Рішення № 132219586, 01.12.2025, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Справа №348/2241/25

Провадження № 2/348/1449/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ЗАОЧНЕ

01 грудня 2025 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Гундяка Т.Д.,

секретар судового засідання Дмитрук С.І.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Куций О.С., звернулася із позовом до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

В обґрунтування позову зазначає, що вона 28.08.2001зареєструвала шлюбз відповідачем. Після одруження біля одного року вони прожили разом, а потім відповідач перейшов проживати до своїх батьків. Згодом час від часу вони періодично проживали разом, однак станом на сьогодні вони живуть окремо один від одного. 04.05.2012 шлюб між ними розірваний.

Від шлюбу вони мають троє дітей: дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які на цей час проживають разом з нею і перебувають на її утриманні

Вона разом з дітьми на цей час проживає і працює у Польській Республіці, власного житла не має (квартира у наймі), займається домашнім господарством, таким чином отримує нерегулярний мінливий дохід. Інших доходів у неї немає, а тому вони проживають у важких матеріально-побутових умовах.

Відповідач ОСОБА_3 участі у вихованні та утриманні своїх дітей не брав, тому у 2002 році, а згодом у 2012 році вона змушена була звернутися до суду із позовом про стягнення з нього аліментів. Згідно ухвали Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2022 року по справі №348/1548/21, якою затверджено мирову угоду відповідач зобов`язаний виплачувати на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у твердій грошовій сумі в розмірі по 1 200 грн, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.

На час розгляду Надвірнянським районним судом цієї справи вона займалася домашнім господарством, здійснювала догляд за малолітнім сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку із чим одержувала державну соціальну допомогу при народженні дитини. Однак на даний час вона жодної допомоги не отримує, діти підросли, дочка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , навчається у Політехніці Познанській (Республіка Польща) на І курсі денної форми навчання, син ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , навчається у початкові школі №1 ім. Войчеха Богуславського в м. Сухи Лас, у зв`язку із чим збільшилися витрати на утримання та виховання дитини у школі. Вказані обставини свідчать про те, що з часу прийняття ухвали Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2022 року по справі №348/1548/21 станом на сьогодні у неї погіршилося матеріальне становище.

Враховуючи високий рівень інфляції в країні, аліменти, які стягуються з відповідача (які він останні декілька років взагалі не платить), не забезпечують нормального та достатнього рівня життя їхнього сина. Їй важко самостійно забезпечувати сина всім необхідним.

Зазначає, що відповідач ОСОБА_3 є особою працездатного віку, фізично здоровий, інших неповнолітніх дітей на утриманні у нього немає, працює у ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» на посаді оператор товарний, де отримує заробітну плату. Таким чином, отримує дохід, який повністю витрачає на свої потреби, а тому вважає, що він зможе сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.

Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» вбачається, що у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць дітей віком від б до 18 років: з 1 січня 2025 року - 3196,00 гривень. Тобто розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а саме: 1 598,00 грн на дитину від 6-ти років до 18 років.

Посилаючись навикладене тате,що відповідачОСОБА_3 є особою працездатного віку, фізично здоровий, інших неповнолітніх дітей на утриманні у нього немає, працює, просила змінити спосіб стягнення аліментів з відповідача у її користь на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з твердої грошової суми в розмірі 1 200 грн на частку від доходу, а саме у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач ОСОБА_3 правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 12.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував. Зазначив, що з часу укладення мирової угоди матеріальне становище позивача погіршилося, зросли витрати напроживання, зокрема у зв`зяку з її проживанням за кородоном та навчанням дитини.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення на адресу його місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку, ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви та судових повісток. Проте, 20.09.2025 та 07.10.2025 та 25.11.2025 до суду повернуто конверти з відправленням, згідно довідки підприємства поштового зв`язку причина невручення: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також виклик відповідача у справі у судове засідання здійснено через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

Згідно ч. 5 ст. 259, ч. 1 ст. 281 ЦПК України судом із занесенням до протоколу судового засідання постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.

Розглянувши матеріали цивільної справи, заслухавши представника позивача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва серії НОМЕР_1 від 25.11.2015, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Надвірнянського районного управління юстиції Івано-Франківської області, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 04.05.2012 розірвали шлюб, про що складено відповідний актовий запис за № 11.

Відповідно до актового запису № 95 від 28.04.2011, складений відділом державної реєстрації актів цивільного стану Надвірнянського районного управління юстиції Івано-Франківської області, батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 28.04.2011.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21.02.2022 у справі №348/1548/21 затверджено мирову угоду укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з метою врегулювання наявного спору в межах цивільної справи № 348/1548/21 (номер провадження №2/348/897/21) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей, згідно умов якої сторони дійшли згоди про наступне:

1. Мирова угода укладається між сторонами у справі №348/1548/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей, зокрема змінити спосіб стягнення аліментів присуджених згідно рішення Надвірнянського районного суду від 19.04.2021 з твердої грошової суми в розмірі по 2 000 грн на кожну дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на тверду грошову суму в розмірі по 1 200 грн на одну дитину, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.

2. Для забезпечення якнайкращих інтересів неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_11 зобов`язаний надати:

а) нотаріально посвідчений дозвіл (згоду) на виготовлення проїзного документа особи, що не досягла 16-річного віку для виїзду за кордон України;

б) нотаріально посвідчений дозвіл (згоду) на виїзд за межі України у період з 01.09.2021 року по 22.04.2027 року на тимчасове місце проживання за кордоном в країну Польща, у супроводі матері ОСОБА_2 , яка буде забезпечувати проїзд та перебування за кордоном сина на час його навчання у Республіці Польща;

в) витрати по нотаріальному оформленні дозволів ОСОБА_2 покладає на себе безпосередньо у нотаріуса вибраного ОСОБА_3 .

3. ОСОБА_2 зобов`язується не чинити перешкоди у спілкуванні ОСОБА_3 з дітьми: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

4. ОСОБА_2 зобов`язується забезпечувати супровід та перебування сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на території України на час зимових та літніх канікул, які встановлені закладом здобуття освіти.

5. Сторони підтверджують, що всі викладені умови цієї угоди відповідають їх реальному волевиявленню, їх інтересам та інтересам неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і породжують настання наслідків, зазначених у цій угоді. Наслідки затвердження цієї мирової угоди сторонам відомі.

Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання №808 від 11.08.2025 встановлено, що ОСОБА_2 виховує та забезпечує одна свого сина ОСОБА_6 , який проживає разом з матір`ю на її утриманні.

Відповідно досертифікату зперекладом наукраїнську мовувід 28.07.2025,долученого позивачемдо позовноїзаяви,директор початковоїшколи №1імені ВойчехаБогуславського вмісті СухиЛас засвідчує,що ОСОБА_12 ,народжений 21квітня 2011року проживаєза адресою: АДРЕСА_1 ,є учнемїхньої школиіз 01вересня 2021року.З вересня2025року ОСОБА_8 буде учнем8класу.

Згідно долученого позивачкою додатку до договору оренди житла з перекладом на українську мову, укладеного 13.06.2024 в м. Познані між орендодавцем ОСОБА_13 та орендарем ОСОБА_14 , вбачається, що позивач сплачує орендну плату кооперативу у розмірі 1 351,04 злотих за червень 2025 року та 970 злотих з липня 2025 до 10 числа кожного місяця на банківський рахунок. Ця орендна плата може змінюватися залежно від використання.

Надвірнянський відділ державної виконавчої служби Надвірнянського району Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на адвокатський запит від 11.11.2025 листом повідомив, що згідно даних АСВП, станом на 19.11.2025 у Надвірнянському районному відділі Державної виконавчої служби Надвірнянського району Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває на виконанні виконавчий лист №348/2368/20 від 23.11.2021, який виданий Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі по 2 000,00 грн. щомісячно на кожну дитину, до досягнення дітьми повноліття. 14.08.2024 державним виконавцем винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних на підставі ухвали Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21.02.2022 про затвердження мирової угоди між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме: змінити спосіб стягнення аліментів присуджених згідно рішення Надвірнянського районного суду від 19.04.2021 з твердої грошової суми в розмірі по 2 000 грн, на кожну дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на тверду грошову суму в розмірі по 1 200 грн на одну дитину, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до частин першої і другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема ст. 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

За змістом вказаних норм закону обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Згідно ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно вимог ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

При цьому законодавець не обмежує право сторони в справі про зміну розміру аліментів звернутися у суд тільки з підстав зміни матеріального стану чи стану здоров`я, а вказує і на інші випадки передбачені Кодексом.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки) (постанова Верховного Суду від 22 серпня 2022 року у справі № 712/6313/21, провадження № 61-3728 св 22).

При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі») (постанова Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13, постанови Верховного Суду від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20,від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21).

Згідно роз`яснень, які містяться в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня становить 3 196 грн.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Судом встановлено, що син сторін проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні. При цьому, раніше визначених аліментів на утримання ОСОБА_6 в розмірі 1 200 грн є недостатньо для рівня життя необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Зі збільшенням віку дитини, вона природньо потребує більших витрат на матеріальне забезпечення, розвиток, освіту та інше, що тягне і відповідну зміну матеріального становища матері. Матеріальне становище позивачки також погіршилося у зв`язку із забезпеченням перебування дитини на території України на час зимових та літніх канікул, які встановлені закладом здобуття освіти, внаслідок інфляційних процесів у державі, подорожчанням продуктів харчування та товарів загального вжитку, що є загальновідомим фактом.

З часу визначення розміру аліментів (2022 рік) зріс і прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. Мировою угодою аліменти у твердій грошовій сумі визначено у розмірі, що на цей час є менший ніж передбачений законом 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які є гарантованим розміром аліментів на одну дитину.

Таким чином на цей час раніше визначений розмір аліментів є недостатнім.

Доказів того, що відповідач не може надавати синові матеріальну допомогу, має на утриманні інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб, суду не надано.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) і кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Суд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, врахувавши, врахувавши стан здоров`я платника аліментів, відсутність даних про матеріальний стан відповідача та інших документально підтверджених його утриманців, а також, що батьки мають рівні права та обов`язки щодо утримання дітей і цей обов`язок не може бути покладено лише на одного з них, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зміни способу стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 1 200 грн щомісячно, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на 1/4 частину від всіх видів доходу відповідача, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

На думку суду такий розмір аліментів відповідає принципам розумності та справедливості, є необхідним для забезпечення гармонійного розвитку дитини і не поставить відповідача у скрутне матеріальне становище.

Визначений судом розмір аліментів на дитину не є надмірним, а є об`єктивним та справедливим з врахуванням встановлених судом обставин, відповідає вимогам закону та може забезпечувати частину потреб неповнолітньої дитини, а також не призведе до критичного погіршення забезпеченості відповідача. При цьому інтереси дитини будуть захищеними, оскільки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , буде забезпечений матеріальним утриманням від батька, з яким не проживає.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

Позивач відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання до суду позову про стягнення аліментів, збільшення їх розміру.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про державний бюджет на 2025 рік» встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2025 року у розмірі 3 028 грн.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 211,20 грн на користь державного бюджету України.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 справа № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

З урахуванням конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. При визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу подано копії: договору № 072 про надання правової допомоги, укладеного 11.08.2025 між позивачем та адвокатом Куцим О.С., згідно якого визначено тарифи на оплату правової допомоги; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи, згідно якого консультація клієнта з приводу подання позовної заяви про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей 500 грн; складання позовної заяви 1500 грн, та представництво інтересів адвокатом в суді І інстанції по 1000 грн за одне судове засідання (визначено 3 судових засідань)- всього 5000 грн; квитанцію про сплату коштів на користь адвоката в сумі 5 000 грн.

Суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цих витрат не є безумовною підставою для їх стягнення судом у визначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності цих витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд враховує відсутність заперечення відповідача і чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, обґрунтованість розміру цих витрат, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності таких витрат.

Враховуючи категорію справи та те, що предмет спору в цій справі не є складним, характер позовних вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не займали значних витрат часу на їх виготовлення, вказівку в попередньому розрахунку та у договорі вартості послуг щодо складання позовної заяви та те, що опрацювання матеріалів та законодавчої бази і надання консультацій по суті позову входить у таку послугу, заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в загальній сумі 5 000,00 грн є завищеним та необґрунтованим, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

З огляду на складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, суд вважає, що обґрунтованими і пропорційними до предмета спору є витрати на правничу допомогу в розмірі 2 500 грн, які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 4, 19, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 289 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про змінуспособу стягненняаліментів наутримання неповнолітньоїдитинизадовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів та стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитиниОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів у зазначеному розмірі розпочати з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1 211,20 (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.) грн судового збору (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача (ГУДКСУ) Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106, Найменування коду класифікації доходів бюджету Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України).

Стягнути з ОСОБА_3 накористь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

Стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитиниОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі виконавчого листа у справі №348/2368/20, виданого Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області 23.11.2021, та ухвали Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21.02.2022 у справі №348/1548/21 про затвердження мирової угоди, яка є виконавчим документом, припинити з дня набрання законної сили рішенням суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст. 284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,РНОКППНОМЕР_3 ,місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Гундяк Т.Д.

Повний текст рішення складено 01.12.2025.