Ухвала суду № 132207825, 01.12.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/39647/25

УХВАЛА

01 грудня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю 5АП про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю 5АП звернулося до суду з позовом до Одеського обласного центру зайнятості, в якому просить:

- Визнати протиправним та скасувати наказ Одеського обласного центру зайнятості від 26.11.2025 №1153 в частині відкликання (скасування) дозволів на застосування праці іноземців №3174, №3175, №3176 від 09.01.2025, виданих ТОВ « 5АП» щодо громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

- Зобов`язати Одеський обласний центр зайнятості поновити дію дозволів на застосування праці іноземців №3174, №3175, №3176 від 09.01.2025 та внести відповідні відомості до інформаційних систем Державного центру зайнятості.

Також разом з позовною заявою 27.11.2025 року (вхід. від 28.11.2025 року) Товариство з обмеженою відповідальністю 5АП подало заяву про забезпечення позову, в якій просить:

- Зупинити дію наказу Одеського обласного центру зайнятості від 26.11.2025 №1153 у частині скасування дозволів №3174, №3175, №3176, виданих ТОВ « 5АП».

- Застосувати забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Заява про забезпечення позову обґрунтована наступним.

Позивач ТОВ « 5АП» включене Державною службою зайнятості (центральний апарат) до Переліку суб`єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні та здійснюють наймання працівників для подальшого направлення їх до роботодавців в Україні (лист ДСЗ (ЦА) від 18.05.2017 № 33/01/2734- 17). Ця належність визначає основний економічний профіль підприємства та створює безперервну залежність його операційної діяльності від можливості отримувати та користуватися відповідними дозволами. Забезпечення ліцензійної/дозвільної діяльності - не технічна опція, а суттєвий елемент можливості виконувати договірні зобов`язання і підтримувати ринкові зв`язки.

На думку заявника, невжиття забезпечувального заходу призведе до наступних неминучих наслідків:

- блокування операційної діяльності. Тимчасова дія наказу унеможливить подання заяв на отримання дозволів і як наслідок - забезпечення робочою силою укладених або планованих контрактів;

- втрата договірних відносин. Іноземні партнери та замовники, які розраховували на оперативне оформлення дозволів, припинять співпрацю, що спричинить прямі економічні втрати;

- репутаційні збитки. Втрата довіри на ринку посередництва, яка підриває майбутні можливості залучення клієнтів і партнерів;

- непоправна економічна шкода. Витрати, упущений прибуток, втрата клієнтської бази та знецінення нематеріальних активів, які не можуть бути повноцінно відшкодовані навіть у разі позитивного рішення суду.

Заявник вказав, що зупинення дії наказу тимчасово не створює ризику завдання невиправної шкоди державним інтересам: питання сплати ЄСВ і фактичних нарахувань можуть бути повноцінно досліджені в межах основного провадження. Одночасно невжиття забезпечення призведе до незворотних наслідків для позивача. Отже, перевага інтересів зберегти попередній стан (status quo) є виправданою та пропорційною в розумінні ст.150 154 КАС України і практики ВС.

У світлі викладених обставин, позивач вважає, що існують підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову, зокрема тимчасового зупинення дії наказу №1153 у частині скасування дозволів №3174, №3175, №3176. Такий захід є необхідним, пропорційним та спрямованим на забезпечення ефективного захисту прав позивача, оскільки тільки він дозволить зберегти можливість реального відновлення прав і уникнути незворотної шкоди, яка неминуче настане у разі негайного виконання оскаржуваного акта.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За приписами ч.2 ст.151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Частиною 1 ст.154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

За змістом ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Вирішуючи заяву позивача, суд зауважує, що вжиття заходу забезпечення позову, про який просить позивач, фактично є рівнозначним задоволенню позовних вимог, оскільки дозволи на застосування праці іноземців №№ 3174, 3175, 3176, що були відкликані (скасовані) оскаржуваним наказом, видані 09.01.2025 року строком на 1 рік, і їхня дія спливає 08.01.2026 року.

Отже, зупинивши дію наказу відповідача від 26.11.2025 №1153 у частині скасування дозволів №3174, №3175, №3176, виданих ТОВ « 5АП», до набрання законної сили рішенням суду (з урахуванням строків провадження у суді першої та апеляційної інстанції), суд фактично продовжить дію цих дозволів до дати закінчення їх чинності.

При цьому, щодо наведених позивачем доводів щодо завдання йому непоправних втрат як майнового характеру, так і репутаційних, суд зауважує, що пунктом 5 частини 1 ст.42-9 Закону України "Про зайнятість населення", на який посилається позивач, передбачено, що підставами для відмови у видачі, продовженні дії, внесенні змін до дозволу є: 5) відкликання дозволу з підстав, передбачених пунктами 5, 9 та 10 частини другої статті 42-10 цього Закону (протягом року з дня прийняття рішення про відкликання).

Таким чином, наслідки у вигляді відмови у видачі, продовженні дії, внесенні змін до дозволу стосуються не усіх дозволів на працевлаштування іноземців, що видаються позивачу, а конкретних дозволів №№ 3174, 3175, 3176, виданих щодо працевлаштування конкретних осіб.

Отже, продовження дії наказу протягом часу вирішення справи не потягне за собою блокування операційної діяльності позивача та економічної шкоди (майнові втрати) для позивача.

Що ж до репутаційних збитків та втрати довіри на ринку посередництва, суд зазначає, що позовні матеріали містять відомості про те, що двом з трьох громадян Бангладешу ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), на яких отримувалися дозволи, що скасовані наказом відповідача, Посольством України в Індії відмовлено у видачі візи типу "Д", а одному ( ОСОБА_1 ), зазначена віза також з січня до листопада 2025 року не оформлена, і про обставини та причини її неоформлення позивач у позові не зазначає.

За викладених обставин, суд вважає, що скасування дозволів на працевлаштування іноземців №№ 3174, 3175, 3176, які (іноземці) не в`їхали в Україну та не скористалися цими дозволами через неотримання ними візи (двом у видачі візи відмовлено), жодним чином не може вплинути на репутацію позивача на ринку посередництва у працевлаштуванні та втрату довіри до позивача.

Тому суд вважає, що передбачені ч.2 ст.150 КАС України підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Одеського обласного центру зайнятості від 26.11.2025 №1153 у частині скасування дозволів №3174, №3175, №3176, виданих ТОВ « 5АП», слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256, 293 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю 5АП про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення повної ухвали.

Суддя В.В. Андрухів