Рішення № 132190454, 28.11.2025, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"28" листопада 2025 р.Справа № 404/7541/25 Провадження № 2/390/1300/25

Кропивницький районний суд Кіровоградської області у складі головуючої судді Підгірської Г.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення 20 934,17 гривень,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «КоллектЦентр» звернулосядо судуз позовомдо ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовнівимоги обґрунтовуєтим,що 17.08.2021між ТОВ«1Безпечне агентствонеобхідних кредитів»та ОСОБА_1 укладено договір позики №75336969. За цим договором позикодавець зобов`язався надати позичальнику у власність грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується їх повернути та сплатити проценти за користування.

Товариство належним чином виконало свої зобов`язання, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку передбаченому умовами договору, однак відповідач умови договору не виконав та не повернув отримані кошти із сплатою відсотків за їх користування.

27.01.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір № 27/01/2022 відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, у тому числі за договором позики №75336969.

В свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, в тому числі за договором позики №75336969.

Відповідно до реєстру боржників до договору відступлення вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до відповідача на сумі 20 93,17 грн.

Ухвалою суду від 24.09.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Позивач в судові засідання 17.10.2025 і 17.11.2025 не з`явився, однак попередньо подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Водночас не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судові засідання 17.10.2025 і 17.11.2025 також не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем проживання, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності, відзиву не подав. До суду повернулися конверти з відміткою про невручення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Справа розглядається відповідно до статей 280-281 ЦПК України, в порядку заочного розгляду, за формою спрощеного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, на підставі наявних доказів.

Згідно з частиною другою статті 247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом частин четвертої і п`ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, згідно з частиною першою та другою статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, згідно з статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно зі статтею 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 17.08.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №75336969. Договір підписано електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора «zxNKxM5CfM», надісланого відповідачу на надані ним засоби зв`язку, тобто укладення між сторонами правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19.

За цим договором позикодавець зобов`язався надати позичальнику у власність грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язався їх повернути та сплатити проценти за користування.

Позика надається шляхом перерахування на банківський картковий рахунок в розмірі 6 490.00 гривень, зі строком дії договору 30 днів, із фіксованою відсотковою ставкою 1.99 %, зниженою процентною ставкою 0,70%.

Відповідно до п. 5.2. договору позики №75336969, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (далі правила) (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Згідно із п. 6.5 правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.

Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

У день укладення договору позика у розмірі 6 490,00 грн була перерахована відповідачу на зазначений ним картковий рахунок № НОМЕР_1 , отримувач ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 16.05.2025 № КД-000029480/ТНПП, № транзакції 6d46cdcb-c106-41c8-91f2-b95d6a4df042

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, у нього виникла заборгованість.

27.01.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір № 27/01/2022 відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, у тому числі за договором позики №75336969.

В свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, в тому числі за договором позики №75336969.

Відповідно достатті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зістатті 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Отже, внаслідок укладення договору відступлення вимоги №10-03/2023 від 10.01.2023 ТОВ «Коллект Центр» набуло статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором № 75336969.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 20 934.17 грн, що складається із:

- заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 6490,00 грн.

- заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 14 325,40 грн;

- інфляційних збитків 103,84 грн.

- 3% річних -14,93 грн.

Однак суд не може повністю погодитися із таким розрахунком процентів.

Як зазначалося раніше, позика надавалася шляхом перерахування на банківський картковий рахунок в розмірі 6490,00 гривень зі строком дії договору 30 днів із фіксованою відсотковою ставкою 1.99 %, зниженою процентною ставкою 0,70%.

Відповідно до п. 5.2. договору позики №75336969, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (далі правила) (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Згідно із п. 6.5 правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.

Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною першою статті 1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 1050 ЦК Українипередбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18).

У постанові від 05.04.2023 в справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першоїстатті 1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другоюстатті 1050 ЦК України.

Разом із тим, згідно розрахунків заборгованості, долучених до позовної заяви, вбачається, що відсотки за користування кредитом зі строком користування до 25.12.2021, тобто проценти продовжували незаконно нараховуватися після закінчення строку основного зобов`язання.

Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача відсотків, нарахованих за межами 30 днів кредитування, позивач не звернув уваги, що неповернення кредиту у визначений договором строк, свідчить не про продовження строку договору, а про неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань.

Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогамЦК Українита висновкам Верховного Суду.

У постановіВерховного Судувід 27.07.2021за №910/18943/20зроблено висновок,що оскількиповедінка боржникане можебути одночасноправомірною танеправомірною,то регулятивнанорма частинипершої статті1048 ЦК Україниі охоронна норма частини другоїстатті 625 цього Кодексуне можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першоїстатті 1048 ЦК Українияк плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другоїстатті 625 ЦК Українияк грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики від 17.08.2021 №75336969, зробленої ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» станом на 27.01.2022 в цілях відступлення права вимоги, за період з 17.08.2021 по 15.09.2021 включно, тобто в період дії кредитного договору, первісний кредитор нарахував % за користування кредитними коштами у розмірі 1356,00 грн.

У таблиціобчислення загальноївартості кредитудля споживачата реальноїрічної процентноїставки задоговором проспоживчий кредит,що єдодатком додоговору позикивід 17.08.2021№75336969в позиції проценти за користування кредитом стоїть сума 1356,09 грн.

Суд погоджується, що за період 30 днів користування позикою в розмірі 6 490,00, відповідачу правомірно нараховано проценти за період з 17.08.2021 по 15.09.2021 в розмірі 1 356,00 грн (45,20 грн в день), що не перевищує зниженої процентної ставки, передбаченої умовами договору позики.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач не заявляв вимоги про стягнення грошових сум, передбаченихстаттею 625 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, нараховані проценти за користування кредитними коштами після спливу 30 днів кредитування є безпідставними, а отже у зазначеній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, загальний розмір заявлених до ОСОБА_1 позовних вимог у цій справі, які підлягають задоволенню, не може перевищувати 7964,77 грн.

Доказів належноговиконання кредитнихзобов`язаньвідповідач начас розглядусправи судуне надав,тому судприходить довисновку прочасткову обґрунтованістьпозовних вимог ТОВ «Коллект Центр».

Зважаючи на предмет спору позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень, які, згідно з пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України, присуджуються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позов задоволено на 38,05 %, із ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 921,64 грн.

Крім того представник ТОВ «Коллект Центр» зазначив про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13 000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи судами гарантоване у статті 131-2 Конституції України, ЦПК України, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно із статтею 133 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 цього Кодексу).

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське об`єднання, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Судом встановлено, що 01.07.2024 між Адвокатським об`єднанням «Лігал ассістанс» (виконавець) та ТОВ «Коллект Центр» (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №01-07/2004, за умовами якого клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання з надання юридичної допомоги клієнту.

На підтвердження витрат на правову допомогу в суді позивач до позову додав: заявку про надання юридичної допомоги від 01.01.2025 № 4 (загальна вартість юридичних послуг становить 13 000,00 грн); витяг з Акту № 1 про надання юридичної допомоги від 31.01.2025 (загальна вартість юридичних послуг становить 13 000,00 грн).

Беручи до уваги наведене, суд доходить висновку, що позивач довів фактичне надання йому послуг на професійну правничу допомогу в суді у цій справі.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, рішення від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95), від 26.02.2015 у справі "Двойних проти України" (пункт 80).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia, заява №58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині другій статті 141 ЦПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, у частині третій цієї статті визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З врахуванням викладеного вище, керуючись частиною третьою статті 141 ЦПК України, суд вважає відсутніми правові підстави для відшкодування позивачеві всіх його витрат на оплату послуг адвоката.

До вказаного висновку суд приходить з огляду на те, що оскільки справа не є складною та не потребувала значного часу для складання позовної заяви відносно боржника про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказана категорія є розповсюдженою, сама позовна заява не є об`ємною та ексклюзивною, що в свою чергу свідчить про те, що складання позову у даній справі не потребувало аналізу великої кількості документів.

З огляду на викладене, керуючись частиною третьою статті 141 ЦПК України, зважаючи на часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 2000,00 грн, оскільки цей розмір судових витрат відповідає як критерію реальності понесення адвокатських витрат, так і критерію розумної необхідності таких витрат, є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, 526, 530, 549, 624, 626, 638, 1049, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення 20 934,17 гривень, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 7 964 (сім тисяч дев`ятсот шістдесят чотири) грн 77 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в розмірі 921 (дев`ятсот двадцять одна) грн 64 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «КоллектЦентр» витрати на правову допомогу в розмірі 2 000,00 (дві тисячі) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306;

відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Г.О. Підгірська