Рішення № 132197625, 12.11.2025, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/1244/25

№ провадження 2/453/682/25

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

12 листопада 2025 року Сколівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Ясінського Ю.Є.,

за участю секретаря судового засідання Гринюк Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сколе Львівської області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

28 липня 2025 року позивач ТзОВ «ФК «Європейська Агенція з повернення боргів» в особі належно уповноваженого представника за довіреністю Какун А.С. звернулось до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 22614 грн. Судові витрати у справі просить покласти на відповідача.

Позов обгрунтовується тим, що 14 квітня 2024 року між ТзОВ «Авентус Україна», як первісним кредитором, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений кредитний договір №7788981. Згідно з п.10 кредитного договору цей договір був підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. 28 березня 2025 року між ТзОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №28032025, відповідно до умов якого ТзОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №7788981 від 14 квітня 2024 року в сумі 22 614 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 в їх користь заборгованість за кредитним договором №№7788981 від 14 квітня 2024 року в сумі 22 614 грн., що включає: 5500 грн.сума заборгованості за основною сумою боргу; 13904 грн.сума заборгованості за відсотками; 3210 грн.заборгованість за пенею, штрафами; а також понесені судові витрати у справі.

З урахуванням понесених судових витрат, представник позивача прохав суд стягнути з відповідача по справі понесені судові витрати, в тому числі і сплачений при подачі позову до суду судовий збір в сумі 3028 грн..

Ухвалою судді від 25 серпня 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі на підставі ч.5ст. 279 ЦПК України.

Розгляд справи відбувся 12 листопада 2025 року без учасників справи.

Відповідач ОСОБА_1 про час і місце судового розгляду була повідомлена належним чином, відзив на позовну заяву не подала.

У зв`язку з викладеним судом ухвалено рішення про заочний розгляд на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ч.3 ст. 211, ч.2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні фактичні обставини справи, зміст відповідних спірних правовідносин та застосовує до них такі норми права.

14 квітня 2024 року між ТзОВ «Авентус Україна»» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №7788981 (далі - Договір, кредитний договір), який відповідно до положень ст.ст. 10-12 Закону України «Про електронну комерцію»був вчинений у формі електронного правочину шляхом направлення товариством в особистий кабінет споживача, створений за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства (через веб-сайт або мобільний додаток «CreditPlus») тексту даного договору та підписання його відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора у вигляді коду - С2889, автоматично сформованого та надісланого йому товариством на зазначений ним, як клієнтом, номер мобільного телефону (пункти 1.1, 9.6, розділ 10 Договору «Реквізити та підписи сторін»).

Згідно умов укладеного Договору (пункти 1.2, 1.3, 2.1, 2.2) ТзОВ «Авентус Україна» надає відповідачці ОСОБА_1 на умовах, встановлених цим Договором, кредит в розмірі 3500 грн. в безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, а відповідач зобовязується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обовязки, передбачені Договором.

Відповідно до Додаткової угоди до Договору №7788981 від 14 квітня 2025 року сторони домовились збільшити суму кредиту на 2000 грн.

За змістом пунктів 1.4, 1.5.1, 1.5.2 Договору: 1) строк кредитування складає 364 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів - кожні 26 днів; 2) стандартна процента ставка за користування кредитом становить 2,20 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору; 3) знижена процента ставка становить 1,87 % в день та використовується за умови, що споживач до 10 травня 2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за цією датою, сплатить кошти у сумі не менше першого платежу, визначеного у Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

Крім того, сторонами Договору також було погоджено, що: 1) детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору (пункт 1.4); 2) повернення кредитної заборгованості споживачем, всі платежі та розрахунки, зазначені в цьому Договорі, здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на зазначені в Договорі та/або на Веб-сайті банківські рахунки Товариства в національній грошовій одиниці України - гривні (пункт 5.5).

Згідно підписаного відповідачем Додатку №1 (Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит), який є невід`ємною частиною Договору (пункт 9.11)).

Судом встановлено, що 14 кітня 2024 року відповідач по справі ОСОБА_1 також була ознайомлена з умовами кредитування шляхом підписання за допомогою одноразового ідентифікатора С2889 паспорту споживчого кредиту.

28 березня 2025 року між ТзОВ «Авентус Україна» (клієнт) та ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) було укладено договір факторингу №28032025, за яким фактор зобовязується передати в розпорядження клієнта грошові кошти за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги до третіх осіб - боржників, зазначених в Реєстрі боржників, що формується згідно Додатку №1 та є невідємною частиною Договору. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги (пункти 1.1 та 1.2).

Акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу був підписаний його сторонами 28 березня 2025 року.

Як вбачається із витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №28032025 від 28 березня 2025 року, ТзОВ «Авентус Україна» відступило ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №77889881 на загальну суму заборгованості 22614 грн.,

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №77889881загальна сума заборгованості відповідача за період з 14 квітня 2024 року (дата видачі кредиту) складає 22614 грн.

Під час судового розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 , з урахуванням вимог ст.ст. 77,78 ЦПК України, не спростовані надані позивачем докази укладення ним 14 квітня 2024 року кредитного договору та отримання за ним кредитних коштів у зазначеному вище розмірі.

Доказів здійснення погашення заборгованості за наданим кредитом повністю відповідачем ОСОБА_1 під час судового розгляду також надано не було.

Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні.

Виконуючи приписи ст. 264, ч.4 ст. 265 ЦПК Українита даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч.2ст. 638 ЦК Українидоговір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.Згідно приписів п.5 ч.1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»(далі - Закону), який встановлює порядок вчинення електронних правочинів, електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків та оформлена в електронній формі.

За змістомст. 11 Закону«Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною та вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті, зокрема шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст.12 цього Закону.

Відповідно до положеньст.12Закону «Про електронну комерцію»моментом підписання електронного правочину є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно дозакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону).

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19).Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205,207 ЦК України).

Судом встановлено, що договір про надання споживчого кредиту №7788981 від 14 квітня 2024 року був підписаний відповідачем по справі після його ідентифікації в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитодавця ТзОВ «Авентус Україна»» за допомогою одноразового ідентифікатора С2889, надісланого йому ТзОВ «Авентус Україна», що підтверджує укладення даного договору саме як електронного правочину в порядку, передбаченому ст.ст. 10-12 Закону України «Про електронну комерцію», та згоду відповідача з усіма його істотними умовами.

В протилежному випадку - без здійснення входу відповідача на веб-сайт позикодавця за допомогою логіна та пароля особистого кабінету та без отримання ним одноразового ідентифікатора у виді електронного повідомлення, укладення договору про надання споживчого кредиту було б технічно неможливим.

Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Належних доказів на спростування тверджень позивача ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» щодо здійснення саме відповідачем електронного підпису договору про надання споживчого кредиту №7788981 за допомогою одноразового ідентифікатора С2889 суду надано не було.

Згідно положеньст.629 ЦК Українидоговір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1ст. 526 ЦК Українизобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов тавимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК Україниякщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика», якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору (ч.2ст. 1054 ЦК України).

За змістом ч.1ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.4 ч.1ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»(в редакції, чинній на дату укладення договорів) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

За змістом ч.2ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів.

Відповідно до ст. 610 ЦК Українипорушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором №7788981 від 14 квітня 2024 року, вбачається, що сума заборгованості за тілом кредиту складає 5500 грн., а заборгованість за процентами - 13904 грн.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 відповідає умовам Договору щодо розміру та строку сплати відповідачем передбачених ним платежів.

При цьому суд, виходячи з положень ч.2 ст. 614 ЦК України, якою встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання, приходить до висновку, що відповідачем по справі не надано жодного належного доказу на підтвердження належного виконання ним зобовязань за кредитним договором, в тому числі не спростовано наданого позивачем розрахунку заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Упостанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010зроблено висновок, щост. 204 ЦК Українизакріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обовязки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обовязки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Судом встановлено, що матеріали цивільної справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності кредитного договору, укладеного між ним та первісним кредитором ТзОВ «Авентус Україна», а також договору факторингу №28032025 від 28 березня 2025 року, укладеного між ТзОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Зазначені договори з огляду на відсутність доказів протилежного не визнавались судом недійсними.

Отже, набуття позивачем ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №7788981 від 14 квітня 2024 року у передбаченомузакономпорядку та у визначеному згідно умов цього договору розмірі під час судового розгляду відповідачем спростована не була.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі №127/23910/14, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцією - є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) та презумпції обов`язковості договору (ст. 629 ЦК України), суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем по справі своїх зобовязань за договором про надання споживчого кредиту №7788981 від 14 квітня 2024 року щодо повернення суми кредиту та інших, передбачених ним платежів (зокрема, процентів за користування кредитом) у розмірах та строки, передбачені цим договором, та приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за: тілом кредиту в сумі 5500 грн. та процентами за користування кредитом в сумі 13904 грн., а всього в загальному розмірі 19404 грн.

Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за пенею, штрафами (так зазначено в позовній заяві) в розмірі 3210 грн. суд приходить до наступного висновку.

На обгрунтування підстав стягнення з відповідача штрафних санкцій представник позивача посилається на положення ч.1ст. 625 ЦК України, згідно з якими боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до змісту п.6.4.1 та 6.4.2 Договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 200 грн. на четвертий день такого невиконання та/або неналежного виконання та у розмірі 35 грн., починаючи з п`ятого дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Як вбачається з наданого представником позивача розрахунку заборгованості за кредитним договором загальний розмір заборгованості за штрафами становить 3210 грн..

Разом з тим, відповідно до п. 18розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Україниуперіод дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення п.18розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Україниє чинними.

Воєнний стан був введений в УкраїніУказом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 рокуіз 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, неодноразово був продовжений і діє на даний час.

Зазначена обставина є загальновідомою та не потребує доказування (ч.3ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до ч.1ст. 4 ЦК Україниоснову цивільного законодавства України становитьКонституція України.

Основним актом цивільного законодавства єЦивільний кодекс України(ч.2ст. 4 ЦК України).

Отже, ч.2ст.4ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексунад нормами інших законів. До того ж, такий спосіб вирішення колізії норм ЦК Україниз нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування п.18Прикінцевих та перехідних положень ЦК Українидо зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п.18Прикінцеві та перехідні положення ЦК України(постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23, від 12 лютого 2025 року №758/5318/23), згідно яких тлумачення п.18Прикінцевих та перехідних положень ЦК Українисвідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на викладене, враховуючи дату укладення сторонами по справі договору про надання споживчого кредиту №8128849 14 квітня 2024 року, тобто під час дії в Україні воєнного стану, відповідач ОСОБА_1 звільняється від сплати штрафу за даним договором, а нарахована заборгованість за штрафними санкціями, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню кредитодавцем.

Отже, правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача заборгованості за пенею, штрафами в сумі 3210 грн., як складової частини заборгованості за кредитним договором, відсутні, а тому позов ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» в цій частині задоволенню не підлягає.

За змістом ч.1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом майнового характеру, за який ним було сплачено судовий збір в розмірі 3028 грн.

З огляду на викладене, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача по справі підлягають стягненню на користь позивача по справі ТзОВ «ФК «Європейська агенція повернення боргів» кошти по сплаті судового збору в розмірі 2573, 80 грн.

Інші судові витрати, повязані з розглядом даної справи, передбачені ч.3ст. 133 ЦПК України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 12,13,76,81,89,133,141,258,259,263,265,273,280,282,284,288,289,354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгівсуму заборгованості за Кредитним договором №7788981 в розмірі 19404 (дев`ятнадцять тисяч чотириста чотири) грн., та понесені судові витрати у розмірі 2573 (дві тисячі п`ятсот сімдесят три) грн. 80 коп.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про його перегляд чи апеляційної скарги на таке рішення, якщо заяву про перегляд заочного рішення чи апеляційну скаргу не було подано.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається безпосередньо до Сколівського районного суду Львівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування сторін у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 01032, вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Ю.Є. Ясінський