Рішення № 132226497, 01.12.2025, Красилівський районний суд Хмельницької області

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/1148/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

01.12.2025 м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області

у складі: головуючого судді Вознюка Р.В.,

за участі секретаря судового засідання Загаєвської С.М.,

справа № 677/1148/25,

сторони у справі:

позивач товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС»,

відповідач ОСОБА_1 ,

предмет позову стягнення заборгованості,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду справу в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін,-

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», (надалі по тексту - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову представник позивача вказав, що 19.08.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (надалі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 255114239 (далі договір, кредитний договір) у формі електронного документа відповідно до умов якого отримав кредит в сумі 5000 грн.

У вказаному Кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 5000 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 .

12.11.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № МВ-ТП-8, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 255114239 від 19.08.2024.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором по поверненню кредиту належним не виконує, а тому на дату звернення до суду з позовом має заборгованість в сумі 18675 грн.

При цьому, позивач реалізовуючи своє суб`єктивне право, просить стягнути з відповідача лише частину заборгованості в сумі 16175 грн, з яких 5000 грн заборгованість по кредиту, 11175 грн заборгованість по процентах за користування кредитом.

Посилаючись на зазначене, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача вказані суми заборгованості, та судові витрати по сплаті судового збору 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу 5000 грн.

Відзив на позов відповідач до суду не подала.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

Представник позивача подав до суду заяву, у якій справу просив розглянути у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, щодо ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач, який повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином, в судове засідання повторно не з`явився, відзив на позов не подав, про причини неявки суд не повідомив.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

14.07.2025 ухвалою суду відкрито провадження у справі і постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

01.12.2025 ухвалою суду постановлено проводити заочний розгляд справи, та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 19.08.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі договір кредитної лінії № 255114239, підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора EXJY, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 5000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач, у свою чергу, зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (пункт 2.1 кредитного договору).

Пунктами 2.1, 2.3 кредитного договору визначено, що сума кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника. Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 5000 грн одразу після укладення договору.

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки 4149-51XX-XXXX-2371, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором.

У п. 7.1. визначено, що орієнтовна дата погашення суми кредиту є датою закінчення Дисконтного періоду кредитування 08.09.2024, а саме протягом 20 днів від дати отримання першого траншу позичальником.

Згідно з п. 11.1 строк дії договору 5 років.

Відповідно до пункту 8.1 кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом.

Сторони обумовили порядок та строк сплати процентів, розмір процентних ставок:

На момент укладення цього Договору та отримання першого Траншу за цим Договором Базова процентна ставка складає 1,50 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 547,50 (п`ятсот сорок сім цілих п`ять десятих) відсотків річних. У разі отримання додаткових Траншів за цим Договором після 21.08.2024 року Базова процентна ставка, яка використовується нарахування процентів за користування цими додатковим Траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру Денної процентної ставки зазначеної в частині 5 статті 8 Закону, що складає що складає 1% за день користування таким Траншем (п.8.3 Договору).

Для суми Кредиту отриманої за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за перші 20 днів Дисконтного періоду та без повного дострокового повернення всієї суми Кредиту протягом Дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 6500 грн та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 1500 грн та суму Кредиту у розмірі 5000 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, з припущення користування Кредитом протягом Дисконтного періоду зі сплатою процентів за Базовою ставкою, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 11907,88 відсотків річних. Денна процентна ставка, за методикою розрахунку передбаченою частиною 4 статті 8 Закону, розраховується наступним чином: (загальні витрати за користування сумою першого Траншу за весь строк кредитування: 136950,00 грн) / (сума першого Траншу за Договором: 5000 грн) / (строк кредитування: 1826 днів) ? 100% = 1,50 відсотків в день (п.8.4 Договору).

В матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують виконання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» пунктів 2.1, 5.1 Договору щодо перерахування суми кредиту 5000 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 .

12.11.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № МВ-ТП/8, відповідно до умов якого, клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги , а фактор зобов`язався прийняти та передати грошові кошти в розпорядження за плату.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги до договору факторингу № МВ-ТП/8 від 12.11.2024 року, значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № 255114239.

Позивач стверджує, що відповідач взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту у встановлений строк не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 18675 грн.

Відповідно до довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на рахунок 4149-51ХХ-ХХХХ-2371 було зараховано кошти в сумі 5000 грн, ідентифікатор платіжної операції 42409-34422-84954.

Згідно з листом ТОВ «ПрофітГід» на виконання Договору про надання фінансових платіжних послуг на платіжну картку НОМЕР_2 , емітовану АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» було перераховано кошти в сумі 5000 грн.

Із розрахунку, що міститься в матеріалах справи вбачається, що за період з 19.08.2024 по 12.11.2024 первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» нарахував відповідачу заборгованість за кредитним договором № 255114239 від 19.08.2024: 5000 грн заборгованість по тілу кредиту, та 4885 грн - заборгованість по відсоткам.

Згідно з розрахунком заборгованості, кредитором ТОВ «Таліон плюс» за період з 12.11.2024 по 04.02.2025 заборгованість за відсотками по кредитному № 255114239 від 19.08.2024 нарахована у розмірі 11175 грн.

Між сторонами виникли правовідносини з приводу надання банківських послуг, які врегульовано нормами §§1-2 Глави 16 ЦК України, Глави 52 ЦК України, §2 Глави 71 ЦК України, а також нормами Закону України «Про споживче кредитування».

V. Оцінка суду

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст.ст. 610, 611, 623 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

В силу статей 525 і 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов позики та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставиться. Одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається.

Згідно з статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, сума наданої позики, розмір процентів, порядок їх нарахування, розмір і порядок нарахування штрафу та пені повинні бути передбачені у письмовому договорі.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За нормами ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, вказане положення закону передбачає альтернативні дії, які свідчать про підписання електронного договору, серед яких його підписання одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Оскільки кредитний договір №255114239 від 19.08.2024 підписаний відповідачем, шляхом застосування електронного підпису одноразового ідентифікатора, тому він укладений з додержанням письмової форми, визначеної законом та з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

В силу частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у випадку його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Представник позивача в позовній заяві обґрунтовує право вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до відповідача тим, що первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги до відповідача за кредитним договором №255114239 від 19.08.2024 позивачу у справі - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

Разом з тим, судом встановлено, що:

- згідно з п.2.1. Договору кредитодавець зобов`язався надати позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в сумі Кредитного ліміту у розмірі 5000 грн;

- у п.5.1. сторони кредитного договору № 255114239 визначили, що сума кредиту надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки 4149-51XX-XXXX-2371, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 банківських днів з моменту укладення Договору;

- в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують виконання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» пунктів 2.1, 5.1 Договору щодо перерахування суми кредиту 5000 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 .

Надані позивачем розрахунки заборгованості за кредитом є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та позивача і не можуть слугувати доказом розміру грошових вимог кредитора до боржника.

Надана суду довідка ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та лист ТОВ «ПрофітГід» про підтвердження здійснення переказу грошових коштів не можуть підтверджувати існування заборгованості, оскільки не є касовими документами та документами первинного бухгалтерського обліку відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 , з якого б вбачався рух коштів по рахунках та факт користування коштами суду також не надано.

Представник позивача своїм процесуальним правом на витребування такої виписки в АТ «Райффайзен Банк» не скористався, відповідного клопотання суду не подав.

З цих підстав, за відсутності доказів отримання відповідачем ОСОБА_1 суми кредитних коштів, а, отже, відсутності доказів, що у відповідача виникло грошове зобов`язання з повернення основної суми кредиту та процентів за кредитним договором №255114239 від 19.08.2024 року, суд доходить висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010).

VI. Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 цієї статті інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати по справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 633, 634, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 141, 264-265, 280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Красилівського районного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги позивачем заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», місцезнаходження: 14017, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Лейпцизька, 15Б, код ЄДРПОУ 39700642.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Суддя Р. В. Вознюк