Рішення № 132203012, 01.12.2025, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/1354/25

Провадження № 2/630/573/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2025 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Сухорукова І.М.,

за участю секретаря Дубрової А.І.,

представника позивача Санжаровського С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Люботин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Люботинської міської ради Харківської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом,

УСТАНОВИВ :

Представник позивачаадвокат СанжаровськийС.С.звернувся доЛюботинського міськогосуду Харківськоїобласті ізданим позовом,у якому зазначив, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , розташований житловий будинок, який належить ОСОБА_2 на підставі договору про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності № 609, посвідченого 27 липня 2021 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Омельницькою Н.В., та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується витягом з відповідного реєстру № 283207426.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , видане 25.02.2025 виконавчим комітетом Люботинської міської ради Харківської області, актовий запис про смерть № 89.

Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла позивачка, так як вона подала до приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гонтаренко С.Л. в шестимісячний строк після смерті спадкодавця заяву про прийняття спадщини, але оформити право власності на спадкове майно в неї не виявилось можливим через відсутність доказів факту проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем.

У своєму позові позивач просив:

-встановити факт, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю разом із ОСОБА_5 з січня 2019 року по 21.02.2025,

-визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок «А-1» з прибудовою літ «А1-1», погребом літ. «ап.» з господарськими будівлями за АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою від 17 жовтня 2025 року було відкрито провадження у справі та її розгляд призначено у загальному порядку. Позов підсудний Люботинському міському суду Харківської області за місцезнаходженням нерухомого майна.

Ухвалою від 04 листопада 2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано докази у приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гонтаренко С.Л.

Ухвалою від 04 листопада 2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі. Пояснив, що позивачка є племінницею чоловіка ОСОБА_4 . У січні 2019 року у зв`язку із похилим віком ОСОБА_6 та її поганим станом здоров`я позивачка переїхала у місто Люботин до неї жити і допомагати по дому, де позивачка і живе по цей час. За місцем реєстрації позивачки у Харкові живе її матір похилого віку та діти. Коли ОСОБА_7 померла, позивачка за власний кошт здійснила похорон.

Представник відповідача Люботинської міської ради 31.10.2025 подав заяву про розгляд справи у їх відсутність, де просив розглянути справу за наявними доказами, відповідно до законодавства.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч.1,2,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч.ч.1, 3 ст.13, ч.1 ст.49 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до ст.76, ч.ч.1,2,3 ст.77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За ч.ч.1,5,6 ст.81,ст.89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, дослідивши доказиу їхсукупності,встановив наступніобставини тавідповідні їмправовідносини.

Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є уродженкою м. Харкова, та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 7-8)

Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . (а.с. 10)

Позивачка є племінницею чоловіка спадкодавці ОСОБА_4 , а саме: мати позивачки ОСОБА_10 є рідною сестрою ОСОБА_11 , який був чоловіком ОСОБА_4 (а.с. 10-11, 25)

Відповідно до свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 , ОСОБА_11 та ОСОБА_3 01.12.2004 року зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Люботинського міського управління юстиції у Харківській області, актовий запис про шлюб № 137. (а.с. 25)

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , чоловік спадкодавці помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 24)

ОСОБА_3 , відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_1 , померла у місті Люботин Харківського району Харківської області ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 23)

Житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною. Площею 46,7 кв.м, житловою площею 18,00 кв.м (що складається із житлового будинку літ.»А-1», прибудови «А1-1», літня кухня «Б», веранда «б», сарай «В» «Д» «Ж», убиральня «З», сарай «П», огорожа №3, водопровід «К1»), зареєстрований на праві власності за ОСОБА_12 03.11.2021 на підставі договору про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності № 609 посвідченого 27.07.2021 приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Омельницькою Н.В. Дана інформація є актуальною станом на 31.10.2025. (а.с. 13-17, 62)

02 вересня 2025 Люботинським БТІ на замовлення ОСОБА_1 було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 . (а.с. 18-21)

Відповідно до довідки Люботинського БТІ від 02.09.2025, зазначено наступні характеристики житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 : інвентаризаційна вартість нерухомого майна станом на 2025 рік з врахуванням індексації становить 133521 грн. Самочинне будівництво та переобладнання відсутні. Усього наявні наступні будівлі: житловий будинок літ. «А-1», загальною площею 46,7 кв.м., житловою площею 18,0 кв.м., прибудова літ. «А1-1», погріб літ. «ап», літня кухня літ. «Б», веранда літ. «б», сарай літ. «В», «Д», «П», «Ж», вбиральня літ. «З», огорожа № 1, 2, водопровід літ. «К1» (а.с. 22)

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 02.10.2025 складеною приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Гонтаренко С.Л., ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1 , в зв`язку з тим, що спадкоємцем не надано рішення суду про встановлення факту проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем разом із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. (а.с. 29)

Членами ОСН «Добробут» 08 жовтня 2025 року складено акт, завірений печаткою Виконавчого комітету ЛМР про те, що ОСОБА_1 на день смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 , з січня 2019 року. (а.с. 33)

Голова ОСН «Добробут» Долинська Л.А. склала 08.10.2025 акт про те, що ОСОБА_1 з 2019 року по теперішній час фактично мешкає за адресою АДРЕСА_1 . Спочатку позивачка мешкала разом із дружиною свого дядька ОСОБА_12 , а так як остання була людиною похилого віку, то ОСОБА_1 допомагала їй та вела з нею спільне господарство. Після смерті ОСОБА_4 з 21.02.2005, ОСОБА_1 здійснила поховання ОСОБА_4 та залишилась проживати у вказаному будинку. ОСОБА_1 має вільний доступ до житлового будинку, за вказаною вище адресою, користується цим будинком, дбає про належний технічний стан будівлі, а також обробляє прилеглу до житлового будинку земельну ділянку. (а.с. 34)

Відповідно до договору-замовлення на організацію та проведення поховання № 94 від 22.02.2025 року замовником організації та проведення поховання померлої ОСОБА_4 є ОСОБА_1 (а.с. 32)

Згідно до відповіді приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Гонтаренко С.Л. від 18.11.2025, після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини подала ОСОБА_1 . Заповіти від імені ОСОБА_4 не посвідчувались. (а.с. 64)

Згідно приписів п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. За ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_12 на час її смерті у вказаному домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 , підтверджується у своїй сукупності не тільки актами ОСН «Добробут», а й тим фактом, що ОСОБА_1 здійснила похорон ОСОБА_6 ; ОСОБА_1 має документи щодо родинного зв`язку із покійним чоловіком ОСОБА_6 ; окрім того, ОСОБА_1 має вільний доступ до будинку та провела його технічну інвентаризацію.

Суд вважає, що вимога про встановлення факту постійного спільного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавицею ОСОБА_12 останні п`ять років у належному ОСОБА_13 домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 , підлягає задоволенню, оскільки даний факт знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду та породжує юридичні наслідки, оскільки встановлення зазначеного факту необхідно позивачу для вирішення питання щодо можливості визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Місцем відкриття спадщини відповідно ст.1221 ЦК України є останнє місце проживання спадкодавця.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Згідно ч.1,2 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу.

За ст.ст.1261, 1262 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

За частиною 1 статті 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За частиною 3 статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.5 статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 на праві власності належав житловий будинок з надвірними побудовами за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 з січня 2019 року до смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала зі спадкодавицею ОСОБА_14 однією сім`єю, а також продовжила жити у цьому будинку після її смерті до цього часу, тобто прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, бо постійно мешкала разом із спадкодавицею однією сім`єю у вищезазначеному домоволодінні останні п`ять років смерті ОСОБА_15 . Після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_1 одразу, у лютому 2025 року в межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини. Заповіти від імені ОСОБА_4 не посвідчувались. Інші особи з заявами про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталися.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Судом встановлено, що позасудовий порядок захисту прав ОСОБА_1 у даному випадку є неможливим. Як зазначено у позові, свідоцтво про шлюб та свідоцтво про народження матері позивачки ОСОБА_9 не збереглися, а тому позивачка не може довести споріднення із померлим братом своєї матері ОСОБА_11 , що був чоловіком спадкодавиці ОСОБА_15 .

Суд бере до уваги, що відповідач Люботинська міська рада Харківської області, яка не позбавлена права ініціювати питання щодо визнання відумерлою спадщини ОСОБА_6 , не заперечує проти позову, отже і не заперечує проти правомірності звернення ОСОБА_9 до суду із даним позовом та визнання за ОСОБА_9 права власності на спадкове нерухоме майно.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17.

Надавши правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, з`ясувавши всі обставини справи, суд вважає доведеним обставини, які мають значення, наявність підстав, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 - підлягають задоволенню.

Оскільки позивачне наполягаєна стягненніз відповідачасуми сплаченогосудового зборупередбаченого ст.141ЦПК України,суд таківитрати не стягує.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст.4,12,13,141,211,259,263,264,293,315,273ЦПК України,ст.ст.29,1217,1218,1221,1264,1266,1268,1270 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Люботинської міської ради Харківської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 постійно проживала однією сім`єю разом із ОСОБА_12 з січня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на житловий будинок літ. "А-1", з прибудовою літ. «А1-1», погребом літ. «ап», загальною площею 46,70 кв.м, житловою площею 18,00 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Люботинська міська рада Харківської області, ЄДРПОУ 04058717, Харківська обл., м. Люботин, вул. Слобожанська, буд.26.

Суддя І.М. Сухоруков