Рішення № 132219048, 01.12.2025, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/28926/25

Провадження № 2/127/6361/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2025 року м. Вінниця

Вінницький міськийсуд Вінницькоїобласті ускладі суддіВоробйова В.В.,розглянувши впорядку спрощеногопозовного провадженнябез повідомлення(виклику)сторін цивільнусправу запозовом Товаристваз обмеженоювідповідальністю «КоллектЦентр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувсядо судуз позовомдо ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості,мотивуючи позовнузаяву тим,що 10.11.2021року між ТОВ «Мілоан»та відповідачем було укладено в електроннійформі договір №102556394, за умовамиякого товариство зобов`язалося наумовах,визначених цимдоговором,на строк,визначений п.1.3.договору,надати позичальнику грошові кошти у сумі10000,00 грн., а останнійзобов`язався повернутикредит,сплатити комісію за наданнякредиту та проценти закористування кредитому встановленийп.1.4договору термінта виконатиінші зобов`язанняу повномуобсязі наумовах тастроки,що визначенідоговором. Згідно здоговором процентиза користуваннякредитом: 1500,00грн.,які нараховуютьсяза ставкою1.25відсотків відфактичного залишкукредиту закожен день строку користуваннякредитом. Стандартна (базова)процентна ставказа користуваннякредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Позикодавець належнимчином виконавсвої зобов`язанняза договором,надавши позичальникукредитні кошти,в порядкупередбаченому умовамидоговору.

10.02.2022року булоукладено договір№ 10-02/2022-50відповідно доякого ТОВ«Мілоан» відступилона користь ТОВ «ВердиктКапітал» прававимоги закредитними договорамидо позичальників,в томучислі задоговором № 102556394.

10.01.2023року булоукладено договір№ 10-01/2023відповідно доякого ТОВ «ВердиктКапітал» відступилона користьТОВ «КоллектЦентр» права вимогиза кредитнимидоговорами допозичальників,в томучислі задоговором № 102556394.Таким чином,позивача наділено правом вимогидо відповідачаза договором№ 102556934.

Станом на сьогоднішній деньзаборгованість задоговором відповідачемне погашається,проценти закористування кредитнимикоштами несплачуються,у зв`язкуз чиму відповідачаобліковується простроченазаборгованість врозмірі 49500,00грн. Тому,з метоюзахисту своїхпорушених правпозивач звернувсядо судуз цимпозовом тапросить стягнутизаборгованісь задоговором урозмірі 49500,00грн., понесені витратина сплатусудового зборуу розмірі2422,40грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 16000.00 грн.

Ухвалою Вінницькогоміського судуВінницької областівід 26.09.2025 року прийнято справу до розгляду без повідомлення (виклику) сторін з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

У визначенісудом строки,відзиву напозовну заявувідповідачем поданоне було,судову кореспонденціюнадіслано судомна зареєстрованемісце проживання відповідача: АДРЕСА_1 . Конверт із судовою кореспонденцією повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Враховуючи викладене вище та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст.ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054 - 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено,що 10.11.2021року міжТОВ «Мілоан»та відповідачем ОСОБА_1 було укладенодоговір проспоживчий кредит№102556394у форміелектронного документуз використаннямелектронного підпису,за умовамиякого відповідачубуло наданогрошові коштиу розмірі 10000,00грн.строком на12 днів (до22.11.2021року) зі сплатою: процентів закористування кредитом 1500,00грн.,які нараховуютьсяза ставкою1,25відсотків відфактичного залишкукредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартної (базової) процентної ставки за користування кредитом - 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (а.с. 15-16, 17, 18-23).

Згідно з п. 2.1. договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Пунктом 2.2.2.договору визначено,що нарахування кредитодавцемпроцентів закористування кредитомздійснюється здати наступноїза днемнадання кредитупо дату завершення строкукредитування (зурахуванням можливих пролонгацій)на залишокфактичної заборгованостіза кредитомза кожендень користування,з урахуваннямособливостей передбачених п. 2.2.3 договору.

Відповідно доп.2.4.1.договору,позичальник зобов`язується повернутикредит, сплатити комісіюза наданнякредиту тапроценти за користування кредитомне пізніше терміну передбаченого п.1.4.договору,а увипадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

Пунктом 2.3. договору передбачено пролонгацію строку кредитування, який загалом не може перевищувати 60 днів.

За змістомп.6.3.договору,приймаючи пропозиціютовариства проукладання цьогокредитного договорупозичальник також погоджується зусіма додаткамита невід`ємними частинами (ут.ч.Правилами,Паспортом споживчогокредиту та Графікомплатежів) договору вцілому тапідтверджує,що він ознайомлений,погоджується зусіма визначеннями,умовами тазмістом,повністю розуміє,і зобов`язуєтьсянеухильно дотримуватись умовкредитного договору та Правилнадання фінансовихкредитів (послуг)товариством,що розміщені на сайті товариства та є невід`ємною частиною цього Договору.

Отже, цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п. 6.1. договору).

TOB«Мілоан» своїзобов`язанняза договором№102556394 від 10.11.2021року виконавналежним чином,перерахувавши відповідачугрошові коштиу загальномурозмірі 10000,00грн.на платіжнукартку № НОМЕР_1 ,що підтверджується довідкою ТОВ«ФК «Елаєнс»від 11.07.2024року (а.с. 24).

В зв`язкуз невиконаннямумов договорустаном на 21.01.2022 року упозичальника виниклазаборгованість передTOB«Мілоан» врозмірі 42500,00 грн.,яка складаєтьсяз: 10000,00 грн. заборгованостіза тіломкредиту, 31500,00 грн. заборгованостіпо процентам,1000,00грн. заборгованостіпо комісії (а.с. 25).

Вподальшому, 10.02.2022року між TOB«Мілоан» таТОВ «Вердикт Капітал»укладено договірфакторингу №10-02/2022-50,відповідно доумов якого первісний кредиторзобов`язався відступитиза платуправо грошовоївимоги у сумі 50173520,95грн.,а факторзобов`язався,здійснивши фінансуванняв порядкупередбаченому цим договором,прийняти правогрошової вимоги до боржників,що належить клієнту,і стаєновим кредиторомза договорамипро надання фінансовихпослуг,укладеними між клієнтомі боржниками (а.с. 26-31).

За змістом п.п. 2.3, 2.4 договору, з дати відступлення прав вимоги фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів (в тому числі за період користування коштами до моменту переходу прав за цим договором, якщо вони не були нараховані клієнтом) за договором фінансових послуг за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржниками грошових зобов`язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимоги у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконаням грошових зобов`язань, відповідно до законодавства та умов договорів фінансових послуг.

Право вимогипереходить дофактора післяздійснення повноїоплати фінансуванняз моментупідписання сторонамиАкту приймання-передаванняРеєстру боржників(Додлаток№4),який єпідтвердженням передачіфактору правагрошової вимогидо боржників,після чогофактор стаєновим кредиторомпо відношеннюдо боржниківстосовно переданогоправа вимоги (п. 6.1.4. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Договір факторингу є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює, припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів про неправомірність цього договору матеріали справи не містять. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

11.02.2022 року ТОВ«Вердикт Капітал»було здійсненооплату задоговором факторингу (а.с.36)та 10.02.2022 року між ними підписано акт приймання-передавання реєстру боржників (а.с. 37).

Згідно з реєстром боржниківдо договоруфакторингу доТОВ «ВердиктКапітал» перейшлоправо вимогизаборгованості довідповідача задоговором №102556394 в розмірі 42500,00 грн., якої: 10000,00грн. заборгованостіза тіломкредиту, 31500,00 грн. заборгованості по процентам, 1000,00 грн. заборгованості по комісії (а.с. 38-40).

ТОВ «ВердиктКапітал» здійсненодонарахування розміруборгу,який станомна 10.01.2023 року становить 49500,00грн.,з яких: заборгованість поосновній сумікредиту -10000,00грн., заборгованість завідсотками надату відступленняправа вимоги 31500,00грн., заборгованість закомісією 1000,00грн., нараховані відсотки згідно кредитногодоговору 7000,00грн.(а.с.41). Разом з тим, суд звертає увагу, що за договором факторингу №10-02/2022-50 відступлено факторові право грошової вимоги до боржників виключно в частині нарахування відсотків до моменту переходу прав вимоги за договором. Також в договорі вказано, що строк платежу за рахунками за договорами про надання фінансових послуг настав (п.п. 2.3., 3.1. договору). Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» не наділений правом на продовження нарахування та стягнення процентів.

Згодом, 10.01.2023 року між ТОВ «ВердиктКапітал» та ТОВ «КоллектЦентр» укладенодоговір №10-01/2023 про відступлення(купівлю-продаж)прав вимоги,відповідно доумов якого первісний кредиторвідступає шляхомпродажу новому кредиторуналежні первісномукредитору,а новийкредитор набуває у обсязіта наумовах,визначених цимдоговором,права вимогипервісного кредиторадо боржників,зазначених уДодатках №1та №3до цьогодоговору. Новий кредиторсплачує первісномукредитору заправа вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором (а.с. 42-48).

Згідно з п. 5.2. договору, права вимоги вважаються відступленими первісним кредитором та набутими новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому вигляді.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, 10.03.2023 року між сторонами було підписано акт прийому-передачі реєстру боржників (а.с. 55, 56).

Згідно зреєстром боржниківдо договоруфакторингу доТОВ «КоллектЦентр» перейшлоправо вимогизаборгованості довідповідача задоговором №102556394в розмірі 49500,00грн.,з яких: заборгованість заосновним зобов`язанням 10000,00грн.,заборгованість завідсотками 38500,00грн.,заборгованість занарахованими комісіями 1000,00грн. (а.с.57-61). При цьому, суд звертає увагу, що ТОВ «Вердикт Капітал» не набув права вимоги на 38500,00 грн., тому і не міг її відступити позивачу.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

Отже, ТОВ «Коллект Центр» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Що стосується стягнення комісії варто зазначити, що позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату комісії за надання кредитних коштів є нікчемними.

За ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.ч. 1-3 ст. 216 ЦК України).

За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.

З огляду на встановлені обставини в справі, суд дійшов висновку, що за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 41500,00 грн. (10000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 31500,00 грн. заборгованість по процентам), яка була відступлена первісним кредитодавцем ТОВ «Мілоан», та саме вона підлягає до стягнення, в результаті чого позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно дост.141ЦПК Україниз відповідачана користьпозивача підлягаєстягненню судовийзбір врозмірі 2030,60 грн.,пропорційно розмірузадоволених позовнихвимог (83,84%).

Вирішуючи питаннящодо обґрунтованостістягнення витратна правовудопомогу врозмірі 16000,00 грн., слід приймати до уваги викладене нижче.

За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Положенням п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі частково задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід відзначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.

До судуна підтвердженнявитрат направову допомогупозивачем надано:договір пронадання правовоїдопомоги №01-07/2024від 01.07.2024року (а.с. 63-65), заявку нанадання юридичноїдопомоги №208від 01.08.2025року посупроводу примусовогостягнення заборгованостіз ОСОБА_1 на суму 16000,00грн.(а.с.68); витяг закту №13про наданняюридичної допомогивід 31.08.2025року (а.с. 68 на звороті).

Згідно зп.4.1. договору пронадання правовоїдопомоги, вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього договору.

Сума,визначена вакті пронадання юридичноїдопомоги,є гонораромадвокатського об`єднанняза наданняюридичної допомогита поверненню не підлягає (п. 4.5 договору).

Відповідно доВитягу закту №13про наданняюридичної допомогивід 31.08.2025року,адвокатським об`єднаннямбуло наданотаку юридичнудопомогу: надання усної консультації з вивченням документів вартістю 4000,00 грн. (витрачено 2 години); складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 12000,00 грн. (витрачено 4 годин).

Вирішуючи питання обґрунтованості щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 16000,00 грн., слід приймати до уваги викладене нижче.

Як зазначено ВС в постанові від 17.01.2022 року № 756/8241/20, зустріч із клієнтом та погодження заперечень на касаційну скаргу мають організаційний характер, є складовими підготовки відзиву на касаційну скаргу та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом із тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.

З огляду на викладене, надання представником позивача такої правничої послуги як надання усної консультації, не можуть включатися до витрат на правову допомогу, оскільки вони не підтвердженні належними доказами. Отже сума в розмірі 4000,00 грн. не підлягає врахуванню судом.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 року № 640/8316/20, від 21.10.2021 року у справі № 420/4820/19 тощо).

Відповідно доч.4ст.137ЦПК України,враховуючи категоріюсправи,обсяг виконанихробіт танаданих адвокатомпослуг,значення справидля сторонипозивача,її публічнимінтересом,співмірність данихвитрат -суд вважаєзаявлені достягнення витратина правничудопомогу завищеними.Тому,суд дійшовпереконання,що підлягаютьдо стягненнявитрати направничу допомогуу розмірі 6000 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 204, 207, 512, 514, 516, 526, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1054, 1055, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково позов Товариства зобмеженою відповідальністю«Коллект Центр»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«Коллект Центр»заборгованість задоговором №102556394від 10листопада 2021року урозмірі 41500,00грн.(сорокодна тисячап`ятсотгривень 00 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«Коллект Центр»витрати наоплату судовогозбору всумі 2030,60грн. (двітисячі тридцятьгривень 60коп.)та витратина правовудопомогу врозмірі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження:01133,м.Київ,вул.Мечнікова,буд.3,оф.306,код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстраціїза адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складений 01.12.2025 року.

Суддя: