору кредиту та договору іпотеки з боку відповідача за зустрічним позовом Чернівецької обласної дирекції ПАТ

« Райфайзен Банк Аваль » будь-яких порушень діючого законодавства не було допущено, а тому підстав для визнання недійсним договору та його розірвання не має.

На підставі викладеного та ст.ст.509,526,530,533,534,546,549, 553,554.611,612,629, 1054 ЦК України, ст.. ст.. 3,7,33 Закону України « Про іпотеку » , керуючись ст..ст. 10,60,88,209,213,215,218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Первісний позов задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства « Райфайзен Банк Аваль » в особі Чернівецької обласної дирекції заборгованість за кредитним договором в сумі 2969 696 гривень 90 копійок, які перерахувати на рахунок № 29099371 в ЧОД АТ

« Райфайзен Банк Аваль » , МФО 356464, код ЄДРПОУ 21418784.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки згідно договору № 014/05/283/777 від 21.05.2007 року у вигляді житлового будинку загальною площею 266,8 м.кв. розміщений по АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 910 гривень з кожного в користь ПАТ « Райфайзен Банк Аваль » в особі Чернівецької обласної дирекції понесених по справі судових витрат за сплату судового збору та за сплату ІТЗ.

В позові ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства

« Райфайзен Банк Аваль » в особі Чернівецької обласної дирекції про визнання кредитного договору № 014/05/283 від 21 травня 2007 року недійсним та його розірвання відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці.

Суддя Богдан С.І.