Ухвала суду № 132190907, 01.12.2025, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/639/1319/25 Справа № 639/3277/25

У Х В А Л А

01 грудня 2025 року м. Харків

Новобаварський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Марченка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Василевської Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Новобаварського районного суду м. Харкова клопотання представника відповідача Жукової О.М. по цивільній справі № 639/3277/25

позивач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ),

відповідач: Державна служба України з надзвичайних ситуацій (адреса місцезнаходження: вул. О. Гончара, 55а, м. Київ), Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (адреса місцезнаходження:вул.Шевченка,8,м.Харків)

про поновлення на роботі та виплату заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Загорулько Євген Олегович звернувся до Новобаварського районного суду м. Харкова з позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ Державної служби України з надзвичайних ситуацій "Про звільнення ОСОБА_1 " від 14.04.2025 № 301;

- поновити ОСОБА_1 на посаді провідного фахівця з регіонального відділу внутрішнього аудиту з 15.04.2025;

- стягнути з Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 15.04.2025 по день ухвалення судом рішення про поновлення на роботі;

- стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.05.2025 року відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

До суду представником відповідача Жукової О.М. подано заяву про закриття провадження у справі. ДСНС вважає, що між позивачем та ДСНС, як центральним органом виконавчої влади, та Головним управлінням, як територіальним органом виконавчої влади, виник спір у сфері публічно-правових відносин, який не може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства. Обґрунтовуючи подану заяву зазначає, що позивач відповідно до своїх посадових обов`язків здійснював контроль за цільовим використанням бюджетних коштів, збереженням державного майна, перевіряв діяльність підприємств, установ та організацій сфери управління ДСНС. Таким чином, представник відповідача звертає увагу на те, що перебуваючи у трудових відносинах з ДСНС позивач виконував функцію держави. А відтак був наділений владно-управлінськими повноваженнями, здійснював владні управлінські функцій на основі законодавства. Також зазначає, що позивач був зобов`язаний подавати щороку декларації про доходи. Таким чином, особа, яка виконує управлінсько-контрольну функцію, хоч і не має статусу держслужбовця, може бути об`єктом публічно-правового трудового спору, якщо її звільнення є формою реалізації владного управлінського рішення з боку суб`єкта владних повноважень. З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що зазначений публічно-правовий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки відноситься до юрисдикції адміністративних судів та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, встановленому КАС України.

Представник позивача адвокат Загорулько Є.О. в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про закриття провадження.

Представник відповідача ДСНСУ - Жукова О.М. просила клопотання задовольнити.

Представник відповідачаГУ ДСНСУв Харківськійобласті Пономаренко П.О.в судовомузасіданні заву про закриття провадження підтримав.

Суд вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Згідно пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Представник відповідача у поданій заяві посилається, як на підставу для закриття провадження у справі, що позивач здійснював контрольні повноваження у складі державного органу ДСНС, виконував публічно-правові функції держави, реалізуючи контроль за використанням публічних коштів і діяльністю органів влади.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначенням ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Таким чином, згідно із положеннями ст. 4 КАС України справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб`єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта, а цей суб`єкт, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

У випадку, якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і підстава виникнення (з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій, причому такі функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір).

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Як зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №815/6096/17 (К/9901/49528/18) від 27.02.2019 року, при наданні спору статусу публічно-правового з приводу прийняття громадян на публічну службу, проходження, звільнення з публічної служби, необхідно встановити наявність таких підстав: 1) чи проходила особа конкурс на заняття вакантної посади; 2) чи складала така особа присягу посадової особи; 3) чи присвоювався їй ранг у межах відповідної категорії посад.

Загальним законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII).

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону № 889-VIII державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Разом з цим, до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та інше.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 757/15346/18-ц дається тлумачення терміну публічно-владні управлінські функції. У розумінні пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України термін публічно означає, що такі функції суб`єкта спрямовані на задоволення публічного інтересу, тоді як зміст поняття владні полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин. Управлінські функції - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.

У постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 460/280/19 зазначено що для розгляду позову в порядку адміністративного судочинства необхідно встановити: по-перше, чи є спір за своєю природою правовим, тобто чи звернення з позовом спрямоване на вирішення юридичного конфлікту між учасниками правовідносин; по-друге, чи має такий спір ознаки публічно правового, тобто чи позовні вимоги ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо особи не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. У протилежному випадку суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.06.2018 (справа № 819/362/16), публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Разом з тим, указаний спір не є публічно - правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який у спірних правовідносинах не здійснював владні управлінські функції, і, крім того, посада позивача, з якої його було звільнено не відноситься до категорії державних службовців публічної служби.

Видача наказу про звільнення позивача не є реалізацією уповноваженими особами ДСНС України публічно-владних управлінських функцій, та не було спрямовано на задоволення публічного інтересу, а є суто трудовими відносинами працівника та роботодавця.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 (справа № 826/27224/15) під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Отже, з урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відтак відсутні підстави для закриття провадження у справі.

Керуючись статтею 19, 28, 255, 259, 260-263 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача Державної службиУкраїни знадзвичайних ситуацій,Жукової О.М. про закриттяпровадження посправі запозовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій,Головного управліннядержавної службиУкраїни знадзвичайних ситуаційу Харківськійобласті,про поновленняна роботіта виплатузаробітної плати без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

.

Суддя В. В. Марченко