Рішення № 132221968, 01.12.2025, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/1002/25

№ провадження 2/624/545/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2025 року Кегичівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Богачової Т.В., з участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Кегичівка, Берестинського району, Харківської області цивільну справу за Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №14.10.2023-100000501 від 14.10.2023 у розмірі 13174 грн, а також судові витрати у розмірі 2422,40 грн судового збору.

Позовна заява обґрунтована тим, що 14.10.2023 позивач та відповідач уклали кредитний договір (оферти) №14.10.2023-100000501. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 7000 грн. Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надається кредит на наступних умовах: сума кредиту: 7000 грн; строк, на який надається кредит - 42 дні з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 24.11.2023. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2.1% за 1 день користування кредитом яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Спосіб перерахування коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5169-36XX-XXXX-0675. Кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 7000 грн на строк зазначений в умовах кредитного договору. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на момент пред`явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 13174 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7000 грн, по процентам в розмірі 6174, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 03.11.2025 у справі відкрито провадження, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам було надано час для подання заяв по суті.

14.11.2025 представник відповідача подав відзив на позов, згідно з яким з 18.02.2023 ОСОБА_1 перебував на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 . Був двічі поранений - 26.05.2023 та 08.08.2023. На лікування та реабілітацію потребував додаткових коштів і вимушений був оформити кредити. Відповідно до вимог п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідач звільняється від сплати штрафних санкцій, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також процентів за користування кредитом. Внаслідок отриманих травм пов`язаних із захистом Батьківщини ОСОБА_1 має II групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК від 13.12.2024. За станом здоров`я не може працювати. Має потребу у подальшому лікуванні та реабілітації після поранень. Його родина на даний час знаходиться у скрутному становищі. Відповідач має на утриманні трьох малолітніх дітей. Отримує пенсію у розмірі, який не дає змоги забезпечити потреби сім`ї, оплачувати своє лікування та сплату боргових зобов`язань. На підставі викладено просить відмовити позивачу у частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за процентами 6174 грн, стягнення сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.

25.11.2025представник позивачаподав досуду відповідьна відзив,згідно зяким здоводами відповідача,викладеними увідзиві напозовну заяву,позивач непогоджується вважаєїх такими,що невідповідають дійсностіта вимогамчинного законодавстваз наступнихпідстав. Щодозастосування довідповідача ч.15статті 14Закону «Просоціальний іправовий статусвійськовослужбовців тачленів їхсімей».Для звільненнявід нарахуванняштрафів,пені тавідсотків закористування кредитоммобілізовані позичальникиповинні надатибанку перелікдокументів,встановлений листомМіністерства оборонивід 21серпня 2014року 322/2/7142.Такими документамиє:військовий квиток,в якомуу відповіднихрозділах здійснюютьсяслужбові відмітки,або довідкапро призоввійськовозобов`язаногона військовуслужбу,видана військовимкомісаріатом абовійськовою частиною,а длярезервістів -витяг ізнаказу абодовідка прозарахування досписків військовоїчастини,які видаютьсявійськовою частиною. Однак позивачу ТОВ «Споживчий центр» відповідні документи відповідачем не надавалися. В матеріалах справи також відсутні докази надсилання таких документів Первісному кредитору та позивачу до моменту звернення з позовною заявою до суду. Таким чином п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на жаль, не може підлягати застосуванню в спірних правовідносинах. Щодо розрахунку судових витрат. Згідно ч. 1. ст. 1033 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до роз`яснення п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №10 від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). У постанові Великої Палати у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Якщо стороною документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Отже, відповідачу у даному випадку нарахування процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору.

Представник позивача у судове засідання не з`явився заявив про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, заявив, що позов визнає частково, справу просить розглядати за його відсутності, з урахуванням поданого відзиву. Додав до заяви копію військового квитка.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Матеріалами справи встановлено, що 14.10.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №14.10.2023-100000501. Договір укладено в електронній формі та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно з умовами кредитного договору (п.п 1. - 7) сума кредиту: 7000 грн. Строк, на який надається кредит - 14 дні з дати його надання. Період користування кредитом кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2.1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом строку надання кредиту.

Графік платежів: Проценти, розраховані вищевказаним способом за первинний, черговий періоди, сплачуються в останній день первинного, чергового періоду відповідно; кількість платежів зі сплати Процентів дорівнює кількості періодів, за які сплачуються Проценти. Сума Кредиту у розмірі 7000 грн. 00 коп. сплачується одним платежем в останній день строку, на який надається Кредит.

Згідно з заявкою на укладення кредитного договору реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів НОМЕР_2 .

Відповідно до квитанції №2378564794 від 14.10.2023 переведено кошти в розмірі 7000 грн за призначенням: видача за договором кредиту №14.10.2023-100000501 на рахунок отримувача НОМЕР_3 .

Згідно з наданими довідкою-розрахунком заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 становить 13174 грн, яка складається з: 1) 7000 грн основний борг (тіло кредиту); 2) 6174 грн проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За положеннями ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно доч.ч.1,2,3ст.207ЦК України,правочин вважаєтьсятаким,що вчиненийу письмовійформі,якщо йогозміст зафіксованийв одномуабо кількохдокументах (утому числіелектронних),у листах,телеграмах,якими обмінялисясторони,або надсилалисяними доінформаційно-телекомунікаційноїсистеми,що використовуєтьсясторонами.У разіякщо змістправочину зафіксованийу кількохдокументах,зміст такогоправочину такожможе бутизафіксовано шляхомпосилання водному зцих документівна іншідокументи,якщо іншене передбаченозаконом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, в судовому засіданні доведено та визнано відповідачем факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, а тому заявлений розмір заборгованості за тілом кредиту підлягає стягненню з відповідача.

Щодо заявленої до стягнення суми заборгованості за відсотками за користування кредитом, то її розмір підтверджений наданим позивачем розрахунком, який відповідає умовам кредитного договору.

Разом з тим, суд вважає, що нарахована сума відсотків не підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Так, відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року, з дати набрання чинності Законом України від 17.03.2014 № 1126-VII, яким затверджено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303 «Про часткову мобілізацію», і триває до теперішнього часу.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правову позицію про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Відповідач надав до суду копії військового квитка, довідки з військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2023, витягу з наказу від 18.02.2023 військової частини НОМЕР_1 , довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), довідки до акту огляду МСЕК №773168 серії 12ААГ від 13.12.2024, довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА №154436, копії свідоцтв про народження серії НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 , серії НОМЕР_6 , довідки про доходи за лютий-вересень 2025.

Згідно з наданими документами відповідач ОСОБА_1 був військовослужбовцем призваним за мобілізацією, проходив військову службу з 18.02.2023 по 02.02.2025. Під час несення військової служби, а саме виконання бойового завдання в Донецькій області отримав 26.08.2023 вогнепально-осколкове поранення, 08.08.2023 мінно-вибухову травму. З 13.12.2024 встановлена 2 група інвалідності за травмою пов`язаною з захистом Батьківщини, ступінь професійної працездатності 70%. ОСОБА_1 на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, отримує пенсію по інвалідності.

Отже, починаючи з 18.02.2023 на відповідача поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей».

За таких обставин, проценти за користування кредитом нараховані кредитором не підлягають стягненню з відповідача.

За таких обставин з відповідача підлягають стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7000 грн.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачем при подачі позову сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

В пропорційному співвідношенні до задоволених позовних вимог позивачу має бути відшкодовано судовий збір в розмірі 1287,14 грн (8000*2422,40/40591,20).

Відповідач на підставі п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору.

За таких обставин у відповідності до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у вищезазначеній сумі позивачу має бути компенсований за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76-82, 95, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ,на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«Споживчий центр»(ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_8 ) заборгованість за кредитним договором № 14.10.2023-100000501 від 14.10.2023 в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» за рахунок держави понесені судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову в розмірі 1287 (тисяча двісті вісімдесят сім) гривень 14 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції Харківського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження за адресою: вул. Сагайдачного, 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833, р/р НОМЕР_8 , МФО 305299.

Представник позивача: Балюх Євген Олександрович, довіреність №2705/25-02 від 27.05.2025, адреса: вул. Сагайдачного, 133-А, м. Київ, 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, паспорт серії НОМЕР_9 виданий 17.01.2006 РВ УМВС України, ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник відповідача: Жигилій Павло Васильович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 918 видане 05.05.2000, ордер серії АХ №1303659, адреса: вул. Миру, буд. 21/4, селище Кегичівка, Берестинського району, Харківської області, 64003.

Суддя Т.В. Богачова