Ухвала суду № 132219960, 24.11.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/649/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2025 р.

Печерський районний суд м. Києва у складі судді Головко Ю. Г.,

за участю секретаря судових засідань Сіренко С. О.,

представника позивача Лантуха Є.С.,

представника позивача Перетятька С.М.,

представника відповідача Чугунова М.В.,

представника третьої особи Кустової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Чугунова М. В., про зупинення провадження у цивільній справі за позовом Національного банку України до ОСОБА_1 , треті особи Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова ініціатива», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом Національного банку України до ОСОБА_1 , треті особи Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова ініціатива», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості за Кредитним договором від 21.03.2014 № 18 та за кредитним договором від 06.05.2014 № 38.

У судовому засіданні 24.11.2025 представником відповідача було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі, в обґрунтування якого вказано, що є необхідність у зупиненні провадження у справі, у зв`язку з тим, що у Господарському суді м. Києва розглядається справа № 910/15626/24 за позовом Компанії Квікком Лімітед до ФГВФО, ПАТ «КБ «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА», ОСОБА_1 . Рішення суду в даній справі не набрало законної сили, тому представник просить суд зупинити провадження до закінчення апеляційного перегляду Північним апеляційним господарським судом рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/15626/24 від 15.10.2025.

Представник відповідача вказує, що предметом даного господарського спору є визнання затвердження Реєстру акцептованих вимог ПАТ «КБ «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА» в частині вимог НБУ (в т.ч. за кредитними договорами № 12/09/5 та № 12/09/5), 2), зобов`язання ФГВФО внести зміни до реєстру та визнання кредиторських вимог НБУ до ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива», які зазначені у Заяві про кредиторські вимоги Національного банку України до ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» від 19.06.2019 року № 63-0008/31690/БТ погашеними.

Зазначене свідчить, про те, що від зазначеного господарського спору № 910/15626/24 залежить чи вважатимуться кредиторські вимоги НБУ до банку, які забезпечені порукою ОСОБА_1 погашеними.

Таким чином, задоволення даного позову виключатиме можливість стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у справі № 757/649/16-ц, а тому є необхідність у зупиненні провадження.

Представники позивача в судовому засіданні заперечували щодо задоволення даного клопотання, посилаючись на затягування стороною відповідача олзгляду справи, просили відмовити.

Окрім цього, представником НБ України були подані письмові заперечення на клопотання, в яких зазначено, що клопотання про зупинення провадження не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі №757/649/16-ц, як щодо об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/15626/24, так і щодо того, що зібрані у цій справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у іншій справі.

Окрім цього, зазначено, що з аргументів відповідача, зазначених у клопотанні про зупинення провадження у справі, вимогою Компанії Квікком Лімітед є оспорювання затвердження Виконавчою дирекцією Фонду Реєстру акцептованих вимог кредиторів Банк в частині вимог Національного банку з посиланням на заяву Національного банку від 19.06.2019№63-0008/31690/БТ про визнання кредиторських вимог до ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива». Водночас питання акцептування вимог Національного банку, є одним з предметів дослідження у даній справі № 757/649/16-ц. Відтак, вважають клопотання є безпідставним та необґрунтованим та затягує розгляд справи.

Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання.

З врахуванням зазначених обставин суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання прийшов до наступного висновку.

Так, з доводів клопотання встановлено, що між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» було укладено Кредитний договір №18 від 21.03.2014 року та № 38 від 06.05.2014 року з подальшими змінами та доповненнями.

На забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним Кредитним договором між відповідачем та позивачем було укладено договір поруки № 38/п від 06.05.2014 року.

Разом з тим, на підставі постанови Правління Національного банку України № 408 від 23.06.2015 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» до категорії неплатоспроможних» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 23.06.2015 року прийнято рішення № 121 про запровадження з 24.06.2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива».

Зазначена постанова Правління НБУ № 408 від 23.06.2015 була скасована судом.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2018 року у справі № 826/11415/16, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 року і постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17.06.2020 року, скасовано постанову НБУ про визнання ПАТ «КБ «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА» неплатоспроможним.

Судами встановлено у даній справі, що віднесення ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» до категорії неплатоспроможних та прийняття спірної у цій справі постанови Правління Національного банку України від 23.06.2015 року № 408 відповідачем здійснено з трьох підстав:?1) невиконання банком протягом 10-ти робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов`язань перед вкладниками та іншими кредиторами; 2) одноразове грубе порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку; 3) неприведення банком своєї діяльності у відповідність з вимогами законодавства після визнання його проблемним.?

Рішенням Правління Національного банку України № 352-рш від 21.05.2019 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1268 від 22.05.2019 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Комерційний Банк «Фінансова ініціатива» та делегування повноважень ліквідатора банку», розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» строком на два роки з 22.05.2019 року до 21.05.2021 року включно, та на цей період призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням повноважень ліквідатора банку ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» Кашуту Д.Є

В газеті «Голос України» № 96 (7102) від 24.05.2019 року опубліковано оголошення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива», та що протягом 30 днів з дня опублікування цього оголошення будуть прийматися вимоги кредиторів ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива», тобто до 22.06.2019 року.

Отже, з 24.06.2015 року у ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» було запроваджено тимчасову адміністрацію (яка 27.12.2018 року була скасована рішенням суду), а з 22.05.2019 року розпочато процедуру ліквідації банку. Про зазначене було публічно повідомлено 24.05.2019 року.

Відповідно до цього, НБУ було здійснено звернення до ФГВФО з метою заявлення своїх кредиторських вимог. Про зазначені обставини НБУ зазначає і у самому позові і у поясненнях разом з якими надав суду копію заяви при кредиторські вимоги Національного банку України до ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» від 19.06.2019 року №63-0008/31690/БТ з додатками щодо заборгованості, яка була отримана згідно до штампу 19.06.2019 року.

В той самий час у Господарському суді м. Києва розглядається справа №910/15626/24 за позовом Компанії Квікком Лімітед до ФГВФО, ПАТ «КБ «ФІНАНСОВА ІНЩІАТИВА», ОСОБА_1 .

У даній справі позивач просить суд: 1) визнати затвердження Реєстру акцептованих вимог ПАТ «КБ «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА» в частині вимог НБУ (в т.ч. за кредитними договорами N? 12/09/5 та №12/09/5), 2) зобов?язати ФГВФО внести зміни до рестру та 3) визнати кредиторські вимоги НБУ до ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива», які зазначені у Заяві про кредиторські вимоги Національного банку України до ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» від 19.06.2019 року № 63-0008/31690/БТ погашеними.

Це вказує на те, що від господарського спору № 910/15626/24 залежить чи вважатимуться кредиторські вимоги НБУ, які забезпечені порукою ОСОБА_1 погашеними. А відповідно задоволення даного позову виключатиме можливість стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у справі № 757/649/16-ц.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За вимогами ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (ст.12 ЦПК України).

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у даних правовідносинах.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, не має на меті отримання прибутку і не відповідає за зобов`язаннями банків. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Згідно зі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд зобов`язаний забезпечити збереження активів.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

У ст. 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", визначено, що Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

З дня початку процедури ліквідації банку протягом трьох років (у разі ліквідації системно важливого банку - протягом п`яти років) Фонд забезпечує виконання заходів щодо управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів.

Порядок задоволення кредиторів неплатоспроможного банку врегульовано положеннями статей 45, 46, 48, 49, 52 спеціального Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч. 5. ст. 45 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Згідно із ст. 49 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до ч. 2 ст. 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до ч. 2 ст. 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів уповноважена особа Фонду сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.

Уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури.

Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадках пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Визначаючи наявність підстав, передбачених ст. 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у п. 6 ч. 1 цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішенні питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

У постанові Верховного Суду України від 7 жовтня 2015 року в справі № 6-1367цс15 зазначено, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

У постанові Верховного Суду від 8 грудня 2021 року в справі № 761/33089/20 (провадження № 61-18470св21) вказано, що тлумачення п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України свідчить, що обов`язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов: 1) об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі; 2) пов`язаність справ - пов`язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) зазначено, що метою зупинення провадження у справі згідно з п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у конкретній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим необхідно враховувати, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо ухвалити рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Сторони не позбавлені можливості надати у даній справі докази, що дозволять встановити фактичні обставини у справі.

Отже, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи. Провадження у справі зупиняється до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

З аналізу наведених норм права вбачається, що підставою для зупинення провадження на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК є об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи у якій рішення не набрало законної сили.

Представник позивача в судовому засіданні заперечуючи проти клопотання про зупинення провадження у справі посилається на те, Господарським судом м. Києва у справі № 910/15626/24 вже прийняте рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Зазначені доводи представника позивача суд вважає необґрунтованими виходячи з того, що як вбачається з ЄДРСР, рішення Господарського суду м. Києва від 15.10.2025 не набрало законної сили. Сторона відповідача має намір скористатись наданим їй правом на апеляційне оскарження рішення суду, тому просить суд зупинити провадження у даній справі.

Згідно інформація щодо стадій розгляду судових справ Північного апеляційного господарського суду позивачем у справі 910/15626/24 подана апеляційна скарга 24.11.2025.

З врахуванням зазначеного, суд прийшов висновку, що позовні вимоги є пов`язаними між собою, оскільки задоволення позовних вимог Національного Банку України про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , як поручителя за Кредитним договором, залежить від розгляду питання Господарським судом м. Києва щодо визнання кредиторських вимог НБУ до банку, забезпечених порукою ОСОБА_1 , погашеними.

З огляду на те, що станом на час розгляду вказаного клопотання про зупинення провадження у справі, вказане рішення у суду справі 910/15626/24 не набрало законної сили, суд прийшов до висновку про часткове задоволення клопотання щодо зупинення провадження, адже представником відповідача доведено, що дані справи пов`язані між собою, так як факти, встановлені в одній із справ, в певній мірі будуть мати значення для іншої справи та призведуть до належного та всебічного розгляду справи.

Відтак, на підставі викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для зупинення провадження у вказаній справі до набрання рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/15626/24 законної сили, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.

Враховуючи викладене та керуючись п. 6 ч. 1 ст. 251, ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Чугунова М. В., про зупинення провадження у цивільній справі №757/679/16-ц за позовом Національного банку України до ОСОБА_1 , треті особи Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова ініціатива», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Зупинити провадження у справі 757/649/16-ц за позовом Національного банку України до ОСОБА_1 , треті особи Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова ініціатива», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості - набрання законної сили рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/15626/24.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлений та проголошений 28.11.2025.

Суддя Ю. Г. Головко