Ухвала суду № 132207749, 28.11.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/37454/25

УХВАЛА

про повернення позову

28 листопада 2025 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хлімоненкова М.В., розглянувши матеріали адміністративного позову 297 Комендатури охорони та обслуговування до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

05.11.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов 297 Комендатури охорони та обслуговування до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Семиразума Євгенія Володимировича від 25.09.2025 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №79187302 про стягнення з 297 комендатури охорони та обслуговування на користь Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн та пункту 3 Постанови про відкриття виконавчого провадження № 79187302.

При вирішенні питання про відкриття провадження у даній справі, судом було встановлено, що даний позов подано без дотримання вимог ч.3 ст.161 КАС України, оскільки позивачем не було додано до позову доказу сплати судового збору, при цьому позивач заявляв про відстрочення сплати судового збору.

У своїх доводах позивач, посилаючись на приписи ст.132, 133 КАС України вказував, що з введенням в країні воєнного стану значно збільшились витрати на озброєння, що призвело до зменшення видатків на сплату судового збору та збільшення звернень військовослужбовців до судів. Наразі у Міністерстві оборони України триває робота щодо пошуку додаткового фінансового ресурсу для забезпечення виконання судових рішень по КЕКВ 2800 Інші поточні видатки, оскільки виділені асигнування на 2025 рік вичерпано. Міністерством оборони України, з метою своєчасного забезпечення у 2024 році належних виплат військовослужбовцям Збройних Сил України, порушено питання перед Міністерством фінансів України, зокрема, щодо збільшення видатків на виконання судових рішень. Міністерство фінансів України листами від 19.06.2024 №10010-27- 5/18577 та від 18.07.2024 № 10010-27-5/21266 повідомило, що Кабінет Міністрів України доручив органам сектору безпеки і оборони вжити заходів, зокрема стосовно призупинення внесення пропозицій щодо перерозподілу асигнувань за рахунок скорочення видатків на грошове забезпечення військовослужбовців (доручення від 10.07.2024 № 16515/0/2-24). Генеральним штабом Збройних Сил України, за пропозиціями Центрального управління оборонних ресурсів Генерального штабу Збройних Сил України та Департаменту, поінформовано Міністра оборони України щодо зазначених проблемних питань (вих. №300/1/С/30031 від 08.10.2024) та відповідно до доручення Міністра оборони України від 08.10.2024 № 34679/з в Міноборони вживаються заходи щодо пошуку додаткового фінансового ресурсу для забезпечення вищезгаданої потреби. Щодо фінансування видатків для виконання судових рішень по КЕКВ 2800 Інші поточні видатки після збільшення бюджетних асигнувань Міністерству оборони України будуть відкриті відповідні бюджетні призначення для повного забезпечення потреби, відповідно до наданих заявок.

Ухвалою суду від 11.11.2025 позовну заяву 297 комендатури охорони та обслуговування було залишено без руху, позивачу надано строк для усунення виявленого судом недоліку шляхом надання доказу сплати судового збору за подання цього позову.

У вказаній ухвалі, зокрема, щодо заявленого позивачем клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд фактично виходив з не доведеності позивачем достатності підстав, які б давали суду можливість для обґрунтованого задоволення заявленого позивачем відповідного клопотання.

На виконання вказаної ухвали суду, від 297 Комендатури охорони та обслуговування до суду надійшла заява, у якій позивачем повторно заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання цього позову, у якому підстави для задоволення цього клопотання, аналогічним чином як і у попередньому разі, зводяться до неналежного фінансування та відсутності коштів у позивача для сплати судового збору.

Розглянувши повторно заявлене клопотання та визначаючись щодо достатності підстав для відстрочення сплати судового збору суд зазначає таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом в тому числі й органів державної влади.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

При цьому, частина 2 статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки учасника справи, який зобов`язує останнього діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.

Одним із таких процесуальних обов`язків учасників справи є надання особою, яка подає позовну заяву, документа про сплату судового збору (ст. 161 КАС України), що також вказувалось і в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху, для чого судом був встановлений строк, упродовж якого відповідачу необхідно було усунути зазначений недолік.

Тобто, позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на подання позову, повинен був ще на стадії подання позовної заяви вжити заходи, спрямовані на виконання вимог закону щодо сплати судового збору, забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно належного оформлення позовної заяви, в тому числі щодо надання документу про сплату судового збору, та, як особа зацікавлена у її поданні, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відтак, органи влади, що діють як суб`єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов`язків.

Частиною першою статті 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено умови за яких суд своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати такого на певний строк, а саме: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, КАС України та Законом України "Про судовий збір" встановлено вичерпний перелік умов, суб`єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору.

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Зважаючи на те, що вищезазначені умови за наявності яких позивачу можливо було б відстрочити сплату судового збору, відсутні, і враховуючи те, що звільнення, відстрочення та розстрочення суб`єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов`язані сплачувати відповідний збір, підстави для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви - відсутні.

Позивач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов`язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб`єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судових витрат останнього, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.

Таким чином, особа, яка звертається до суду, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позовної заяви, у тому числі й щодо сплати судового збору за подання позовної заяви, та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов`язку.

Суд також враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, на яку зокрема у клопотанні посилається заяник, зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. Цей висновок Великої Палати Верховного Суду стосується і суб`єкта владних повноважень. При цьому, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.

Детально дослідивши та проаналізувавши надані позивачем докази, надані для доведеності обґрунтованості підстав для відстрочення сплати судового збору у дані справі, суд зазначає, що додана до клопотання заявка сформована на визначення потреби на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення на жовтень 2025 року загалом стосується потреби бюджетного фінансування грошового забезпечення військовослужбовців, у тому числі відповідних виплат за судовими рішеннями.

Потреба у додатковому фінансуванні грошового забезпечення військовослужбовцям, включаючи присуджені виплати за судовими рішеннями, а також інших видатків за КЕКВ 2800 за напрямом "грошового забезпечення", на переконання суду, не підтверджує відсутність коштів у розпорядженні позивача, зокрема для сплати судового збору у цій справі у сумі 2422,40 грн, як і не доводить достатність ужитих заходів щодо виділення фінансування (у разі його відсутності, що позивачем не підтверджено жодними доказами) за напрямом "судових витрат".

Позивачем не надано на розгляд суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість сплатити судовий збір та вжиття послідовних та вичерпних заходів для сплати судового збору за подання позовної заяви саме у даній справі.

Суд враховує, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19).

Проте, доводи заявника не містять безсумнівних відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок позивача, призначених для сплати судового збору, й жодним чином не підтверджують виникнення у нього можливості сплатити такий збір упродовж нового строку. Обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.

З огляду на наведене суд вважає, що аналогічне повторне клопотання позивача про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору з наведених ним підстав задоволенню не підлягає, оскільки незадовільне матеріальне забезпечення суб`єкта владних повноважень не є належною правовою підставою для цього в розумінні положень частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишеного без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до ч. 6 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.

Таким чином, враховуючи те, що позивач не усунув недоліки адміністративного позову у повному обсязі, що перешкоджає відкриттю провадження у даній справі, суд вважає необхідним повернути її позивачу.

Суд при цьому роз`яснює позивачу, що в силу приписів ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому Законом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 169, 241, 243, 248, 256, 294-297 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву 297 Комендатури охорони та обслуговування до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання протиправною та скасування постанови - повернути позивачу.

Копію ухвали надіслати позивачу не пізніше наступного дня після її постановлення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 294-297 КАС України до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМарина ХЛІМОНЕНКОВА